Постанова № 71772881, 17.01.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2018 р. Справа№ 910/22785/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 17.01.2018 року.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "ХІМНАФТОМАШПРОЕКТ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2017

у справі № 910/22785/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Хімнафтомашпроект"

до 1. Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Шторгіної І.В.;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕКС-РАЙТ"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська О.В.;

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "УПГ Спеценергомаш"

про визнання договору відступлення права вимоги за іпотечним договором недійсним.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.07.2017р. в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з винесеним рішенням суду Публічне акціонерне товариство "Хімнафтомашпроект" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2017 по справі № 910/22785/16 та прийняти нове, яким визнати недійсним з моменту вчинення Договір про відступлення прав за іпотечними договорами від 20.04.2016р. укладеного між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Південкомбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕКС-РАЙТ".

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушено або неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2017р. у справі №910/22785/16 (колегія суддів: Хрипун О.О., Корсакова Г.В., Чорна Л.В.) повернуто Публічному акціонерному товариству "Хімнафтомашпроект" апеляційну скаргу, подану на рішення господарського суду міста Києва від 24.07.2017 у даній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Публічне акціонерне товариство "Хімнафтомашпроект", не погоджуючись із вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати, справу передати на розгляд до Київського апеляційного господарського суду для прийняття апеляційної скарги до провадження.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.11.2017р. касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Хімнафтомашпроект" задоволено частково.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2017 у справі № 910/22785/16 скасовано.

Справу № 910/22785/16 передано Київському апеляційному господарському суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2017р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Хімнафтомашпроект" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Куксова В.В., суддів: Іонніковій І.А., Гаврилюку О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2017р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Хімнафтомашпроект" прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 910/22785/16. Розгляд справи призначено на 13.12.2017р.

05.12.2017р. через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від позивача надійшли клопотання про долучення додаткових доказів по справі та клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналу апеляційної скарги з додатками.

13.12.2017р. через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від третьої особи-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

13.12.2017р. через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від третьої особи-1 надійшли письмові пояснення по справі.

13.12.2017р. через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від позивача надійшло клопотання про долучення доказів по справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 17.01.2018.

В судовому засіданні 17.01.2018 представники апелянта підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та просили задовольнити її, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2017 у справі № 910/22785/16 скасувати.

В судовому засіданні 17.01.2018 представник третьої особи -1 заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2017 у справі № 910/22785/16 залишити без змін.

В судовому засіданні 17.01.2018 представник третьої особи -2 заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2017 у справі № 910/22785/16 залишити без змін.

Відповідач-1 та 2 в судове засідання 17.01.2018 своїх представників не направили, причин неявки суду не повідомили, про розгляд справи були повідомлені належним чином. Через канцелярію суду заяв та клопотань не подавали.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, з метою дотримання розумних процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників відповідача-1 та 2, за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Південкомбанк" та Відкритим акціонерним товариством "Хімнафтомашпроект" 21.03.2013 було укладено іпотечний договір №З_01Ю/6. Вказаний Договір посвідчений приватним нотаріусом Бочкарьовою А.В. та зареєстрований в реєстрі під №837, окрім того накладено заборону відчуження вказаного у договорі іпотеки нерухомого майна до припинення договору іпотеки.

Даний договір, постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 визнано недійсним. Скасовано запис про іпотеку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та скасовано запис про заборону відчуження нерухомого майна.

При цьому, позивач звертаючись до суду з позовом, просить визнати недійсним укладений між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Південкомбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Штогріної І.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕКС-РАЙТ" Договір про відступлення прав за іпотечними договорами від 20.04.2016, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В.

Згідно з ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Як встановлено ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов'язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги. В такому випадку на відносини цесії розповсюджують положення про договір купівлі-продажу, оскільки ст. 656 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Норми цивільного права не встановлюють суб'єктних обмежень як щодо договору купівлі-продажу права вимоги, так і до договору відступлення права вимоги, адже ці договори за своєю правовою суттю є цивільно-правовими зобов'язаннями сторін та не мають відношення до спеціальних галузей права, тож регулюються цивільним законодавством.

Вказані правочини є договорами відступлення права вимоги, які регулюються нормами ст.ст. 512, 514 Цивільного кодексу України не є ані договорами факторингу, ані фінансовими послугами.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що чинне законодавство України не містить заборон чи обмежень щодо укладення відповідачем-1 спірного договору.

У відповідності до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно з ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначаються ст. 203 Цивільного кодексу України.

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно з п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Як передбачено ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 516 Цивільного кодексу України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із суті правочину про відступлення права вимоги випливає, що наслідком вчинення такого правочину є передання первісним кредитором своїх прав новому кредитору та прийняття новим кредитором цих прав.

Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 Цивільного кодексу, саме на момент вчинення правочину.

Аналогічні положення викладені в п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 року за №11.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що станом на дату укладення спірного правочину, Договір іпотеки №3_01Ю/6 від 21.03.2013 був чинний, таким чином, укладення Договору відступлення прав за іпотечним договором 20.04.2016 року не могло порушити прав позивача, оскільки права за Договором іпотеки були чинними.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2017 у справі № 910/22785/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Публічного акціонерного товариства "Хімнафтомашпроект", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Хімнафтомашпроект" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2017 у справі № 910/22785/16 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Хімнафтомашпроект" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2017 у справі № 910/22785/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2017 у справі № 910/22785/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/22785/16 повернути до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до суду касаційної інстанції у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді І.А. Іоннікова

О.М. Гаврилюк

Повний текст постанови складено та підписано 24.01.2018 року