Постанова № 71788091, 23.01.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 року справа №431/4759/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді: Ястребової Л.В, суддів Василенко Л.А., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на постанову Старобільського районного суду Луганської області від 19 жовтня 2017 р. у справі № 431/4759/17 (головуючий І інстанції Колядов В. Ю. ) за позовом ОСОБА_1 до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання рішення протиправним та його скасування, зобов'язання вчинити дії ,-

ВСТАНОВИВ:

11 жовтня 2017 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (надалі - відповідач, Управління) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 09 жовтня 2017 року № 7601/03 про відмову у призначенні/переведенні пенсії, як державному службовцю на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року та зобов'язання відповідача призначити з 05 жовтня 2017 року пенсію як державному службовцю на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року з врахуванням у стаж державної служби періодів його роботи з 11.06.2004 року по теперішній час роботи в державній податковій службі (а.с. 2-6).

Постановою Старобільського районного суду Луганської області від 19 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 09 жовтня 2017 року № 7601/03 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії, як державному службовцю на підставі ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ.

Зобов'язано Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області призначити ОСОБА_1 з 05 жовтня 2017 року пенсію, як державному службовцю на підставі ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ з врахуванням у стаж державної служби періодів його роботи з 11.06.2004 року по теперішній час роботи в державній податковій службі (а.с. 35-39).

Вважаючи вищезазначену постанову неправомірною, такою, що винесена з порушенням норм матеріального і процесуального права, відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції, що оскільки ОСОБА_1 було присвоєно спеціальне звання радника податкової та митної служби І рангу, період роботи з 11.06.2004 року по 06.06.2013 року до стажу роботи державної служби не зараховується, оскільки такі посади не відносяться до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723. а отже і право на пенсію за віком відповідно до пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 року № 889-VIII «Про державну службу» відсутнє (а.с. 41-42).

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

На підставі ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами в межах та доводів апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів встановила наступне.

Позивач, року ОСОБА_1, є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні пенсійного фонду в Луганській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»

03 жовтня 2017 року позивач звертався до відповідача із заявою, в якій просив перевести його з пенсії за вислугу років, як військовослужбовцю на пенсію за віком, як держслужбовцю (а.с. 9).

За результатами розгляду заяви позивача, Управлінням, 09 жовтня 2017 року прийнято рішення № 7601/03, в якому останній повідомив позивача про те, що оскільки йому присвоєно спеціальне звання радника податкової та митної служби І рангу, період роботи з 11.06.2004 року по 06.06.2013 року до стажу роботи державної служби не зараховується, а тому, право на пенсію за віком відповідно до пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 року № 889-VIII «Про державну службу» у нього відсутнє (а.с. 10-11).

Позивач із таким рішенням відповідача не погодився та звернувся до суду за захистом своїх прав, а саме, права на отримання пенсії, як держслужбовцю.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Спірним у справі є правомірність дій відповідача щодо відмови в призначенні пенсії згідно Закону України "Про державну службу" у зв'язку з незарахуванням періоду роботи з 11.06.2004 року по 06.06.2013 року до стажу, який дає право на призначення пенсії згідно Закону України "Про державну службу".

Колегія суддів зазначає, що відповідно до записів у трудовій книжці позивача НОМЕР_1, копія якої наявна в матеріалах справи, вбачається, серед іншого, наступне:

- 11 червня 2004 року ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Старобільській міжрайонній державній податковій інспекції, присвоєно спеціальне звання - «радник податкової служби» та прийнято позивачем присягу державного службовця (запис № 12-14);

- 20 лютого 2012 року, у зв'язку з реорганізацією Старобільської МДПІ відповідно до постанови КМУ від 21.09.2011 року «Про утворення територіальних органів ДПІ» позивача призначено в порядку переведення на посаду начальника Старобільській міжрайонній державній податковій інспекції Луганської області Державної податкової служби (запис № 15);

- 07 червня 2013 року відповідно до Указу Президента України від 18.03.2013 року № 141/2013 «Про міністерства доходів і зборів України» та постанови КМУ від 20.03.2013 року «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» призначено в порядку переведення на посаду начальника Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Луганській області (запис № 16) (а.с. 14-15).

Зазначене підтверджується довідкою Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Луганській області від 18.10.2017 року № 4391/8/12-30-04 (а.с. 27-28).

Спірні відносини врегульовані нормами Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889), Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII (далі - Закон №3723), Податкового кодексу України (далі - ПК України) в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Так, відповідно до статті 1 Закону № 3723 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Частиною 2 статті 9 вищевказаного Закону визначено, що регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.

Із наведеної норми вбачається, що правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами. При цьому Закон № 3723-ХІІ застосовується до таких службовців в частині, яка не врегульована спеціальними законами.

Спеціальним законом, що визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, є Закон України від 4 грудня 1990 року № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 509-XII).

Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 509-XII Державна податкова служба, якій за змістом частини другої цієї статті підпорядковані державні податкові інспекції в областях, районах, містах і районах у міста, є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.

Посадовою особою органу державної податкової служби за правилами частини першої статті 15 Закону № 509-XII може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством фінансів України. Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації, після якої таким особам присвоюються спеціальні звання (частини п'ята, шоста статті 15 цього Закону).

Зазначеною статтею Закону № 509-XII також установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються із вимогами статей 5, 12 Закону № 3723-ХІІ щодо обмежень, пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.

Статтею 6 цього Закону визначено, що видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

Таким чином, посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, а отже, перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Разом з тим, Законом України від 4 грудня 1990 року № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" не було врегульовано питання пенсійного забезпечення посадових осіб державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання.

Таким чином, до спірних правовідносин слід застосувати Закон України «Про державну службу».

Колегія суддів зазначає, що з 01.05.2016 року набрав чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців згідно ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII.

Пунктом 2 розділу Розділ XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889 визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктом 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Державні службовці, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 року N 889-VIII займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 цього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до цієї статті у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців).

Для осіб, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 цього Закону та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до цієї статті у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (п. 12 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення").

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 17 частини 3 статті 3 Закону України "Про державну службу" № 889-VІІІ визначено коло осіб, на яких дія цього Закону не розповсюджується, а саме: осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено Законом .

Приписами статті 5 Закону №889-VІІІ визначено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах державної податкової служби.

Згідно з п.343.1 ст.343 ПК України посадовим особам контролюючих органів присвоюється, зокрема, таке спеціальне звання: радник податкової та митної справи I рангу.

Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України (п.343.2 с.343 ПК України).

Спеціальні звання посадовим особам присвоюються довічно. Позбавлення спеціальних звань здійснюється виключно за вироком суду у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України (п.343.3 ст.343 ПК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 №839 "Про спеціальні звання посадових осіб органів доходів і зборів" затверджені: Положення про спеціальні звання посадових осіб органів доходів і зборів (далі - Положення №839) та Порядок присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів (далі - Порядок №839).

Відповідно до пп.8 п.3 Положення №839 посадовим особам органів доходів і зборів присвоюються такі спеціальні звання: інспектор податкової та митної справи I рангу.

За приписами п.4 Порядку №839, до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково.

Враховуючи вищезазначені норми, колегія суддів дійшла до висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію, тому, рішення Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 09 жовтня 2017 року № 7601/03, в якому пенсійний фонд дійшов до висновку, що право на пенсію за віком відповідно до пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 року № 889-VIII «Про державну службу» у позивача відсутнє, оскільки позивачу присвоєно спеціальне звання радника податкової та митної служби І рангу є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що при прийнятті спірної постанови, суд першої інстанції, серед іншого, зобов'язав Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області призначити ОСОБА_1 пенсію, як державному службовцю на підставі ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Так, статтею 23 Закону № 1058-IV визначено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та у судовому порядку.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затверджених затвердженого постановою правління пенсійного фонду України 30.04.2002 року за n 8-2 (надалі - положення), серед основних завдань управління є, зокрема завдання призначення (перерахунку) пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати.

Відповідно до п.п. 6 п. 2.2 Положення, Управління, відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства.

Таким чином, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії (переведення з одного виду пенсії на інший) та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, колегія суддів зазначає, що в даному випадку, слід зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 03 жовтня.2017 року про призначення пенсії, як держслужбовцю на підставі ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ" із урахуванням періоду роботи з 11.06.2004 року по 06.06.2013 року до стажу роботи державної служби.

Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права є підставою для скасування судового рішення повністю або часткового та ухвалення нового рішення у відповідній частині.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції частково невірно вирішив справу в зв'язку з порушенням норм матеріального закону, внаслідок чого постанова суду підлягає скасуванню в частині зобов'язання призначити пенсію з постановленням в цій частині нової постанови про зобов'язання повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії, що обумовлює часткове задоволення апеляційної скарги.

Повний текст постанови складений 23 січня 2018 року.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області - задовольнити частково.

Постанову Старобільського районного суду Луганської області від 19 жовтня 2017 р. у справі № 431/4759/17 - скасувати в частині зобов'язання Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області призначити ОСОБА_1 з 05 жовтня 2017 року пенсію як державному службовцю на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року.

Абзац третій резолютивної частини постанови Старобільського районного суду Луганської області від 19 жовтня 2017 року викласти у наступній редакції: «Зобов'язати Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03 жовтня 2017 року про призначення пенсії, як держслужбовцю на підставі ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ" із урахуванням періоду роботи з 11.06.2004 року по 06.06.2013 року до стажу роботи державної служби.

В іншій частині постанову Старобільського районного суду Луганської області від 19 жовтня 2017 р. у справі № 431/4759/17 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя-доповідач: Л.В. Ястребова

Судді Л.А. Василенко

І.Д. Компанієць