Постанова № 71787374, 24.01.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

24 січня 2018 р. справа № 820/6078/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання - Рябченко Є.А.,

за участі:

позивача - не прибув,

представника відповідача - Матофій Л.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Харківського міського центру зайнятості про визнання незаконною бездіяльності, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківського міського центру зайнятості в якому просить суд визнати незаконною бездіяльність Харківського міського центру зайнятості під час здійснення прийому 01 вересня 2017 року, яка полягає у не забезпеченні відповідності рівня професійної кваліфікації позивача потребам ринку праці.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідач у незаконний спосіб чомусь визнав, що під час прийому 01.09.2017 послуги з профорієнтації позивачу були не потрібні, чим відмовився виконувати свої обов'язки у роботі з безробітними, що є пасивною поведінкою суб'єкта владних повноважень, яка має для позивача негативні наслідки. Позивач зазначив, що відповідач під час здійснення прийому не застосував до позивача приписи п.1 ч.1 ст.24 Закону України "Про зайнятість населення", чим не забезпечив відповідність рівня його професійною кваліфікації потребам ринку праці.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце повідомлений своєчасно та належним чином. Заяв або клопотань від позивача або його представника до суду не надходило.

Представник відповідача у судовому засіданні на підставі ч.5 ст.205 КАС України наполягав на розгляді справи по суті на підставі наявних у ній доказів, проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що те, що дії Харківського міського центру зайнятості у відношенні позивача є законними, обґрунтованими, такими, що відповідають вимогам чинного законодавства. Представник відповідача зазначив, що Харківський міський центр зайнятості сприяє ОСОБА_2 у працевлаштуванні, як територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснює активний пошук роботи, вживає цілеспрямованих заходів до працевлаштування позивача. При цьому, позивач власноруч нехтує допомогою та зусиллями Харківського міського центру зайнятості у подоланні його безробіття.

Суд вважає що неявка позивача не перешкоджає розгляду справи та приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі наявних у ній доказів.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, встановив наступне.

З наявних матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що позивач має диплом спеціаліста ХНУ ім. В.Н. Каразіна зі спеціальності "Соціологія" та здобув кваліфікацію соціолога, викладача соціологічних дисциплін, окрім цього позивач має диплом бакалавра ХНУВС за напрямом підготовки "Право".

Судом встановлено, що позивач неодноразово перебував на обліку в службі зайнятості як безробітний у періодах з 2002-2003 р., 2004 р., 2006-2015 р., в період чого отримував соціальні послуги, а саме: консультаційні послуги з питань працевлаштування та реєстрації в службі зайнятості.

27.09.2016 року ОСОБА_2 звернувся за сприянням у працевлаштуванні до Харківського міського центру зайнятості, де був зареєстрований як такий, що шукає роботу з відкриттям персональної картки №203916092700052.

Згідно поданої заяви, наказом директора від 27.09.2016 року №НТ160927 ОСОБА_2 наданий статус безробітного та відповідно до п.п. 2,4 ст. 22 , п.2 ст.23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та п.п. 2.7, 2.9 "Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності", призначена виплата допомоги по безробіттю з 04.10.2016 р. по 28.09.2017 року у розмірі, встановленому законодавством.

З наявних матеріалів справи вбачається, що позивач ознайомлений з витягом із статті 44 Закону України "Про зайнятість населення" про права та обов'язки зареєстрованих безробітних та витягом із статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття" про права, обов'язки та відповідальність застрахованих осіб, що підтверджується підписом ОСОБА_2 в додатку 1 до персональної картки - відвідування особою територіального органу та отримані послуги.

Судом встановлено, що позивач прибув на прийом до спеціаліста з працевлаштування Харківського міського центру зайнятості, призначений на 01.09.2017 року.

Під час вказаного прийому позивач повернув направлення від 28.08.2017 року до Територіального центру надання соціальних послуг Холодногорського району на вакансію соціальній робітник з відміткою «направлена інша особа на медогляд», в телефонному режимі у роботодавця (ОСОБА_3.) було уточнено даний запис та з'ясовано, що інший безробітний відвідав Територіальний центр надання соціальних послуг Холодногорського району раніше тому вакансія уже зайнята. Також на прийомі ОСОБА_2 повідомив, що він пройшов медичний огляд (форма - 0860) за професією «кравець», але в паперовому носії її не надав.

Окрім цього, фахівцем з працевлаштування Харківського міського центру зайнятої було проведено пошук роботи за вакансіями: соціолог, викладач соціології, асистент викладача соціології, діловод, документознавець, архівіст - вакансії відсутні. Наступний прийом ОСОБА_2 призначено на 21.09.2017 року.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Згідно ст.43 Конституції України, Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування; безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи; зареєстрований безробітний - особа працездатного віку, яка зареєстрована в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна і готова та здатна приступити до роботи; вакансія - вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа; працевлаштування - комплекс правових, економічних та організаційних заходів, спрямованих на забезпечення реалізації права особи на працю.

Статус безробітного надається особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування (ч.2 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення").

Згідно ч.2 ст. 44 Закону України "Про зайнятість населення", зареєстровані безробітні зобов'язані: самостійно або за сприянням територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснювати активний пошук роботи, який полягає у вжитті цілеспрямованих заходів до працевлаштування, зокрема взяття участі у конкурсних доборах роботодавців; відвідувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітний у визначений і погоджений з ним час, але не рідше ніж один раз на тридцять календарних днів; дотримуватися письмових індивідуальних рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, зокрема брати участь у заходах, пов'язаних із сприянням забезпеченню зайнятості населення; інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст. 46 Закону України "Про зайнятість населення", підходящою для безробітного вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації особи з урахуванням доступності транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної ради. Заробітна плата повинна бути не нижче розміру заробітної плати такої особи за останнім місцем роботи з урахуванням середнього рівня заробітної плати, що склався у регіоні за минулий місяць, де особа зареєстрована як безробітний. Під час пропонування підходящої роботи враховується тривалість роботи за професією (спеціальністю), кваліфікація, досвід, тривалість безробіття, а також потреба ринку праці.

Крім того, частиною 3 статті 46 Закону України "Про зайнятість населення", у разі коли неможливо надати безробітному роботу за професією протягом шести місяців з дня перебування на обліку в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, йому пропонується підходяща робота з урахуванням здібностей, стану здоров'я і професійного досвіду, доступних для нього видів навчання та потреби ринку праці.

Також, відповідно до п. 19 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку громадян, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року №198 (далі - Порядок №198), у разі коли протягом шести місяців з дня реєстрації безробітному неможливо підібрати роботу за професією, підходящою є робота, що потребує зміни професії з урахуванням його здібностей, стану здоров'я, професійного досвіду, доступних для нього видів навчання та потреби ринку праці.

Згідно ч. 8 ст. 46 Закону України "Про зайнятість населення", підходящою для безробітного не може вважатися робота, якщо: місце роботи розташовано за межами доступності транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної ради; умови праці не відповідають правилам і нормам, встановленим законодавством про працю та охорону праці (в тому числі якщо на запропонованому місці роботи порушуються встановлені законом строки виплати заробітної плати); умови праці на запропонованому місці роботи не відповідають стану здоров'я громадянина, підтвердженому медичною довідкою.

Відповідно до п. 22 Порядку №198, підходящою не може бути робота у разі, коли: вона пов'язана із зміною місця проживання безробітного без його згоди; місце роботи розташоване за межами доступності транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої держадміністрації, виконавчого органу відповідної ради; умови праці не відповідають правилам і нормам, встановленим законодавством про працю та охорону праці, стану здоров'я особи, що підтверджено медичною довідкою; заробітна плата нижча, ніж встановлений законом розмір мінімальної заробітної плати, або не забезпечуються гарантії щодо її своєчасної виплати.

Тобто, законодавцем чітко визначено перелік робіт, які не можуть вважатися для безробітного підходящими.

Враховуючи встановлені судом обставини, у зв'язку з наведеним нормативним обґрунтуванням, суд дійшов висновку, що відповідачем вчинялись відповідні дії щодо встановлення професій, робота за якими є підходящою позивачу за станом здоров'я, освітою тощо.

Вказані позивачем обставини не є пасивною поведінкою суб`єкта владних повноважень, яка могла б бути пов'язана з невиконанням останнім дій, які повинні були і могли бути вчинені в силу покладених на відповідача обов'язків і згідно з чинним законодавством України, що, в свою чергу - несло б негативний вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів позивача, а відтак відсутні правові підстави для задоволення вказаної позовної заяви.

Відносно посилань позивача, що Харківський міський центр зайнятості під час здійснення прийому не застосував до позивача приписи п.1 ч.1 ст.24 Закону України "Про зайнятість населення", чим не забезпечив відповідність рівня його професійною кваліфікації потребам ринку праці, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями п.1 ч.1 ст.24 Закону України "Про зайнятість населення" заходи щодо сприяння зайнятості населення спрямовуються, зокрема, на забезпечення відповідності рівня професійної кваліфікації працездатних осіб потребам ринку праці.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України "Про зайнятість населення" професійна орієнтація населення - комплекс взаємопов'язаних економічних, соціальних, медичних, психологічних і педагогічних заходів, спрямованих на активізацію процесу професійного самовизначення та реалізацію здатності до праці особи, виявлення її здібностей, інтересів, можливостей та інших чинників, що впливають на вибір або зміну професії та виду трудової діяльності.

Частиною 1 статті 33 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено, що професійна орієнтація осіб, які звернулися до територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснюється шляхом: професійного інформування, що полягає у наданні відомостей про трудову діяльність та її роль у професійному самовизначенні особи, інформації про стан ринку праці, зміст та перспективи розвитку сучасних професій і вимоги до особи, форми та умови оволодіння професіями, можливості професійно-кваліфікаційного і кар'єрного зростання, що сприятиме формуванню професійних інтересів, намірів та мотивації особи щодо обрання або зміни виду трудової діяльності, професії, кваліфікації, роботи; професійного консультування, спрямованого на оптимізацію професійного самовизначення особи на основі виявлення її індивідуально-психологічних характеристик, особливостей життєвих ситуацій, професійних інтересів, нахилів, стану здоров'я та з урахуванням потреби ринку праці; проведення професійного відбору, що полягає у встановленні відповідності особи вимогам, які визначені для конкретних видів професійної діяльності та посад.

Згідно частини 1 статті 34 Закону України "Про зайнятість населення" професійне навчання - набуття та удосконалення професійних знать, умінь та навичок особою відповідно до її покликання і здібностей що забезпечує відповідний рівень професійної кваліфікації для професійної діяльності та конкурентоспроможності на ринку праці.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 не одноразово пропонувалось відвідати спеціаліста з профорієнтації, що підтверджується персональною карткою позивача.

Таким чином, думка позивача щодо незаконної бездіяльності відповідача, яка полягає у тому, що під час прийому 01.09.2017 послуги з профорієнтації позивачу були не потрібні, є хибною, оскільки, 30.08.2017 року під час профконсультаційного прийому, встановлено, що позивач на протязі двої місяців не подає медичну довідку за формою 86/о. ОСОБА_2 письмово у Додатку №1 до ПК, попереджений про необхідність надання цього документу до 08.09.2017 виключно до відділу активної підтримки безробітних Харківського міського центру зайнятості для укладення договору, включення до навчальної групи за професією «Кравець» та отримання направлення на профнавчання.

Також судом встановлено, що 10.10.2017 відповідачем проведена профорієнтація з метою визначення підходящої роботи, 11.10.2017 року позивачу надана профконсультаційна послуга, де запропоновано ОСОБА_2 проходження психодіагностичного обстеження, про що отримана згода позивача на дане обстеження, 12.10.2017 відповідачем було призначено відвідування до спеціаліста з профорієнтації на тестування.

Разом з тим, позивач систематично отримує профорієнтаційні та консультаційні послуги, за весь час перебування на обліку ОСОБА_2 було призначено відвідати провідних фахівців з профорієнтації 09.12.2016, 01.03.2017, 07.04.2017, 09.06.2017, 20.04.2017, 22.06.2017, 11.08.2017. Під час проведення профконсультацій особу було ознайомлено зі станом ринку праці також надані консультацію з питань профорієнтації, можливості проходження професійного навчання згідно "Порядку професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України від 31.05.2013 р. № 318/655 (надалі - Порядок).

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України "Про зайнятість населення" реалізація права на вибір місця, виду діяльності та роду занять здійснюється шляхом самостійного забезпечення особою своєї зайнятості чи звернення з метою працевлаштування до роботодавця або за сприяння центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, чи суб'єкта господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні.

Для осіб, які не мають професії (спеціальності) і вперше шукають роботу, підходящою вважається така, що потребує первинної професійної підготовки, зокрема безпосередньо на робочому місці, а для осіб, які бажають відновити трудову діяльність після перерви тривалістю, що перевищує шість місяців, підходящою вважається робота за професією останнього місця роботи або робота з проходженням попередньої перепідготовки за новою професією (спеціальністю) за направленням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Згідно до пункту 18 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 198, для осіб, які не працювали за попередньо здобутими професіями (спеціальностями) більш як 12 місяців, підходящою є робота, яку вони виконували за останнім місцем роботи, а робота за попередньо здобутими професіями (спеціальностями) може бути підходящою за умови підвищення кваліфікації за направленням центру зайнятості з урахуванням потреби ринку праці.

Пунктом 19 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, передбачено, що у разі коли протягом шести місяців з дня реєстрації безробітному неможливо підібрати роботу за професією, підходящою є робота, що потребує зміни професії з урахуванням його здібностей, стану здоров'я, професійного досвіду, доступних для нього видів навчання та потреби ринку праці.

Відповідно до пункту 20 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу для безробітних, які не мають професії або працювали на роботах, що не потребують спеціальної підготовки, та зареєстровані у центрі зайнятості більш як шість місяців, підходящою роботою також є участь у громадських роботах та інших роботах тимчасового характеру, тривалість яких перевищує один місяць (далі - громадські та інші роботи тимчасового характеру). Для осіб, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більш як 12 місяців) перерви (крім осіб, яким до досягнення встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку залишилося два і менше роки), підходящою роботою також є участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру, які відповідають їх освіті, професії (спеціальності), професійному досвіду, зокрема за спорідненими професіями.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем вчинені визначені законом дії щодо сприяння у працевлаштуванні позивача, а тому, позовні вимоги ОСОБА_2 є необґрунтованими та безпідставними.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

За викладених обставин, суд прийшов до висновку, що оскаржувані дії Харківського міського центру зайнятості вчинено без порушення вимог чинного законодавства, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені законодавства України, з використанням повноважень, з метою, якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Харківського міського центру зайнятості про визнання незаконною бездіяльності - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 25.01.2018 року.

Суддя Біленський О.О.