Постанова № 71789027, 16.01.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2018 р. м. ОдесаСправа № 815/5391/17

Категорія: 2.1 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Танасогло Т.М., Запорожана Д.В.,

при секретарі - Андроновій Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправними дії, зобов’язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Держгеокадастру в Одеській області, а саме: визнання протиправними дій щодо відмови у наданні відповіді на запит про отримання публічної інформації від 05 жовтня 2017 року; зобов’язання надати відводь на запит про отримання публічної інформації від 05 жовтня 2017 року; стягнення моральної шкоди, у сумі 50 000,00 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року частково задоволено позовні вимоги, а саме визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення дій з перенаправлення отриманого запита належному розпоряднику інформації, а також зобов’язано перенаправити отриманий запит належному розпоряднику інформації.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено безпідставний висновок про часткове задоволення позовних вимог, без надання належної правової оцінки доводам позивача щодо протиправності оскаржуваного рішення та без врахування положень ЗУ «Про Державний земельний кадастр».

Крім того, апелянтом зазначено, що приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення - скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 05 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру в Одеській області з запитом на отримання публічної інформації, в якому на підставі ст. 1, 13, 19, 20 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» просив надати інформацію про наявність земель державної та/або комунальної власності, які ще не надані у користування та можуть бути використані: для ведення фермерського господарства, або для ведення особистого селянського господарства, згідно ст. 121 ЗК України у межах Білгород-Дністровського району Одеської області (село Староказаче).

Листом від 12 жовтня 2017 року № 31-15-0.8-12315/2-17 ГУ Держгеокадастру в Одеській області надало позивачу відповідь, в якій зазначило, що Державний земельний кадастр містить інформацію про сформовані та зареєстровані земельні ділянки, відомості про які внесено до нього на підставі відповідної документації із землеустрою, яка передбачена ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр». Відомості про несформовані земельні ділянки у Державному земельному кадастрі відсутні.

Не погоджуючись з отриманою відмовою у наданні запитуваної інформації позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким не погоджується судова колегія, зроблено висновок про часткове задоволення позовних вимог, так як відповідач не є належним розпорядником запитуваної інформації, з огляду на наступне.

Так, ЗУ «Про доступ до публічної інформації» визначено порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про Державний земельний кадастр», Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Згідно ч. 2 ст. 5 ЗУ «Про Державний земельний кадастр», ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом створення відповідної державної геодезичної та картографічної основи, яка визначається та надається відповідно до цього Закону; внесення відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру; оброблення та систематизації відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру.

При цьому, Порядок ведення Державного земельного кадастру визначено постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051.

Відповідно до п. 10 вищевказаного Порядку, відомостями Державного земельного кадастру є всі відомості, які підлягають внесенню до нього згідно з цим Порядком та у порядку інформаційної взаємодії з іншими кадастрами та інформаційними системами, а також відомості, одержані внаслідок їх оброблення, систематизації та узагальнення.

Пунктом 12 вищевказаного Порядку встанволено, відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об'єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом.

Згідно п. 13 вищевказаного Порядку, відомості Державного земельного кадастру підлягають відображенню у документах Державного земельного кадастру.

Пунктом 22 вищевказаного Порядку визначено перелік відомостей, які вносяться до Державного земельного кадастру, зокрема, відомості про землі у межах державного кордону, відомості про землі в межах територій адміністративно-територіальних одиниць (Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, районів, міст, селищ, сіл, районів у містах) та за їх межами.

Відповідно до ч. 12 ст. 21 ЗУ «Про Державний земельний кадастр», органи державної влади (крім Верховної Ради України) та органи місцевого самоврядування у строк не пізніше п'яти робочих днів після прийняття рішень про затвердження документації із землеустрою і технічної документації з оцінки земель, яка згідно з цією статтею є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надають центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, відповідно до їх компетенції засвідчені копії вказаних рішень для внесення відповідної інформації до Державного земельного кадастру.

Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності відмови ГУ Держгеокадастру в Одеській області у наданні відповіді на інформаційний запит позивача про отримання публічної інформації щодо наявності земель державної та/або комунальної власності, які можуть бути використані для ведення фермерського господарства та особистого селянського господарства.

В свою чергу, підставою для відмови у наданні відповіді на вищевказаний запит став висновок суб’єкта владних повноважень, що Державний земельний кадастр містить інформацію лише про сформовані та зареєстровані земельні ділянки, тоді як відомості про несформовані земельні ділянки у Державному земельному кадастрі відсутні.

Між тим, відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ч. 4 ст. 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

При цьому, розпоряджання землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, здійснюється безпосередньо Держгеокадастром або через його територіальні органи, яким у межах спірних правовідносин є ГУ Держгеокадастру в Одеській області.

В даному випадку, відповідно до пп. 25-1 п. 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за веденням державного обліку і реєстрацією земель, достовірністю інформації про наявність та використання земель.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що саме відповідач є розпорядником землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Одеської області, який повинен володіти достовірною інформацією про наявність та використання відповідних земель.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що запитувана позивачем інформація є публічною та не має обмеженого доступу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що саме відповідач є розпорядником запитуваної публічної інформації, а тому має надавати таку інформацію за відповідними запитами.

Більш того, згідно пп. 26 п. 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, Держгеокадастр здійснює ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку.

В свою чергу, Державний земельний кадастр є єдиною універсальною системою відомостей про усі землі, які розташовані в межах державного кордону України, зокрема, про землі сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 791 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Згідно ч. 3 ст. 791 Земельного кодексу України, сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Тобто, враховуючи викладене, Державний земельний кадастр містить інформацію щодо сформованих та зареєстрованих земельних ділянок, відомості про які внесено до нього на підставі відповідної документації із землеустрою.

В свою чергу, Держгеокадастром не надано позивачу жодної інформації щодо наявності сформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення для запитуваних ним цілей на території Білгород-Дністровського району Одеської області, відомості про які мають міститись у Державному земельному кадастрі.

Внаслідок чого, колегія суддів вважає, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у наданні запитуваної інформації, в частині інформації щодо наявності земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.

При цьому, відповідно до положень ст. 33 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, зокрема, належать наступні повноваження у сфері регулювання земельних відносин: підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону.

В даному випадку, саме органи місцевого є розпорядниками земель комунальної власності, які володіють достовірною інформацією про наявність відповідних земель комунальної власності, зокрема, інформацією щодо несформованих земельних ділянок.

При цьому, враховуючи характер діяльності відповідача, останньому має бути відомо, що відомостями про можливу наявність земельних ділянок комунальної власності в межах та за межами населеного пункту (с. Староказаче), володіє відповідний орган місцевого самоврядування, який є належним розпорядником такої інформації.

Проте, в порушення вищезазначених вимог відповідачем не направлено отриманий запит в цій частині належному розпоряднику інформації.

В свою чергу, відповідно до положень ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

В даному випадку, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та зобов’язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області направити запит ОСОБА_1 про отримання публічної інформації від 05 жовтня 2017 року, в частині запитуваної інформації щодо наявності земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, належному розпоряднику інформації, відповідно до вимог ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про доступ до публічної інформації».

При цьому, колегія суддів вважає помилковими посилання позивача на те, що адміністративний суд має розглядати справу лише в межах заявлених позовних вимог, так як таке право надано суду вищевказаними положеннями КАС України, з метою ефективного захисту порушених прав особи.

Більш того, колегією суддів зобов’язано суб’єкта владних повноважень вчинити саме ті дії, які останній мав вчинити за наслідком розгляду отриманого запиту, відповідно до вимог чинного законодавства.

В свою чергу, колегія суддів вважає, що позивачем жодним чином не доведено факту завдання йому моральних страждань, а тому позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Крім того, відповідний висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині не оскаржено позивачем у межах поданої апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року - скасувати, ухвалити у справі нову постанову, якою частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо відмови у наданні відповіді на запит про отримання публічної інформації, яка викладена у листі № 31-15-0.8-12315/2-17 від 12 жовтня 2017 року.

Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області надати відводь на запит ОСОБА_1 про отримання публічної інформації від 05 жовтня 2017 року, в частині запитуваної інформації щодо наявності земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.

Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області направити запит ОСОБА_1 про отримання публічної інформації від 05 жовтня 2017 року, в частині запитуваної інформації щодо наявності земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, належному розпоряднику інформації, відповідно до вимог ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про доступ до публічної інформації».

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів після складання повного судового рішення, відповідно до вимог ст. 243 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 24 січня 2018 року.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: Т.М. Танасогло

ОСОБА_2