Постанова № 71787205, 17.01.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2018 р. № 820/4942/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бабаєва А.І.

при секретарі судового засідання Боднар І.Ю.

за участі:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Кусти Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, третя особа Слобідський районний відділ у м. Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, в якій з урахуванням уточнень просить суд:

- визнати протиправним висновок від 30.10.2017 року Головного Управління Державної Міграційної служби України в Харківський області стосовно громадянина В’єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та скасувати рішення Головного Управління Державної Міграційної служби України в Харківський області про скасування дозволу на імміграцію в Україну №04/1-224078 від 30.10.2017 року громадянину В’єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1.;

- визнати протиправною відмову Головного Управління Державної міграційної служби України в Харківський області в здійсненні оформлення та видачі нової посвідки на постійне проживання в Україні громадянину В’єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 за заявою від 03.10.2017 року замість втраченої та зобов'язати Головне Управління Державної міграційної служби України в Харківський області здійснити оформлення та видачу нової посвідки на постійне проживання в Україні громадянину В’єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 за заявою від 03.10.2017 року замість втраченої;

- встановити судовий контроль за виконанням ГУ ДМС України в Харківській області рішення Харківського окружного адміністративного суду;

- зобов'язати ГУДМС України в Харківській області надати звіт про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ГУ ДМС України в Харківський області, як орган державної влади, діяв не на підставі, поза межами повноважень та не у спосіб визначений діючим законодавством.

Відповідач, Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, проти позову заперечувало. В обґрунтування заперечень зазначило, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

В судове засідання представник позивача прибув, позов підтримав та просив його задовольнити.

В судове засідання представник відповідача прибув, проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

В судове засідання представник третьої особи не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням відділу Державного департаменту у справах громадянства, іміграції та регістрації фізичних осіб ГУМВС України в Харківській області на підставі Закону України «Про імміграцію» № 2491-III від 07.06.2001 року громадянину СРВ ОСОБА_3 був наданий дозвіл на імміграцію в Україну. Позивача документовано посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 від 07.06.2005 року, терміном дії безстроково.

19.09.2017 року позивач звернувся з заявою до Слобідського відділу поліції ГУ НП в Харківський області по факту втрати посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 від 07.06.2005 року.

24.09.2017 року Слобідським відділом поліції ГУНП в Харківський області складено висновок стосовно заяви позивача, в якому зазначено, що серед знайдених та вилучених документів на ім'я громадянина СРВ ОСОБА_3 у Слобідському відділі поліції ГУНП в Харківський області, не значиться.

03.10.2017 року позивач звернувся з письмовою заявою до Слобідського районного відділу у м. Харкові Головного управління ДМС України в Харківській області, в якій просив видати йому нову посвідку на постійне проживання в Україні, замість втраченої посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 від 07.06.2005 року.

З матеріалів справи вбачається, що заяву про обмін посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку з втратою та документи позивача було передано до Головного управління ДМС України в Харківській області для прийняття рішення.

30.10.2017 року рішенням Головного управління ДМС України в Харківській області № 04/1-224078 від 30.10.2017 року було скасовано дозвіл на імміграцію в Україну на підставі п.1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію».

Вищевказане рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну позивачу було прийнято на підставі висновку за результатами розгляду заяви громадянина СРВ ОСОБА_3 про обмін посвідки на постійне проживання у зв'язку із втратою та про скасування наданого йому дозволу на іміграцію.

Згідно з абз. 5 ст. 1 Закону України "Про імміграцію" дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Статтею 12 Закону України "Про імміграцію" встановлено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про імміграцію" дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції. Квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів зокрема - батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти (п.6 ч.2 ст.4 Закону України "Про імміграцію").

Суд зазначає, що при наданні посвідки на постійне місце проживання в Україні громадянину СРВ ОСОБА_3 відділ ГІРФО ГУМВС України в Харківській області керувався п.6 ч. 2 ст.4 Закону України "Про імміграцію", тобто проводило перевірку підстав залишення на постійне проживання на території України позивача, підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію не виявило та видало посвідку на постійне місце проживання в Україні позивачу.

Судом не встановлено, що з дати видання посвідки з'явилися обставини передбачені ст. 12 Закону України "Про імміграцію", які б тягли за собою скасування дозволу на імміграцію.

Доказів того, що посвідка на постійне проживання в Україні громадянина СРВ ОСОБА_3 серія НОМЕР_2 від 07.06.2005 року, видана відділом ГІРФО ГУМВС України в Харківській області, є підробленою або отримана позивачем у не передбаченому законом порядку, відповідачем не надано.

Між тим, до суду не надано доказів того, що посадова особа, яка складала, затверджувала та видала посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 07.06.2005 року притягалась до відповідальності за прийняття незаконного рішення.

За таких обставин суд вважає, що висновок від 30.10.2017 року Головного Управління Державної Міграційної служби України в Харківський області стосовно громадянина В’єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 є протиправним, а рішення Головного Управління Державної Міграційної служби України в Харківський області про скасування дозволу на імміграцію в Україну № 04/1-224078 від 30.10.2017 року громадянину В’єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягає скасуванню.

Щодо посилань представника відповідача на те, що в наданому позивачем перекладі свідоцтва про шлюб, чоловіком громадянки СРВ ОСОБА_4 зазначений не позивач, а інша особа, суд зазначає наступне.

Так, в матеріалах даної справи міститься копія оригіналу свідоцтва про шлюб між громадянами СРВ ОСОБА_4 та ОСОБА_3, в якому чоловіком зазначено позивача.

Крім того, до суду надано переклад вищевказаного свідоцтва про шлюб, в якому чоловіком зазначено громадянина СРВ ОСОБА_3.

Також до суду надано переклад вищевказаного свідоцтва про шлюб, в якому дружиною зазначено ОСОБА_4, а чоловіком ОСОБА_5, а не позивача.

Відповідач, керуючись п.1 ч.1 ст.12 Закону України «Про імміграцію» вважає, що позивачем свідомо надано неправдиві відомості.

На думку суду свідоме подання неправдивих відомостей мало б місце, якщо позивач надав би документ (переклад), в якому вказано, що він є чоловіком, а насправді таким би не був.

З огляду на викладене, суд вважає безпідставними вищевказані посилання представника відповідача.

Щодо позовних вимог в частині визнання неправомірною відмову Головного Управління Державної міграційної служби України в Харківський області в здійсненні оформлення та видачі нової посвідки на постійне проживання в Україні громадянину В’єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 за заявою від 03.10.2017 року замість втраченої та зобов'язання Головного Управління Державної міграційної служби України в Харківський області здійснити оформлення та видачу нової посвідки на постійне проживання в Україні громадянину В’єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 за заявою від 03.10.2017 року замість втраченої, суд зазначає наступне.

Порядок оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 251 від 28 березня 2012 року (далі по тексту - Порядок №251) визначає механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання (далі - посвідки) іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання.

Відповідно до пункту 22 Порядок №251 у разі пошкодження чи втрати посвідки іноземець та особа без громадянства може звернутися за отриманням нової посвідки в порядку, встановленому для її обміну чи продовження строку її дії, до територіального органу або підрозділу ДМС за місцем проживання.

Про втрату посвідки іноземець та особа без громадянства або приймаюча сторона зобов'язані негайно повідомити органу Національної поліції за місцем її втрати та територіальному органу або підрозділу ДМС за місцем видачі посвідки, який інформує про це протягом п'яти днів ДМС та Адміністрацію Держприкордонслужби. Втрачена посвідка визнається недійсною та в разі її вилучення підлягає знищенню. Втрачена посвідка, що виявлена у пункті пропуску через державний кордон, вилучається посадовою особою Держприкордонслужби та протягом 10 робочих днів надсилається для знищення за місцем її видачі.

Пунктом 15 Порядку №251 визначено, що для обміну посвідки подаються: 1) заява, зразок якої встановлюється МВС; 2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред'явлення повертається), та його копія; 3) посвідка, що підлягає обміну; 4) квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати; 5) документи, що підтверджують обставини, на підставі яких посвідка підлягає обміну (документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України); 6) дві фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра (на матовому папері).

Даний перелік необхідних документів як додаток до заяви є вичерпним.

Суд вважає безпідставними посилання представника відповідача на те, що висновок Слобідського відділу ГУНП в Харківській області не підтверджує факт втрати саме посвідки на постійне проживання громадянина СРВ ОСОБА_3, з огляду на наступне.

З офіційного висновку складеного Слобідським відділом поліції ГУНП в Харківський області від 24.09.2017 року, як державною установою, вбачається, що позивач звернувся з заявою про втрату документу з метою його відновлення, проте документи серед знайдених або наданих до вказаного органу поліції на ім'я громадянина СРВ ОСОБА_3 відсутні.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем до заяви було додано необхідний та повний пакет документів.

Згідно з пунктом 17 Порядку № 251 рішення про відмову у видачі посвідки іноземцеві та особі без громадянства приймається в разі: 1) необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку; 2) необхідності охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні; 3) коли паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі; 4) подання завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів; 5) коли виявлено факти невиконання ними рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну (для осіб, що отримують посвідку на тимчасове проживання); 6) інших випадках, передбачених законами.

Судом не встановлено, обставин передбачених пунктом 17 Порядку № 251, які б тягли за собою відмову у видачі посвідки на постійне проживання в Україні позивачу.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач з урахуванням уточнень просить суд зокрема визнати відмову Головного Управління Державної міграційної служби України в Харківській області в здійсненні оформлення та видачі нової посвідки на постійне проживання в Україні громадянину В’єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 за заявою від 03.10.2017 року замість втраченої саме неправомірною.

Згідно з ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення зокрема про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Отже, з огляду на приписи ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може визнати саме протиправним оскаржуване позивачем рішення Головного Управління Державної міграційної служби України в Харківській області.

З огляду на викладене та дотримання позивачем вищевказаного Порядку №251, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною відмову Головного Управління Державної міграційної служби України в Харківській області в здійсненні оформлення та видачі нової посвідки на постійне проживання в Україні громадянину В’єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 за заявою від 03.10.2017 року замість втраченої.

Враховуючи висновки суду про протиправність відмови відповідача в здійсненні оформлення та видачі нової посвідки на постійне проживання в Україні позивачу, суд дійшов висновку про те, що для належного захисту прав позивача позовні вимоги в частині зобов'язання Головного Управління Державної міграційної служби України в Харківській області здійснити оформлення та видачу нової посвідки на постійне проживання в Україні громадянину В’єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 за заявою від 03.10.2017 року замість втраченої підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано доказів правомірності своїх дій та винесених рішень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в даній справі, суд зазначає, що згідно приписів ч.1 ст. 382 КАС України встановлення такого контролю є правом, а не обов'язком суду, відповідно до фактичних обставин справи.

В даній справі суд не вбачає підстав для застосування судового контролю.

Крім того, представником позивача надано до суду заяву, в якій просить суду вирішити питання щодо відшкодування позивачу судових витрат пов'язаних з правничою допомогою в сумі 3000,00 грн.

Згідно зі ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 КАС України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Представником позивача на підтвердження понесених витрат у справі надано до суду договір про надання правової допомоги №Д-63/17 від 08.08.2017 року разом з додатковою угодою №2 до вказаного договору, в якій зазначено вартість правничої допомоги, акт №1 від 17.01.2018 року до договору про надання правової допомоги №Д-63/17 від 08.08.2017 року, згідно якого адвокат надав, а позивач прийняв юридичні послуги (правову допомогу).

Також, представником позивача надано до суду, довідку ПАТ КБ "Приватбанк" №08.7.0.0.0/170120122559 від 20.01.2017 року про відкритий рахунок № НОМЕР_3 ОСОБА_1 (представник позивача), квитанції ПАТ КБ "Приватбанк" № 0.0.938584660.1 від 15.01.2018 року на суму 500,00 грн. та № 0.0.928540432.1 від 28.12.2017 року на суму 2500,00 грн., згідно яких ОСОБА_3 було сплачено грошові кошти за послуги адвоката згідно договору №Д-63/17 від 08.08.2017 року на рахунок № НОМЕР_3 ОСОБА_1 та банківські виписки по рахунку № НОМЕР_3 ОСОБА_1, згідно яких на вказаний рахунок надійшли грошові кошти за послуги адвоката згідно договору №Д-63/17 від 08.08.2017 року.

Положеннями ч.5 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.7 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що представником відповідача клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.

Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНПП НОМЕР_1, 61000, АДРЕСА_1) до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (код ЄДРПОУ 37764460, 61057, м. Харків, вул. Римарська, буд. 24), третя особа Слобідський районний відділ у м. Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (вул. Ковтуна, буд. 36, м. Харків, 61036) про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним висновок від 30.10.2017 року Головного Управління Державної Міграційної служби України в Харківській області стосовно громадянина В’єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та скасувати рішення Головного Управління Державної Міграційної служби України в Харківській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну № 04/1-224078 від 30.10.2017 року громадянину В’єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнати протиправною відмову Головного Управління Державної міграційної служби України в Харківській області в здійсненні оформлення та видачі нової посвідки на постійне проживання в Україні громадянину В’єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 за заявою від 03.10.2017 року замість втраченої та зобов'язати Головне Управління Державної міграційної служби України в Харківській області здійснити оформлення та видачу нової посвідки на постійне проживання в Україні громадянину В’єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 за заявою від 03.10.2017 року замість втраченої.

Стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (код ЄДРПОУ 37764460, 61057, м. Харків, вул. Римарська, буд. 24) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНПП НОМЕР_1, 61000, АДРЕСА_1) сплачений судовий збір в сумі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн. 00 коп.

Стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (код ЄДРПОУ 37764460, 61057, м. Харків, вул. Римарська, буд. 24) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНПП НОМЕР_1, 61000, АДРЕСА_1) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаєв А.І.

Повний текст рішення складено 25.01.2018 року.