Рішення № 71754024, 23.01.2018, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/2023/17

номер провадження 2/695/143/18

23 січня 2018 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого – судді Середи Л.В.

за участю секретаря – Бреуса В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку регресу, –

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку регресу.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 15.01.2016 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/6950047, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку за участі забезпеченого транспортного засобу «ГАЗ-3302», д.н.з. НОМЕР_1, сплатити страхове відшкодування за шкоду заподіяну третім особам. 12.02.2016 року на автодорозі Золотоноша-Черкаси мала місце дорожньо-транспортна пригода, за участю вказаного вище автомобіля, під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля BMW, реєстраційний номер GGR 989, під керуванням ОСОБА_3. Постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29.02.2016 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності. З огляду на вказане позивач виплатив власнику пошкодженого автомобіля "BMW" ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 49028, 82 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1344 від 25.04.2016 року. Позивач наполягає, що з матеріалів справи вбачається, що вказана вище дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок невідповідності технічного стану автомобіля «ГАЗ 3302», а тому керуючись підпунктом «г» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 ст. 38 ЗУ «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у відповідача виникло зобов’язання відшкодувати позивачу завдані збитки в порядку регресу в розмірі сплаченого останнім страхового відшкодування за вказаним полісом. Оскільки відповідач вказані кошти позивачу відмовився повертати, останній звернувся до суду із відповідним позовом про стягнення цих коштів в примусовому порядку.

Відповідач ОСОБА_1 вказані позовні вимоги не визнав та направив до суду відзив на вказану позову заяву, відповідно до якої вважав вимоги позивача надуманими та такими, які не мають достатнього обґрунтування та матеріального підтвердження заявлених позовних вимог, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях представника позивача, що позбавляє можливості зробити висновок про те, що дорожньо-транспортна пригода сталася безпосередньо внаслідок невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу відповідача існуючим вимогам правил дорожнього руху. Окрім вказаного відповідач наполягав, що технічна справність автомобіля на момент настання ДТП підтверджується висновком про технічний стан транспортного засобу №08/02-4/17 від 08.02.2017 року, виданого СТО, з яким укладено договір на обслуговування ТЗ між ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5, а сама дорожньо-транспортна пригода сталася саме внаслідок неякісного дорожнього покриття, яке було суцільно покрите ямами в результаті чого колесо автомобіля просто вирвало із кріплення після потрапляння його в чергову вибоїну.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Оскільки провадження по вказаній справі було відкрито до набрання чинності нових процесуальних норм, а також враховуючи ціну позову та клопотання сторін по справі про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає за можливе розглянути вказану справу в порядку спрощеного позовного провадження за правилами, визначеними ст. 279 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення.

При цьому суд виходить з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено та сторонами не заперечувалося, що 12.02.2016 року на автодорозі "Золотоноша-Черкаси" сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля BMW, реєстраційний номер GGR 989, під керуванням ОСОБА_3.

Постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29.02.2016 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на суму 340 грн.

Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 12.02.2016 року близько 17 год. на автодорозі Золотоноша-Черкаси керував автомобілем НОМЕР_3 та під час руху у автомобіля відпало заднє ліве колесо, внаслідок чого був пошкоджений автомобіль BMW, реєстраційний номер GGR 989, який рухався у зустрічному напрямку.

Оскільки автомобіль НОМЕР_4 був застрахований позивачем відповідно до полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/6950047, тому на підставі страхового акту №ОЦ/046/010/16/0016 від 25.04.2016 року власнику автомобіля BMW позивачем було виплачено страхове відшкодування в сумі 49028 грн. 82 коп., що підтверджується платіжним дорученням №1344 від 25.04.2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно п. "г" п.п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Позивач посилався на те, що оскільки мали місце обставини невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу під керуванням відповідача, винність якого встановлена судовим рішенням, позивач, як страховик, який відшкодував потерпілій особі страхове відшкодування, об'єктивно набув права звернення з відповідним регресним позовом.

Однак із таким твердженням позивача суд не може погодитися, оскільки позивач суду не надав достатніх та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, зокрема, щодо знаходження автомобіля на момент дорожньо-транспортної пригоди в технічно несправному стані.

Позивач посилається на вказану вище постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні вказаної дорожньо-транспортної пригоди.

У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз'яснено, що відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов'язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Інші прийняті в рамках кримінальної справи чи справи про адміністративне правопорушення постанови оцінюються судом згідно з положеннями ст. 212 ЦПК України. На підтвердження висновку суду щодо розміру відшкодування збитків у рішенні, крім посилання на вирок у кримінальній справі чи постанову у справі про адміністративне правопорушення, необхідно також зазначати докази, подані сторонами при розгляді цивільної справи (наприклад, врахування матеріального становища відповідача або вини потерпілого).

Суд зважає, що технічний стан автомобіля відповідача не був предметом дослідження при розгляді справи про адміністративне правопорушення та з даного питання суд жодних висновків не робив.

Вимоги до технічного стану та обладнання транспортного засобу передбачені п. 31 ПДР «Технічний стан транспортних засобів та їх обладнання», про порушення яких в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності безпосередньо не зазначено.

Відповідно до п. 31.4.5.п.п.є Правил дорожнього руху, забороняється експлуатація транспортного засобу якщо відсутній болт (гайка) кріплення колеса, або є тріщина диска і ободів коліс. Однак дані порушення в діях відповідача не встановлені та не доведені іншою стороною.

Також відповідач не притягувався до адміністративної відповідальності за експлуатацію транспортного засобу з технічними несправностями, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його заборонена (ч. 1ст. 121 КУпАП).

Таким чином постанова Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29.02.2016 року не може бути достатнім доказом, що свідчить про невідповідність технічного стану автомобіля, яким керував відповідач, існуючим вимогам Правил дорожнього руху, що стало безпосереднім наслідком спричинення збитків позивачеві.

Таким доказом не може бути і довідка про дорожньо-транспортну пригоду №85514095 від 14.04.2016 року, що видана ВДАІ Золотоніського МВ УМВС в Черкаській області, та в якій зазначено, що ДТП сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 п. 2.3 а) Перевірка і забезпечення технічної справності, стану і комплектності ТЗ та вантажу Правил дорожнього руху, оскільки на підтвердження цього відповідний висновок експерта щодо такої невідповідності не наданий, а тому взагалі не зрозуміло на підставі чого такий висновок здійснений.

Для відшкодування шкоди в порядку регресу за правилами п. г.) ст. 38.1.1 Закону, обов’язково необхідно довести в сукупності такі факти, як спричинення страхувальником або водієм забезпеченого транспортного засобу дорожньо-транспортної пригоди та визначення в установленому порядку, що дорожньо-транспортна пригода була безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

При пред’явленні позову з вказаних підстав позивачем не здійснено перевірку належності технічного стану ТЗ існуючим вимогам ПДР, не проведено жодних експертиз та не встановлено причинно-наслідковий зв'язок події ДТП, жодним доказом, який позивач надав суду для підтвердження своїх позовних вимог не підтверджено та не встановлено, що причиною ДТП, а саме того, що у автомобіля відповідача відпало колесо, була саме технічна несправність автомобіля, а не стан дорожнього покриття, яке було, як стверджує відповідач, суцільно покрите ямами. Враховуючи, що позивачем відповідно до принципу змагальності та обов’язку доказування, передбачених ст. 12 та 81 ЦПК України, не надано суду достатніх доказів та не доведено факту існування в сукупності обставин визначених п. г) ч.1 ст. 38 Закону, а саме: визначення в установленому порядку, що дорожньо-транспортна пригода була безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1 про стягнення коштів в порядку регресу, слід відмовити.

На підставі зазначеного та керуючись

ст., ст. 12, 76, 81, 263-265 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку регресу – відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя : Середа Л.В.