Постанова № 71766074, 17.01.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/22755/17

Головуючий у 1-й інстанції: Федчишен С.А.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

17 січня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Загороднюка А.Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

представника позивача - Довбенко Марії Павлівни,

представника відповідача - Сінгаєвської Ольги Миколаївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 02 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення штрафу,

В С Т А Н О В И В :

24 жовтня 2017 року позивач, Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області, звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, в якому просив скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Сінгаєвської О.М. №54122890 про накладення штрафу від 05.10.2017 року.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області 02 листопада 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок - невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги та просила суд задовольнити її з підстав, викладених в ній.

Представник відповідача заперечила проти задоволення апеляційної скарги та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, давши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області перебуває виконавчий лист № 802/3968/14-а, виданий Вінницьким апеляційним адміністративним судом 12.06.2017 року про зобов'язання управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_4 заробіток за час вимушеного прогулу.

14.06.2017 р. головним державним виконавцем Сінгаєвською О.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №54122890. (а.с.5)

26.06.2017 року позивачем надано відповідь про неможливість виконання рішення суду, у зв'язку з чим останнім подано до Вінницького апеляційного адміністративного суду заяву про роз'яснення рішення суду. Ухвалою суду від 27.07.2017 року відмовлено у задоволенні заяви, при цьому в мотивувальній частині зазначено період перерахунку з 31 жовтня 2014 року по 29 травня 2017 року.

На підставі вищевикладених обставин, відповідачем 30.08.2017 року направлено вимогу щодо повного та фактичного виконання рішення суду

Листом УМВС України у Вінницькій області №22/26 від 13.09.2017 повідомило, що станом на 13.09.2017 вимоги постанови суду виконанні частково, а саме ліквідаційною комісією УМВС України у Вінницькій області нараховано ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу, однак, у зв'язку з відсутністю фінансування, ліквідаційною комісією УМВС України у Вінницькій області необхідну суму коштів замовлено у вищестоящого органу.(а.с.6)

На підтвердження вказаного, матеріали справи містять відповідний лист від 06.09.2017 р. про необхідність виділення додаткових коштів в сумі 39,072 грн. (КЕКВ 2112) та 7,285 грн. (КУКВ 2120) для виконання судового рішення по ОСОБА_1 (а.с.7-8)

В подальшому головним державним виконавцем Сінгаєвською О.М. надсилались вимоги державного виконавця № 6873/02.1-25/3 від 18.09.2017 р. та № 7384/02.1-25/3 від 05.10.2017 р. до УМВС України у Вінницькій області. (а.с. 10,13).

Одночасно, разом з вимогою від 05.10.2017 р. головним державним виконавцем Сінгаєвською О.М. було винесено постанову про накладення штрафу на боржника- Управління МВС України у Вінницькій області у розмірі 5100 грн., оскільки ліквідаційною комісією УМВС України у Вінницькій області не виконано рішення суду в повному обсязі в наданий державним виконавцем строк без поважних причин. Боржником було здійснено лише нарахування заборгованості по заробітній платі без її виплати. (а.с.15)

Позивач, не погоджуючись із правомірністю винесення постанови про накладення штрафу, звернувся до суду із даним позовом.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для винесення оскаржуваної постанови, слугували висновки державного виконавця про те, що боржником у наданий для самостійного виконання строк не було виконано рішення суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої виходив з того, що приймаючи оскаржувану постанову, державний виконавець діяв на підставі та у відповідності до вимог діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частина 4 зазначеної вище статті передбачає, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно з ч. 1 та ч. 1 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Частиною 1 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Згідно з ч. 2 цієї статті у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Враховуючи викладене, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише при умові, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього.

З матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження щодо виконання постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року відкрито 14.06.2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України ( в редакції Закону, яка діяла на момент оскарження постанови) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 257 КАС України ( в редакції Закону, яка діяла на момент оскарження постанови), судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року набрала законної сили, а тому є обов'язковою до виконання.

З матеріалів справи вбачається, що постанову про відкриття виконавчого провадження винесено головним державним виконавцем 14.06.2017 року.

Судом встановлено, що головним державним виконавцем неодноразово надсилалась позивачу вимога щодо виконання рішення суду, про те лише 06.09.2017 року позивачем направлено лист заступнику голови Національної поліції України щодо виділення додаткових коштів для виконання судових рішень.

В той же час, лише 30.10.2017 року УМВС України у Вінницькій області листом повідомило державного виконавця про повне виконання постанови суду від 29.05.2017 р. у справі № 802/3968/14-а за позовом ОСОБА_4 до УМВС України у Вінницькій області про визнання неправомірним звільнення та поновлення на роботі.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що постанови, які набрали законної сили повинні бути виконані в обов'язковому порядку, а відсутність грошових коштів для її виконання не може бути підставою для ухилення від виконання судового рішення, що неодноразово було підтверджено Європейським судом з прав людини.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у справах «Кечко проти України», «Ромашов проти України», «Шевченко проти України» зазначає, що реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними.

ЄСПЛ у своїх рішеннях констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

ЄСПЛ в пункті 40 рішення «Горнсбі проти Греції» зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін. Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує, виконання судового рішення, то передбачені ст. 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції», пункт 68). Принцип верховенства права зобов'язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові та практичні умови для втілення їх у життя (справа «Броньовський проти Польщі», заява № 31443/96, рішення від 22.06.2016, п.184).

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, оскільки матеріалами справи підтверджується, що при прийнятті постанови про накладення штрафу державний виконавець діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 02 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 24 січня 2018 року.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Загороднюк А.Г.