Рішення № 71785906, 25.01.2018, Луганський окружний адміністративний суд

11.5

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

25 січня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/2099/17

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Секірської А.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Вакуленка А.В.,

представника позивача - ОСОБА_1, довіреність від 23.05.2017;

представника відповідача - не прибув;

представника третьої особи - не прибув;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби в Луганській області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 30.11.2017 № 55276745, -

ВСТАНОВИВ:

27 грудня 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - Позивач або ФОП ОСОБА_2) до Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (далі - Відповідач або Лисичанський МВ ДВС ГТУЮ у Луганській області) про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 55276745 від 30.11.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 14.12.2017 позивач отримав постанову про відкриття виконавчого провадження № 55276745 від 30.11.2017, винесену Лисичанським МВ ДВС ГТУЮ в Луганській області. Позивач вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження № 55276745 є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки винесена на підставі вимоги № Ф-1549-25У від 04.10.2017, яка не є чинним виконавчим документом, оскільки не набула чинності і зараз оскаржується в суді (справа № 812/1571/17).

Крім того, вимогу № Ф-1549-25У від 30.11.2017 винесено Головним управлінням ДФС у Луганській області, яке не є ні органом доходів і зборів, ні взагалі органом державної влади, який би був утворений відповідно до Закону. Головне управління ДФС у Луганській області нібито утворено Постановою Кабінету Міністрів України № 311 від 06 серпня 2014 року. Однак у Державному реєстрі нормативно - правових актів не зареєстровано зазначеної постанови, а отже цей документ є нечинним.

Також з посиланням на п.9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивач вважає, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження винесена на підставі вимоги № Ф-1549-25У від 04.10.2017, який винесено передчасно, не є виконавчим документом і не підлягає примусовому виконанню, оскільки на момент її винесення позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком Закону України № 1669 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням уточненого адміністративного позову від 11.01.2018 вх. № 1006/2018 (арк.спр. 28-31), позивач просив суд скасувати постанову Лисичанського МВ ДВС ГТУЮ у Луганській області від 30.11.2017 про відкриття виконавчого провадження № 55276745.

Ухвалою суду від 28.12.2017 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків (арк.спр.22-23).

Ухвалою суду від 15.01.2018 прийнято позовну заяву до розгляду після усунення недоліків, відкрито провадження у справі та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління ДФС у Луганській області (арк.спр.1-2).

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином надав через канцелярію суду відзив на адміністративний позов від 22.01.2018 за вх. № 2124/2018 (арк. спр. 37-39), у якому зазначив, що 29.11.2017 до Лисичанського МВДВС ГТУЮ у Луганській області надійшла заява Головного управління ДФС у Луганській області про примусове виконання рішення разом із вимогою про сплату боргу № Ф-1549-25У від 04.10.2017, виданою ГУ ДФС у Луганській області про стягнення боргу з ОСОБА_2 у сумі 11837,52 грн. Підстав для винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання у державного виконавця не було, а отже державним виконавцем 30.11.2017 відкрито виконавче провадження з примусового виконання вимоги про сплату боргу № Ф-1549-25У від 04.10.2017.

На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи у судовому засіданні зазначив, що позов є передчасним та таким, що задоволенню не підлягає, з підстав, викладених у відзиві від 23.01.2018 (арк.спр. 71), зокрема, пояснив, що відповідно до даних інтегрованої картки станом на 30.09.2017 загальна сума заборгованості позивача з ЄСВ складала 12143,52 грн. Керуючись Інструкцією № 449 та на підставі даних інтегрованої картки платника ЄСВ ГУ ДФС у Луганській області сформовано та надіслано позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.10.2017 за № Ф-1549-25 на загальну суму боргу 12143,52 грн, яку отримано представником позивача 24.10.2017. Відповідно до ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 08.12.2017 у справі № 812/1571/17 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до ГУ ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.10.2017 № Ф-1549-25 зупинено. Також пояснив, що вимога є виконавчим документом в силу Закону № 2464.

На підставі викладеного третя особа просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини четвертої статті 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77 КАС України, суд прийшов до такого.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивач - ОСОБА_2, зареєстрований як фізична особа - підприємець 01.07.2011 за № 23810000000007337 Лисичанською міською радою Луганської області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23.01.2018 за № 1003510815 (арк. спр. 63-64).

04.10.2017 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Луганській області винесено вимогу № Ф-1549-25У про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 12143,52 грн (арк.спр. 7).

Згідно листа № 3330/9/12-32-17-02-10 від 17.11.2017 Головним управлінням ДФС у Луганській області на адресу Лисичанського міського відділу Державної виконавчої служби ГТУЮ у Луганській області було надіслано вимогу № Ф-1549-25У від 04.10.2017 про стягнення з ОСОБА_2 боргу в сумі 12143,52 грн разом із заявою про примусове виконання вищезазначеною вимоги (арк. спр. 59). Вимога отримана Лисичанським МВ ДВС ГТУЮ у Луганській області 29.11.2017 (арк. спр. 59).

30.11.2017 року державним виконавцем Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 55276745 на підставі вимоги № Ф-1549-25У, виданої 04.10.2017 Головним управлінням ДФС у Луганській області про стягнення з ОСОБА_2 боргу у сумі 11837,52 грн (арк. спр. 6, 42).

Оскаржувану постанову отримано позивачем 14.12.2017 (арк.спр. 6 зв.).

30.10.2017 позивачем подано адміністративний позов до Луганського окружного адміністративного суду про скасування вимоги № Ф-1549-25У від 04.10.2017.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 20.11.2017 у справі № 812/1571/17 відкрито провадження у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до ГУ ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.10.2017 № Ф-1549-25 (арк.спр. 65), ухвалою суду від 08.12.2017 зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили судовими рішеннями в адміністративних справах № 812/1632/17 та № 812/1766/17 (арк.спр. 66), станом на теперішній час справу не розглянуто.

27.10.2017 позивачем направлено до Головного управління ДФС у Луганській області повідомлення про оскарження вимоги № Ф-1549-25У від 04.10.2017 у судовому порядку (акр. спр. 9).

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 02.06.2016 № № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із пунктом 7 частини першої статті 3 Закону № 1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

За приписами статті 25 Закону № 1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:

1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;

4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;

5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно із абзацом 2 частини четвертої статті 25 Закону № 2464 вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Таким чином, шляхом комплексного аналізу вищезазначених норм діючого законодавства, можна зробити висновок, що вимога про сплату боргу є виконавчим документом, на підставі якого може бути відкрито виконавче провадження, що спростовує доводи представника позивача про те, що вимога не є виконавчим документом.

Доводи представника позивача на нечинність вимоги з посиланням на п.9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 судом оцінюються критично, оскільки наявність чи відсутність визначених законом підстав в ГУ ДФС у Луганській області для прийняття вказаної вимоги оцінюється судом при розгляді справи, предметом якої є оскарження такої вимоги.

Стосовно посилань позивача на те, що Головне управління ДФС у Луганській області не є утвореним відповідно до закону органом державної влади і не має жодних повноважень, суд вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Згідно із пунктом 9-1 статті 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України, утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади.

Відповідно до частиною першою статті 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 160 утворено Державну фіскальну службу як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 вересня 2014 року № 311 утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 1, зокрема Головне управління ДФС у Луганській області. Крім того, відповідно до статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджується, що Головне управління Державної фіскальної служби у Луганській області зареєстровано в якості юридичної особи (код ЄДРПОУ 39591445) 20.01.2015, є органом державної влади (арк. спр. ).

Щодо посилань відповідача на те, що Кабінет Міністрів України не утворював такого центрального органу виконавчої влади, як ДФС України, а тому не може існувати і територіального органу такої служби - ГУ ДФС у Луганській області, суд зазначає, що ДФС України утворено постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 160 "Про Державну фіскальну службу України", постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 236 затверджено Положення про Державну фіскальну службу України. Зазначені нормативно-правові акти позивачем не оскаржувались, на теперішній час є чинними і їх правомірність не є предметом розгляду у даній адміністративній справі.

Частиною четвертою статті 4 Закону №1404 передбачений вичерпний перелік підстав для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, а саме:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Суд вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, що станом на дату відкриття виконавчого провадження були відсутні підстави для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, отже, державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження діяв у спосіб та з підстав, передбачених діючим законодавством.

При цьому, надаючи оцінку правомірності оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження від 30.11.2017 № 55276745, суд погоджує доводи позивача про неузгодженість виконавчого документа (вимоги) станом на 30.11.2017, з огляду на таке.

Відповідно до абзацу 4 частини четвертої статті 25 Закону № 2464 у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Згідно із абзацом дев'ятим частини четвертої статті 25 Закону № 2464 у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Таким чином, обов'язковою умовою для звернення вимоги про сплату бору з ЄСВ до виконання, є узгодження такої вимоги.

Судом установлено, як зазначалося вище, що згідно листа № 3330/9/12-32-17-02-10 від 17.11.2017 Головним управлінням ДФС у Луганській області на адресу Лисичанського МВ ДВС ГТУЮ у Луганській області надіслано вимогу № Ф-1549-25У від 04.10.2017 разом із заявою про примусове виконання вищезазначеною вимоги (арк. спр. 59). Вимога отримана Лисичанським МВ ДВС ГТУЮ у Луганській області 29.11.2017 (арк. спр. 59).

У вимозі від 04.10.2017 № Ф-1549-25У, що надійшла на виконання до відповідача, зазначено дату набрання чинності вимогою про сплату боргу - 28.10.2017 (арк.спр. 55).

При цьому, 27.10.2017 позивачем направлено до ГУ ДФС у Луганській області повідомлення про звернення 27.10.2017 до Луганського окружного адміністративного суду з позовом про скасування вимоги про сплату боргу від 04.10.2017 № Ф-1549-25У, надано докази направлення цього повідомлення засобами поштового зв'язку до третьої особи, якою повідомлення не отримано з незалежних від позивача причин (арк.спр. 74, 74 зв.).

Крім того, ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 20.11.2017 у справі № 812/1571/17 відкрито провадження (після виправлення недоліків у позовній заяві) за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до ГУ ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.10.2017 № Ф-1549-25, де, зокрема, зазначено, що позовна заява надійшла до суду 30.10.2017 (арк.спр. 75).

Оглядом матеріалів справи № 812/1571/17 встановлено, що вимогу отримано позивачем 18.10.2017, позовну заяву направлено позивачем до суду засобами поштового зв'язку 27.10.2017, ухвалу про відкриття провадження від 20.11.2017 отримано ГУ ДФС у Луганській області 23.11.2017 (арк.спр. 85).

Тобто позивач в межах строків, визначених статтею 25 Закону № 2464, оскаржив вимогу до суду, відповідно зазначений виконавчий документ не був узгоджений станом на дату відкриття провадження, що є обов'язковою умовою для звернення останнього до виконання згідно з вимогами Закону № 2464.

Суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 30.11.2017 № 55276745 є протиправною не внаслідок протиправних дій державного виконавця Лисичанського МВ ДВС ГТУЮ у Луганській області, якому не могло бути на час її винесення відомо про неузгодженість направленого третьою особою на виконання виконавчого документу, а внаслідок того, що станом на 30.11.2017 вимога, виконавче провадження з примусового виконання якої відкрито, була неузгодженою та не могла бути зверненою до виконання.

Щодо обраного позивачем способу захисту у вигляді скасування постанови, суд зазначає таке.

Згідно з приписами частини другої статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

У даному випадку належним способом захисту порушеного права позивача є визнання оскаржуваного індивідуального акта протиправним та його скасування, тому суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним і скасувати постанову Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 30.11.2017 про відкриття виконавчого провадження № 55276745.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання даного позову сплачено 1600,00 грн судового збору згідно з квитанцією від 09.01.2018 № 64 (арк.спр. 27).

Оскільки позовні вимоги задоволено, на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 1600,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби в Луганській області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 30.11.2017 № 55276745 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 30.11.2017 про відкриття виконавчого провадження № 55276745 з примусового виконання вимоги про сплату боргу № Ф-1549-25 У, виданої 04.10.2017 Головним управлінням ДФС у Луганській області.

Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_1) за рахунок бюджетних асигнувань Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (ідентифікаційний код юридичної особи 34864826, адреса: 93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Менделєєва, 53) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1600,00 грн (одна тисяча шістсот гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя А.Г. Секірська