Рішення № 71761349, 17.01.2018, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №592/12971/17

Провадження №2-а/592/60/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2018 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого: судді Бичкова І. Г. ,

за участю секретаря судового засідання: Троценко Ю. Ю. ,

представника позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Сумського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання протиправною бездіяльність Сумського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області та про зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

13.11.2017 року ОСОБА_3 звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з адміністративним позовом до Сумського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання протиправною бездіяльність Сумського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області та про зобов’язання вчинити певні дії, в якому він зазначив про те, що він – ОСОБА_3 з 2007 року є пенсіонером за віком. У жовтні 2014 року він переїхав до м. Суми та зареєструвався як тимчасово переміщена особа. В зв’язку з цим він подав необхідні документи та став з 16.10.2014 року на облік у Сумському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Сумської області, де йому було продовжено виплату пенсії. 29.09.2016 року він подав до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради заяву про зняття статусу тимчасово переміщеної особи. Його заява була розглянута комісією та по ній було винесено рішення від 29.09.2016 року, яким було скасовано дію довідки тимчасово переміщеної особи та було виключено з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб запис про його реєстрацію. Рішення Мінсоцполітики, копію паспорта з сумською пропискою, код та заяву, щодо бажання отримувати пенсію на загальних підставах за місцем його постійного проживання у м. Суми він надав Сумському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Сумської області. Після цього ПФУ розпочало виплачувати йому пенсійні виплати на загальних підставах. 14.09.2017 року ним було отримано лист Пенсійного фонду від 11.09.2017 року № 20051/0212 “Про надання інформації” , відповідно до якого йому з 01.09.2017 року була призупинена виплата пенсії у зв’язку з відсутністю рішення про відмову у видачі довідки про взяття на облік відповідно до п. 4 ст. 8 постанови Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 року. Таким чином, з 16.10.2014 року до 01.10.2016 року він отримував пенсію у ПФУ Сумської області як тимчасово переміщена особа, з 01.10.2016 року до 11.09.2017 року – на загальних підставах. З 11.09.2017 року та до теперішнього часу виплата пенсії призупинена. У зв’язку з тим, що при усному зверненні він не отримав жодних роз’яснень, листом від 22.09.2017 року в порядку передбаченому Законом України “Про звернення громадян” він звернувся до Сумського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області зі скаргою щодо неправомірного призупинення виплати його пенсії. Даним листом, з посиланням на норми чинного законодавства, він: 1. Повторно проінформував органи Пенсійного фонду про зміну свого постійного місця проживання та реєстрації на м. Суми та бажання отримувати виплати за новим місцем на загальних підставах. 2. У зв’язку з необхідністю оскарження дій ПФУ до суду просив надати копію рішення, на підставі якого йому було призупинено виплату пенсії. Відповідь на його звернення (лист ПФ № 386/Ж від 09.10.2017 року) не містить жодної відповіді по суті на поставлені питання; не було надано роз’яснення відсутності пенсійних виплат йому не як переселенцю, а на загальних підставах, щодо якого він і звернувся; взагалі відсутні дані про рішення, яким було призупинено виплати; не надана його копія чи будь-які пояснення з приводу відмови у наданні. Правова позиція з приводу підстав призупинення виплати пенсії суперечить чинному законодавству. В зв’язку з цим повторно з посиланням на вимоги Закону України “Про звернення громадян” він подав скаргу від 12.10.2017 року на адресу Сумського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області та на адресу вищестоящої інстанції, а саме: до головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області. В цій скарзі він просив: 1. Прийняти рішення про поновлення виплати пенсії на загальних підставах. 2. Надати копію рішення, на підставі якого було призупинено виплати пенсії. 3. У відповідності до п. 6 ст. 8 Закону України “Про захист персональних даних” внести відповідні виправлення в його персональні дані та виключити з них застарілу інформацію про статус тимчасово переміщеної особи. 4. З метою пришвидшення розгляду його питання він повторно надав звернення щодо виплати йому пенсії за місцем його постійного проживання на загальних підставах. Не дивлячись на сплив 30-денного строку відповідь від головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вищестояща інстанція) станом на 13.11.2017 року надана так і не була. Відповідь від Сумського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (лист № 416/Ж) була отримана ним 09.11.2017 року та знову не містила відповідей на поставлені ним питання та не дає коментарів з приводу незастосування наведених ним правових норм. Передбачений законодавством запит на переведення його пенсійної справи органами ПФУ надіслано не було. Він вважає, що діями, які полягають у призупиненні виплати пенсії та відсутності належних відповідей на звернення відповідач грубо порушив охоронювані Конституцією та законами України права, тим самим позбавивши його єдиного джерела для існування. Ст. 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Єдиним нормативним актом, що відповідно до вимог Конституції України регулює питання пенсійного забезпечення громадян України, є Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” . Відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” : п 3. ст. 4 законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; п. 2 ст. 5 виключно цим Законом визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов’язковим державним пенсійним страхуванням; ст. 16 Права та обов’язки застрахованої особи: 1. Застрахована особа має право: 9) на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом; п. 1. ст. 47 виплата пенсії, пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Таким чином, чинним пенсійним законодавством на органи Пенсійного фонду покладено обов’язок проводити виплати пенсії у строки та порядку визначеному виключно Законом. Відповідно до п. 12 ч. 2 ст. 64 Закону виконавча дирекція Пенсійного фонду зобов’язана попереджати пенсіонера в письмовій формі за місяць до закінчення строку, на який призначена пенсія, про дату та підстави припинення її виплати. Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачає ряд підстав для призупинення виплати пенсії. Так відповідно до ст. 49 Припинення та поновлення виплати пенсії п. 1. Виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Натомість, жодної з визначених законом підстав для припинення виплати позивачу пенсії не існує. На даний час він двічі був на особистому прийомі та надав два письмових звернення з вимогою надати йому копію рішення, на підставі якого було призупинено виплату пенсії. Не дивлячись на це йому досі не надано копію та жодної інформації (номер, ким і коли прийнято, на підставі чого) з приводу рішення, яким було призупинено виплату його пенсії. В своїх відповідях Пенсійний фонд, не спираючись на жодний доказ, навішує на нього ярлик “тимчасово переміщеної особи” і на підставі цього порушує його права. При цьому він надав всі необхідні довідки та пояснення, що він не вважає себе тимчасово переміщеною особою, не зареєстрований і не збирається реєструватися в базі переселенців, прописаний і фактично проживає у м. Суми. При цьому таку його позицію повністю підтримують Мінсоцполітики м. Суми, яке є уповноваженим органом та веде Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб. Сумське об’єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області в своєму листі № 416/Ж прямо вимагає від нього подання документів на реєстрацію тимчасово переміщеною особою та ставить в залежність від цього факт виплати йому його пенсії. При цьому жоден закон не містить норм, які б вимагали від людини, яка була станом на 2014 рік прописана на тимчасово окупованій території, обов’язкової реєстрації переселенцем і в разі невиконання вказаної вимоги право ПФУ призупиняти на цій підставі виплату пенсії. П. 2 ст. 105 оскарження дій страхувальників чи виконавчих органів Пенсійного фонду здійснюється в разі, якщо страхувальником або посадовими особами виконавчих органів Пенсійного фонду порушено права і законні інтереси застрахованих осіб, створено перешкоди для здійснення прав і законних інтересів таких осіб внаслідок дій чи бездіяльності страхувальника, посадових осіб виконавчих органів Пенсійного фонду чи прийнятого виконавчими органами Пенсійного фонду рішення або покладено на застраховану особу чи пенсіонера обов’язки, які не передбачені цим Законом. Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При вирішенні спору слід також звернути увагу на наступне. Постановою Пленуму Верховного Суду України “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” № 9 від 01.11.1996 року передбачено, що виходячи із зазначеного в ст. 8 Конституції в Україні принципу верховенства права, конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя. При цьому судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ. Також вказаною постановою передбачено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов’язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини. Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” , затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року заява на запит пенсійної справи за новим місцем проживання подається пенсіонером особисто до органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації) . Таким чином, єдиною дією, яку він як громадянин, якому вже призначені та виплачуються пенсійні виплати, має зробити для отримання пенсії при зміні постійного місця проживання в межах території України є подання заяви та копії паспорта з відміткою про реєстрацію нового місця проживання. Отже, ігноруючи його право на щомісячне отримання пенсії, не вживаючи встановлених законом дій щодо нарахування та перерахування пенсії на його рахунок, відповідач вчинив бездіяльність, яка має бути визнана судом протиправною. Відповідно до ст. 8 Закону України “Про судовий збір” , враховуючи майновий стан сторони, суд може звільнити від його сплати. В п. 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ “Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах” № 10 від 17.10.2014 року роз’яснено про те, що клопотання про звільнення від сплати може бути викладено у заяві, а також що наявність такої підстави підтверджується відповідними документами. Його клопотання про звільнення від сплати судового збору обґрунтовується тим, що він є непрацездатною людиною похилого віку, багато років не працює та не має власного житла на не окупованій частині України. На даний час, внаслідок неперерахування відповідачем на протязі 3-х місяців пенсії, яка є для нього єдиним джерелом існування, в нього відсутні кошти на сплату судового збору. Ці обставини підтверджуються довідками та листами долученими ним до позову. За таких обставин неприйняття судом рішення про звільнення його від сплати судового збору може фактично вплинути на реалізацією права на судовий захист, позбавивши його доступу до правосуддя. Крім того слід зазначити про те, що пенсія для нього, як непрацездатної особи, є єдиним джерелом існування. Відсутність пенсійного забезпечення ставить під загрозу його життя, робить неможливим забезпечення його фізіологічних потреб, як людини. Насамперед, це стосується забезпечення їжею та витрат на проживання. Отже, саме такі обставини зумовлюють його звернення до суду з клопотанням щодо звільнення від сплати судового збору та невідкладного розгляду і вирішення справи, як це передбачено ч. 3 ст. 110 КАС України. З огляду на бездіяльність та відсутність належних відповідей на його звернення Сумського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області він позбавлений можливості отримати відомості та документи, які можуть бути використані як докази у справі. Він вважає, що такими доказами у справі можуть бути відомості, що має відповідач, зокрема, про причини невиплати пенсії та про прийняті з цього приводу рішення. Саме з цих причин ним заявляється клопотання про витребування доказів. Відповідач, відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об’єднані управління, яке затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України № 28-2 від 22.12.2014 року, є юридичною особою публічного права, що вказує на наявність у нього адміністративної процесуальної правоздатності. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 18 КАС України зазначений спір є підсудним місцевому суду як адміністративному, за відповідною територіальною підсудністю. На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 17 – 19, 104 – 109, 162 КАС України, він просив: 1. Звільнити його – ОСОБА_3, як позивача, від сплати судового збору, як особу, яка через свій майновий стан не має можливості його сплатити. 2. Прийняти позовну заяву до розгляду та вжити заходи щодо невідкладного розгляду і вирішення справи. 3. Витребувати у відповідача докази: - відомості про щомісячну сплату на користь позивача пенсії у 2017 році, а також про причини та підстави призупинення виплати пенсії позивачу з вересня 2017 року; - копію рішення тощо; - надати для огляду та ознайомлення у судовому засіданні пенсійну справу ОСОБА_3 . 3. Визнати протиправною бездіяльність Сумського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, яка полягає у невиплаті, починаючи з вересня 2017 року, пенсії ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РКНОПП НОМЕР_1. 4. Визнати протиправним та скасувати рішення Сумського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, код ЄДРПОУ 40383837, про призупинення виплати пенсії ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РКНОПП НОМЕР_1. 5. Зобов’язати Сумське об’єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області, код ЄДРПОУ 40383837, поновити виплату пенсії ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РКНОПП НОМЕР_1, з урахуванням всіх передбачених законодавством донарахувань та перерахунків (вхідний № 41693/17 від 13.11.2017 року) (а. с. 2 – 6) .

16.11.2017 року представник позивача за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_1 надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми заяву про уточнення позовних вимог і внесення змін до предмету позову, із змісту якої вбачається, що на розгляді у Ковпаківському районному суді м. Суми знаходиться адміністративний позов ОСОБА_3 до Сумського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання протиправною бездіяльності Сумського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, скасування рішення Сумського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, зобов’язання Сумського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області поновити виплату пенсії. Відповідно до ч. 1 ст. 137 КАС України позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Позивач бажає уточнити позовні вимоги та відмовитися від вимоги щодо витребування у відповідача доказів. Обґрунтування вимог у позовній заяві підтримує повністю, вважає за необхідне уточнити позовні вимоги та викласти їх у такій редакції. Позивач просить: 1. Прийняти позовну заяву до розгляду та вжити заходи щодо невідкладного розгляду і вирішення справи. 2. Визнати протиправною бездіяльність Сумського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, яка полягає у невиплаті, починаючи з вересня 2017 року, пенсії ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РКНОПП НОМЕР_1. 3. Визнати протиправним та скасувати рішення Сумського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, код ЄДРПОУ 40383837, про призупинення виплати пенсії ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РКНОПП НОМЕР_1. 4. Зобов’язати Сумське об’єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області, код ЄДРПОУ 40383837, поновити виплату пенсії ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РКНОПП НОМЕР_1, з урахуванням всіх передбачених законодавством донарахувань та перерахунків. 5. Стягнути судові витрати з Сумського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, код ЄДРПОУ 40383837 (вхідний № 42447 від 16.11.2017 року) (а. с. 29, 30) .

17.01.2018 року представник відповідача за довіреністю – головний спеціаліст-юрисконсульт юридичного відділу Сумського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області ОСОБА_2 надав в судовому засіданні відзив на позовну заяву ОСОБА_3 про визнання протиправною бездіяльність, скасування рішення, зобов’язання поновити пенсію, в якому він зазначив про те, що Сумське об’єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області, ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_3 , заперечує проти неї, вважає її такою, що суперечить нормам матеріального права виходячи з такого. Сумське об’єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області є органом державної виконавчої влади, який здійснює свою діяльність у відповідності до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об’єднані управління. Згідно п. 2 Положення управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням та наказами Фонду і головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області. Управління звертає увагу суду на те, що питання призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам врегульовано постановою Кабінету Міністрів України “Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” № 365 від 08.06.2016 року, якою затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, а також Законом України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” № 1706-VІІ від 20.10.2014 року. П. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 року встановлено, що комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворені районними, районними у містах Києві і Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад, приймають рішення про відновлення або про відмову у відновленні соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, довідки яких недійсні на дату набрання чинності цією постановою. Відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого цією постановою, поновлення виплат відбувається за умови отримання внутрішньо переміщеною особою нової довідки відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України “Про облік внутрішньо переміщених осіб” № 509 від 01.10.2014 року. Механізм призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам врегульовано Порядком призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Підставою для виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі є документ, що підтверджує статус внутрішньо переміщеної особи – довідка, видана такій особі відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 року (п. п. 2, 5 Порядку) . Скасування зазначеної довідки є підставою для відмови у виплаті пенсії. Водночас, всупереч вказаному порядку позивачем не було надано управлінню довідку внутрішньо переміщеної особи, а також рішення комісії про відмову у видачі довідки про взяття на облік. Водночас, п. 4 ст. 8 постанови Кабінету Міністрів України “Про облік внутрішньо переміщених осіб” № 509 від 01.10.2014 року передбачено, що для постановления на облік внутрішньо переміщених осіб для відновлення соціальних виплат особа повинна надати документ, що посвідчує особу та громадянство України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні та території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення або докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення. Більш того, він звертає увагу суду на те, що позивач не перебував та не перебуває на обліку в управлінні, оскільки управління не призначало йому пенсію, тому і пенсійна справа позивача з необхідними документами в управлінні відсутня, а пенсія останньому виплачувалася, як внутрішньо переміщеній особі, оскільки останній перебував на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Сумської міської ради, як внутрішньо переміщена особа. Він звертаємо увагу суду на те, що з 14.06.2016 року (дата набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 року) рішення щодо призначення (відновлення) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) органами Пенсійного фонду України можуть прийматися на підставі копії рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворених районними, районними у містах Києві і Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад. Зважаючи на викладені обставини, в управління відсутні законодавчі підстави для поновлення пенсійної виплати позивачу, а тому управління вважає позовні вимоги позивача безпідставними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства. Крім того, управління звертає увагу на безпідставність вимог позивача в частині визнання дій управління дискримінаційними. Відповідно до ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправним та не чинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 – 4 цієї частини, та стягнення з відповідача – суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об’єднання громадян; 8) примусовий розпуск (ліквідацію) об’єднання громадян; 9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; 11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; 12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні; 13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 15) зобов’язання іноземця або особи без громадянства внести заставу. Таким чином, чинним процесуальним законодавством не передбачено можливості прийняття судового рішення про визнання дій дискримінаційними. Виходячи з вищевикладеного, управління вважає вимоги позивача такими, що не відповідають чинному законодавству. Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, при цьому органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі і межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Сумське об’єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області виконує свої функції та обов’язки в межах своїх повноважень, визначених Положенням про управління, керуючись діючим в Україні законодавством. На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 6, 9, 12, 46, 47, 162, 175 КАС України, він просив відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 (а. с. 36, 37) .

В судовому засіданні представник позивача за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_1 надав пояснення, аналогічні викладеним в позові та в заяві про уточнення позовних вимог і внесення змін до предмету позову. Він просив позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача за довіреністю – головний спеціаліст-юрисконсульт юридичного відділу Сумського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області ОСОБА_2 надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві. Він просив у задоволені позову ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі.

Вислухавши пояснення представника позивача за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_1, пояснення представника відповідача за довіреністю – головного спеціаліста-юрисконсульта юридичного відділу Сумського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області ОСОБА_2, дослідивши докази справи, суд дійшов наступного висновку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, згідно ч. 2 ст. 77 КАС України.

Крім того, суд вважає за можливе взяти до уваги положення ч. 3 ст. 383 КАС України, згідно якій на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

Із змісту п. 4 ч. 5 ст. 44 КАС України вбачається, що учасники справи зобов’язані подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Отже, оскільки відповідачем та представником відповідача, без дотримання імперативних приписів ст. 44 КАС України, не були подані суду всі наявні у нього документи та матеріали, які могли бути використані як докази у справі; оскільки відповідачем та представником відповідача взагалі не було надано суду жодного переконливого, належного та допустимого доказу; оскільки відповідач та представник відповідача не довели, не доказали правомірності оскаржуваних рішення та бездіяльності Сумського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, відтак суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_3 до Сумського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання протиправною бездіяльність Сумського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області та про зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 243, 251 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Сумського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання протиправною бездіяльність Сумського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області та про зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Сумського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, яка полягає у не виплаті, починаючи з вересня 2017 року, пенсії ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Визнати протиправним та скасувати рішення Сумського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, код ЄДРПОУ 40383837, про призупинення виплати пенсії ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Зобов’язати Сумське об’єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області, код ЄДРПОУ 40383837, поновити виплату пенсії ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, з урахуванням всіх передбачених законодавством донарахувань та перерахунків.

Стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 640 грн. 00 коп. шляхом їх безспірного списання з рахунку суб’єкта владних повноважень Сумського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції – Харківського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції – Ковпаківський районний суд м. Суми, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: І.Г. Бичков