Постанова № 71769736, 18.01.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 330/855/15-ц

Провадження №22ц/778/459/18 Головуючий у 1 інстанції: Федорець С.В.

Суддя-доповідач: Воробйова І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Воробйової І.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

Онищенка Е.А.

при секретарі: Волчановій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах якого діє ОСОБА_4 на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 05 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Племзавод «Атманай» про стягнення суми боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ТОВ«Племзавод «Атманай» про стягнення суми боргу за договором позики.

В позові зазначено, що між ним та відповідачем 01.01.2011 року було укладено договір грошової позики, згідно до умов якого ним було надано відповідачеві грошові кошти у сумі 3500000 гривень строком на 36 місяців, тобто до 01.01.2014 року. У відповідності до умов договору, протягом 10 днів після спливу зазначеного строку відповідач був зобов'язаний повернути йому вказану суму у повному розмірі. Однак, у зазначений у договорі строк відповідач суму позики йому не повернув і на неодноразові звернення щодо повернення грошей позитивних відповідей не надає.

На підставі викладеного просив стягнути з відповідача на його користь суму боргу за договором позики від 01.01.2011 року та понесені позивачем судові витрати.

В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором позики від 01.01.2011 року, з урахуванням відсотків за несвоєчасне виконання зобов'язання, інфляційних затрат, відсотків за користування чужими коштами та пені, у загальній сумі 7537260,52 гривень.

Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 05 липня 2017 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 в інтересах якого діє ОСОБА_4 звернувся до суду . з апеляційною скарго, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлений договором.

Статтями 549-552, 625, 1050 ЦК України передбачено відповідальність за невиконання зобов'язання.

Встановлено, що 01 січня 2011 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Племзавод «Атманай» було укладено договір грошової позики.

За п. 1.1 вказаного договору позивач зобов'язався надати відповідачеві у власність грошові кошти у розмірі 3500000 гривень, а відповідач зобов'язався повернути вказану суму позивачеві.

У відповідності до п. 2.2 договору, строк, на який надається позика відповідачеві, складає 36 місяців з моменту отримання позики, а саме - до 01.01.2014 року.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що після спливу строку, зазначеного у п. 2.2, відповідач зобов'язаний повернути позивачеві суму отриманої позики протягом 10 днів.

На підтвердження передачі коштів у сумі 3500000 гривень позивачем надано Акт звіряння розрахунків між ТОВ «Племзавод «Атманай» та ОСОБА_3 згідно договору грошового займу від 01.01.2011 року станом на 01.04.2011 року та Висновок по результатам аналізу фінансово-економічного стану ТОВ «Племзавод «Атманай» від 15.03.2011 року (а.с. 124-127 т. 1).

Факт отримання підприємством грошових коштів, сторонами не оспорюється.

Заперечуючи на позов, Відповідач стверджує, що підприємством грошові кошти були повернуті у повному розмірі, на підтвердження чого надані копії видаткових касових ордерів (а.с. 70-114 т. 1), засвідчені підписом виконавчого директора ТОВ «Племзавод «Атманай» та печаткою підприємства.

Також представники відповідача посилаються на те, що 23.05.2014 року між позивачем та ТОВ «Племзавод «Атманай» було укладено додаткову угоду до договору грошової позики від 01.01.2011 року, у відповідності до якої, сторони вирішили припинити дію Договору з дати підписання цієї угоди, а на дату підписання угоди усі розрахунки сторонами за Договором проведені, передана за Договором сума позики повернута позичальником позикодавцю у повному обсязі, сторони не мають одна до одної будь-яких претензій відносно виконання Договору.

Натомість, позивач стверджує, що надану відповідачем Додаткову угоду від 23.05.2014 року він не підписував, оскільки розрахунку з ним відповідач не провів і суму позики не повернув до теперішнього часу.

Для підтвердження своїх посилань належним чином стороною позивача заявлялися клопотання про призначення по справі почеркознавчої експертизи, які задовольнялися судом.

Так, згідно до висновку експерта від 23.03.2016 року за №477/1, експерт не зміг надати відповіді на поставлені на вирішення питання щодо виконання підпису у Додатковій угоді до договору грошової позики від 01.01.2011 року у графі «підписи сторін» позивачем чи іншою особою, через малий обсяг графічної інформації, що міститься у підписі, зумовлений простотою його будови.

Оскільки експертами не були вирішені зазначені питання, судом, за клопотанням сторін, було призначено по справі повторну експертизу.

У відповідності до висновку експертів за результатами проведення повторної судової почеркознавчої експертизи за №15365/15366/16-32 від 30.11.2016 року (а.с. 148-152 т. 2), підписи від імені ОСОБА_3 у розділі «підписи сторін у графі «ОСОБА_3» у рядку «ОСОБА_7» «Дополнительного соглашения к договору денежного займа от 01.01.2011» від 23.05.2014, а також у розділі «7. Реквизиты сторон» у графі «Займодатель» у рядку «ОСОБА_7» «Договора денежного займа» від 01.01.2011 року виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів та виконано ОСОБА_3.

З огляду наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_3

Посилання апелянта на те, що він не сплачував грошові кошти за проведення експертного дослідження спростовується відповіддю експертної установи ( т. 2 а.с. 181,192,201,207).

Доводи апелянта про неправильність застосування методики дослідження, з посиланням не рецензію складену 22.12.2016 року експертом ОСОБА_6 (а.с. 208-210 т. 2), згідно до якої експертами в ході проведення дослідження застосовано неналежну методику, внаслідок чого висновки експерта неможна вважати достовірними являються безпідставними з наведених судом першої інстанції мотивів.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд дійшов до правильного висновку про те, що висновок експертів за №15365/15366/16-32 від 30.11.2016 року є належним доказом і сумніви у його достовірності стороною позивача не доведені та повністю були спростовані в ході розгляду справи.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 05 липня 2017 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 24 січня 2018 року.

Головуючий:

Судді: