Постанова № 71792749, 24.01.2018, Апеляційний суд Рівненської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2018 року м. Рівне

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів: головуючий суддя Боймиструк С.В., судді: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.

секретар судового засідання Брикса Ю.Ю.,

за участю ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 07 листопада 2017 року ухваленого в складі судді Поровського В.А. в справі №556/798/17 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди та зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

25 травня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 звернулись до Володимирецького районного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, що сталось 14 квітня 2016 року в смт. Володимирець Рівненської області на перехресті вулиць Поштова та Вишнева. Просили стягнути з відповідача майнову шкоду в сумі 20343,11 грн. та по 4000 грн. моральної шкоди на кожного позивача.

19 липня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок пошкодження майна, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 13137,34 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 8000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 07 листопада 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди завданої адміністративним правопорушенням відмовлено. В зустрічному позові ОСОБА_3 заявленого до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок пошкодження майна також відмовлено.

У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 вважають його, в частині відмови в задоволенні їх позовних вимог до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої адміністративним правопорушенням, незаконним, необґрунтованим, таким що ухвалене з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зазначають про те, що в порушення вимог ст. 61 ЦПК України, суд першої інстанції не взяв до уваги постанову Апеляційного суду Рівненської області від 10.03.2017 року, зробивши висновок, що "постанови про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності позивачами не надано".

Вказують на те, що в результаті неправомірних та винних дій відповідача ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_1 та власнику транспортного засобу - ОСОБА_4 було заподіяно матеріальну шкоду у вигляді пошкодження автомобіля ВАЗ 21124, реєстраційний номер НОМЕР_1. Розмір матеріальних збитків, завданих власнику колісного транспортного засобу встановлено висновком №184/4-16 від 02 травня 2016 року, а саме вартість відновлювального ремонту становить 20343,11 грн. Окрім матеріальної шкоди, неправомірними суспільно-небезпечними діями відповідача також завдано позивачам немайнових витрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які позначили негативні зміни у житті.

Покликаючись на викладені обставини, просить оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої адміністративним правопорушенням скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до ОСОБА_3

22.01.2018 року ОСОБА_3 подано відзив на апеляційну скаргу в якому вказує на те, що покликання апелянта на те, що ним мають бути відшкодовані позивачам збитки, отримані внаслідок ДТП, а він не має права на відповідне відшкодування не узгоджуються із чинним законодавством. Зазначає, що за обставинами справи вбачається, що 14.04.2017 року трапилась ДТП за участю його автомобіля та автомобіля апелянта ОСОБА_4 під керуванням апелянта ОСОБА_1, тобто внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки, внаслідок ДТП пошкодження отримали обидва автомобілі. У зв'язку із заподіянням шкоди йому у зв'язку із пошкодженням його автомобіля, ним було подано зустрічний позов, оскільки право на відшкодування кожного з учасників залежить від того, чия вина буде доведена, або буде доведена вина обох учасників. Стверджує про те, що його вина у вчиненні вказаного ДТП відсутня, посилаючись на долучені до матеріалів докази, а тому відсутні підстави для стягнення матеріальної шкоди. Також не підлягає до задоволення вимога про стягнення моральної шкоди у зв'язку з відсутністю доказів наявності такої шкоди. Враховуючи викладене, просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

15 грудня 2017 року набирала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди не оскаржене, а тому, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України та роз'яснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" апеляційним судом не перевіряється.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні первісного та зустрічного позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що постанови про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності позивачі не надали, а тому відсутні докази вини. Також нема доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні ДТП 14.04.2016 року. Посилання відповідача ОСОБА_3 на п.4 у висновку №7774/7775 від 12.12.2016 року, де зазначено, що ОСОБА_1 рухався зі швидкістю більше 60 км/год. не заслуговує на увагу, оскільки вина ОСОБА_1 не встановлена судом, відсутня постанова суду про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. В матеріалах справи позивачі за первісним та зустрічним позовами не надали суду доказів вини як відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 так і відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1

Такий висновок місцевого суду не відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та неоспорено сторонами, 14 квітня 2016 року близько 14 год. 40 хв. сталася дорожньо-транспортна пригода на перехресті вулиць Поштова та Вишнева в смт. Володимирець Рівненської області за участю автомобіля НОМЕР_2, яким керував відповідач ОСОБА_1, та автомобіля НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_3

Згідно висновку №7774/7775 судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи дослідження обставин дорожньо-транспортної пригоди за матеріалами справи про адмінправопорушення №556/1112/16-п від 12.12.2016 року, оскільки неможливо визначити чи відповідають дії водія автомобіля НОМЕР_4 ОСОБА_3 вимогам ПДР, по причинам наведеним в дослідженні 5, та не можливо визначити чи відповідали дії водія автомобіля НОМЕР_5 ОСОБА_1 вимогам 12.3 ПДР, по причинам наведеним в дослідженні 6, тому дати відповідь на питання "Що стало причиною ДТП з технічної точки зору?" не представляється можливим (а.с.38-43).

Постановою Володимирецького районного суду Рівненської області від 25.01.2017 року закрито провадження в справі про адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_3 у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. (а.с.37).

Згідно постанови Апеляційного суду Рівненської області від 10 березня 2017 року, апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 задоволено. Постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від 25.01.2017 року, щодо ОСОБА_3 скасовано, закрито провадження у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення. Вказаною постановою встановлено, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки останній порушив п.п.2.3-Б, 12.1, 16.11 ПДР та в його діях вбачається склад адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП (а.с.7-8).

Встановлення вини та складу адмінправопорушення в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності при закритті провадження є обов'язковою, оскільки в разі її відсутності, незалежно від закінчення строків передбачених ст.38 КУпАП, постанова місцевого суду залишалася б без змін.

Закриваючи провадження в справі про адміністративне правопорушення в постанові Апеляційного суду Рівненської області від 10 березня 2017 року відповідно до вимог ст.280 КУпАП було встановлено обставини, що підлягають з'ясуванню, зокрема чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, у встановлений законом спосіб встановлено, що винуватцем ДТП що сталося 14.04.2016 року внаслідок якого автомобіль належний ОСОБА_4 отримав механічні пошкодження, а йому була завдана матеріальна шкода, є саме водій ОСОБА_3., відповідач-позивач в даній справі.

Згідно ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до висновку щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №189/4-16 від 02.05.2016 року, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля ВАЗ 21124, реєстраційний номер НОМЕР_6, становить 20343,11 грн. (а.с.9-18).

Отже зазначена сума, в рахунок відшкодування майнової шкоди підлягає до стягнення з ОСОБА_3 на користь саме ОСОБА_4, як власника пошкодженого майна (а.с.22), а не солідарно на користь обох позивачів, як вони про те просили в позові.

Щодо відшкодування моральної шкоди.

Згідно ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, оскільки встановлено факт пошкодження ОСОБА_3 майна ОСОБА_4, то колегія суддів погоджується з його твердженнями, що це спричинило йому душевні страждання.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4, Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Розмір заявленої ОСОБА_4 немайнової вимоги в 4000 грн. є співмірним з матеріальною шкодою, обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Вимоги про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 не доведені та не підлягають до задоволення.

Виходячи з наведеного вище, аргументи наведені ОСОБА_3 підлягають відхиленню, а заявлені ним вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди не підлягають до задоволення.

За таких обставин, місцевий суд порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції до скасування з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог.

Відповідно до. ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 367, п.2 ч.1 ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384, п.1 ч.3 ст.389, 390 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 07 листопада 2017 року скасувати.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити.

Стягнути ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 20343,11 грн. та моральної шкоди 4000 грн. та 2048 грн. сплаченого судового збору.

В частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови складений 25 січня 2018 року.

Головуючий: С.В. Боймиструк

Судді: С.О. Гордійчук

Н.М. Ковальчук