Ухвала суду № 71773720, 11.01.2018, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа №175/78/18

провадження №1-кс/175/13/18

У Х В А Л А

Іменем України

11 січня 2018 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Бойка О.М.,

при секретарі Ярмош В.О.,

розглянувши клопотання прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 про тимчасовий доступ до речей і документів, за матеріалами досудового розслідування, внесеного 04 серпня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040000000666, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

До Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 про тимчасовий доступ до речей і документів.

В обґрунтування свого клопотання прокурор зазначив, що Дніпровським районним відділенням поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016040000000666, відомості про яке, зареєстровані у Єдиному реєстрі досудових розслідувань 04 серпня 2016 року першим заступником прокурора Дніпропетровської області старшим радником юстиції Сосковим P.M., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України.

Так, в ході проведення досудового розслідуванням встановлено, що службові особи TOB «Компанія «Січінвест» достовірно знаючи про наявність судових рішень господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2008 у справах №8/593-07 та №8/594-07, що набрали законної сили 27.08.2008, якими було зобов'язано товариство повернути державі в особі Міністерства вугільної промисловості України нерухоме майно бази відпочинку «Оріль» (Дніпропетровський район, смт. Кіровське, вул. Орельська, буд. 9-А, на теперішній час Дніпровський район, смт. Обухівка, вул. Орельська, буд. 9-А) умисно не виконали рішення суду та 29.04.2016 і 30.04.2016 здійснили відчуження майна вказаної бази відпочинку на користь TOB «Оріль-Кіровське».

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №191310, видане Дніпропетровською районною державною адміністрацією 29.03.2006 та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 06.07.2006 №11146910, власником бази відпочинку «Оріль», яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Кіровське, вул. Орельська, 9-А (на теперішній час - Дніпровський район, смт. Обухівка, вул. Орельська, 9-А), є Міністерство вугільної промисловості України.

Встановлено, що 28.12.2006 між Державним відкритим акціонерним товариством «Дніпродіпрошахт» та TOB «Компанія Січінвест» укладено договір купівлі продажу, посвідченого Державним нотаріусом сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_2 та зареєстрованого в реєстрі за №5-12455.

Також встановлено, що 27 квітня 2007 року між Державним відкритим акціонерним товариством «Дніпродіпрошахт» та TOB «Компанія Січінвест» укладено договір купівлі продажу, посвідченого Державним нотаріусом сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_2 та зареєстрованого в реєстрі за №5-2637.

У подальшому, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2008 у справі №8/594-07 задоволені позовні вимоги прокурора Дніпропетровського району Дніпропетровської області, визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна бази відпочинку «Оріль» від 28.12.2006, укладений між Державним відкритим акціонерним товариством «Дніпродіпрошахт» та TOB «Компанія Січінвест», посвідчений державним нотаріусом Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за №5-12455, та зобов'язано TOB «Компанія Січінвест» повернути у власність держави нерухоме майно бази відпочинку «Оріль», розташованої за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Кіровське, вул. Орельська, 9-А (на теперішній час - Дніпровський район, смт. Обухівка, вул. Орельська, буд. 9-А).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2008 у справі №8/593-07 задоволені позовні вимоги прокурора Дніпропетровського району Дніпропетровської області, визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна бази відпочинку «Оріль» від 27.04.2007, укладений між Державним відкритим акціонерним товариством «Дніпродіпрошахт» та TOB «Компанія Січінвест», посвідчений державним нотаріусом Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за №5-2637, та зобов'язано TOB «Компанія Січінвест» повернути у власність держави нерухоме майно бази відпочинку «Оріль», розташованої за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Кіровське, вул. Орельська, 9-А (на теперішній час - Дніпровський район, смт. Обухівка, вул. Орельська, буд. 9-А).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №64512774 від 28.07.2016 року, нерухоме майно бази відпочинку «Оріль», розташоване за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Кіровське, вул. Орельська, буд. 9-А (на теперішній час - Дніпровський район, смт. Обухівка, вул. Орельська, буд. 9-А) належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Оріль-Кіровське» (код ЄДРПОУ 39044349) на підставі договорів купівлі-продажу №1483 від 29.04.2016 року та №1494 від 30.04.2016 року, посвідчених приватним нотаріусом Дніпропетровського міського округу ОСОБА_3.

Клопотання про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час розгляду питання слідчим суддею від учасників процесуальної дії не надійшло, за ініціативою суду не здійснюється, що відповідає положенням ст. 107 КПК України.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання слідчого з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 5 ст. 163 КПК України слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документі перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи.

Згідно з ч. 6 ст. 163 КПК України слідчий суддя в ухвалі про надання тимчасового доступу до речей і документів може дати розпорядження про надання можливості вилучення речей і документів, якщо сторона кримінального провадження доведе наявність достатніх підстав вважати, що без такого вилучення існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, або таке вилучення необхідне для досягнення мети отримання доступу до речей і документів.

За змістом вказаної процесуальної норми надання розпорядження щодо вилучення речей і документів можливе лише за умови доведення стороною кримінального провадження існування реальної загрози зміни або знищення документів. Переконливих доказів на користь існування такої загрози слідчим у клопотання не наведено.

Відповідно до вимог п.п. 2, 3 ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотання слідчого, прокурора;

- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно ст. 160 КПК України, в клопотанні про тимчасовий доступ до речей і документів крім іншого, зазначаються, речі і документи, тимчасовий доступ до яких планується отримати, значення речей і документів для встановлення обставин у кримінальному провадженні, можливість використання як доказів відомостей, що містяться в речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.

Відповідно до ч. 4 ст. 132 КПК України, для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Зважаючи на те, що застосування заходів процесуального примусу мають винятковий характер, такі можуть застосовуватися лише у разі відмови особи, залученої до сфери кримінального провадження, добровільно виконати свій процесуальний обов'язок. З цього випливає висновок про те, що застосуванню процесуального примусу, в тому числі і надання тимчасового доступу до речей та документів, має передувати пропозиція виконати вимогу закону.

При зверненні до суду з клопотаннями про тимчасовий доступ до речей слідчим не враховано, що збирання доказів, в тому числі і речових, відбувається через інститут слідчих дій (зокрема, вилучення в ході огляду, проведення обшуку). У даному випадку неправильне розуміння слідчим положень кримінального процесуального закону фактично зумовлює підміну слідчих дій заходом забезпечення кримінального провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 132 КПК України, для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні. У цьому контексті слідчий суддя зазначає, що вказані речі можуть бути отримані шляхом проведення слідчих дій, тобто без застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 223 КПК саме слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.

Згідно Наказу Міністерства юстиції України від 22.12.2010 №3253/5 «Про затвердження Правил ведення нотаріального діловодства» встановлено порядок документування нотаріальної діяльності та зберігання архіву і визначають порядок організації роботи з документами в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах, приватними нотаріусами.

До охоронюваної законом таємниці належать відомості, які можуть становити таємницю вчинення нотаріальних дій (п. 3 ч. 1 ст. 162 КПК України).

Слід зазначити, що держава гарантує і забезпечує рівні умови доступу громадянам до зайняття нотаріальною діяльністю та рівні можливості нотаріусам в організації та здійсненні ними нотаріальної діяльності. Будь-яке втручання в діяльність нотаріуса, зокрема з метою перешкоджання виконанню ним своїх обов'язків або спонукання до вчинення ним неправомірних дій, у тому числі вимагання від нього, його помічника, інших працівників, які знаходяться у трудових відносинах з нотаріусом, відомостей, що становлять нотаріальну таємницю, забороняється і тягне за собою відповідальність відповідно до законодавства. Обшук, виїмка, огляд робочого місця (контори) провадяться на підставі та в порядку, встановленому законом. Вилучення (виїмка) реєстрів нотаріальних дій та документів, що передані нотаріусу на зберігання в порядку, передбаченому цим Законом, а також печатки нотаріуса не допускається. Такі реєстри нотаріальних дій, документи чи печатка нотаріуса можуть бути надані суду за мотивованою постановою суду тільки для огляду і повинні бути повернуті судом негайно після огляду (ст. 8-1 Закону України «Про нотаріат»).

А відтак, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчим не в повній мірі виконані вищезазначені вимоги кримінально-процесуального законодавства та недостатньо наведено обґрунтування щодо необхідності надання тимчасового доступу до вищезазначених речей і документів, оскільки вжиті заходи можуть перешкоджати господарській діяльності юридичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону.

Враховуючи те, що суду не надано доводів відмови володільця надати слідчому доступ до речей, вказаних в клопотанні, беручи до уваги те, що клопотання не відповідає вимогам КПК України, оскільки в клопотанні слідчий не надав значення речей і документів для встановлення обставин у кримінальному провадженні, не довів неможливість іншим способом довести зазначених в клопотанні обставин, не зазначив доказів на підтвердження неможливості отримання речей та документів без застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в матеріалах клопотання відсутні документи підтверджуючі обставини справи, не зазначено інших підстав для подання клопотання окрім на основі заяви про вчинення кримінального правопорушення, тому суд приходить до висновку, що підстави для задоволення клопотання відсутні.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого не відповідає вимогам ст.ст. 132, 160, 163 КПК України, тому в його задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 132, 159-166 КПК України,

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 про тимчасовий доступ до речей і документів (а саме документу, який міститься у нотаріальній справі щодо укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна бази відпочинку «Оріль» №5-2637 від 27.04.2007 року укладений між Державним відкритим акціонерним товариством «Дніпродіпрошахт» та TOB «Компанія Січінвест», з можливістю вилучення оригіналу свідоцтва про право власності Серія ЯЯЯ №191310, видане 29.03.2006 року Дніпропетровською районною державною адміністрацією), що знаходяться у володінні Сьомої Дніпровської державної нотаріальної контори, за матеріалами досудового розслідування, внесеного 04 серпня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040000000666, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.382 КК України - відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 309 КПК України ухвала слідчого судді про відмову в задоволенні клопотання слідчого про тимчасовий доступ та вилучення речей оскарженню не підлягає і заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Суддя О.М. Бойко