Постанова № 71765435, 17.01.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 712/10538/17 Суддя (судді) першої інстанції: Мельник Ірина Олександрівна

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Ісаєнко Ю.А.,

суддів: Земляної Г.В., Сорочко Є.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Соснівського районного суду міста Черкаси від 18.10.2017 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Черкаської міської ради, третя особа: Публічне акціонерне товариство «АЗОТ» про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Черкаської міської ради, третя особа: Публічне акціонерне товариство «АЗОТ» про: визнання протиправною відмову у затвердженні рішення ПАТ «АЗОТ» №101-05/17 від 08.06.2017 «Про надання службових житлових приміщень працівникам ПАТ «АЗОТ» та відмову у видачі спеціального ордеру ОСОБА_3 для користування службовою квартирою №36 в м. Черкаси, вул. Гоголя, 474; зобов'язання затвердити таке рішення та видати вказаний ордер.

Постановою Соснівського районного суду міста Черкаси від 18.10.2017 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Справа розглянута у порядку письмового провадження відповідно до вимог п. 2 ч.1 ст.311 КАС України, з огляду на неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на таке.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням виконавчого комітету Придніпровської районної Ради народних депутатів м. Черкаси № 260 від 29.07.1978 ВАТ «Азот» було надано 15 службових квартир (у тому числі квартира АДРЕСА_1) та зобов'язано видати ордери на дані квартири.

Позивач працює на ПАТ „АЗОТ" фахівцем з питань МТЗ Представництва ПАТ «АЗОТ» у м. Києві з 04.01.2012. Переведений 26.11.2012 на посаду директора департаменту аналізу, планування і тендерних процедур. 01.05.2013 переведений на посаду начальника управління закупівель робіт/послуг на якій працює по теперішній час, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці.

У зв'язку з характером трудових відносин позивачеві була надана вказана вище службова квартира на підставі ордера № 818/059 від 01.12.2016, виданого соціально-комунальним відділом ПАТ „АЗОТ".

Відповідно до запису у паспорті ОСОБА_3, позивач з 27.12.2016 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1.

ПАТ «АЗОТ» звернулося до Виконавчого комітету Черкаської міської ради з клопотанням (ЧМР вх. № 8635-01-10 від 13.06.2017) про затвердження рішення ПАТ «АЗОТ» № 101-05/17 від 08.06.2017 року «Про надання службових житлових приміщень працівникам ПАТ «АЗОТ» та на підставі вказаного рішення видати позивачеві ордер для вселення у надане службове приміщення.

Виконавчий комітет Черкаської міської ради 13.07.2017 відмовив ПАТ «АЗОТ» у затверджені рішення № 101-05/17 від 08.06.2017 «Про надання службових житлових приміщень працівникам ПАТ «АЗОТ» та відмовив у видачі спеціального ордеру.

Не погоджуючись з висновками та відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що оскільки позивачеві на підставі ордера надана службова квартира, в якій він проживає, то виконавчий комітет Черкаської міської ради не може розглядати питання про видачу спеціального ордера на квартиру, оскільки на вказану квартиру вже виданий ордер та в ній проживає позивач. Тобто, спірне помешкання не є вільним, а тому відсутні правові підстави для видачі ордеру на це житло.

Між тим, розглядаючи спір по суті та ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції не надав належної оцінки наступним обставинам.

Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, (у редакції чинній на момент розгляду та вирішення справи), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Визначення поняття «справа адміністративної юрисдикції» наведено у статті 3 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пункт шостий частини першої статті 3 КАС України містить положення, згідно з яким адміністративний позов це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Суб'єкт владних повноважень згідно з пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а цей суб'єкт відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

У цій справі предметом спору є дії виконавчого комітету Черкаської міської ради, пов'язані з наданням позивачеві службового житлового приміщення.

Питання, пов'язані з користуванням службовими житловими приміщеннями, врегульовано Главою 3 Житлового кодексу України.

Згідно частини 1 статті 121 Житлового кодексу України, порядок надання службових жилих приміщень установлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР.

Відповідно до пункту 16 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 р. № 37, службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації, у віданні якої ці приміщення знаходяться, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, на території якої знаходиться відповідне підприємство, установа, організація.

За змістом статті 2 Житлового кодексу України, завданнями житлового законодавства є регулювання житлових відносин з метою забезпечення права громадян на житло, належного використання і схоронності житлового фонду, а також зміцнення законності в галузі житлових відносин.

Тобто, у правовідносинах, які є предметом спору, відповідач не є суб'єктом владних повноважень, у тому значенні цього терміна, в якому його вжито у пункті 1 частини 2 статті 17 КАС України.

Крім того, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має бути розглянутий за правилами цивільного судочинства.

Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Між тим, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України (у редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 № 2147-VIII), суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За правилами ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Керуючись статтями 238, 315, 319, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Соснівського районного суду міста Черкаси від 18.10.2017 - скасувати, провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Черкаської міської ради, третя особа: Публічне акціонерне товариство «АЗОТ» про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії - закрити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

(Постанову у повному обсязі складено 24.01.2018)

Суддя-доповідач Ю.А. Ісаєнко

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко