Постанова № 71753915, 24.01.2018, Апеляційний суд Рівненської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2018 року м. Рівне

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів:

головуючий суддя Боймиструк С.В., судді: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.

секретар судового засідання Брикса Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 20 жовтня 2017 року ухваленого в складі судді Мичка І.М. в справі № 562/2920/17-ц за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом,

В С Т А Н О В И Л А :

14 серпня 2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось до Здолбунівського районного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 28.01.2011 року в розмірі 15041,57 грн.

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 20 жовтня 2017 року у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом відмовлено.

У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" вважає його незаконним, необґрунтованим, таким що ухвалене з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зазначає про те, що квитанція від 25 вересня 2017 року надана відповідачем суду, не підтверджує факт повного виконання зобов'язань за договором, оскільки суми сплаченої у розмірі 2860 грн. недостатньо для погашення усієї заборгованості. Разом з тим, судом не з'ясовано яким чином розподілилася ця сума.

Вказує на те, що відповідач не надав належних та допустимих доказів того, що на погашення кредиту за період стягнення вносила інші платежі, ніж ті, що відображені у виписці по картрахунку. Припущення суду про те, що відповідачем сплачено тіло кредиту та відсотки, призвело до хибного висновку суду про необґрунтованість позовних вимог.

Зазначає про те, що позивачем було надано обґрунтований розрахунок заборгованості в якому відображено всі проплати, які надходили на погашення заборгованості та міститься вся наявна заборгованість за кредитним договором. Позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання за кредитним договором та надано відповідний розрахунок суми заборгованості, що відповідачем частково або повністю не спростований. Оскільки на момент ухвалення судом рішення у справі борг позивачу в повному обсязі не повернуто, то суд першої інстанції не мав підстав для відмови в захисті його права на отримання сум, передбачений умовами договору, як відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Покликаючись на викладені обставини, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

ОСОБА_1 заперечень на апеляційну скаргу до встановленої судом дати не подала.

15 грудня 2017 року набирала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем борг за кредитним договором (тіло кредиту та відсотки за користування кредитом) був погашений, про що свідчить квитанція від 25 вересня 2017 року.

Такий висновок місцевого суду не відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом першої інстанції та неоспорено відповідачем, з наявної в матеріалах справи копії анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку вбачається, що ОСОБА_1 28.01.2011 року отримала кредит №б/н у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 3000 грн. (а.с.9).

Звертаючись до суду з позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" обґрунтовувало позовні вимоги тим, що у встановлені договором строки, відповідач зобов'язання не виконала, у зв'язку з чим станом на 4 липня 2017 року заборгованість складала 15041,57 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 2110,36 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом - 747,18 грн., заборгованості за пенею - 10991,57 грн. , а також штрафи, відповідно до договору - 500 грн. штраф (фіксована частина) та 692,46 грн. (процентна складова) (а.с.7-8).

Згідно копії квитанції від 25 вересня 2017 року, ОСОБА_1 було здійснено проплату по кредиту в розмірі 2860 грн. (а.с.44), яку місцевий суд необґрунтовано порахував, як погашення кредиту (тіла та відсотків).

Зазначений висновок необґрунтований та суперечить вимогам ст. 534 ЦК України, згідно якої у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються процент, неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Після сплати ОСОБА_1 банку 2860 грн. заявлена до стягнення сума в позові зменшилась до 12181,57 грн., за рахунок зменшення неустойки на погашення якої в першу чергу і пішли сплачені кошти.

Щодо пені то розмір її підлягає до зменшення з таких підстав.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за даним кредитним договором станом на 31 травня 2015 року заборгованість ОСОБА_1 перед банком складала 3419,01 грн. в тому числі і 2116,5 грн. тіло кредиту.(а.с.6 зворот).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитом від 4 липня 2017 року, на підставі якого банк звертався до суду, останній платіж за кредитом ОСОБА_1 здійснила 31 серпня 2015 року (а.с.7), тобто станом на жовтень 2015 року банку достовірно було відомо про невиконання позичальником умов кредитного договору, однак до суду банк звернувся лише в серпні 2017 року, що сприяло збільшенню заборгованості клієнта перед банком майже на 12 тис. грн., а пеня склала 10991,57 грн. .

Відповідно до ч.3 ст. 549, ч.3 ст.551 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ч.2 ст.616 ЦК України, суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

В поданих запереченнях на позовну заяву ОСОБА_1 просила місцевий суд про зменшення пені на підставі зазначених норм права.

Оскільки банк своїми діями сприяв збільшенню пені, то колегія суддів вважає, що її слід зменшити до рівня заборгованості за тілом кредиту.

Щодо позовних вимог про стягнення штрафів (фіксованої частини та процентної складової), то в їх задоволенні слід відмовити. Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу), які згідно ст. 549 ЦК України є одним видом цивільно-правової відповідальності, суперечитьст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

За таких обставин відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за штрафами в сумі 500,00 грн. та 692,46 грн., а тому колегія суддів вважає за необхідне позов задовольнити частково та стягнути на користь позивача 4967,90 грн., в тому числі: 2110,36 грн. тіло кредиту; 747,18 грн. відсотки за користування кредитом; 2110,36 грн. нарахована пеня.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ КБ "ПриватБанк" підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції підлягає скасовуванню з ухваленням постанови, якою позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки розмір задоволених позовних вимоги банку в тричі менше від заявлених, то сплачений банком судовий збір (1600 + 1760 = 3360 грн.) також слід зменшити втричі та стягнути з відповідачки - 1120 грн.

Керуючись ст.ст. 367, п.2 ч.1 ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384, п.1 ч.3 ст.389, 390 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк"задовольнити частково.

Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 06 жовтня 2017 року скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором №б/н від 28.01.2011 року в сумі 4967,90 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" частково понесені судові витрати, що складаються із судового збору сплаченого позивачем в першій та апеляційній інстанції в розмірі 1120 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Судді :