Рішення № 71757119, 30.11.2017, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

Справа № 488/6682/14-ц

Провадження № 2/488/68/17 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

30.11.2017 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва

В складі : головуючого Лазаревої Г. М.,

при секретарі Чуб Т. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики в сумі 258 627,86 гривень, 3% річних в сумі 13 172,93 гривні та судових витрат.

01.04.2015 року заочним рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені в повному обсязі.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 01.07.2015 року зазначене заочне рішення було скасоване.

Як вбачається з заяви позивача ОСОБА_2 про збільшення позовних вимог, останній просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь суму боргу у розмірі 410282,82 грн. та три проценти річних у розмірі 38168,71 грн., у зв'язку зі зміною курсу дол. США до гривні.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2 вказував, що 01.03.2012 року ОСОБА_3 отримала у борг від нього грошові кошти у сумі 6390,00 доларів США, строком до 01.09.2012 року, про що складено розписку.

01.11.2012 року ОСОБА_3 знову отримала у борг від нього грошові кошти у сумі 10 200 доларів США, строком до 01.09.2013 року, про що складено розписку.

На його вимогу про повернення боргу відповідач грошові кошти не повернула. На момент звернення до суду з вказаним позовом гроші йому так і не повернуті. Тому на підставі ст.ст.526, 1046-1050 ЦК України вважає, що гроші повинні бути стягнуті в примусовому порядку. Крім того просить стягнути передбачені ст.625 ЦК України три відсотки річних від простроченої суми.

Посилаючись на наведені вище обставини, позивач просив позов задовольнити, стягнути вказані суми та відшкодувати судові витрати.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги, просив задовольнити.

Відповідач надала суду письмові пояснення, згідно яких визнала борг у сумі 790 доларів США.

Вивчивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

01.03.2012 року ОСОБА_3 отримала у борг від ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 6390,00 доларів США, строком до 01.09.2012 р., про що складено розписку.

01.11.2012 року ОСОБА_3 знову отримала у борг від ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 10 200 доларів США, строком до 01.09.2013 року, про що складено розписку. В забезпечення виконання умов договору позики відповідачкою власноруч була складена розписка щодо отримання грошей, однак свої зобов'язання у встановлений договором строк відповідачка не виконала.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша стаття 1049 ЦК України).

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Отже, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

За змістом частин 1, 2 статті 207 і частини другої статті 1047 ЦК України дотримання письмової форми договору позики має місце у тому разі, якщо на підтвердження укладення договору представлена розписка або інший письмовий документ, підписаний позичальником, з якого вбачається як сам факт отримання позичальником певної грошової суми в борг (тобто із зобовязанням її повернення), так і дати її отримання.

Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідачка свої грошові зобов'язання не виконала та допустила прострочення їх виконання. Невиконані зобов'язання по поверненню боргу складають в загальній сумі 16410,0 доларів США, що відповідно до офіційного курсу валют НБУ (1 долар США - 25,002 грн.) станом на 06.06.2016 р. еквівалентно 410282,82 гривень. Загальна сума 3% річних від простроченої суми становить 38168,71 грн., що підтверджено відповідним розрахунком (а.с. 69, 70).

Згідно з частиною 1 статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

Таким чином, позивачем доведено, що відповідач прострочила виконання зобов'язання, а тому заявлені вимоги про стягнення суми підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача належить стягнути на користь позивача сплачений останнім судовий збір у розмірі 4485,50 гривень.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування боргу 448451 грн. 53 коп., в рахунок відшкодування судового збору 2719 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Миколаївської області через суд першої інстанції в 10-денний строк.

Суддя: Г.М. Лазарева