Рішення № 71785556, 17.01.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 січня 2018 року м. Ужгород№ 807/226/17 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Луцович М.М.

при секретарі судових засідань - ОСОБА_1

та осіб, що беруть участь у справі:

представника прокуратури - ОСОБА_2

інші сторони в судове засідання не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Керівника Ужгородської місцевої прокуратури до Коритнянської сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення, третя особа - ОСОБА_3, -

В С Т А Н О В И В :

Керівник Ужгородської місцевої прокуратури звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Коритнянської сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення, третя особа - ОСОБА_3.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що рішенням 40 сесії 6 скликання Коритнянської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 11 серпня 2015 р. № 560 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» надано дозвіл ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки передбаченої у власність орієнтовною площею 0,12 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд із земель, не наданих у власність та користування в с. Кінчеш, вул. Б. Хмельницького, № 57, Ужгородського району Закарпатської області. У подальшому, на підставі вказаного рішення ОСОБА_3 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки передбаченої у власність орієнтовною площею 0,12 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд із земель не наданих у власність та користування в с.Кінчеш, вул.Б.Хмельницького, №57, Ужгородського району Закарпатської області. Вказане рішення Коритнянської сільської ради прийнято всупереч вимогам земельного та містобудівного законодавства України, у зв'язку з чим, на думку позивача підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Представник прокуратури в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала та просила суд даний адміністративний позов задовольнити повністю з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду в судове засідання не з’явився, письмового клопотання про розгляд справи за його відсутності на адресу суду не направляв.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, хоча повідомлявся належним чином судом про дату, час та місце судового розгляду, при цьому неодноразово подававши клопотання про відкладення розгляду справи. В судове засідання призначене на 17.01.2018 року представник третьої особи у черговий раз подав клопотання про відкладення розгляду справи, однак у задоволенні такого судом було відмовлено у зав’язку із його необґрунтованістю відповідно до ухвали яка занесена до журналу судового засідання від 17.01.2018 року.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, заслухавши думку представника прокуратури з проводу поданого позову, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, в ході вивчення позивачем стану дотримання вимог земельного законодавства щодо порядку набуття громадянами права користування земельними ділянками комунальної власності було встановлено, що рішенням 40 сесії 6 скликання Коритнянської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 11 серпня 2015 р. № 560 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» надано дозвіл ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки передбаченої у власність орієнтовною площею 0,12 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд із земель, не наданих у власність та користування в с. Кінчеш, вул. Б. Хмельницького, № 57, Ужгородського району Закарпатської області.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Згідно ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Так, згідно ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Частиною 2 статті 123 Земельного кодексу України визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. При цьому, у клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (абз. 2 ч.2 ст.123 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України вказаної статті визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної ОСОБА_4 і ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно ст. 39 Земельного кодексу України, використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно - господарського устрою з дотриманням будівельних:, норм, державних стандартів і норм.

Даний принцип використання земельної ділянки визначено також і статтею 25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» якою встановлено, що режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій.

При цьому, вказаний режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, що встановлений у генеральних планах населених пунктів, є обов'язковий для врахування під час розроблення землевпорядної документації (ч. 2 ст. 25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Таким чином, оскільки за генеральним планом с. Коритняни, який був чинним на момент винесення рішення не передбачено будівництво житлової забудови, оспорюване рішення прийнято всупереч вимогам ст.ст. 20, 39 ЗК України та ст. 25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Судом встановлено, що станом на день прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою оспорюваної земельної ділянки у серпні 2015 року для будівництва та обслуговування житлового будинку, за генеральним планом с. Кінчеш, належала до земель сільськогосподарського призначення та не віднесена до земель громадської та житлової забудови (а.с. 15).

Згідно зі ст. 21 Земельного кодексу України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Невід'ємною частиною генерального плану населеного пункту є відповідно до ст. 17 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" план земельно - господарського устрою.

Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України «Про основи містобудування» містобудівна документація є основою для вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, вирішення питань щодо вилучення (викупу), передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб.

У ст.20 Закону України «Про основи містобудування» зазначено, що регулювання земельних відносин у містобудуванні здійснюється відповідно земельного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.21 Закону України «Про основи містобудування» визначення територій для містобудівних потреб здійснюється відповідно до затвердженої містобудівної документації з урахуванням планів земельно- господарського устрою.

Всупереч вказаних вимог Коритнянська сільська рада не розробила та не затвердила план земельно - господарського устрою, який є невід'ємною частиною генерального плану населеного пункту.

Відповідно до норм ч.3 ст.24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної форми власності у власність чи користування фізичним чи юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.

Судом встановлено, що в с. Кінчеш відсутній план зонування території, який є обов'язковою складовою частиною генерального плану населеного пункту (а.с 16).

Таким чином, прийняття рішення Коритнянською сільською радою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та його виготовлення для будівництва та обслуговування житлового будинку суперечить вимогам ст.ст. 20, 39 ЗК України та ст. 17, 20, 21, 24, 25 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та постанови Кабінету Міністрів України №79 від 28 лютого 2008 року «Про затвердження Порядку складення плану земельно-господарського устрою території населеного пункту»

Відповідно до вимог ч.1, 2, ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі вище вказаного суд приходить висновку, що позовні вимоги підтверджено належними та допустимими доказами, а також те, що ні відповідачем, ні третьою особою не надано письмових заперечень з приводу даного адміністративного позову, а отже відповідно до вимог ч.4 ст. 159 КАС України якою передбачено, що неподання суб’єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову, даний адміністративний позов слід задовольнити повністю.

На підставі наведеного та керуючись статтями 5,6,9,77,78,90,134,139,205,243-246 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Керівника Ужгородської місцевої прокуратури до Коритнянської сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення, третя особа - ОСОБА_3 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення 40 сесії 6 скликання Коритнянської сільської ради від 11.08.2015 року №560 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" площею 0,12 га.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

Повний текст рішення складено та підписано 25 січня 2018 року.

СуддяОСОБА_5