Постанова № 71789274, 25.01.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 524/5647/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії :

головуючого судді: Перцової Т.С.

суддів: Жигилія С.П. , Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30.11.2017 р. (суддя Рибалка Ю.В., м. Кременчук, Полтавська область) по справі № 524/5647/17

за позовом ОСОБА_1

до Інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2 третя особа Департамент патрульної поліції

про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ

У серпні 2017 року ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) звернувся до суду з позовом до інспектора роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2 (далі по тексту – інспектор роти № 3 батальйону УПП в м. Кременчуці ДПП ОСОБА_2, відповідач), в якому просив суд скасувати постанову інспектора роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2 серії АР № 454530 від 26.07.2017 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та закрити справу.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 30.11.2017 року по справі № 524/5647/17 залучено до участі у справі в якості третьої особи Департамент патрульної поліції (далі по тексту – ДПП).

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 30.11.2017 року по справі № 524/5647/17 адміністративний позов задоволено.

Скасовано постанову від 26.07.2017 р. серії АР № 454530 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Департамент патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в м. Кременчуці (далі по тексту – ДПП в особі УПП в м. Кременчуці), не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови, неповне з’ясування обставин справи, недослідження та ненадання належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука від 30.11.2017 року по справі № 524/5647/17 скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що відповідачем дотримано процедуру розгляду справи, та правомірно винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, а оскаржувана постанова містить всі обов’язкові реквізити та відповідає вимогам ст.283 КУпАП. Відомості про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис у постанові відсутні, оскільки адміністративне правопорушення зафіксовано не в автоматичному режимі, а виявлено поліцейським безпосередньо під час його вчинення, і оскаржувана постанова винесена саме про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Вказав, що позивач надав усні пояснення, в яких не заперечував факт вчинення правопорушення, що зафіксовано нагрудною камерою інспектора. Під час розгляду справи водієві у відповідності до ст.268 КУпАП було запропоновано надати письмові пояснення, водій відмовився, користувався юридичною допомогою по телефону, клопотань не заявляв. Відмітив, що ОСОБА_1 добровільно сплатив штраф у розмірі 425 грн., накладений оскаржуваною постановою у справі про адміністративне правопорушення, а відтак, у відповідності до ст.310 КУпАП, провадження по виконанню постанови серії АР № 454530 від 26.07.2017 р. є закінченим.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

У відповідності до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 26.07.2017 р. інспектором роти №3 батальйону УПП в м.Кременчуці ДПП ОСОБА_2 було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 425 грн.

Як зазначено у постанові, позивач 26.07.2017 р. о 00:10 год., керуючи транспортним засобом MERCEDES BENZ Е270, номерний знак АІ 8884ВВ, у м. Кременчуці по вул. Героїв України, 37, здійснив поворот ліворуч, не подавши при цьому сигнал світловими покажчиками повороту відповідного напрямку, чим порушив п. 9.2 «б» ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.122 КУпАП.

Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом про її оскарження.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем в порушення ст.72 КАС України не доведено правомірність прийнятого рішення, а сам факт правопорушення не підтверджено належними та допустимими доказами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, з огляду на таке.

Як встановлено частиною 2 статті 122 КУпАП, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Відповідно до пп. «б» п.9.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (далі по тексту – ПДР), водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У відповідності до ст.11 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За визначенням ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Аналогічні вимоги щодо доказування обставин, на яких ґрунтуються заперечення відповідача – суб’єкта владних повноважень, містять положення ст.ст.72-76, ч.2 ст.77 КАС України зі змінами, що набули чинності 15.12.2017 року згідно із Законом України від 03.10.2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Згідно зі ст. 31 Закону України “Про Національну поліцію” полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, перевiрка документiв особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технiчних приладiв i технiчних засобiв, що мають функцiї фото- i кiнозйомки, вiдеозапису, засобiв фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.

Відповідно до п. 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 року № 1408/27853 (далі по тексту – Інструкція № 1395) у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Як встановлено ч.ч.2, 3 ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення надано до матеріалів справи диск з відеозаписом камери поліцейського.

З дослідженого судом апеляційної інстанції відеозапису з відеореєстратора патрульної машини неможливо чітко підтвердити, що саме автомобіль Merсedes Benz Е270 д.н.з. АІ 8884ВВ, належний позивачеві, є тим автомобілем, рух якого зафіксовано на камеру інспектора.

При цьому, технічні умови, в яких вівся відеозапис, не дають можливості достовірно встановити факт повороту та неувімкнення водієм транспортного засобу покажчика повороту.

Отже, у суду апеляційної інстанції відсутні беззаперечні підстави для висновку, що адміністративне правопорушення п.9.2 «б» ПДР, було вчинене саме ОСОБА_1, у зв’язку з чим, з огляду на норми ч.2 ст.71 КАС України, неможливо стверджувати про наявність у діях останнього складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.122 КУпАП.

Інших доказів на підтвердження факту вчинення позивачем порушення п.9.2 «б» ПДР відповідачем не надано.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вказує, що порушення позивачем п.9.2 «б» Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 122 КАС України, не підтверджено належними та допустимими доказами. Позивач заперечив вчинення правопорушення, тоді як відповідач, будучи суб’єктом владних повноважень у спірних відносинах не надав доказів правомірності прийнятого ним рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, у зв’язку з чим постанова у справі про адміністративне правопорушення серії АР № 454530 від 26.07.2017 року підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.

Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30.11.2017 по справі № 524/5647/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та не підлягає оскарженню в силу приписів ч.3 ст.272 КАС України.

Головуючий суддя ОСОБА_3Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5