Рішення № 71768763, 15.01.2018, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/7461/17

2-а/310/38/18

РІШЕННЯ

Іменем України

15 січня 2018 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

при секретарі Мельніченко А.Д.,

за участю представників відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Бердянського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа – Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради, про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії,

встановив:

Бардик.Е.О. звернувся до суду з позовом до Бердянського об’єднаного управління ПФУ в Запорізькій області про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії, мотивуючи свої вимоги наступним. Позивач є пенсіонером, отримує пенсію за віком, перебуває на обліку у відповідача, оскільки є внутрішньо переміщеною особою. З 01 березня 2017 року виплату пенсії позивачу було припинено, в зв’язку з чим ОСОБА_4 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив повідомити причини невиплати йому пенсії, на що отримав відповідь, відповідно якої виплата належної позивачу пенсії припинена в зв’язку із скасуванням довідки внутрішньо переміщеної особи. Вважає, що такі дії не відповідають нормам Конституції України, Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», тому просив визнати дії Бердянського ОУ ПФУ в Запорізькій області по припиненню йому виплати пенсії протиправними та зобов’язати виплатити пенсію з 01 березня 2017 року по 31 серпня 2017 року.

Ухвалою суду від 07 грудня 2017 року до участі в справі в якості третьої особи було залучено УПСЗН виконавчого комітету Бердянської міської ради.

Позивач в судове зсідання не з’явився, просив розглянути справу без його участі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що виплату пенсії позивачу було зупинено з 01 березня 2017 року за результатами проведення контрольних заходів щодо наявності підстав для виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам. На підставі інформації про відсутність ОСОБА_4 за місцем його проживання рішенням УПСЗН від 22 лютого 2017 року № 156 було скасовано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що і стало підставою для припинення виплати пенсії позивачу. Крім зазначеного, позивачем було пропущено строк звернення до адміністративного суду з позовом про захист своїх прав. Просив відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Судом в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів встановлено наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

ОСОБА_4 є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням.

Відповідно до довідки від 06 січня 2015 року № НОМЕР_1 ОСОБА_5 було взято на облік як особу, переміщену з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції до м. Бердянська Запорізької області.

Позивач перебуває на обліку в Бердянському ОУПФУ в Запорізькій області з 16 березня 2015 року.

Виплата пенсії позивачу була припинена в зв’язку з відсутністю внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) або про відмову у призначенні (відновленні) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 156 від 22 лютого 2017 року.

Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.

Спірним у справі є правомірність дій управління ПФУ щодо припинення виплати пенсії позивачу з березня 2017 року на підставі непідтвердження його місця перебування.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VІІ (далі - Закон № 1706-VII).

Згідно ст. 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Питання виплати пенсій врегульовані ст. 47 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-VI (далі - Закон № 1058-VI), за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Згідно зі ст. 5 Закону № 1058-VI цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Ст. 47 Закону № 1058-VI передбачено, що пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Підстави припинення виплати пенсії передбачені ст. 49 Закону № 1058-VI.

Згідно з ч. 1 вказаної статті виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 ст. 49 Закону № 1058-VI поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Отже, в ст. 49 вказаного Закону відсутня така підстава як інформація про тривалу (понад 60 днів) відсутність позивача за місцем його проживання, як про це заявляв відповідач у запереченнях, а тому на час припинення відповідачем виплати позивачу пенсії були відсутні встановлені зазначеним Законом на це підстави.

Постановою КМУ «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 08 червня 2016 року № 365 затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування.

Згідно з пунктом 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, соціальні виплати припиняються у разі: наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати; встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї; отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат; скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»; отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Суд зазначає, що листи, отримані в порядку обміну інформації не є нормативно-правовими актами, на підставі яких можливо припинити виплату пенсії позивачу.

Матеріалами справи встановлено, що Бердянським об’єднаним управлінням ПФУ в Запорізькій області не приймалося рішення про припинення виплати пенсії позивачеві з 01 березня 2017 року.

З матеріалів справи вбачається, що виплату пенсій позивачу припинено на підставі отриманих списків тривало відсутніх за місцем проживання одержувачів пенсій з числа внутрішньо переміщених осіб, що не передбачено ст. 49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Однак, припинення виплати пенсії без вирішення цього питання шляхом прийняття відповідного рішення не входить до переліку випадків, відповідно до яких припиняється виплата пенсії, а тому не може бути підставою для її припинення, оскільки право соціального захисту, у тому числі пенсійне забезпечення, гарантовано кожному громадянину України.

Отже, діями відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу порушені його права на отримання пенсії, оскільки відповідач всупереч вимог ст. 49 Закону № 1058-V не приймав рішення про припинення виплати пенсії позивачу.

Суд також звертає увагу на положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд застосовує положення Конституції України, за якими в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст.ст. 1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (ч. 2 ст. 46 Основного Закону України) і забезпечується ч 2 ст. 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов’язків і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Ст. 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

В даному випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього на відміну від інших громадян України певні перешкоди в отриманні його пенсії, яка призначена у зв'язку з трудовою діяльністю, та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбачених Законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без прийняття відповідного рішення тощо.

Суд застосовує при розгляді справи практику Європейського Суду з прав людини як джерело права відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що в діях Бердянського об’єднаного управління ПФУ в Запорізькій області містяться ознаки дискримінації відносно позивача, як внутрішньо переміщеної особи, та відсутність єдиного підходу до виплати пенсій громадянам України згідно діючого законодавства.

Позовні вимоги про зобов’язання відповідача виплатити позивачу заборгованість по пенсії з 01 березня 2017 року по 31 серпня 2017 року також підлягають задоволенню, оскільки є похідними від задоволених позовних вимог.

Щодо твердження представника відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності суд зазначає, що ОСОБА_4 просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати щомісячних платежів, про його порушене право позивач дізнався з відповіді УПФУ від 03 жовтня 2017 року, до суду він звернувся 24 жовтня 2017 року, тому строк звернення до суду ним не пропущений.

Керуючись ст.ст. 9, 77, 139, 241-246, 288, 289, 371 КАС України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_4 до Бердянського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа – Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради, про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Бердянського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_4 з 01 березня 2017 року.

Зобов’язати Бердянське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (71118, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Консульська, 23-л, код ЄДРПОУ 37963785) поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2, (71107, Запорізька область, м. Бердянськ, пл. Соборності, 3) з 01 березня 2017 року по 31 серпня 2017 року.

Рішення може бути оскаржене до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Якщо в судовому засідання було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде виготовлено 24 січня 2018 року.

Суддя ОСОБА_6