Постанова № 71789281, 24.01.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Білова О.В.

(дата складання повного тексту 30.11.2017 р.)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4577/17Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Яковенка М.М.

суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.

секретарі судового засідання: Жданюк А.О.

за участі:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року по справі № 820/4577/17 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної міграційної служби про визнання незаконним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_3 звернувся з позовом до суду, в якому просив суд визнати незаконними та скасувати рішення Головного управління ДМС України в Харківській області від 10 квітня 2017 року про примусове повернення громадянина Федеративної республіки Нігерія ОСОБА_3 до країни походження та зобов'язання його покинути територію України у термін до 20.04.2017.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Головного управління ДМС України в Харківській області про примусове повернення з України громадянина Федеративної республіки Нігерія ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,від 10 квітня 2017 року.

Відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (а.с.74-76). Апелянт зазначає, що орган міграційної служби діяв в межах повноважень та на підставі чинного законодавства. Також наголошує на порушенні судом вимог п.6 ч.1 ст.18 КАС України щодо правил підсудності.

Представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги та наполягав на залишенні її без задоволення.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, що позивач ОСОБА_3 є громадянином Федеративної республіки Нігерія, який прибув до України на законних підставах, згідно службової візи у 1993 році.

Відповідно до свідоцтва про шлюб Серії 1-ВЛ № 066003, виданого 24.07.2007 Міським відділом реєстрації актів цивільного стану по м.Харкову №1 Харківського міського управління юстиції, 24.07.2007 між ОСОБА_3 та громадянкою України ОСОБА_4 зареєстровано шлюб. (а.с.43)

Від шлюбу позивач має двох дітей: ОСОБА_3 Угонна, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3 Обінна, 19.05.2006 р.н, що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії І-ВЛ № 446381 та І-ВЛ № 446382 відповідно, виданих Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області 02.07.2016 (а.с.42, 41).

Діти позивача є громадянами України, що підтверджується довідками про реєстрацію особи громадянином України № 5047 та №5048, а також паспортом громадянина України ОСОБА_3 Угонна (а.с.39-40, 44)

04.08.2015 позивач звернувся до ГУ ДМС в Харківській області із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну, надавши всі необхідні документи.

Головним управлінням державної міграційної служби в Харківській області 14.04.2016 складено висновок, яким позивачу відмовлено в наданні дозволу на імміграцію в Україну.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2016 адміністративний позов громадянина ОСОБА_5 Республіки Нігерія ОСОБА_3 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області визнано незаконним та скасовано висновок Головного Управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 14.04.2016 року про відмову в наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянину ФР Нігерія ОСОБА_3; зобов'язано Головне Управління Державної міграційної служби ОСОБА_3.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2017 апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2016 по справі № 820/3821/16 скасовано, в частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Головного Управління Державної міграційної служби України в Харківській області надати дозвіл на імміграцію в Україну громадянину ФР Нігерія ОСОБА_3. В цій частині прийнято нову постанову, якою у позові відмовлено. В іншій частині постанову суду залишено без змін.

За результатами звернення позивача до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області з копією постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2017 по справі № 820/3821/16, щодо Позивача 29.03.2017 року був складений протокол про адміністративне правопорушення та цього ж дня винесено постанову за ст..203 ч.1 КУпАП про накладення адміністративного стягнення за проживання без документів на право проживання в Україні (а.с.14, 15).

10.04.2017 начальником Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області затверджено рішення про примусове повернення з України громадянина ОСОБА_5 Республіки Нігерії ОСОБА_3 від 10.04.2017 (а.с.6).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з огляду на встановлені фактичні обставини справи, враховуючи в тому числі положення вимог ст. 2 КАС України, виходив того, що до розгляду по суті заяви позивача про надання дозволу на імміграцію в Україну у Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області були відсутні законні підстави для прийняття рішення від 10 квітня 2017 року про примусове повернення з України Позивача.

Здійснюючи апеляційний перегляд та надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів не може у повному обсязі погодитися з такими висновками суду виходячи з наступного.

Закон, що визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України, є Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" №3773-УІ від 22.09.2011 року.

З метою удосконалення положень судового захисту іноземців та осіб без громадянства та урегулювання окремих питань, пов'язаних з протидією нелегальній міграції, Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент розгляду та вирішення справи) доповнено статтею 183-7 «Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання та видворення іноземців та осіб без громадянства».

Так, відповідно до положень ст..183-7 КАС України (в редакції до 15.12.2017 року), «позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну,……….» подаються до адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Відповідно до положень п.6 ч.1 ст.18 КАС України (в редакції до 15.12.2017 року), місцевим загальним судам, як адміністративним підсудні адміністративні справи щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства.

Крім того, колегія суддів зазначає, що з набуттям чинності з 15.12.2017 року змін до КАС України, питання щодо предметної (юрисдикційної) підсудності із зазначеної категорії справ щодо примусового повернення іноземця в країну походження, також врегульовано положеннями ст..20 КАС України, а саме п.3 ч.1 цієї статі.

Відповідно до п.10 Розділу УІІ Перехідні положення КАС України (в редакції з 15.12.2017 року) зміни введені в дію до цього Кодексу мають свої особливості, а саме: справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цієї редакції Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Крім того, за ч.3 ст.3 КАС України в новій редакції, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Таким чином, під час апеляційного перегляду постанови, суд апеляційної інстанції зобов’язаний здійснювати провадження та розглядати справу із застосуванням відповідних процесуальних наслідків за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

З огляду на вищенаведені положення вимог процесуального законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді та вирішенні справи щодо примусового повернення іноземця в країну походження, було допущене порушення вимог п.6 ч.1 ст.18 КАС України (в редакції до 15.12.2017 року), стосовно правил предметної (юрисдикційної) підсудності, при чому такі ж вимоги та правила щодо такої категорії спору стосовно підсудності запровадженні і у нових положеннях цього Кодексу, безпосередньо у ч.1 ст.20 КАС України, тобто по суті спірного питання як положення п.6 ч.1 ст.18 КАС України (в старій редакції), так і положення п.3 ч.1 ст.20 КАС України (в новій редакції) узгоджуються між собою в частині розмежування предметної (юрисдикційної) підсудності.

Таким чином, як в одному випадку, так і в іншому, категорія справ щодо примусового повернення іноземця в країну походження, підсудна місцевим загальним судам як адміністративним за місцем знаходження Відповідача (з урахуванням положень ст..183-7 КАС України (в редакції до 15.12.2017 р.), ч.1 ст.288 КАС України (в редакції з 15.12.2017 р.), а не окружним адміністративним судам.

Відповідно до ч.1 ст.318 КАС України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.

Як вже було зазначено вище, що судом першої інстанції було допущене порушення правил предметної (юрисдикційної) підсудності, що в свою чергу є беззаперечною підставою для скасування судового рішення та направлення справи для розгляду за встановленою законом підсудністю, а саме за територіальним місцем знаходження відповідача-до Дзержинського районного суду м.Харкова.

Правових підстав для надання юридичної оцінки характеру спірних правовідносин по суті заявлених вимог та що виникли між сторонами, не має.

На підставі викладеного, враховуючи допущення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 23, 31, 33, 90, 268, 271, 272, 288, 292, 308, 309, 310, 313, 315, 318, 321, 322, 325, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби у Харківській області – задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року по справі № 820/4577/17 - скасувати, а справу направити на розгляд за встановленою законом підсудністю до Дзержинського районного суду м.Харкова.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_6Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_7 ОСОБА_8