Ухвала суду № 71759154, 17.01.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-сс/785/35/18

Номер справи місцевого суду: 522/6343/17

Головуючий у першій інстанції Пислар

Доповідач Прібилов В. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі:

головуючого судді: Прібилова В.М.,

суддів: Джулая О.Б. та Котелевського Р.І.,

за участю:

секретарів: Стоянової Л.І. та Тьосової Я.В.,

прокурорів: Суліма С.Ю. та Динник О.В.,

представник власника майна: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 Ерджана (ОСОБА_2) на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеса від 03.04.2017 року про накладення арешту на майно,-

встановив

Оскарженою ухвалою, в кримінальному провадженні №12015160030000212 від 16.09.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, задоволено клопотання слідчого СВ Приморського ВП в м. Одеса ГУНП в Одеській області ОСОБА_3, та накладений арешт на об’єкти нерухомості із забороною їх відчуження, а саме на: квартиру №3 у будинку під №3 корпус 1 по провулку Педагогічному в місті Одесі; садовий будинок за адресою: м. Одеса, вул. Квіткова, буд. №3/88; земельну ділянку площею 0,0615 га за адресою: м. Одеса, вул. Квіткова, буд. 3/88, кадастровий номер 5110136900:13:003:0047.

22.12.2017 року на вказану ухвалу слідчого судді Бейхатун Ерджаном (ОСОБА_2) подана апеляційна скарга, в якій апелянт зазначив, що вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим та порушує питання щодо скасування ухвали слідчого судді.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 28.12.2017 року було розглянуто клопотання ОСОБА_2 та поновлено процесуальний строк на оскарження ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеса від 03.04.2017 року про накладення арешту на майно.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам справи, порушує питання про скасування ухвали, наводячи при цьому відповідні доводи.

В мотивування доводів своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення слідчим суддею не прийняті до уваги наявність судових рішень, які приймалися судами першої, апеляційної та касаційної інстанції, та якими була встановлена законність придбання ОСОБА_2 об’єктів нерухомості, на які було накладено арешт.

Заслухавши суддю-доповідача; адвоката ОСОБА_1, який підтримав доводи апеляційної скарги; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; заслухавши пояснення слідчого; вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги; апеляційний суд приходить до висновку про таке.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст. ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з’ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб’єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому КПК порядку.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідно до ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

В судовому засіданні апеляційного суду прокурор та слідчий надали на огляд апеляційному суду матеріали кримінального провадження, на підставі яких слідчий та прокурор обґрунтовували клопотання про арешт майна, та на підставі якого було винесене оскаржуване рішення.

Як вбачається з цих матеріалів, вони містять лише незавірені копії документів, які за поясненнями слідчого були отримані ним з іншого відділу поліції, а щодо місця знаходження оригіналів документів слідчому не відомо.

В судовому засіданні апеляційного суду слідчий та прокурор не дали раціонального пояснення щодо перебування оригіналів документів, які долучені до матеріалів кримінального провадження.

Таким чином, апеляційним судом встановлено, що слідчим до клопотання були надані копії матеріалів кримінального провадження, місце знаходження оригіналів яких слідству та прокурору не відоме. За таких умов походження копій документів, які надані слідчим в обґрунтування доводів клопотання викликає сумніви і свідчить про неможливість використання на даній стадії досудового розслідування цих матеріалів при вирішення питання про накладення арешту на майно.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що на теперішній час існують рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанції, якими за результатами розгляду цивільного позову, встановлена законність набуття ОСОБА_2 права власності на майно, яке просить арештувати орган досудового розслідування. Дані обставини слідчий та прокурор не врахували та не надали правової оцінки, що свідчить про невідповідність клопотання вимогам закону.

Пославшись в клопотанні на те, що зазначене майно, на яке оскаржуваною ухвалою було накладено арешт є речовим доказом у справі, слідчим не було долучено процесуального документу, який підтверджує цей факт.

Таким чином, апеляційним судом встановлено, що слідчий суддя районного суду при прийнятті до розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на майно не звернув уваги на його невідповідність вимогам ст.171 КПК України, та не виконав вимог ч.3 ст.172 КПК України, згідно яких слідчий суддя, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст.171 цього Кодексу, своєю ухвалою повертає прокурору клопотання з встановленням строку для усунення недоліків.

За таких обставин, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді незаконною та невмотивованою, та приходить до висновку про те, що при розгляді клопотання та постановлення ухвали були допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які унеможливлювали прийняття законного та обґрунтованого рішення, які у в відповідності до вимог ст.409 та 412 КПК України є підставою для його скасування.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, ухвала слідчого судді скасуванню, і з урахуванням положень ч.1 ст.173 КПК України з прийняттям апеляційним судом нової ухвали про повернення клопотання слідчого прокурору для усунення недоліків, з підстав його невідповідності вимогам ст.171 КПК України.

Керуючись ст.ст. 167-173, 376, 405, 407, 409, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд Одеської області,

постановив

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеса від 03 квітня 2017 року, якою у рамках кримінального провадження №12015160030000212 від 16.09.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України накладений арешт на об’єкти нерухомості із забороною їх відчуження, а саме на: квартиру №3 у будинку під №3 корпус 1 по провулку Педагогічному в місті Одесі; садовий будинок за адресою: м. Одеса, вул. Квіткова, буд. №3/88; земельну ділянку площею 0,0615 га за адресою: м. Одеса, вул. Квіткова, буд. 3/88, кадастровий номер5110136900:13:003:0047 - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ Приморського ВП в м. Одеса ГУНП в Одеській області ОСОБА_3, погодженого прокурором Одеської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_4 повернути прокурору процесуальному керівнику у даному кримінальному провадженні для усунення недоліків клопотання, встановлених апеляційним судом протягом 72 годин з часу отримання копії ухвали апеляційного суду.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області

В.М. ОСОБА_5 ОСОБА_6 Котелевський