Постанова № 71789273, 18.01.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/2986/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Макаренко Я.М.

суддів: Мельнікової Л.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєва І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2017, повний текст складено 30.11.17, суддя І інстанції Бадюков Ю.В., по справі № 820/2986/17

за позовом ОСОБА_1

до Харківського міського центру зайнятості третя особа Міністерство соціальної політики України

про визнання незаконною бездіяльності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1Ю.) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківського міського центру зайнятості (далі по тексту – відповідач, ХМЦЗ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимога на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство соціальної політики України (далі по тексту – третя особа, Мінсоцполітики), в якому, з урахуванням змінених позовних вимог, просить суд:

- визнати незаконною бездіяльність Харківського міського центру зайнятості під час здійснення прийому ОСОБА_1 12 липня 2017 року, яка полягає у не сприянні ОСОБА_1 у підборі підходящої роботи.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Харківського міського центру зайнятості, третя особа - Міністерство соціальної політики України про визнання незаконною бездіяльності відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність судового рішення суду першої інстанції, просить скасувати судове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 року та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначив, що під час прийому 12.07.2017 Харківський міський центр зайнятості не реалізував державну політику у сфері зайнятості населення, яка полягала в сприянні позивачу у підборі підходящої роботи. Відповідач лише запропонував йому відвідати ярмарку вакансій, яку проводила компанія “Велтлінер” і на цьому прийом був закінчений. Жодної вакансії підходящої роботи йому не запропоновано. Відмовившись підібрати позивачу підходящу роботу під час прийому відповідач також відмовився організувати підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з урахуванням поточної та перспективної потреб ринку праці, у відповідності до вимог п. 8 ч. 1 ст. 22 Закону України “Про зайнятість населення”.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач має диплом спеціаліста ХНУ ім. В.Н. Каразіна зі спеціальності "Соціологія" та здобув кваліфікацію соціолога, викладача соціологічних дисциплін, а також диплом бакалавра ХНУВС за напрямом підготовки "Право".

29.09.2016 р. ОСОБА_1 звернувся за сприянням у працевлаштуванні до Харківського міського центру зайнятості, де був зареєстрований як такий, що шукає роботу з відкриттям персональної картки № 203916092700052.

Під час перебування на обліку позивач отримує соціальні послуги, передбачені чинним законодавством, а саме: консультаційні послуги з питань працевлаштування та реєстрації в службі зайнятості.

Згідно даних з бази ЕІАС.NЕТ останнім місцем роботи ОСОБА_1 є "Фахівець з питань зайнятості (хедхантер)" у Харківському міському центрі зайнятості.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем вчинені визначені законом дії щодо сприяння у працевлаштуванні позивача, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та безпідставними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Згідно ст. 43 Конституції України, Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначає Закон України "Про зайнятість населення".

Положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування; безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи; зареєстрований безробітний - особа працездатного віку, яка зареєстрована в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна і готова та здатна приступити до роботи; вакансія - вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа; працевлаштування - комплекс правових, економічних та організаційних заходів, спрямованих на забезпечення реалізації права особи на працю.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про зайнятість населення" Держава гарантує у сфері зайнятості:

1) вільне обрання місця застосування праці та виду діяльності, вільний вибір або зміну професії;

2) одержання заробітної плати (винагороди) відповідно до законодавства;

3) професійну орієнтацію з метою самовизначення та реалізації здатності особи до праці;

4) професійне навчання відповідно до здібностей та з урахуванням потреб ринку праці;

5) підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями;

6) безоплатне сприяння у працевлаштуванні, обранні підходящої роботи та одержанні інформації про ситуацію на ринку праці та перспективи його розвитку;

7) соціальний захист у разі настання безробіття;

8) захист від дискримінації у сфері зайнятості, необґрунтованої відмови у найманні на роботу і незаконного звільнення;

9) додаткове сприяння у працевлаштуванні окремих категорій громадян.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України "Про зайнятість населення" реалізація права на вибір місця, виду діяльності та роду занять здійснюється шляхом самостійного забезпечення особою своєї зайнятості чи звернення з метою працевлаштування до роботодавця або за сприяння центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, чи суб'єкта господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні.

Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України "Про зайнятість населення" основними завданнями центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальних органів є:

1) реалізація державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції;

2) внесення пропозицій Міністру - керівнику центрального органу виконавчої влади у сфері соціальної політики щодо формування державної політики у сфері зайнятості населення;

3) сприяння громадянам у підборі підходящої роботи;

4) надання роботодавцям послуг з добору працівників;

5) участь в організації проведення громадських та інших робіт тимчасового характеру;

6) сприяння громадянам в організації підприємницької діяльності, зокрема шляхом надання індивідуальних та групових консультацій;

7) участь у реалізації заходів, спрямованих на запобігання масовому вивільненню працівників, профілактика настання страхового випадку, сприяння мобільності робочої сили та зайнятості населення в регіонах з найвищими показниками безробіття, монофункціональних містах та населених пунктах, залежних від містоутворюючих підприємств;

8) організація підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації безробітних з урахуванням поточної та перспективної потреб ринку праці;

9) проведення професійної орієнтації населення;

10) додаткове сприяння у працевлаштуванні окремих категорій громадян, які неконкурентоспроможні на ринку праці;

11) здійснення контролю за використанням роботодавцями та безробітними коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Відповідно до ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення" статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доході готова та здатна приступити до роботи.

Статус безробітного надається особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Згідно ст. 44 Закону України "Про зайнятість населення" зареєстровані безробітті зобов'язані: самостійно або за сприяння територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення трудової міграції, здійснювати активний пошук роботи, який полягає у вжитті цілеспрямованих заходів до працевлаштування, зокрема взяття участі у конкурсних доборах роботодавців; відвідувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітний у визначений і погоджений з ним час, але не рідше ніж один раз на тридцять календарних днів; дотримуватися письмових індивідуальних рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, зокрема брати участь у заходах, пов'язаних із сприянням забезпеченню зайнятості населення; інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону.

Відповідно до ст. 46 Закону України "Про зайнятись населення" підходящою для безробітного вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації особи з урахуванням доступності транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної ради. Заробітна плата повинна бути не нижче розміру заробітної плати такої особи за останнім місцем роботи з урахуванням середнього рівня заробітної плати, що склався у регіоні за минулий місяць, де особа зареєстрована як безробітний. Під час пропонування підходящої роботи враховується тривалість роботи за професією (спеціальністю), кваліфікація досвід, тривалість безробіття, а також потреба ринку праці.

З аналізу наведених приписів Закону України "Про зайнятись населення" слідує, що особа, яка набула статусу безробітного, може реалізувати своє право на працевлаштування шляхом підбору територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, підходящої роботи.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що наказом директора Харківського міського центру зайнятості від 27.09.2016 № НТ160927 ОСОБА_1 наданий статус безробітного з 27.09.2016 та відповідно до п.п. 2,4 ст. 22, п.2 ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та п.п.2.7., 2.9. "Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності" призначена виплата допомоги по безробіттю з 04.10.2016 р. по 28.09.2017 р., у розмірі встановленому законодавством.

Позивач ознайомлений з витягом із статті 44 Закону України "Про зайнятість населення" про права та обов'язки зареєстрованих безробітних та витягом із статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття" про права, обов'язки та відповідальність застрахованих осіб, що підтверджується підписом ОСОБА_1 в додатку 1 до персональної картки - відвідування особою територіального органу та отримані послуги.

З копій журналу відвідувань центру зайнятості, надані послуги, рекомендації щодо сприяння працевлаштуванню, що є додатком до Персональної картки позивача слідує, що під час прийому 12.07.2017 р. з 10.00 год. по 13. 22 год. позивачу провідним фахівцем з працевлаштування було запропоновано відвідати 20.07.2017 року о 10.00 ярмарку вакансій ПРАТ «СК «ВЕЛТЛІНЕР», яка була організована на базі Харківського міського центру зайнятості.

В секторі самостійного пошуку роботи ОСОБА_1 підібрав собі вакансію ТОВ “АВТОКІТ Україна” на посаду директор комерційний. В телефонній розмові з роботодавцем провідним фахівцем з працевлаштування встановлено, що дана вакансія вже не актуальна.

Тобто, відповідачем позивачу було надано індивідуальні рекомендації щодо сприяння працевлаштуванню шляхом відвідання 20.07.2017 року о 10.00 ярмарки вакансій ПРАТ «СК «ВЕЛТЛІНЕР», яка була організована на базі Харківського міського центру зайнятості.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 44 Закону України "Про зайнятість населення" зареєстровані безробітні зобов'язані дотримуватися письмових індивідуальних рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, зокрема брати участь у заходах, пов'язаних із сприянням забезпеченню зайнятості населення.

Отже, надана позивачу пропозиція щодо відвідування 20.07.2017 р. о 10.00 ярмарки вакансій ПРАТ “СК “ВЕЛТЛІНЕР”, яку було організовано на базі Харківського міського центру зайнятості, підтверджує вчинення відповідачем дій щодо сприяння позивачу у підборі підходящої роботи та у сприянні працевлаштування позивача, а тому твердження позивача про допущення бездіяльності відповідачем щодо сприяння позивачу у працевлаштуванні є безпідставними.

При цьому, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством не передбачено обов'язку відповідача реалізувати покладені на нього статтею 22 Закону України «Про зайнятість населення» завдання та вчиняти передбачені статтею 24 цього Закону заходи щодо сприяння зайнятості населення в один день під час прийому безробітного, а тому доводи апеляційної скарги що відповідачем не виконано обов'язків передбачених статтями 22,24 Закону України «Про зайнятість населення» під час прийому 12.07.2017 року колегія суддів вважає безпідставними.

З матеріалів справи слідує, що Харківський міський центр зайнятості пропонує і опрацьовує тільки ті вакансії, які є актуальними на час прийому безробітного.

Отже, пропозиція відповідача щодо відвідування 20.07.2017 р. о 10.00 ярмарки вакансій ПРАТ “СК “ВЕЛТЛІНЕР”, яку було організовано на базі Харківського міського центру зайнятості, свідчить про виконання відповідачем обов'язку у сприянні працевлаштування позивача.

Доводи позивача про те, що відповідач за час прийому 12.07.2017 року відмовився підібрати підходящу роботу, організувати його професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з урахуванням поточних та перспективних потреб ринку праці у відповідності до вимог п.8 ч.1 ст. 22 Закону України «Про зайнятість населення» колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що відповідачем приймалося рішення щодо відмови позивачу у підборі підходящої роботи, його професійній підготовці, перепідготовці і підвищення кваліфікації .

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що дії відповідача по сприянню у працевлаштуванні позивача, що були вчинені під час прийому позивача 12.07.2017 року відповідають вимогам Закону України «Про зайнятість населення».

Враховуючи, що відповідачем були вчинені дії, які визначені законом, щодо сприяння у працевлаштуванні позивача, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що твердження позивача про бездіяльність відповідача під час прийому 12.07.2017 року є безпідставними.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення .

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 по справі № 820/2986/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду .

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст постанови складено 23.01.2018.