Рішення № 71775556, 22.01.2018, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/4272/17

Провадження № 2/345/236/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.01.2018 року м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі головуючої- судді ОСОБА_1, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Калуського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до ОСОБА_2 про стягнення суми надміру виплаченої пенсії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_2 30.01.2006 року звернулась із заявою до управління Пенсійного фонду України в м. Калуші із заявою про призначення пенсії у разі втрати годувальника на неповнолітню дочку ОСОБА_3 До заяви нею було долучено відповідний пакет документів, в тому числі копію рішення Калуського міськрайонного суду від 03.03.2005 року у справі №2-1213/2005 року про визнання ОСОБА_4 безвісно відсутнім.

Протоколом №6140 від 08.02.2006 року ОСОБА_2 з 04.03.2005 року було призначено пенсію у разі втрати годувальника на неповнолітню дочку ОСОБА_3 11.06.2010 року ОСОБА_2 звернулась до УПФУ в м. Калуші із заявою про призначення їй пенсії у разі втрати годувальника на двох неповнолітніх дітей, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_5 Розпорядженням управління №135183 від 12.08.2010 року було призначено пенсію у разі втрати годувальника за визнаного безвісно відсутнім ОСОБА_4

Пенсію ОСОБА_2 отримувала до 30.04.2017 року. У квітні 2016 року Калуському об’єднаному УПФУ стало відомо про факт відсутності підстави для виплати пенсії ОСОБА_3, оскільки стало відомо про місце перебування безвісно відсутнього ОСОБА_4 В процесі проведення досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_2 було відомо про місце перебування її чоловіка з 2005 року, що підтвердили ряд свідків.

Таким чином, ОСОБА_2, знаючи про місце перебування свого чоловіка та отримуючи допомогу від нього, безпідставно у період з 04.03.2005 року отримувала пенсію у разі втрати годувальника на неповнолітніх дітей та не повідомила управлінню про зміну обставин, які впливають на розмір пенсії та її виплату. Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 управлінню завдано шкоди в сумі 103578,92 грн., що полягає у безпідставній виплаті пенсії. Тому позивач змушений звернутися до суду та просить стягнути дану суму з відповідача, а також судові витрати.

Відповідач подала до суду відзив на позов (а.с.24-27), згідно якого вважає позов безпідставним з огляду на наступне. Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 10.11.2017року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, а кримінальне провадження відносно неї закрито у зв’язку з дійовим каяттям. При цьому досудовим розслідуванням було встановлено, що у січні 2017 року ОСОБА_2 стало відомо про те, що ОСОБА_4 проживає в м.Київ з іншою сім’єю.

Відповідач наголошує, що ні досудовим розслідуванням, ні судом не встановлено, що вона до січня 2017 року умисно, внаслідок зловживань не повідомила управління Пенсійного фонду про зміну обставин, які впливають на розмір пенсії та її виплату. Відповідач вказує, що встановлена в рамках досудового розслідування кримінального провадження сума збитків у розмірі 5388,00 грн. нею добровільно відшкодована. Тому відповідач просить в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Позивач своїм правом подання відповіді на відзив відповідно до норм ст.166 ЦПК України не скористався.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, яким Цивільний процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.

Згідно підпункту 9 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Відповідно до частин 2-6 статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, серед іншого, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

З огляду на предмет та ціну позову дана справа підпадає під ознаки малозначної справи та не віднесена до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження. Обставини справи, що згідно частини третьої статті 274 ЦПК України, мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку.

Ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання позивача про виклик свідків (а.с.23), яке можна розцінити, як клопотання про розгляд справи в судовому засіданні, не підлягає задоволенню з урахуванням положень ч.6 ст.279 ЦПК України, адже предметом даного позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Враховуючи викладене, суд вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.36 Закону України «Про загальноообов’язкове державне пенсійне страхуванння» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Ч.7 ст.36 Закону України «Про загальноообов’язкове державне пенсійне страхуванння» передбачено, що положення цього Закону, що стосуються сім'ї померлого, відповідно поширюються і на сім'ю особи, визнаної безвісно відсутньою або оголошеною померлою у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що рішенням Калуського міськрайонного суду від 03.03.2005 року (а.с.7) ОСОБА_4 було визнано безвісно відсутнім.

Протоколом №6140 від 08.02.2006 року (а.с.4), на підставі заяви ОСОБА_2 від 30.01.2006 року (а.с.5), УПФУ в м.Калуші з 04.03.2005 року ОСОБА_2 було призначено пенсію у разі втрати годувальника на неповнолітню дочку ОСОБА_3

Розпорядженням УПФУ в Калуші №135183 від 12.08.2010 року (а.с.11), на підставі заяви ОСОБА_2 від 11.06.2010 року (а.с.9), їй було призначено пенсію у разі втрати годувальника за визнаного безвісно відсутнім ОСОБА_4 на двох неповнолітніх дітей, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_5

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 13.12.2017 року (а.с.37) рішення Калуського міськрайсуду від 03.03.2005 року про визнання ОСОБА_4 безвісно відсутнім було скасовано.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Калуського міськрайонного суду від 10.11.2017року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, а кримінальне провадження відносно неї закрито у зв’язку з дійовим каяттям. Даною ухвалою суду встановлено, що ОСОБА_2 з метою заволодіння чужим майном шляхом обману, не повідомивши Калуське об’єднане управління ПФУ в Івано-Франківській області про обставину, що впливає на пенсійне забезпечення (повернення свого чоловіка ОСОБА_4, визнаного на підставі рішення Калуського міського суду Івано-Франківської області від 03.03.2005 року безвісно відсутнім), умисно з корисливих мотивів у період з січня по квітень 2017 року безпідставно одержала пенсію по втраті годувальника на загальну суму 5388,00 грн., чим заподіяла Державному бюджету України шкоду на вказану суму.

У січні 2017 року обвинуваченій стало відомо, що ОСОБА_4, який рішенням суду був визнаний безвісно відсутнім, проживає в м. Києві з іншою сім'єю, та надає матеріальну допомогу її дітям, однак ОСОБА_2 вирішила незаконно отримувати пенсію та не повідомила Калуське об’єднане УПФУ в Івано-Франківській області про даний факт. За період з 01.01.2017 року по 30.04.2017 року шахрайським методом отримала державні (бюджетні) кошти в сумі 5388,00 гривень, які виплачувалися їй як пенсія по втраті годувальника (а.с.13).

Отже, ухвалою Калуського міськрайонного суду від 10.11.2017року встановлено факт умислу відповідачки на незаконне отримання пенсії в період з 01.01.2017 року по 30.04.2017 року.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно із ч. 1 ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

За змістом ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно.

У ст. 1215 ЦК України встановлено випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Так, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (ч. 1 ст. 1215 ЦК України). Отже, закон встановлює два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються (діє презумпція правильності розрахунку та добросовісності набувача).

З обвинувального акту (а.с. 28-29) вбачається, що в рамках досудового розслідування кримінального провадження №42016091080000022, в ході якого були допитані в тому числі свідки, про виклик яких було заявлено відповідачем, не було встановлено факту заволодіння відповідачкою шахрайським методом коштами, які виплачувалися їй як пенсія по втраті годувальника за період з 04.03.2005 року по 31.12.2006 року. За результатами досудового розслідування, а також судового розгляду вказаного кримінального провадження встановлено, що відповідачці стало відомо, що ОСОБА_4, який рішенням суду був визнаний безвісно відсутнім, проживає в м. Києві з іншою сім'єю лише у січні 2017 року.

При цьому, зі змісту ухвали Калуського міськрайонного суду від 10.11.2017року видно, що представник Калуського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області під час судового розгляду вказаного кримінального провадження не заперечував проти звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності та закриття провадження по справі (а.с.13 зворот).

Отже, позивачем не доведено наявності будь-яких зловживань з боку відповідача, які могли б стати підставою для стягнення з неї отриманих сум пенсії по втраті годувальника за період з 04.03.2005 року по 31.12.2016 року, а тому вимоги позивача про стягнення коштів за цей період є безпідставними.

Щодо отриманих ОСОБА_2 сум пенсії по втраті годувальника за період з 01.01.2017 року по 30.04.2017 року, то з ухвали Калуського міськрайонного суду від 10.11.2017року (а.с.13) вбачається, що за вказаний період надміру виплачені кошти в сумі 5388,00 грн. були добровільно повернуті відповідачкою, завдані збитки нею відшкодовано.

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За таких обставин, в задоволенні позову Калуського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до ОСОБА_2 про стягнення суми надміру виплаченої пенсії слід відмовити в повному обсязі.

На підставі викладеного, ст. 61 Конституції України, ст.ст.36,50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.ст.1212, 1215 ЦК України, керуючись ст.ст. 19, 82, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України,

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову Калуського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до ОСОБА_2 про стягнення суми надміру виплаченої пенсії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Івано-Франківської області, шляхом подачі апеляційної скарги через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

СУДДЯ: