Рішення № 71787049, 25.01.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4622/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

судді - Бутенка А.В.,

за участю секретаря - Філімоненка А.О.,

сторін:

представник позивача - Селіванов С.А. (за довіреністю),

представник відповідача - Моргун Н.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ ДИСТРИБУЦІЙНИЙ ЦЕНТР» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 15.06.2017 року та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ ДИСТРИБУЦІЙНИЙ ЦЕНТР» до Одеської митниці ДФС, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UА500060/2017/000045/2 від 15.06.2017 року;

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500060/2017/00747 Одеської митниці ДФС.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача - ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ДИСТРИБУЦІЙНИЙ ЦЕНТР», зазначив, що митним органом безпідставно прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару, якими було здійснено коригування митної вартості товару, в результаті чого вартість товару збільшилася на 14278,49 дол. США. При прийнятті оскаржуваного рішення митний орган послався на п. 2 ч. 10 ст. 58 МК України, зважаючи на те, що використані декларантом відомості не підтверджені документально, тому на підставі ч. 3 ст. 58 МК України застосовано другорядні методи, визначені ч. 2 ст. 57 МК України. При цьому документи, які підтверджували визначення факту договірної ціни були надані відповідачу у необхідному обсязі. Відповідач не надав жодного доказу того, що Товариством занижено митну вартість товарів, що ввозилися на територію України; не навів фактів передбачених ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України, які унеможливлюють застосування основного методу при митному оформленні товару; не обґрунтував невизнання заявленої декларантом митної вартості на підставі вже поданих документів, що підтверджує необґрунтованість оскаржуваних рішення про коригування митної вартості та картки відмови.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, наведених у письмових запереченнях (а.с. 68-72).

В обґрунтування заперечень на позов, представник відповідача - Одеської митниці ДФС, зазначив, що за результатом проведеної шляхом електронного листування консультації між митним органом та декларантом було обрано другорядний метод визначення митної вартості - щодо подібних (аналогічних) товарів. Митна вартість оцінюваних товарів визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. В результаті проведеного аналізу баз даних ПІК "Інспектор-2006" та ЄАІС ДФС встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

Судом встановлено, шо на адресу Позивача, згідно інвойсу 170224А/1 від 29.03.2017 р., у трьох контейнерах згідно коносаменту 12960757 від 25.04.2017 р. за контрактом RE-UDC-17 від 10.01.2017 року, укладеним між REINKE MANUFACTURING COMPANY, INC та TOB «УКРАЇНСЬКИЙ ДИСТРИБУЦІЙНИЙ ЦЕНТР» (а.с. 9-22), прибув вантаж, а саме : зрошувальна кругова система REINKE E2085/E2065-G, загальна довжина 547,4 м.; зрошувальна система REINKE E2085/E2065-G 4WD, загальна довжина 419 м.; зрошувальна система REINKE Е2085/Е2065- G 4WD Maxigator, загальна довжина 524 м.

При подачі декларації UA500060/2017/008507 від 15.06.2017р. (а.с. 77-78) зрошувальної системи REINKE E2085/E2065-G Center Pivot Urrigation System - 1 шт., загальна довжина 547,4 м., згідно інвойсу 170224А/1 від 29.03.2017 р. та інвойсу проформи 170224А/1-2 від 29.03.2017 р. на суму 57 150,84 USD доларів, Позивач отримав запит, в якому висунута вимога надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, так як подані декларантом документи мають розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

На виконання запиту Позивачем були направлені митному органу, зокрема: переклад експортної декларації, прайс лист від REINKE MANUFACTURING COMPANY, INC на їхню продукцію, лист роз'яснення № ДСИ/2017/000371 від 06.06.2017 p. (а.с. 26-27, 30-31)

За результатами розгляду поданих декларантом документів, відповідно до ч. 1 ст.55 МК України митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500060/2017/000045/2 від 15.06.2017 р. (а.с. 73-74).

Також згідно п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, Одеською митницею ДФС була складена картка відмови № UA500060/2017/00074 в митному оформленні товару за митною декларацією UA500060/2017/008507 (а.с. 75-76).

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, посилаючись на те, що оскаржувані рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA500060/2017/000045/2 від 15.06.2017 року та карткою відмовою № UA500060/2017/00074 в митному оформленні товару за митною декларацією UA500060/2017/008507, прийняті без достатніх правових підстав, є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Надаючи оцінку правомірності дій суб`єкта владних повноважень, суд з урахуванням приписів ч. 2 ст. 2 КАС України дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № UA500060/2017/000045/2 від 15.06.2017 вбачається, що до митного оформлення на підтвердження митної вартості товару декларантом були надані: зовнішньоекономічний договір від 10.01.2017 № RE-UDC-17, рахунок-фактура (інвойс) від 29.03.2017 № 170224А/1 та інші документи, які містили розбіжності. Зокрема, згідно з п.2.8 зовнішньоекономічного договору від 10.01.2017 № RE-UDC-17 визначено, що витрати на тару та пакування включені у вартість товару, проте у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Крім того, відповідно до доповнення № 2 до вказаного договору від 27.02.2017 умовою оплати за товар є 100% передоплата, але згідно наявних банківських документів №№ 55, 57, 59 неможливо визначити, яка саме була переведена сума за дану поставку товару, оскільки в примітках є посилання на додатки 1, 2 та 5 до зовнішньоекономічного договору. На підставі викладеного згідно п. 3 ст. 53 МК України Товариству було запропоновано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: копію митної декларації країни відправлення (з перекладом на українську мову); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; каталоги, специфікації, прайс-листи; виписку з бухгалтерської документації. Також в рішенні зазначено, що 15.06.2017 декларантом Товариства було надіслано повідомлення № 125, де не було надано вагомих роз'яснень стосовно усіх виявлених розбіжностей у поданих документах та додатково повідомлено про надання специфікації на модель, переклад митної декларації та прайс-лист. У наданому перекладі експортної декларації відсутня інформація щодо вартості товару "Reinke E2085/E2065-G Center Pivot Urrigation System" та відсутнє посилання на номер інвойсу та контракту, що унеможливлює ідентифікацію поставки товару за даним документом.

З наданих сторонами доказів вбачається, що на адресу Позивача надійшов вантаж відповідно до додатку № 2 до контракту: 1) зрошувальна кругова система Reinke E2085/E2065-G, загальна довжина 547,4 м; 2) зрошувальна кругова система Reinke Е2085/E2065-G 4WD, загальна довжина 419 м; 3) зрошувальна кругова система Reinke Е2085/E2065-G 4WD Maxigator, загальна довжина 524 м, згідно інвойса № 170224А/1 від 29.03.2017 у трьох контейнерах згідно коносаменту № 12960757 від 25.04.2017 (а.с. 12).

Сплата коштів здійснювалась за різні товари, що підтверджується платіжними дорученнями № 55 від 09.03.2017, № 56 від 14.03.2017, № 57 від 15.03.2017, № 59 від 27.03.2017, але в межах одного контракту від 10.01.2017 № RE-UDC-17 (а.с. 38-40). Експортна декларація зроблена на загальну суму цієї поставки.

Згідно з п.1.2. контракту № RE-UDC-17 від 10.01.2017 найменування товару, ціна, кількість, умови поставки згідно ІНКОТЕРМС 2010, умови оплати та валюта вказані в Додатках по кожному Товару, який постачався відповідно до Договору.

З матеріалів справи вбачається, що в додатку № 2 від 27.02.2017 до контракту № RE-UDC-17 від 10.01.2017 під № 2 зазначено найменування товару: Reinke E2085/E2065-G Center Pivot Irragation System, total length 547,4 m / оросительная круговая система Reinke E2085/E2065-G, загальна довжина 547,4 м., що відповідає номенклатурі товару в декларації за № UA500060/2017/008507, в якій задекларовано митну вартість товару на рівні 57150.84 дол. США. В додатку 2 до контракту зазначено ціну за цю одиницю товару - 57150.84 дол. США. Умови поставки CIP Одеса. Оплата за товар здійснюється за кожну окрему поставлену партію товару шляхом 100% передплати загальної вартості товару (а.с. 22).

Згідно з платіжним дорученням № 55 від 09.03.2017 кошти на загальну суму 137 000, 00 дол. США сплачені за поставку товару згідно додатку № 1 до контракту за поставку товару та згідно додатку № 2 до контракту про поставку товару - 1. Reinke E2085/E2065-G 4WD Center Pivot Irragation System, total length 419 m / зрощувальна кругова система Reinke E2085/E2065-G 4WD, загальна довжина 419 м; 2. Reinke E2085/E2065-G Center Pivot Irragation System, total length 547,4 m / зрощувальна кругова система Reinke E2085/E2065-G, загальна довжина 547,4 м; 3. Reinke Е2085/E2065-G 4WD Maxigator Lateral Move Irragation System, total length 524 m / зрощувальна фронтальная система Reinke E2085/E2065-G 4WD Maxigator, загальна довжина 524 м., що відповідає номенклатурі товару, зазначеного в декларації № UA500060/2017/008507.

Таким чином, в складі платіжного доручення № 55 від 09.03.2017 сплачено кошти за поставку товару - Reinke E2085/E2065-G Center Pivot Irragation System, total length 547,4 m / зрощувальна кругова система Reinke E2085/E2065-G, загальна довжина 547,4 м., що відповідає номенклатурі товару за МД № UA500060/2017/008507, в сумі 57150,84 дол. США, що також відповідає ціні, зазначеній в інвойсі № 170224А/1-2 від 29.03.2017 (а.с 11), в якому зазначено товар (а.с. 77).

Порядок визначення митної вартості товарів, методи визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, передбачені Митним кодексом України та іншими актами законодавства, прийнятими у відповідності до вимог цього Кодексу.

Митним кодексом України встановлено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до положень ст. 49, 52 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів та зборів; подавати органу доходів та зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів та зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до вимог ст. 53 Митного кодексу України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів та зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а саме: декларацію митної вартості та документи що підтверджують числові значення складових митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); інвойс; платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; копія імпортної ліцензії; страхові документи, тощо.

Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, тощо.

Суд зазначає, що законом чітко встановлено умови, за наявності яких у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні.

Такими імперативними умовами є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів та/або існування обґрунтованих підстав вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Згідно ч. 1 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання

оцінюваних товарів, за винятком тих, що: встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані

(відчужені повторно); не впливають значною мірою на вартість товару.

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або

застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Враховуючи, що жодний пункт даної норми (обмеження) не може бути застосований до Позивача, Одеська митниця ДФС повинна була застосувати перший метод визначення митної вартості.

Законом встановлено, що дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Судом встановлено, що консультацій між митним органом та декларантом не проводилося, обмін інформацією здійснювався в односторонньому порядку.

Суд зазначає, що позивачем були надані на вимогу відповідача всі додаткові документи для підтвердження кількісних та якісних характеристик імпортованого товару.

Згідно зч.1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митницею у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 6 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у Митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих приводів вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з перерахуванням і на умовах, зазначених у ч.ч. 2-4 ст. 53 МК України, або відсутності в цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, або відомостей про ціну, фактично сплачену або ту, яка підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, тощо.

При цьому сумніви є обґрунтованими, якщо в документах присутні невідповідності, ознаки підробки або документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.

Органи доходів і зборів у своїх рішеннях про коригування митної вартості товарів зобов'язані вказувати конкретні обставини, які викликають обґрунтовані сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі поданих декларантом документів, а також обґрунтовувати необхідність перевірки спірних відомостей і вказувати документи, надання яких може усунути існуючі в органу доходів і зборів обґрунтовані сумніви.

Якщо орган доходів і зборів вважає, що наданих декларантом документів недостатньо для підтвердження заявленої митної вартості товарів, такий орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів не підтверджені, чому на підставі наданих документів неможливо підтвердити такі складові і які документи необхідні для їх підтвердження.

Суд зазначає, що постачальник компанія Reinke Manufacturing Company виставляла позивачу інвойси згідно додатку № 2 до контракту: інвойс № 170224А/1-1 від 29.03.2017 на зрошувальну кругову систему Reinke Е2085/Е2065-G 4WD довжиною 419 м. вартістю 48095,84 дол. США; інвойс № 170224А/1-2 від 29.03.2017 на на зрошувальну кругову систему Reinke Е2085/Е2065-G довжиною 547 м. вартістю 57150,84 дол. США; інвойс № 170224А/1-3 від 29.03.2017 на на зрошувальну кругову систему Reinke Е2085/Е2065-G 4WD довжиною 524 м. вартістю 85506,32 США, а всього 190753 дол. США.

Загальна сума за платіжними дорученнями №№ 55, 56, 57 та 59 в розмірі 266369,55 дол. США (а.с. 214-217) відповідає вартості товарів згідно з додатками №№ 1, 2, 5 до контракту (а.с. 116, 128, 203). При цьому при перерахуванні коштів по вказаним платіжним дорученням позивач вказував, які саме поставки та по яким додаткам до контракту оплачуються.

Сума, яка була сплачена згідно із вказаними платіжними дорученнями №№ 55, 56, 57 та 59 співпадає з загальною вартістю імпортованих товарів, зазначеною у інвойсах. Також встановлено, що платіжне доручення № 56 від 14.03.2017 на суму 73213 дол. США містить посилання на номер контракту, номер 2 додатку до контракту, реквізити покупця та продавця, в складі суми, яка перерахована є сплата за іншу систему, що була подана до оформлення за іншою МД, отже в повній мірі ідентифікує господарську операцію з поставки товару та дозволяє визначити митну вартість поставленого товару.

При цьому, ціна товару, зазначена в МД відповідає прайс-листу виробника (а.с. 26).

Суд також наголошує на безпідставності посилання митного органу в обґрунтування необхідності витребування додаткових документів для підтвердження позивачем вартості пакування.

Так, згідно п.8.2 контракту упаковка складається з поліетиленових пакетів та є складовою вартістю зрошувальних систем відповідно до інвойсів.

За вказаних обставин та викладених вище домовленостей між позивачем та постачальником вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв'язку з чим не є такими, що включаються до митної вартості товару.

Враховуючи викладене, позивачем для митного оформлення було надано всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару: зовнішньоекономічний договір від 10.01.2017 № RE-UDC-17, доповнення до вказаного договору № 2 від 27.02.2017, рахунок-фактура (інвойс) від 29.03.2017 № 170224А/1, сертифікат якості б/н від 29.03.2017, пакувальний лист б/н від 29.03.2017, рахунок-проформа № 170224А/1-1 від 29.03.2017, коносамент Е12960757 від 25.04.2017, автотранспортна накладна № 1950 від 02.06.2017, сертифікат про походження товару № ЕС001098787 від 04.05.2017, банківські платіжні документи № 55 від 09.03.2017, № 56 від 14.03.2017, № 57 від 15.03.2017, № 59 від 27.03.2017, страховий поліс W000598904 від 25.04.2017, договір про надання послуг митного брокера № 0013 від 15.11.2016, акт зважування від 03.06.2017, довідка УкрЦВТ від 29.05.2017, копія митної декларації країни відправлення № 470795187 від 05.04.2017.

В постановах від 15.10.2013 у справі N 21-270а13 та від 22.10.2013 у справі N 21-342а13 Верховний Суд України за результатами аналізу Митного кодексу України 2002 року (втратив чинність 01.06.2012) зазначив, що підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості може бути наявність в спеціалізованих програмно-інформаційних комплексах Єдиної автоматизованої системи Держмитслужби (далі - ЄАС) інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів.

Верховний Суд України вже зазначав (постанова № 21-127а15 від 31.03.2015), що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (a) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (c) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Правильному застосуванню вказаної норми може сприяти розуміння правової позиції Верховного Суду України, висловленої ним в постанові від 01.10.2013 у справі N 21-354а13.

У вказаній постанові Верховний Суд України дійшов висновків, що сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Вирішуючи спір, суд враховує, що Одеська митниця ДФС не довела, що подані позивачем для визначення митної вартості товару документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Ні в рішенні про коригування митної вартості, ні в письмових запереченнях до позову не обґрунтовано, чому наданих документів недостатньо для визначення митної вартості товару. Митницею не доведено наявність обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей щодо ціни товару, а тому відомості про митну вартість є об'єктивними, та такими, що піддаються обчисленню і підтверджуються документально.

Будь-яких інших доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, митним органом під час судового розгляду не надано.

При цьому митним органом не було спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, як і не доведено об'єктивну неможливість і неспроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 Митною кодексу України. Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Покладені ж в основу рішень про коригування митної вартості та заперечень проти адміністративного позову доводи митного органу визнаються судом необґрунтованими та недостатніми для висновку про непідтвердження вартості товару за ціною договору.

Поряд із тим, судом встановлено, що надані позивачем до митниці документи на підтвердження вартості товару не містять розбіжностей, які б не підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, що свідчить про порушення митним органом передбаченого ст.57 Митного кодексу України порядку визначення митної вартості товару.

Відповідач, Одеська митниця ДФС, свої сумніви щодо достовірності поданої декларантом відомостей не довела (не вказано конкретні обставини, які викликають обґрунтовані сумніви, не вказано причини неможливості їх перевірки на підставі поданих декларантом документів, не обґрунтовано необхідність перевірки спірних відомостей, не вказано документи, надання яких може усунути існуючі обґрунтовані сумніви) та застосувала другорядний метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів без обґрунтованих причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 6, 72-73, 77, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ ДИСТРИБУЦІЙНИЙ ЦЕНТР» до Одеської митниці ДФС - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA500060/2017/000045/2 від 15.06.2017 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2017/00747 Одеської митниці ДФС.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ ДИСТРИБУЦІЙНИЙ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 37339531) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС, сплачений судовий збір у розмірі 3200 (три тисячі двісті) гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 25.01.2018 року.

Суддя Бутенко А.В.

.