Постанова № 71788002, 24.01.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 року справа №225/5815/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., за участю секретаря судового засідання - Чернявської К.Г., позивача - ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, діючого за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області на постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 04 грудня 2017 року у справі № 225/5815/17 (суддя І інстанції - Андреєв В.В.), складену в повному обсязі 04 грудня 2017 року в м. Рубіжне Луганської області за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

03 листопада 2017 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області про:

- визнання неправомірними дії управління щодо відмови у призначенні позивачу щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання згідно заяви від 01 грудня 2016 року;

- скасування рішення Департаменту соціального захисту населення м. Торецьк Донецької області щодо відмови у призначенні позивачу щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання згідно заяви від 07 квітня 2017 року;

- зобов'язання управління призначити, нарахувати та виплатити позивачу щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання згідно заяви від 01 грудня 2016 року за період з 01 грудня 2016 року по 15 травня 2017 року включно (а.с. 2-4).

Постановою Дзержинського міського суду Донецької області від 04 грудня 2017 року позовні вимоги задоволені. Визнано неправомірними дії управління щодо відмови у призначенні позивачу щомісячної адресної допомоги внутрішньо перемішеним особам для покриття витрат на проживання згідно заяви від 01 грудня 2016 року. Скасовано рішення Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації м.Торецька Донецької області за №13 від 13 квітня 2017 року в частині відмови у призначенні позивачу щомісячної адресної допомоги внутрішньо перемішеним особам для покриття витрат на проживання згідно заяви від 01 грудня 2016 року. Зобов'язано управління нарахувати та виплатити позивачу щомісячну адресну допомогу внутрішньо перемішеним особам для покриття витрат на проживання згідно заяви від 01 грудня 2016 року за період з 01 грудня 2016 року по 15 травня 2017 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації м.Торецька Донецької області на користь держави судовий збір у розмірі 640,00 грн. (а.с. 39-43).

Не погодившись з судовим рішенням, Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтуванні апеляційної скарги, апелянт зазначив, що ним правомірно відмовлено у призначені щомісячної адресної допомоги за спірний період, оскільки позивач не знаходився за адресою фактичного місця проживання у м. Торецьк (а.с. 45-47).

Позивач та його представник у судовому засіданні просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

19 січня 2018 року до канцелярії суду надійшло клопотання від представника відповідача про розгляд справи за його відсутності.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника,перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою на підставі довідки №1421009308 від 01 грудня 2014 (а.с.11), знаходиться на обліку в Управлінні соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області.

01 грудня 2016 року позивач звернувся до структурного підрозділу відповідача для отримання дублікату довідки, так як довідка прийшла в негідність, довідку від 01 грудня 2014 року вилучено та видано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 19308 від 01 грудня 2016 року фактично проживає у АДРЕСА_1 (а.с.10).

Крім того, 01 грудня 2016 року позивач надав заяву про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 № 505.

Відповідно Актів обстеження матеріально-побутових умов сім'ї № 2947 від 30 грудня 2016 року (а.с. 25-26), № 480 від 28 лютого 2017 року (а.с. 27), №714 від 06 квітня 2017 року (а.с. 28), №715 від 07 квітня 2017 року (а.с. 30-31) позивач був відсутній за місцем фактичного проживання.

Згідно Витягу №13 від 13 квітня 2017 року позивачу відмовлено у призначенні щомісячної адресної допомоги за його заявою від 01 грудня 2016 року (а.с. 33) на підставі вищевказаних актів.

На засіданні комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 17 від 22 травня 2017 року на підставі акту обстеження матеріально-побутових умов від 19 травня 2017 року позивач знаходився за місцем його фактичного проживання, відтак прийнято рішення про призначення щомісячної адресної допомоги на період з 16 травня 2017 року по 15 листопада 2017 року у розмірі 884,00 грн. щомісячно (а.с. 7).

Доказів виплати щомісячної адресної допомоги за період з 01 грудня 2016 року по 15 травня 2017 року відповідачем не надано.

Не погодившись із припиненням виплати щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеної особи за період з 01 грудня 2016 року по 15 травня 2017 року позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що на момент припинення соціальних виплат позивачу у відповідача були відсутні законодавчо передбачені підстави для їх припинення, а відтак порушене право позивача має бути відновленим.

Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Призначення щомісячної адресної допомоги переміщеним особам визначається Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 (далі Порядок № 505).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 505 грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

За приписами п.3 Порядку №505 грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім'ї (далі - уповноважений представник сім'ї) у таких розмірах, зокрема, для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім'ї). Якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім'ї або інформацією компетентного органу. Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб. Особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається.

Для отримання грошової допомоги (у тому числі у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку) уповноважений представник сім'ї звертається за фактичним місцем проживання (перебування) сім'ї до установи уповноваженого банку для відкриття в установленому порядку поточного рахунка, пред'являє паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу, та подає на адресу уповноваженого органу відповідну заяву про надання грошової допомоги (для призначення грошової допомоги вперше) або заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги (у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку). З метою визначення дати, часу та адреси подання заяви уповноважений представник сім'ї звертається у контакт-центр уповноваженого банку (п.5 Порядку №505).

Пунктом шостим Порядку №505 передбачені підстави, коли грошова допомога не призначається, а саме: будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення; будь-хто з членів сім'ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

За приписами п.12 Порядку №505 виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі: подання уповноваженим представником сім'ї заяви про припинення виплати грошової допомоги; надання інформації державної служби зайнятості про те, що працездатні члени сім'ї протягом двох місяців не працевлаштувалися за сприянням державної служби зайнятості або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють; зняття з обліку внутрішньо переміщеної особи; виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги.

Виплата грошової допомоги може бути поновлена, якщо протягом місяця з місяця припинення її виплати уповноважений представник сім'ї повідомив уповноваженому органу про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги.

Крім того, пунктом 6 Порядку №505 визначені виключні підстави, коли грошова допомога не призначається, серед яких відсутня така підстава, як звернення особи за призначенням грошової допомоги після припинення її виплати даній особі відповідно до пункту 7 цього Порядку.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо відмови позивачеві у призначенні щомісячної адресної допомоги як особі, що переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за спірний період.

Враховуючи те, що позивач звернувся 01 грудня 2016 року до відповідача з заявою про призначення щомісячної адресної допомоги, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про зобов'язання відповідача призначити і виплатити позивачу з 01 грудня 2016 року по 15 травня 2017 року щомісячну адресну допомогу як особі, що переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Статтею 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Форма заяви затверджується центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну.

Відповідно до ч. 1 Розділу 1 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» В абзаці дев'ятому статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» слова "довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи" виключено.

Пунктом 4 частини 2 розділу І Закону України від 24 грудня 2015 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» доповнена частина 1 статті 4 Закону України від 20 жовтня 2014 року «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», яка наголошує, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено, що підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

З наведеного вбачається, що з часу набрання чинності вказаним Законом, а саме з 13 січня 2016 року, проставляння територіальними підрозділами Державної міграційної служби України відмітки про реєстрацію місця проживання осіб, зазначених у довідці, не передбачено законом, оскільки саме Міністерство соціальної політики визначено відповідальним за забезпечення формування та ведення Єдиної інформаційної бази даних внутрішньо переміщених осіб. На структурні підрозділи з питань соціального захисту населення покладено завдання щодо вирішення питання стосовно видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, реєстрації та постановки її на облік в Єдиній інформаційній базі.

Довідка позивача про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не скасована, позивачем виконано певний порядок для отримання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеної особи, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не здійснював спірні виплати позивачу за період з 01 грудня 2016 року по 15 травня 2017 року.

Окрім того, відповідачем порушені строки прийняття рішення щодо призначення або відмови в призначені допомоги.

Як вбачається з витягу протоколу комісії з питань призначення соціальних виплат № 1 (28) від 05.01.2017 року( п.6) комісія вирішила перенести розгляд питання щодо позивача у зв'язку із численними зверненнями його зі скаргами(а.с.24).

Тільки 13.04.2017 року йому було відмовлено у призначенні соціальних виплат з підстав відсутності за зазначеної в довідці адресою. При цьому перевірки проводились 06 та 07 квітня 2017 року. Як встановлено в суді, позивач саме у зазначений час за сімейними обставинами знаходився у м. Суми, що підтверджується посадочним документом для проїзду ( а.с.6).Отже у нього була поважна причина, про що повідомлявся відповідач.

Щодо порядку стягнення сплаченого судового збору,суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Пленумом ВАСУ від 23 січня 2015 року № 2 встановлено, що у разі звільнення відповідача від сплати судового збору, то й відповідно судовий збір з нього не стягується. Тобто в разі задоволення адміністративного позову повністю судовий збір з відповідача, звільненого від сплати судового збору, не стягується, а у разі часткового задоволення позову у справі, в якій відповідач звільнений від сплати судового збору, судовий збір стягується лише з позивача пропорційно до відхиленої частини вимоги з урахуванням попередньої сплати 10 відсотків розміру ставки судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції стягнув за рахунок бюджетних асигнувань управління на користь держави судовий збір, при цьому позивача взагалі було звільнено від його сплати.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач є суб'єктом владних повноважень, який на момент прийняття постанови судом першої інстанції звільнявся від сплати судового збору, суд дійшов висновку про необхідність виключення п'ятого абзацу (щодо розподілення судових витрат) резолютивної частини постанови суду першої інстанції, відтак, постанова суду першої інстанції підлягає зміні з урахуванням вимог статті 317 КАС України.

Керуючись статтями 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області - задовольнити частково.

Постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 04 грудня 2017 року у справі № 225/5815/17 - змінити.

П'ятий абзац резолютивної частини постанови Дзержинського міського суду Донецької області від 04 грудня 2017 року у справі № 225/5815/17 - виключити.

В іншій частині постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 04 грудня 2017 року у справі № 225/5815/17- залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 24 січня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 січня 2018 року.

Колегія суддів Т.Г.Арабей

І.В. Геращенко

Г.М. Міронова