Рішення № 71773045, 22.01.2018, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2018 р.Справа № 922/4257/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Косенко К.Д.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", м. Харків до Національного наукового центру "Харківський фізико-технічний інститут", м. Харків про стягнення 2061,77 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", м. Харків (далі за текстом - позивач ) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить суд стягнути з Національного наукового центру "Харківський фізико-технічний інститут", м. Харків (далі за текстом - відповідач) 2061,77 грн., з яких:

1624,49 грн. - сума основного боргу;

86,39 грн. - 3% річних;

350,89 грн. - сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання.

Позов обґрунтовано з посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між сторонами договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2015/ТП-ВЖ-11286 від 12.08.2015 р. щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за спожитий природний газ.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.12.2017 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", м. Харків прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено розгляд справи по суті на 22.01.2018 р.

В процесі розгляду справи відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 42949 від 29.12.2017 р.), в якому визнає заборгованість за спожитий природний газ за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2015/ТП-ВЖ-11286 від 12.08.2015 р. в розмірі 2061,77 грн. та просить суд справу № 922/4257/17 розглядати за відсутності свого представника.

Позивач звернувся із заявою (вх. № 1713 від 22.01.2018 р.), в якій підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі, та просить суд розглядати справу без участі свого представника.

На судове засідання 22.01.2018 р. сторони своїх уповноважених представників не направили.

Оскільки неявка на судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останніх, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 162 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, між позивачем (газорозподільне підприємство), як постачальником та відповідачем, як споживачем, укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2015/ТП-ВЖ-11286 від 12.08.2015 р. (далі за текстом – договір; а.с. 10-15), відповідно до умов якого постачальник зобов’язався постачати природний газ споживачеві в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач зобов’язався оплачувати постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що розрахунковий період за договором становить один місяць – з 9.00 години першого дня місяця до 9.00 години першого дня наступного місяця включно.

Згідно з п. 4.6 договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем на умовах щомісячної/щодекадної 100% попередньої оплати договірного обсягу постачання газу, визначеного в додатку 3 до договору, не пізніше, ніж за три робочих дні до початку розрахункового періоду, крім оплати вартості послуг з постачання суб’єктами господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (виходячи з обсягу природного газу, що використовується для виробництва та надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення такими суб’єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води).

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 10.1 договору, даний договір набирає чинності з дати його підписання, діє в частині постачання природного газу з 01.07.2015 р. та укладається на строк до 31.12.2015 р. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною за сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Згідно з додатком № 3 до зазначеного договору постачальник здійснює протягом 2015 року постачання природного газу споживачу для власного споживання в обсязі 7,500 тис. куб. м., у тому числі у місяцях та кварталах: липень 2015 р. – 1,100 тис. куб. м., серпень 2015 р. – 1,100 тис. куб. м., вересень 2015 р. – 1,200 тис. куб. м., жовтень 2015 р. – 1,200 тис. куб. м., листопад 2015 р. – 1,400 тис. куб. м., грудень 2015 р. – 1,500 тис. куб. м.

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов договору здійснив постачання відповідачу природного газу в грудні 2015 року на загальну суму 1624,49 грн., що підтверджується підписаним між сторонами актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2015 р. до договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2015/ТП-ВЖ-11286 від 12.08.2015 р. (а.с. 18).

Проте, відповідач існуючої заборгованості за поставлений в грудні 2015 р. природний газ не сплатив.

Факт наявності заборгованості за поставлений природний газ в сумі 1624,49 грн. відповідач визнає в повному обсязі.

Обставини щодо стягнення вказаної заборгованості в судовому порядку стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2015/ТП-ВЖ-11286 від 12.08.2015 р. в сумі 1624,49 грн.

Крім того, в зв’язку з прострочення відповідачем виконання своїх зобов’язань, позивачем на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства нараховано до стягнення з відповідача 350,89 грн. інфляційних втрат та 86,39 грн. - 3% річних за період прострочення з 11.01.2016 р. по 19.10.2017 р.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За умовами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за договором в сумі 1624,49 грн. підтверджується матеріалами справи, та відповідачем не спростовується.

Строк виконання відповідачем своїх зобов’язань з оплати існуючої заборгованості визначений умовами договору, та є таким, що настав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача боргу за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2015/ТП-ВЖ-11286 від 12.08.2015 р. в сумі 1624,49 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних та річних суд зазначає наступне:

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов’язань з оплати заборгованості за договором підтверджується матеріалами справи, та останнім жодним чином не спростована.

Зазначене, з урахування вимог ст. 625 ЦК України надає право позивачу на нарахування інфляційних та 3% річних за такі прострочення.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок зазначених нарахувань, суд приходить до висновку про його помилковість в частині здійснення розрахунку інфляційних та правильність в частині розрахунку річних.

Разом з тим враховуючи, що формування позовних вимог є диспозитивним правом сторони спору, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 350,89 грн. інфляційних та 86,391 грн. 3% річних за період прострочення з 11.01.2016 р. по 19.10.2017 р.

Крім того, з урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 1600,00 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Національного наукового центру "Харківський фізико-технічний інститут" (адреса: 61108, м. Харків, вул. Академічна, 1; код ЄДРПОУ 14312223) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (адреса: 61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, код ЄДРПОУ 39590621):

на п/р 26033301494851 в філії ХОУ ПАТ «Ощадбанк», МФО 351823

1624,49 грн. суми основного боргу.

на п/р 26008010058 в АБ “Кліринговий дім” м. Київ, МФО 3006472

350,89 грн. інфляційних;

86,39 грн. 3% річних;

1600,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 24.01.2018 р.

Суддя ОСОБА_1