Рішення № 71769811, 23.01.2018, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/8553/17

Провадження №2-а/442/43/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2018 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Крамар О.В..

з участю секретаря Малик О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дрогобич адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій, -

встановив:

Позивач звернувся в суд із вказаним вище позовом, в обгрунтування позовних вимог покликається на те, що Дрогобицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області призначило їй пенсію по віку на підставі поданих усіх необхідних документів у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005p. № 22-1 з 03.05.2017р.

При призначенні пенсії по віку Управління не повідомляло їй про її право на отримання грошової допомоги згідно із п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як і про будь-які рішення з цього питання.

Лише після її заяви Управління повідомило листом від 23.11.2017р. №К-137/12-16, про те, що їй відмовлено в призначенні грошової допомоги в розмірі 10 пенсій при призначенні пенсії за віком згідно з пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з тим, що посада викладача в позашкільних закладах освіти Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров»я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою КМУ від 04.11.1993 року № 909 не передбачена, підстав для виплати одноразової грошової допомоги не має.

Вважає, що дії Управління про відмову у призначенні та виплаті їй грошової допомоги згідно п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є неправомірним. Відтак, з метою захисту своїх прав змушена звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Дрогобицького міськрайонного суду від 06 грудня 2017 року відкрито провадження у даній справі.

Позивач в судове засідання не з"явився, подала клопотання про розгляд справи у її відсутності, позов підтримує з підстав, викладених у позовній заяві, просить його задоволити.

Представник відповідача в судове засіданні не з»явився, подав письмове заперечення, в якому просить в задоволенні позову відмовити.

Згідно з ст.229 КАС України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Матеріалами справи встановлено, зокрема як вбачається із трудової книжки ОСОБА_1 працювала:

- з 01.08.1978 року по 31.08.1981 року - викладачем по класу скрипки Великолюбінської музичної школи;

- з 11.09.1981р. по 29.08.1983 року - керівник студії скрипки в СШ № 2 м.Дрогобича;

- з 01.09.1983р. по 18.05.2017р. - (день призначення пенсії по віку) - викладачем в Дрогобицької музичної школи № 1.

Згідно з п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.п. „е"-„ж" ст. 55 Закону України „Про пенсійне забезпечення" і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Пунктом „е" статті 55 Закону України „Про пенсійне забезпечення" встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, незалежно від віку після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців.

Згідно зі ст. 29 Закону України „Про освіту" від 23.05.1991 № 1060-XII позашкільна освіта разом із загальною середньою, професійно-технічною, вищою та іншими освітами становить структуру (систему) освіти в Україні.

Відповідно до ст. 12 Закону України „Про позашкільну освіту" від 22.06.2000 № 1841-III та Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2011 № 433, до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші.)

Ст. 21 Закону України „Про позашкільну освіту" передбачено, що права, обов'язки та соціальні гарантії для педагогічних працівників позашкільного навчального закладу визначаються Конституцією України, Законом України „Про освіту", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів мають право на пенсію за вислугу років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Постановою Кабінету Міністрів України „Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників" від 14.06.2000 № 963 посада викладача музичної школи включена до переліку посад педагогічних працівників.

Проте, в Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2002 № 1436), зазначено такі посади в позашкільних навчальних закладах: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Посада викладача в позашкільних закладах освіти цим Переліком не передбачена.

Великолюбінська музична школа, студія скрипки в СШ № 2 м.Дрогобича та Дрогобицька музична школа № 1 - належить до системи позашкільної освіти.

Разом з тим, за клопотанням Міністерства соціального захисту населення України Кабінетом Міністрів України поширено на викладачів музичних, художніх, хорових, хореографічних шкіл, шкіл мистецтв та інших шкіл естетичного виховання порядок призначення пенсій за вислугу років, передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993р., без внесення змін до неї (доручення Кабінету Міністрів України від 06.01.1995 № 397/21).

Таким чином, відмова відповідача у зарахуванні періоду роботи позивача у період з 01.08.1978 року по 31.08.1981 року - викладачем по класу скрипки Великолюбінської музичної школи; з 11.09.1981р. по 29.08.1983 року - керівник студії скрипки в СШ № 2 м.Дрогобича; з 01.09.1983р. по 18.05.2017р. - (день призначення пенсії по віку) - викладачем в Дрогобицької музичної школи № 1, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, є протиправною.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Так, суд вважає за доцільне відступити від правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 по справі № 21-5932а16 (419/794/15-а), з огляду на наступне.

В постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 по справі № 21-5932а16 (419/794/15-а) та в ухвалі від 31.07.2017 № 21-1309а17 (№ 442/7963/16-а) викладена правова позиція про те, що наявність доручення № 397/21 без відповідних змін до Переліку не є достатньою законодавчою підставою для зарахування до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, періоду роботи позивача на посаді викладача в позашкільних закладах освіти, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЕСПЛ).

Як зазначив ЄСПЛ у справі „Andrejeva v. Latvia" (п. 77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачам вимогам.

У справі „Будченко проти України" (рішення від 24.04.2014, заява № 38677/06) ЄСПЛ також нагадав, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача грунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення", стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі „Ковач проти України", п. 59 рішення у справі „Мельниченко проти України", п. 50 рішення у справі „Чуйкіна проти України" тощо).

Відповідно до ст. 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою. А в ст. 1 Протоколу № 12 до цієї Конвенції передбачена загальна заборона дискримінації:

„1. Здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або за іншою ознакою.

2. Ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою, наприклад за тими, які зазначено в пункті 1".

Слід зазначити, що дискримінація може бути прямою (різне поводження до людей в однаковій ситуації) та непрямою (однакове поводження з людьми, незважаючи на те, дехто з них знаходиться в певній особливій ситуації).

Так, у справі „Тлімменос проти Греції" (Thlimmenos v. Greece, рішення від 06.04.2000, заява № 34369/97) ЄСПЛ наголосив, що згідно зі статтею 14 Конвенції право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, порушується, коли Держави ставляться по-різному до осіб в аналогічних ситуаціях, не забезпечуючи при цьому об'єктивного та розумного виправдання. Однак це не єдиний аспект заборони дискримінації у статті 14 Конвенції. Право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, також може бути порушене, коли Держави, не маючи об'єктивних і розумних підстав, не застосовують різний підхід до осіб, які перебувають у ситуаціях, що істотно відрізняються.

Аналогічний підхід закріплено в національному праві. Так, відповідно до Закону України „Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" дискримінаціє є: пряма дискримінація, непряма дискримінація, підбурювання до дискримінації, пособництво у дискримінації, утиск (ст.5). Відповідно до ст. 1 цього Закону непряма дискримінація ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Листом від 01.02.1995 № 01-3/133-02-2 Міністерство соціального захисту Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські управління соціального захисту населення повідомлено, що при вирішенні питань пенсійного забезпечення, необхідно враховувати, що за клопотанням Міністерства соціального захисту населення України Кабінет Міністрів України погодився поширити на викладачів музичних, художніх, хорових, хореографічних шкіл, шкіл мистецтв та інших шкіл естетичного виховання порядок призначення пенсій за вислугу років, передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, без внесення змін до неї (доручення Кабінету Міністрів України від 06.01.1995 № 397/21).

Таким чином, відповідно до вищевказаного доручення Кабінету Міністрів України органами соціального захисту населення та органами Пенсійного фонду певний час зараховувався до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, час роботи осіб на посадах викладачів музичних, художніх, хорових, хореографічних шкіл, шкіл мистецтв та інших шкіл естетичного виховання.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відмовляючи у призначенні пенсії та зарахуванні до страхового стажу часу роботи позивача у період з 01.08.1978 року по 31.08.1981 року - викладачем по класу скрипки Великолюбінської музичної школи; з 11.09.1981р. по 29.08.1983 року - керівник студії скрипки в СШ № 2 м.Дрогобича; з 01.09.1983р. по 18.05.2017р. - (день призначення пенсії по віку) - викладачем в Дрогобицької музичної школи № 1, Дрогобицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області фактично ставить позивачку у менш сприятливі умови, ніж тих осіб, яким такий стаж зараховано та призначено пенсію, що розглядаються судом як прояви дискримінації з боку суб'єкта владних повноважень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 затверджений Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати.

Відповідно п. 2 вказаного Порядку до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів „е" і „ж" ст. 55 Закону України „Про пенсійне забезпечення", що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 „Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоровя та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Згідно з п. 5 цього Порядку грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів „е" - „ж"ст. 55 Закону України „Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Положеннями п. 6 вказаного Порядку для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно зі статтями 27 і 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" станом на день її призначення.

Згідно з п. 7 вказаного Порядку виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Таким чином, у позивача наявний спеціальний педагогічний стаж, її посади відносяться до посад педагогічних працівників, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, до призначення пенсії за віком не отримувала будь-яку пенсію, а тому вона має право на нарахування та виплату грошової допомоги, яка передбачена п. 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191.

Таким чином, керуючись принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, суд приходить до переконання, що позивач має законне право на призначення і виплату грошової допомоги згідно із п. 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому позов є підставним та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи, що позивачем при звернені до суду сплачено 640 грн. судового збору, то такі слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань в користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 8, 9, 73, 74, 77, 90, 139, 241-246 КАС України, ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України, ч. 1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суд, -

в и р і ш и в :

Позов задоволити.

Зобов'язати Дрогобицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області зарахувати ОСОБА_1, до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років передбачених пунктами „е" - „ж" статті 55 Закону України „Про пенсійне забезпечення" період роботи:

- з 01.08.1978 року по 31.08.1981 року - викладач по класу скрипки Великолюбінської музичної школи;

- з 11.09.1981 року по 29.08.1983 року - керівник студії скрипки в СШ № 2 м.Дрогобича;

- з 01.09.1983 року по 18.05.2017 року - (день призначення пенсії по віку) - викладач Дрогобицької музичної школи № 1.

Зобов'язати Дрогобицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, як це передбачено пунктом 7-1 розділу XV „Прикінцевих положень" Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Дрогобицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області в користь ОСОБА_1 640 грн. сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст.295 КАС України). Апеляційна скарга подається з урахуванням Перехідних положень КАС України.

За умовами ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Крамар