Рішення № 71769814, 22.01.2018, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/7155/17

Провадження №2/442/373/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2018 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі:

головуючої – судді Курус Р.І.,

з участю секретаря судового засідання – Махняк М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача, визнання договорів недійсними, -

в с т а н о в и в :

20.10.2017 року позивач звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому з уточненням позовних вимог в судовому засіданні, яке відбувалась 28.11.2017 року просить визнати нікчемними кредитний договір №LVDRGK00000016 від 06.03.2007 року на отримання кредиту в розмірі 50 000 доларів США та 9240 доларів США на сплату страхових платежів, укладений між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1; застосувати правові наслідки недійсності правочину та, з врахуванням повернення ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» в складі платежів за таким правочином в якості повернення всього отриманого ПАТ КБ «ПриватБанк» на виконання Кредитного договору №LVDRGK00000016 від 06.03.2007 року; застосувати наслідки недійсності договору іпотеки, який укладено 06.03.2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк», який зареєстровано у реєстрі під №280, шляхом: зняття заборони відчуження квартири №1 в будинку №23 на вул. О.Толстого у м. Дрогобичі Львівської області загальною площею 71, 8 кв. м., внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення заборони відчуження та припинення іпотеки; застосувати наслідки недійсності договору поруки від 06.03.2007 року.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 6 березня 2007 року придбала у ОСОБА_2 у власність квартиру АДРЕСА_1, загальною площею - 71, 8 кв. м. Згідно п. 5 цього договору: - «Продаж квартири вчиняється за ціною 57763 гривень, що є еквівалентом 11438,21 доларів США". З метою повного виконання грошових зобов'язань за вищевказаним Договором купівлі-продажу звернулась до відповідача, з яким уклала Кредитний договір №LVDRGK00000016 від 06.03.2007 року на отримання кредиту в розмірі 50 000 доларів США під 14,04% річних на строк до 06.03.2027 року із зобов’язанням використовувати кредит лише на цілі, визначені п. 1.2. договору ( проведення розрахунків по договору купівлі-продажу) та зобов'язанням здійснювати повернення кредиту щомісячними мінімально необхідними платежами, оплачувати відсотки за користування кредитними коштами та комісії за управління кредитом. 6 березня 2017 року, в забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором між позивачем та відповідачем укладено Договір іпотеки. За цим договором в іпотеку передано вищевказану квартиру. Також був укладений договір поруки, згідно якого поручителем по даному кредитному договору виступив ОСОБА_3 Вважає, що зазначений кредитний договір містить нікчемні умови, такий був укладений під впливом обману, з використанням нечесної підприємницької практики та підлягає визнанню недійсним. Так під час оформлення оспорюваного кредитного договору, працівником банку, у присутності свідка, її було повідомлено, що кредитні кошти можливо отримати лише у валюті по причині вичерпання, на цей момент, кредитного портфелю у гривні. Зважаючи на терміновість виконання існуючих грошових зобов’язань за договором купівлі-продажу житлового будинку, а саме здійснення остаточних розрахунків протягом 3-х днів з дня його укладення, мала здійснити на користь продавця квартири оплату. Інші банківські (фінансові) установи, на відміну від відповідача, не могли прийняти оперативно рішення щодо укладення договору споживчого кредиту та кредитування у триденний термін з моменту звернення. А тому вона погодилась на запропоновані умови кредиту у доларах США. Договір купівлі – продажу квартири передбачав розрахунки між сторонами у гривнях, а банк надав в кредит іноземній валюті, яку вона продала для отримання грошової одиниці - гривні з метою належного виконання власних грошових зобов’язань за договором купівлі - продажу квартири.

Згодом їй відмовлено у реструктуризації валютної заборгованості за кредитним

договором шляхом поділу існуючого кредитного зобов'язання в іноземній валюті за договором про надання споживчого кредиту на зобов'язання, забезпечене іпотекою, у розмірі залишку кредиту на момент реструктуризації, вираженого в гривнях за курсом, що діяв на момент отримання кредиту. Підставою відмови у реструктуризації було отримання нею кредиту у валюті та повідомлено, що у 2007 році, на момент укладення кредитного договору була можливість отримати кредит в гривні. Разом з тим, вважає, що вищевказані договір іпотеки та поруки також слід визнати нікчемними, оскільки недійсність основного зобов’язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення.

Ухвалою судді від 12.10.2017 року провадження у зазначеній справі відкрито.

24.10.2017 року проведено попереднє судове засідання в зазначеній справі.

07.11.2017 року справу відкладено у зв’язку з клопотанням представника позивача про відрядження.

08.11.2017 року відповідачем подано заперечення на позов, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, за безпідставністю таких. Справу просить розглядати у його відсутності.

28.11.2017 року справа слухалась. Представник позивача позов підтримала, пояснивши, що умови кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США є несправедливими, у кредитному договорі відсутні відомості щодо детального розпису сукупної вартості кредиту, не зазначено вид і предмет кожної супутньої послуги, яка надається споживачу; обґрунтування вартості супутньої послуги, яка надається споживачу; обґрунтування розмірів зборів та обов'язкових платежів, тощо. Банком не було надано позивачу окремого письмового документу з детальним розписом загальної вартості кредиту.

В подальшому, в судовому засіданні оголошено перерву до 19.12.2017 року, однак на вказану дату представник позивача подала клопотання про відкладення справи у зв’язку з сімейними обставинами, у зв’язку з чим справу відкладено на 22.01.2018 року.

В судове засідання, призначене на 22.01.2018 року учасники справи не з'явились.

Позивач причин неявки не повідомила. Від представника позивача – адвоката ОСОБА_4 повторно в судове засідання надійшла заява про відкладення розгляду справи, позаяк остання перебуває на лікуванні.

Оскільки, учасники справи в судове засідання не з’явились, а відтак відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною 2 зазначеної статті закріплено обов'язок суду та учасників судового процесу керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Отже, завданнями судочинства мають керуватися не лише суд, а й сторони.

Поряд з цим, ч. 1 ст. 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Враховуючи вище викладене, той факт, що представником позивача в судовому засіданні 28.11.2017 року було надано пояснення з приводу позовних вимог, в подальшому позивач та її представник двічі в судове засідання не з'явились, подаючи клопотання про відкладення розгляду справи, що свідчить про умисне затягування розгляду справи та зловживання своїми процесуальними правами, а відтак,суд ухвалив завершити розгляд справи за наявними у матеріалах справи доказами.

З’ясувавши обставини справи, дослідивши докази, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що 06.03.2007 року між ОСОБА_1 та Філією «Західне головне регіональне управління» ЗАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір, шляхом видачі готівки через касу банку на строк з 06.03.2007 року по 05.03.2027 року включно у вигляді непоновлювальної кредитної лінії в розмірі 50000 доларів США та 9240 доларів США на сплату страхових платежів. Вид кредиту, цілі зазначені в розділі 7 спірного договору.

6 березня 2017 року, в забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором між позивачем та відповідачем укладено Договір іпотеки, за яким в іпотеку передано квартиру №1 на вул. Л. Толстого, 23 в м. Дрогобичі Львівської області.

Разом з тим, 6 березня 2017 року, в забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором між ОСОБА_3 та відповідачем укладено Договір поруки.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Частинами 2 та 4 статті 11 цього Закону встановлено низку обов'язків кредитодавця про надання споживачу інформації про кредит та вимог до змісту договору. Зокрема, кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про особу та місце знаходження кредитодавця та кредитні умови. У договорі про надання споживчого кредиту повинні бути зазначені: сума кредиту; детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; дата видачі кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; умови дострокового розірвання договору; інші умови визначені законодавством.

Встановлено, що кредитний договір містить усі необхідні умови надання та повернення кредиту, передбачені ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до копії анкети-заяви ОСОБА_5 від 26.02.2007 року (а.с. 68, зворот), остання просила відповідача надати їй кредит у розмірі 55000 доларів США на 240 місяців для купівлі квартири. При цьому, як зазначено в заяві, позивач ознайомилась і погодилась з умовами кредитування, які були їй надані у письмовій формі. Своїм підписом позивач підтвердила факт про надану їй повну інформацію про умови кредитування в Приватбанку та його місцезнаходження, а саме: мету, для якої кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, тим відсоткової ставки, суму, на яку кредит може бути виданий, орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення кредиту, строк, на який кредит може бути одержаний, варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги,можливість дострокового повернення кредиту та його умови, необхідність здійснення оцінки майна, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється, податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які позичальник має право, відомості про те, від кого позичальник може отримати докладнішу інформацію, переваги та недоліки пропонованих сум кредитування.

Отже, з наведеного вбачається, що на момент підписання кредитного договору ОСОБА_5»янова С.М. була ознайомлена з умовами кредитування, а також розуміла їх значення, що підтверджується її підписом на анкеті-заяві про отримання кредиту та Договорі, тому її доводи про те, що про ризики валютного кредитування вона дізналась лише в 2014 році, коли звернулась до відповідача з заявою про реструктизацію валютної заборгованості підлягають спростуванню, оскільки, як вбачається зі згаданої заяви-анкети та оспорюваного кредитного договору, сторони погодили виключно валюту кредитування – долари США, повернення саме доларів США без будь якого обумовлення можливості виконання зобов’язання шляхом конвертації валюти платежу у валюту зобов’язання.

Про те, що позивач була ознайомлена з умовами кредитування та розуміла їх значення свідчить також і те, що тривалий час позичальник виконувала умови Кредитного договору.

Поряд з цим, рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25.09.2009 року встановлено, що позивач отримала 06.03.2007 року кредит саме в доларах США і зобов'язалась його повернути у строки та розмірах, визначені договором.

Щодо посилання позивача на ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» про те, що укладений договір є несправедливим, суперечить принципу добросовісності і містить істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, слід зазначити таке.

За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Із вказаного вбачається, що для кваліфікації умов договору як несправедливих необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності, по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Однак, позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував несправедливість та дисбаланс договірних відносин, які умови договору є несправедливими та суперечать принципу добросовісності, і яка шкода завдана позивачу.

Поряд з цим, позивачем не наведено жодного переконливого доказу про те, що кредитний договір вчинено під впливом обману – навмисного введення відповідачем оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину, наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману і сам факт обмену.

Крім цього, не заслуговують на увагу доводи позивача в частині, що умови кредитного договору не відповідають Правилам надання банками України інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою НБУ №168 від 10.05.2017 року, оскільки на час укладення кредитного договору – 06.03.2007 року таких Правил не існувало, а тому до вказаного договору їх застосовано бути не могло.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених ч. 1-3 та ч. 5-6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Враховуючи те, що спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконувала його умови; відповідач надав позивачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання договору про надання споживчого кредиту нікчемним.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 247, 258, 263- 265, 273 ЦПК України, ст. ст. 104 ч. 2, 105 п. 3, 110, 112 СК України, суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача, визнання договорів недійсними – відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуюча - суддя Курус Р.І.