Ухвала суду № 71765961, 23.01.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/2470/17

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Потапчука В.О., Романішина В.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу № 10 о/с від 16.02.2017 року, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області N210 о/с від 16.02.2017 року в частині звільнення підполковника міліції ОСОБА_1 з 06.11.2015 року з посади заступника начальника слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів); зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області розглянути рапорт підполковника міліції ОСОБА_1, поданий у відповідності до пункту 9 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» та працевлаштувати ОСОБА_1 в Головному управлінні національної поліції в Одеській області шляхом видання наказу про його призначення на рівнозначну посаду; стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на користь ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 - середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 06.11.2015 р. по день фактичного поновлення на службі.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2017 року визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області N210 о/с від 16.02.2017 року в частині звільнення підполковника міліції ОСОБА_1 з 06.11.2015 року з посади заступника начальника слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів);

Стягнуто з Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на користь ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 - середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 06.11.2015 р. за один рік в сумі 129858 (сто двадцять дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят вісім) гривень 60 коп.

Допущено негайне виконання постанови в частині стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Не погоджуючись з даною постановою суду Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Суд першої інстанції встановив, що Наказом від 04.11.2015 року № 1271 о/с Позивача було звільнено з 06.11.2015 у запас Збройних сил за п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991р. № 114.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2016, апеляційні скарги ГУНП в Одеській області, Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області залишені без задоволення, а постанова Одеського окружного адміністративного суду від 25.03.2016 року по справі № 815/6781/15 без змін, тим самим, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ від 04.11.2015 року № 1271 о/с, поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області з 06.11.2015 року, зобов'язано Ліквідаційну комісію ГУМВС України в Одеській області розглянути питання у відношенні підполковника міліції ОСОБА_1 щодо звільнення за пунктом 64 "з" у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв'язку із виявленням бажання проходити службу в поліції.

Наказом Головного управління МВС України в Одеській області від 16.02.2017 р. № 9 о/с по особовому складу (далі - Наказ), підполковника міліції ОСОБА_1, було поновлено на посаді заступника начальника слідчого управління ГУМВС України в Одеській області з 06 листопада 2015 року, однак питання щодо виплати грошового забезпечення за період вимушеного прогулу не вирішено.

Цього ж дня, Наказом Головного управління МВС України в Одеській області від 16.02.2017 р. № 10 о/с по особовому складу підполковника міліції ОСОБА_1, заступника начальника слідчого управління ГУМВС України в Одеській області, згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, було звільнено з 06 листопада 2015 року у запас Збройних сил за п. 64 «г» (через скорочення штатів).

Не погоджуючись з наказом від 16.02.2017 № 10 о/с, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд апеляційної інстанції.

Так, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.03.2016 року по справі № 815/6781/15 було встановлено обставини протиправності видання наказу та скасовано наказ про звільнення ОСОБА_1 за п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС з 06.11.2015 року.

Рішення по справі набрало законної сили 07.09.2016 року.

За змістом частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Наказ від 16.02.2017 року № 10 о/с про звільнення у запас Збройних сил за п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України нових обставин не містить, дату звільнення Позивача цим наказом не змінено.

Рапорт ОСОБА_1 від 04.11.2015 року щодо звільнення з ГУМВС України Одеської області за п. 64 «з» (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року №114, Відповідачем розглянутий шляхом направлення листа від 16.02.2017 №9/1074 на адресу ГУНП в Одеській області з метою отримання інформації щодо прийняття на службу та отримання відповіді про відсутність погодження на переведення/прийняття Позивача на службу до поліції.

Згідно статті 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду діяльності, реалізовує програми професійно - технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

На підставі статті 3 КЗпП, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Водночас питання проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільненням із неї, права і обов'язки таких осіб, на час виникнення спірних правовідносин були визначені та урегульовані спеціальним законодавством, зокрема Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ «Про міліцію», який на час розгляду справи втратив чинність та діяв Закон України «Про національну поліцію».

Статтею 18 Закону України «Про міліцію» було передбачено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 24 Положення (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).

У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

За правилами 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ» від 07 листопада 2007 № 1294 (надалі - Постанова №1294), виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

Порядок визначений Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 31 грудня 2007 № 499, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896 (далі Інструкція № 499).

За змістом пункту 1.6 Інструкції № 499, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби, а відповідно до підпункту 3.5.2 пункту 3.5 Інструкції № 499 особам рядового і начальницького складу, звільненим з органів внутрішніх справ, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачується за посадою, з якої вони були звільнені, але не більше як за один рік.

Аналогічний правовий висновок міститься і в постанові Вищого адміністративного суду України від 04 лютого 2015 року (справа № К/800/42427/14).

Зміст наведених правових актів дає підстави для висновку про те, що у випадках стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу судом має бути визначений період вимушеного прогулу, останнім днем якого завжди є день ухвалення постанови суду як акту правосуддя, з яким відбулося врегулювання публічно-правового спору, про який зазначено в адміністративному позові, і вирішено завдання адміністративного судочинства, або день поновлення позивача на роботі, та середньоденний заробіток позивача. Отже, суд визначає конкретну суму коштів, яка стягується з відповідача.

Згідно з пунктом 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав у цей час.

Відповідно до ч. 3 п. 32 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому, враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.

Відповідно до п. 2 Порядку, у разі визнання середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Пунктом 8 розділу 4 вказаного Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У пункті 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" зазначено, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

На підставі викладеного колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, яке має сплатити на користь ОСОБА_1 відповідач, а саме з 06.11.2015 по 05.11.2016 включно, складає 129858 (сто двадцять дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят вісім) гривень 60 коп.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання розглянути рапорт та працевлаштувати ОСОБА_1 в Головному управлінні національної поліції в Одеській області шляхом видання наказу про його призначення на рівнозначну посаду, колегія суддів зазначає, що в частині відмови у задоволенні позову рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалось, а тому відповідно до пункту 13.1. Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 20.05.2013, № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі", апеляційний суд не дає правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи позивач частково довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати розподіляються відповідно до приписів статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2017 року у справі 815/2470/17 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя Шляхтицький О.І.Судді Романішин В.Л. Потапчук В.О.