Рішення № 71768983, 18.01.2018, Гуляйпільський районний суд Запорізької області

Справа № 315/950/17

Номер провадження № 2/315/10/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2018 року м. Гуляйполе

Гуляйпільський районний суд Запорізької області в складі головуючого: судді Телегуз С.М., за участю секретаря Дмитренко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

15.08.2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, яку в подальшому уточнив та остаточно просить суд стягнути з відповідача на його користь 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 07 грудня 2016року працівниками каси залізничної станції Пологи було відмовлено у наданні йому пільгового квитка, по посвідченню інваліда війни, зі станції Дніпро до станції Трускавець на підставі того, що його посвідчення начебто недійсне. Внаслідок протиправних дій працівників Укрзалізниці, він не зміг поїхати до реабілітаційної установи ТОВ «Хирів-Рент-Інвест» за путівкою, яку йому надало управління соціального захисту населення Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області як інваліду ІІ групи.

Позивач вважає, що діями працівників відповідача, йому спричинена моральна шкода, оскільки через відмову в наданні пільгового квитка, він не зміг отримати належне лікування, внаслідок чого не може вести повноцінний спосіб життя, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт, порушена його душевна рівновага, виражена у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху. Оцінюючи моральну шкоду, позивач виходить із тривалості і глибини душевних страждань, чисельності негативних наслідків для нього, що викликані внаслідок протиправних дій працівників ПАТ «Укрзалізниця».

В судовому засіданні позивач уточнені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав зазначених вище та викладених у позові.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що позивачем не доведені останні. Крім того, шкода яку просить стягнути позивач є необґрунтованою і значно завищеною.

Вислухавши пояснення учасників процесу, покази свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є особою, якій встановлено статус інваліда війни ІІ групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 19 жовтня 2016 року (а.с.7).

Для отримання послуг з психологічної реабілітації, йому управлінням соціального захисту населення Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області було надано путівку до реабілітаційної установи ТОВ «Хирів-Рент-Інвест» в м.Трускавець з 12 по 25 грудня 2016 року (а.с.10).

07 грудня 2016 року о 12-30 год. на залізничній станції Пологи, в касі позивач мав намір придбати по посвідченню інваліда війни пільговий квиток зі станції Дніпро до станції Трускавець. Однак, працівниками станції йому було відмовлено у наданні пільгового квитка, на підставі того, що його посвідчення начебто недійсне.

Відповідно до пояснень допитаної в судовому засіданні свідка - начальника залізничної станції м.Пологи ОСОБА_2, позивачу було відмовлено у наданні пільгового квитка, оскільки останнім було пред'явлено посвідчення невстановленої форми - для продовження терміну дії документу у нього було вклеєно бланк-вкладку, що є порушенням вимог Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

Однак, на звернення позивача щодо правомірності дій працівників залізничної станції, в.о. голови правління ПАТ «Укрзалізниця» Василевський І. листом від 05.05.2017року повідомив. що за депутатським зверненням народного депутата України Кривохатька В.В., надісланим для розгляду за належністю з Міністерства інфраструктури України, було проведено службове розслідування зазначеного випадку та встановлено, що квитковий касир ст. Пологи ОСОБА_5 помилково відмовила ОСОБА_1 в оформленні пільгового проїзного документу. З неналежне виконання посадових обов'язків квитковий касир ОСОБА_5 притягнена до дисциплінарної відповідальності (а.с.11.12).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6, начальник відділу управління соціального захисту населення Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області, також підтвердила що 15 жовтня 2015року ОСОБА_1 було видано посвідчення інваліда війни на період дії групи інвалідності до 01.11.2016року. Пізніше 19.10.2016року у посвідчення було вклеєно бланк-вкладку про те, що він є інвалідом війни і має пільги до 01.11.2018 року. За цим посвідчення ОСОБА_1 мав право скористатись пільговим проїздом на залізничному транспорті один раз на рік. Для отримання послуг з психологічної реабілітації, ОСОБА_1 управлінням соціального захисту населення Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області було надано путівку до реабілітаційної установи ТОВ «Хирів-Рент-Інвест» в м.Трускавець з 12 по 25 грудня 2016року. В першій половині дня 07 грудня 2016року, ОСОБА_1 зателефонував їй (свідку), і пояснив, що працівники залізничної станції відмовляють йому в наданні пільгового квитка, так як його посвідчення недійсне. Вона по телефону намагалась переконати касира в протилежному, телефонувала на гарячу лінію. Однак, в зв'язку з відмовою касира надати ОСОБА_1 пільговий квиток, останній не зміг поїхати на реабілітацію.

Суд, частково задовольняючи позовні вимоги, виходить з наступного:

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно п. п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України вбачається, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У відповідності до ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

У відповідності до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Разом з тим, згідно абзацу другого п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.

Зважаючи, що через відмову в наданні пільгового квитка працівниками відповідача, позивач не зміг отримати належне лікування, внаслідок чого не міг вести повноцінний спосіб життя, відчував психологічний дискомфорт, була порушена його душевна рівновага, виражена у почуттях розпачу, зважаючи на душевні страждання, які позивач зазнав, розлад в особистому житті, суд дійшов висновку про те, що позивачу була спричинена моральна шкода.

При визначенні розміру моральної шкоди, суд враховує характер правопорушення, глибину душевних страждань позивача, позбавлення останнього можливості пройти курс реабілітації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди і виходячи з вимог розумності і справедливості вважає за необхідне визначити моральну шкоду в розмірі 10000 грн., оскільки позивачем згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надано доказів на підтвердження спричинення останньому шкоди у розмірі 100000 грн.

Керуючись ст. ст. 19, 27, 76-83, 133, 141, 247, 258-259, 264-265, 268, 354 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду розмірі 10000 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя: С. М. Телегуз