Постанова № 71765307, 24.01.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Суддя першої інстанції: Маруліна Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 року Справа № 826/14735/17

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 23.08.2017 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2017 року позовну заяву було повернуто позивачу через порушення правил підсудності.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на те, що позовна заява була подана ним до окружного адміністративного суду за місцезнаходженням відповідача у справі у відповідності до вимог адміністративного процесуального законодавства.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржувана ним постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про відкриття провадження у справі.

У судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ст. 310 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню, з наступних підстав.

Судова колегія встановила, що постановляючи оскаржувану ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції керувався пунктом 6 частини 3 статті 108 КАС України у редакції, чинній на момент її постановлення, та виходив з того, що дана справа підсудна іншому окружному адміністративному суду, який видав виконавчий лист.

Однак, судова колегія не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та нормами Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній на момент постановлення ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви (далі - КАС України), Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч. 1, 2, 5 ст. 19 КАС України передбачено, що адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування, знаходження) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.

У разі невизначеності цим Кодексом територіальної підсудності адміністративної справи така справа розглядається місцевим адміністративним судом за вибором позивача.

Частиною 1 статті 181 КАС України було визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 74 Закону № 1404-VІІІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

У п. 6 ч. 3 ст. 108 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо справа не підсудна цьому адміністративному суду.

Системний аналіз норм процесуального законодавства, яке було чинним на момент звернення позивача до суду з адміністративним позовом у цій справі, та постановлення судом першої інстанції ухвали про повернення позовної заяви, а також положень Закону № 1404-VІІІ, надає підстави стверджувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору підсудні адміністративним судам.

При цьому, жодною нормою законодавства, чинного як на момент звернення позивача до суду з адміністративним позовом у цій справі та постановлення судом першої інстанції ухвали про повернення позовної заяви, так і на теперішній час, не передбачено виключень з територіальної юрисдикції справи щодо оскарження постанови державного виконавця, прийнятої у межах виконавчого провадження, відкритого за виконавчим листом окружного адміністративного суду.

Виходячи з цього, судова колегія встановила, що оскаржувана позивачем постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору прийнята у межах виконавчого провадження № 54574591, яке відкрито за виконавчим листом від 20.07.2017 р. № 824/483/16-а, виданим Чернівецьким окружним адміністративним судом.

При цьому, вказане виконавче провадження відкрито та здійснюється Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 110.

Саме до вказаного суб'єкта владних повноважень позивач звернувся з позовом у цій справі до Окружного адміністративного суду м. Києва, тобто до суду за його територіальним місцезнаходженням, відповідно до вимог ст. 19 КАС України в редакції, чинній на момент подання позовної заяви та постановлення судом першої інстанції оскаржуваної у цій справі ухвали.

З огляду на це, колегія суддів вважає, що даний спір підсудний Окружному адміністративному суду м. Києва, отже судом першої інстанції було неправомірно застосовано норму п. 6 ч. 3 ст. 108 КАС України.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що нормативне врегулювання питання щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності державного виконавця до адміністративного суду, яким видано виконавчий лист, у відповідності до ч. 6, 7 ст. 181 КАС України, визначає юрисдикцію таких спорів лише щодо місцевих загальних судів як адміністративних у разі видання саме ними виконавчого листа та лише в певних категоріях справ, до яких спірні правовідносини не належать.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги правову позицію, викладену в рішеннях Європейського Суду з прав людини від 13.01.2000 р. по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та від 28.10.1998 р. по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії», відповідно до якої надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми може призвести до позбавлення заявників права доступу до суду і завадити розгляду їхніх позовних вимог, що є порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Водночас, згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи зазначені обставини та докази у їх сукупності, судова колегія приходить до висновку, що в даному випадку суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про повернення позовної заяви, є підставою для скасування рішення суду та направлення справи для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду м. Києва зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у цій справі.

Відповідно до ст. 320 КАС України у редакції, чинній на момент розгляду колегією суддів апеляційної скарги, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2017 року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 229, 242-244, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2017 року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України, виготовлено 24 січня 2018 року.

Головуючий суддя:

Судді: