Постанова № 71788953, 23.01.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/10217/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гудима Л.Я.,

суддів Довгополова О.М., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Дідик Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року, головуючий суддя Данилевич Н.В., ухвалена о 16:35:29 год. у м. Тернопіль, повний текст рішення складено 15.09.2017 року, у справі №819/1305/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 сільська рада Заліщицького району Тернопільської області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов»язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до суду із адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області (надалі - відповідач, ГУ Держгеокадастру в Тернопільській області) в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держеокадастру в Тернопільській області від 25.05.2017 року Я-4086/0-1378/6-17 та від 04.07.2017 року Я-5480/0-2007/6-17 про відмову у наданні їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території с. Литячі Заліщицького району Тернопільської області, зобов»язати Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області повторно розглянути її клопотання та зобов»язати прийняти рішення про надання дозволу їй на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території с. Литячі Заліщицького району Тернопільської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.04.2017 року позивач звернулась із заявою до відповідача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території с. Литячі, Заліщицького району, Тернопільської області.

За результатами розгляду зазначеного клопотання, відповідач рішенням від 25.05.2017 року Я-4086/0-1378/6-17 відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з мотивів того, що земельна ділянка на яку претендує позивач віднесена до земель загального користування.

01.06.2017 року ОСОБА_1 повторно звернулась із аналогічною заявою до відповідача, після чого останній рішенням від 04.07.2017 року Я-5480/0-2007/6-17 відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з мотивів того, що земельна ділянка на яку претендує позивач не входить у перелік земельних ділянок оприлюднених Головним управлінням на офіційному веб-сайті.

Позивач вважає, що рішення Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 25.05.2017 року Я-4086/0-1378/6-17 та від 04.07.2017 року Я-5480/0-2007/6-17 є протиправними та прийняті з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки позивачем були дотримані вимоги чинного законодавства України під час подання клопотань та відповідних додатків з приводу надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держеокадастру в Тернопільській області від 25.05.2017 року №Я-4086/0-1378/17 та від 04.07.2017 року №Я-5480/0-2007/6-17 про відмову у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території с. Литячі Заліщицького району Тернопільської області, зобов»язано Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території с. Литячі Заліщицького району Тернопільської області. В решті позовних вимог відмовлено.

Позивачка, не погодившись із постановою суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов»язання Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області прийняти рішення про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами с. Литячі Заліщицького району Тернопільської області, подала апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати в цій частині постанову та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що невірне розуміння і тлумачення судом першої інстанції поняття дискреційних повноважень привело до залишення без задоволення її позовних вимог повністю.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити повністю ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що відмова відповідача, яка викладена у листі від 25.05.2017 року №Я-4086/0-1378/17, обґрунтована належністю спірної земельної ділянки до земель загального користування, які в силу приписів статтей 83, 84 Земельного кодексу України не можуть передаватися у приватну власність. Така відмова ґрунтувалася на інформації Відділу Держгеокадастру у Заліщицькому районі Тернопільської області щодо віднесення вказаної ділянки до земель загального користування, а виявлення технічної помилки у вказаній інформації щодо належності земельної ділянки до земель запасу (угіддя-пасовища) мало місце у червні 2017 року - після прийняття рішення про відмову в наданні відповідного дозволу.

Повторна відмова, яка викладена в листі від 04.07.2017 року №Я-5480/0-2007/6-17, обґрунтована відсутністю ділянки, вказаної позивачем, у переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які пропонуються для передачі у власність громадянам в межах норм безоплатної приватизації у ІІІ кварталі 2017 року на території Тернопільської області, який сформовано та опубліковано на офіційному веб-сайті відповідача на виконання постанови КМ України №413 від 07.06.2017 року «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та схорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними», якою затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, яка набрала чинності 17.06.2017 року.

У запереченні на апеляційну скаргу від 10.11.2017 року представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просить залишити постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року в частині задоволених позовних вимог без змін, а апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на цю постанову - без задоволення, з мотивів викладених у своєму запереченні. Крім цього, просив задовольнити вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1

У запереченні на апеляційну скаргу від 08.11.2017 року представник Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області просить залишити постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 без змін, а її апеляційну скаргу - без задоволення, з мотивів викладених у своєму запереченні.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв»язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, суд прийшов до висновку, що такі до задоволення не підлягають з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 26.04.2017 року позивач звернулась із заявою до Головного управління Держгеокадастру України у Тернопільській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території с. Литячі Заліщицького району Тернопільської області, до якої додано копії паспорта, ідентифікаційного коду та викопіювання із публічної кадастрової карти України.

За результатами розгляду зазначеного клопотання, відповідач рішенням від 25.05.2017 року №Я-4086/0-1378/6-17 відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, посилаючись на інформацію відділу Держгеокадастру у Заліщицькому районі, відповідно до якої, земельна ділянка, на яку позивач претендує, віднесена до земель загального користування (пасовище).

01.06.2017 позивач повторно звернулась із аналогічною заявою до відповідача, за результатами розгляду якої, Головне управління Держгеокадастру України у Тернопільській області рішенням від 04.07.2017 року №Я-5480/0-2007/6-17 відмовило позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Підставою для прийняття такого рішення зазначено, що відповідно до Стратегії удосконалення механізму управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року №413, Головне управління оприлюднює на офіційному веб-сайті перелік земельних ділянок, які пропонуються до передачі безоплатно у власність. Земельна ділянка на яку претендує позивач не входить у перелік земельних ділянок оприлюднених Головним управлінням на офіційному веб-сайті, які пропонуються до передачі безоплатно у власність.

Не погодившись із вказаними відмовами відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території с. Литячі Заліщицького району Тернопільської області не відповідають нормам чинного законодавства, прийняті з порушенням встановлених правил та процедури, а відтак порушують права та законні інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування таких рішень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частин шостої, сьомої ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об»єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що чинним законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відмова у наданні дозволу з інших підстав не допускається.

Як видно з матеріалів справи позивачу рішенням від 25.05.2017 року Я-4086/0-1378/6-17 відповідач відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з мотивів того, що земельна ділянка на яку претендує позивач, згідно інформації відділу Держгеокадастру у Заліщицькому районі, віднесена до земель загального користування.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно інформації наданої Заліщицьким відділом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області листом від 02.06.2017 року №0-19-0.25-241/105-17 на адвокатський запит представника позивача, зазначено, що земельна ділянка із кадастровим номером 6122085600:01:001:0975 площею 6,4249 га, на частину якої претендує позивач являється землями запасу, а не землями загального користування.

Крім цього, відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 12.06.2017 року №29-19-0.51-4935/2-17, земельна ділянка із кадастровим номером 6122085600:01:001:0975 площею 6,4249 га, із якого пропонується виділення земельної ділянки позивачу, відноситься до земель сільськогосподарського призначення, державної власності з угіддями пасовище. Віднесення земельної ділянки із кадастровим номером 6122085600:01:001:0975 площею 6,4249 га до земель загального користування відбулось внаслідок технічної помилки.

Також з матеріалів справи видно, що позивачу рішенням від 04.07.2017 року №Я-5480/0-2007/6-17 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного с. Литячі Заліщицького району Тернопільської області.

Підставою для прийняття такого рішення зазначено, що земельна ділянка на яку претендує позивач не входить у перелік земельних ділянок оприлюднених Головним управлінням на офіційному веб-сайті, які пропонуються до передачі безоплатно у власність.

Щодо посилання відповідача на Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року №413, то таке є безпідставним, оскільки вона не визначає додаткових підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, а затверджена з іншою метою - створення сучасної, прозорої і дієвої системи управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності, спрямованої на забезпечення захисту інтересів суспільства (насамперед учасників антитерористичної операції), територіальних громад та держави, а також раціонального та ефективного функціонування сільськогосподарських регіонів з урахуванням потреб розвитку населених пунктів, запобігання деградації земель, необхідності забезпечення продовольчої безпеки держави.

Колегія суддів звертає увагу і на те, що на момент звернення позивача з клопотаннями (заявами) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки постанова Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року №413 не була прийнята та не набула чинності.

Таким чином, вірний є висновок Тернопільського окружного суду про визнання протиправними та скасування рішень відповідача, викладених в листах від 25.05.2017 року №Я-4086/0-1378/17 та від 04.07.2017 року №Я-5480/0-2007/6-17.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов»язання відповідача прийняти рішення про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення вказаної вище земельної ділянки у власність, то така задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Обираючи правильний спосіб захисту порушених прав позивача, колегія суддів враховує роз»яснення, які наведені в п. 10.3 постанови Пленуму ВАС України №7 від 20.05.2013 року «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно яких у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов»язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право.

Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов»язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

Суд може ухвалити постанову про зобов»язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб»єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

За своєю правовою природою повноваження відповідача щодо надання дозволів на розробку проектів землеустрою є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає за необхідне зобов»язати відповідача повторно розглянути заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території с. Литячі Заліщицького району Тернопільської області.

При повторному розгляду заяв, відповідачем в обов»язковому порядку повинні бути враховані висновки цього судового рішення.

Наведений висновок також відповідає вимогам ч. 4 ст. 245 КАС України, відповідно до яких, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов»язати відповідача – суб»єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб»єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб»єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов»язує суб»єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оцінюючи в сукупності наведені обставини, колегія суддів прийшла до переконливого висновку про те, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення, при цьому належить визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, які викладені в листах від 25.05.2017 року №Я-4086/0-1378/17 та від 04.07.2017 року №Я-5480/0-2007/6-17, про відмову в наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території с. Литячі Заліщицького району Тернопільської області та зобов»язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території с. Литячі Заліщицького району Тернопільської області, у решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційні скарги на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року у справі №819/1305/17 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 243 КАС України - з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_5 судді ОСОБА_6 ОСОБА_7

Повний текст постанови складено 25.01.2018 року.