Постанова № 71768086, 24.01.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/37/2018(м)

263/2669/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2018 року

Єдиний унікальний номер 263/2669/17

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого - Ткаченко Т.Б.,

суддів - Кочегарової Л.М., Попової С.А.,

секретар - Герасимова Г.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, на заочне рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 липня 2017 року (суддя Томілін О.М.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет застави,

В с т а н о в и л а:

У лютому 2017 року Публічне акціонерне товариство «КРЕДОБАНК» (далі -ПАТ «КРЕДОБАНК» або Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просило звернути стягнення на предмет застави: автомобіль марки КІА, модель ОРТІМА, тип - легковий седан-в, дата випуску - 2013 р., об'єм двигуна -2359, колір - білий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1, реєстраційний номер - НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, шляхом проведення прилюдних торгів, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, з початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором №20312Ф від 23 травня 2013 року у розмірі 392842,95 грн, з яких 248225,57 грн. - заборгованості за кредитом, 97216,41 грн. - заборгованість за відсотками, 47400,97 грн. - пеня, та вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування позову вказувало, що 23 травня 2013 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №20312Ф (далі - Кредитний договір), за яким Банк надав ОСОБА_4 у власність грошові кошти у розмірі 249963,54 грн., а останній зобов'язався повернути їх на умовах визначених у кредитному договорі.

На виконання забезпечення кредитного договору між банком та ОСОБА_4 було укладено договір застави від 23 травня 2013 року, предметом якого є рухоме майно - зазначений автомобіль марки КІА, модель ОРТІМА, про що були внесені відповідні відомості до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

ОСОБА_3 свої зобов'язання за вказаним кредитним договором не виконав, внаслідок чого заочним рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 08 жовтня 2015 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь Банка заборгованість у розмірі 392842,95 грн., з яких 248225,57 грн. - заборгованості за кредитом, 97216,41 грн. - заборгованість за відсотками, 47400,97 грн. - пеня. На підставі вказаного рішення було видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження, однак рішення фактично не виконано.

На момент подачі даного позову вказане заставне майно зареєстровано за відповідачем - ОСОБА_2 Однак відповідач на момент набуття права власності не може вважатися добросовісним набувачем, оскільки на час придбання заставного майна у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна було зареєстровано обтяження цього рухомого майна, а тому він набув право власності на таке рухоме майно разом з діючим обтяженням.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 липня 2017 року позов ПАТ «КРЕДОБАНК» до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет застави задоволено.

Звернуто стягнення на предмет застави на автомобіль марки КІА, модель ОРТІМА, тип - легковий седан-в, дата випуску - 2013р., об'єм двигуна - 2359, колір - білий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1, реєстраційний номер - НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, шляхом проведення прилюдних торгів, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, з початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором №20312Ф від 23.05.2013р. у розмірі 392 842, 95 грн., з яких: 248 225 гри. 57 коп. заборгованість за кредитом, 97 216 грн. 41 коп. заборгованість за відсотками, 47 400 грн. 97 коп. - пеня.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «КРЕДОБАНК» судовий збір у розмірі 1600 гривень.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 листопада 2017 року заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 19.07.2017 р. у цивільній справі №263/2669/17 за позовом ПАТ «Кредобанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, третя особа: ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Не погоджуючись із заочним рішенням, ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не встановлення всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору по суті, просив заочне рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Зокрема зазначає, що ОСОБА_2 придбав спірний автомобіль на підставі договору купівлі-продажу у ОСОБА_5, від якого дізнався, що при придбанні останнім автомобіля у ОСОБА_3 була отримана згода банку, оскільки інакше автомобіль не міг бути знятий з обліку.

Відповідач мав намір звернутися до суду з заявою про витребування відомостей щодо звернення сервісного центру МВС України до Державного реєстру з заявою про обмеження відчуження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна стосовно спірного автомобіля, подати заяву про застосування строків позовної давності та допитати в якості свідка ОСОБА_5

Позивачем не доведено суду вартість спірного автомобіля на час вирішення справи.

Судом не з'ясовано процедуру дострокового звернення стягнення на предмет застави, зокрема чи у разі такого звернення позичальнику має надсилатись вимога щодо дострокового стягнення, не перевірив належним чином, чи направлялась відповідачу така вимога.

Відповідно до положень ч.2 ст.372 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності сторін та третьої особи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, про що свідчать записи в книзі телефонограм апеляційного суду №№ 115, 116. Третя особа - ОСОБА_3 повідомлений через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (т.2 а.с. 13 - 16).

Представником позивача ПАТ «КРЕДОБАНК» направлено для долучення до матеріалів справи відзив на апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну скаргу у даній справі залишити без розгляду. При цьому зазначає, що Банком не було надано згоди на відчуження заставного майна, а від так - відчуження останнього здійснено всупереч вимогам договору застави. Позивачем не пропущено строк позовної давності, оскільки зазначений строк по даній справі необхідно обчислювати з моменту набрання законної сили рішення у справі № 486/1688/15-ц від 8 жовтня 2015 року у справі за позовом Банку до ОСОБА_3 про дострокове стягнення заборгованості та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором. Банк не зобов'язаний направляти письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, оскільки зазначена процедура є обов'язковою для позасудового врегулювання спору.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що 23 травня 2013 року між ПАТ «КРЕДОБАНК» та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір №20312Ф, за яким позивач надав позичальнику у власність грошові кошти у розмірі 249 963,54 грн. на строк до 22 травня 2020 року, а останній зобов'язався повернути кредит у строк та на умовах визначених кредитним договором (т. 1 а.с. 13-16).

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 20312Ф від 23 травня 2013 року між ПАТ «КЕДОБАНК» та ОСОБА_3 укладено договір застави від 23 травня 2013 року (далі - Договір застави), предметом якого є автомобіль марки КІА, модель ОРТІМА, тип - легковий седан-в, дата випуску - 2013 р., об'єм двигуна -2359, колір - білий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1, реєстраційний номер - НОМЕР_2, заставна вартість якого складає 229928 грн. (т. 1 а.с.17)

Згідно з рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 08 жовтня 2015року, у яке ухвалою того ж суду від 02 листопада 2015 року внесені виправлення, позов ПАТ «КРЕДОБАНК» до ОСОБА_3 про дострокове повернення заборгованості та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором у справі №486/1688/15-ц задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість у розмірі 392 842, 95 грн., з яких: 248 225 грн. 57 коп. заборгованість за кредитом, 97 216 грн. 41 коп. заборгованість за відсотками, 47 400 грн. 97 коп. - пеня (т. 1 а.с.27-30).

При здійсненні заходів примусового виконання вищевказаного рішення в рамках ВП №50139893 державним виконавцем ВДВС було здійснено перевірку майнового стану ОСОБА_3, в результаті якої заставне майно не було виявлено серед майна, яке належить позичальникові на праві власності, що було повідомлено у листі ВДВС від 20 липня 2016 року №757/2/6787 (т.1 а.с. 36, 37).

Згідно з роздруківкою інформації про виконавче провадження №50139893, з виконання заочного рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 08 жовтня 2015 року у справі №486/1688/15-ц, вбачається, що вказане виконавче провадження на день подання позову є відкритим, заборгованість позичальником не погашена, і вказане рішення не виконано (т. 1 а.с. 32-35).

Згідно з договором купівлі-продажу транспортного засобу від 06 липня 2016 року ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_5 автомобіль марки «КІА», модель «Optima» вартістю 149000,00 гривень (т. 1 а.с. 96).

10 січня 2015 року Центром ДАІ з обслуговування м.Буча та м.Ірпінь при УДАІ ГУМВС України в Київській області проведено перереєстрацію автомобіля марки «КІА», модель «Optima», кузов НОМЕР_1 на підставі: заяви №55913364 від 10 січня 2015 року; довідки-рахунку від 10 січня 2015 року серії ВІА №632871 на ім'я ОСОБА_5; свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3; акту №738 приймання-передачі транспортного засобу, переобладнаного для роботи на зрідженому нафтовому газі; сертифікату відповідності та додатку до сертифікату відповідності/свідоцтва про визнання; акту технічної експертизи від 10 січня 2015 року (т.1 а.с. 105-120).

Згідно з відповіддю Регіонального сервісного центру в Запорізькій області від 12 червня 2017 року №31/8-2690 вбачається, що у матеріалах які стали підставою для зняття з обліку 22 січня 2014 року транспортного засобу марки «КІА», модель «Optima», кузов НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_3, письмова згода ПАТ «Кредобанк» на відчуження відсутня (т. 1 а.с. 129).

Згідно з результатами аналітичного пошуку ТЗ по «НАІС» МВС України транспортний засіб марки «КІА», модель «Optima», кузов НОМЕР_1 з 24 травня 2013 року зареєстровано на ім'я ОСОБА_3 та 22 серпня 2014 року, 02 вересня 2014 року був знятий з обліку для реалізації і перереєстрований на ОСОБА_6; 13вересня 2014 року - перереєстрований на ОСОБА_7, 10 січня 2015 року - перереєстрований на ОСОБА_5, 06 липня 2016 року - перереєстрований на ОСОБА_2 (т. 1 а. с .131).

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 40740720 від 23 травня 2013 року, обтяження заставного майна (автомобіль легковий «КІА», модель «Optima», кузов НОМЕР_1) на момент переходу права власності на останнє до відповідача було зареєстроване у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, та дійсне до 23 травня 2018 року (т. 1 а.с. 23,24).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як власник заставного майна на момент набуття права власності відповідно до вимог ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та ст. 388 ЦК України не може вважатися добросовісним набувачем, так як на момент придбання заставного майна у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна було зареєстроване обтяження цього рухомого майна, а тому він набув право власності на таке рухоме майно разом з діючим обтяженням.

З таким висновком колегія суддів не може не погодитись виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. ст. 20, 27 Закону України «Про заставу» звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.

Застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.

Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який зазначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до положень ст. ст. 9, 10, 12, 23, 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» предмет обтяження, право власності на який належить боржнику, може бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено законом або договором. Якщо законом або договором передбачена згода обтяжувача на відчуження боржником рухомого майна, яке є предметом обтяження, така згода не вимагається в разі переходу права власності на рухоме майно в порядку спадкування, правонаступництва або виділення частки у спільному майні.

У разі відчуження предмета обтяження боржником він зобов'язаний негайно письмово повідомити про це обтяжувача, який протягом п'яти днів з дня отримання цього повідомлення повинен зареєструвати відповідні зміни у відомостях про обтяження згідно зі статтею 13 цього Закону.

Якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

У разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.

Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

Відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

В ході розгляду справи апеляційним судом встановлено, що відповідно до витягів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна вбачається, заборона відчуження, реєстровий номер 13697684, яка внесена на підставі договору застави, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького нотаріального округу Запорізької області Гармашовим Г.М. 23 травня 2013 року, реєстровий номер 1276, на автомобіль марки КІА, модель ОРТІМА, тип - легковий седан-в, дата випуску - 2013 р., об'єм двигуна -2359, колір - білий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1, реєстраційний номер - НОМЕР_2 була наявна і у ОСОБА_6 з реєстраційним номером майна: НОМЕР_4, і у ОСОБА_7 з реєстраційним номером майна НОМЕР_3, і у ОСОБА_5 з реєстраційним номером майна: НОМЕР_5, і у ОСОБА_2 з реєстраційним номером майна: НОМЕР_6, і у ОСОБА_3 з реєстраційним номером майна: НОМЕР_2 (т.2 а.с. 17- 23).

Таким чином, враховуючи, що на спірний автомобіль відповідно до договору застави було накладено обтяження, яке зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідно до закону, зазначений автомобіль неодноразово було відчужено, зокрема відповідачу, згода банку на відчуження заставного майна не надавалась, а тому ОСОБА_2 не може вважатись добросовісним набувачем у розумінні ст. 388 ЦК України, так як набув право власності на спірний автомобіль разом із обтяженням.

Оскільки обтяження зберегло свою силу для нового власника - відповідача по справі ОСОБА_2, а ОСОБА_3 свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, вимоги банку про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості є обґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги щодо пропуску Банком строку звернення до суду з даним позовом є неспроможним, оскільки кредитний договір укладався між Банком та боржником ОСОБА_3 на строк до 22 травня 2020 року. Боржник не виконував умови договору, Банк звернувся до суду з позовом про дострокове стягнення з ОСОБА_3 заборгованості та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань, яка була стягнута на підставі заочного рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 08 жовтня 2015 року, що набрало законної сили та 18 грудня 2015 року був виданий виконавчий лист.

Оскільки боржник ОСОБА_9 наведене вище рішення суду не виконує, заборгованість не погашена, ПАТ «КРЕДОБАНК» в лютому 2017 року, в межах строку, передбаченому нормами ЦК України, звернулось до суду з даним позовом до власника предмету застави, ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги щодо наміру звернення до суду з заявами про витребування відомостей та з заявою про застосування строків позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідачу було відомо про розгляд справи у суді першої інстанції, останній звертався до суду з заявами про відкладення розгляду справи (т.1 а.с. 53), мав адвоката Краснову І.О., яка здійснювала представництво інтересів відповідача у суді першої інстанції, зверталась з відповідними заявами про витребування доказів, а тому ОСОБА_2 мав змогу звернутись з відповідними заявами безпосередньо до суду першої інстанції, підстав, які перешкоджали реалізації зазначених прав апеляційному суду не надано.

Крім того, на підставі заяви представника відповідача, судом першої інстанції було витребувано з сервісного центру відомості про відчуження спірного автомобіля, з яких вбачається відсутність згоди позивача на відчуження заставного майна.

Доводи апеляційної скарги щодо не з'ясування судом першої інстанції процедури дострокового стягнення, зокрема направлення відповідного повідомлення є неспроможними виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач, який звертається до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Згідно зі ст.ст. 24, 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права обтяжувача звернутися до суду.

Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Крім того, відповідно до п. 3 Інструкції про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 29 липня 2004 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 липня 2004 року за № 942/9541 (далі - Інструкція) внесення змін до запису у Реєстрі здійснюється Реєстратором на підставі заяви про реєстрацію змін обтяження рухомого майна.

Згідно з п. 3.3 цієї Інструкції при реєстрації у Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження вноситься назва органу, який видав цей документ, або прізвище, ім'я, по-батькові нотаріуса, який його посвідчив.

Таким чином, внесення змін до Державного реєстру обтяжень нерухомого майна, в тому числі і щодо звернення стягнення на це майно, можливо лише на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса.

Сама по собі позовна заява не може бути підставою для внесення до Державного реєстру даних для звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяжування до того часу, поки не набере чинності рішення суду про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, яке і буде у даному випадку підставою для внесення змін до Державного реєстру.

Отже, вимога письмового повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання стосується лише такого способу звернення стягнення на предмет застави, як позасудове врегулювання на підставі договору, і не застосовується в порядку звернення стягнення за рішенням суду.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставами для скасування або зміни рішення .

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, його висновки відповідають фактичним обставинам справи, а тому підстави для його скасування в межах доводів та вимог апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів,

П о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Заочне рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Т.Б.Ткаченко

Судді: Л.М.Кочегарова

С.А.Попова