Постанова № 71748910, 18.01.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_____

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №№ 761/15138/16-ц Головуючий у 1-й інстанції суддя: Юзькова О.Л.

18 січня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд міста Києва в складі:

головуючого - Саліхова В.В.

суддів: Прокопчук Н.О., Семенюк Т.А.

секретаря судового засідання Дячук І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 грудня 2016 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2016 року ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 63 500,88 грн., яка складається із: заборгованості по тілу кредиту - 4 708,20 грн., відсотків - 33 198,85 грн., комісії - 7 295,59 грн. та пені - 18 298,24 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16.12.2016 позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість по тілу кредиту за договором № 1915-0201047-1/ФКВ-08 від 23.09.2008 у розмірі 4 708 грн. 20 коп.; 551 грн. 21 коп. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Посилається на неповне встановлення судом обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування своїх доводів вказує, що позичальник належним чином умови кредитного договору не виконує, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка підтверджується належним чином завіреним розрахунком заборгованості доданого до позовної заяви. Зазначив, що нарахування по процентам, комісії здійснюється на підставі та на умовах кредитного договору, а пені за рік до звернення із позовною заявою до суду. Вказав на те, що стягнення відбувалося на прострочену суму заборгованості за кредитним договором та позичальник своїми діями визнає наявність боргу.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/1102/2018Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно з ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Пунктом 3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку з чим, справа підлягає розгляду Апеляційним судом м. Києва.

В судове засідання представник ПАТ «Дельта Банк» не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи. На підставі викладеного та керуючись вимогами ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів ухвалила розглянути справу за його відсутності.

В судовому засіданні відповідач та його представник не визнали апеляційну скаргу в повному обсязі, пояснили, що розрахувалися з відповідачем за вказаним кредитним договором у повному об'ємі та надали квитанції на підтвердження сплати відповідачем щомісячних платежів, які були приєднані судом до матеріалів справи (а. с. 218-227).

Рішення в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту сторонами не оскаржувалося в зв'язку з чим набрало законної сили.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача та його представника, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не заперечує наявність заборгованості по тілу кредиту, а тому можливо стягнути з відповідача таку заборгованість у розмірі 4 708, 20 грн. Представником позивача не доведено належним чином розмір заборгованості по процентам,комісії та обґрунтованість нарахування пені.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 23.09.2008 між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1915-0201047-1/ФКВ-08, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 11 332 дол. США, зі сплатою 10,7 % річних, строком до 22.09.2015 (а. с. 7-11).30.06.2010 між ТОВ «Український промисловий банк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу Активів та Кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку, за умовами якого банк прийняв право вимоги по кредитним договорам, у тому числі за кредитним договором від 23.09.2008, укладеним з відповідачем (а. с. 20-25). ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги, як новий кредитор до ОСОБА_1 за кредитним договором від 23.09.2008.

Звертаючись до суду з позовом ПАТ «Дельта Банк» зазначило, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за вищевказаним кредитним договором не виконав, на вимоги не реагував, унаслідок чого станом на 11.04.2016 виникла заборгованість у розмірі 63 500 грн. 88 коп., яка складається із: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 4 708 грн. 20 коп., заборгованості по процентам у розмірі 33 198 грн. 85 коп., комісія у розмірі 7 295 грн. 59 коп., пеня у розмірі 18 298 грн. 24 коп. відповідно до розрахунку заборгованості (а. с. 16-19).

Враховуючи наведене, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Скасовуючи ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 28.03.2017 суд касаційної інстанції зазначив, що при повторному розгляді справи в суді апеляційної інстанції необхідно належним чином перевірити надані банком докази заборгованості відповідача за кредитним договором, виписки по особовому рахунку боржника, які є первинними документами на підтвердження позовних вимог.

Згідно з ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статтей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Таким чином, при розгляді вказаної справи банк повинен був довести суду як факт самої заборгованості за тілом кредиту в розмірі зазначеному в позові, так і підстави стягнення з боржника відсотків за новою ставкою, пені та комісії за невиконання зазначених зобов'язань.

Матеріали справи свідчать, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04.11.2013 частково задоволено позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1915-0201047-1/ФКВ-08 від 23.09.2008. Стягнуто з відповідача на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість по тілу кредиту за договором 1915-0201047-1/ФКВ-08 від 23.09.2008 в сумі 1 306,30 доларів США. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено, оскільки заборгованість по відсоткам та комісії відсутня, що було підтверджено довідкою від 30.09.2013 (а. с. 55-58). Дане рішення набрало законної сили.

04.11.2013 відповідачем сплачено заборгованість у розмірі, встановленому судом, а саме 1 310,00 доларів США, що підтверджується квитанцією №28116828 (а. с. 59, 99).

Встановлено судом першої інстанції та незаперечується учасниками процесу, що відповідачем протягом 2013 - 2015 років сплачено на виконання умов договору суму у загальному розмірі 4 560,00 доларів США.

Таким чином, при розгляді даної справи було стягнуто заборгованість за вказаним кредитним договором з 23.09.2008 по 04.11.2013 рік.

Також з матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з новим позовом, банк просив стягнути заборгованість за кредитним договором без зазначення дат виникнення такої заборгованості, надавши лише Рахунок заборгованості за вказаним договором з 01.07.2010 (а. с. 16-19).

На спростування тіла кредиту позивач надав оригінали квитанції про сплату ним щомісячних платежів, які були досліджені та перевірені судом апеляційної інстанції.

Крім того, відповідач пояснив, що не згоден з висновками суду першої інстанції щодо стягнення з нього заборгованості по тілу кредиту, але рішення суду в цій частині він не оскаржував.

Перевіривши квитанції надані відповідачем на підтвердження своєчасної сплати ним щомісячних платежів, колегія суддів вважає їх належними та допустимими доказами, які підтверджують факт належного виконання відповідачем обов'язків за вищезгаданим кредитним договором.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦКУкраїни позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що позичальник, який добровільно погодився на умови кредитного договору, повинен належно їх виконувати, а уразі порушення зобов'язання настають негативні правові наслідки.

Вищезгадані штрафні санкції застосовуються до боржника за доведеністю факту невиконанням ним основного зобов'язання за договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Як вже зазначалося вище при розгляді справи в суді апеляційної інстанції відповідачем надані суду для огляду оригінали квитанцій про погашення кредиту.

Таким чином, відсутній факт неналежного виконанням ним зазначених договірних зобов'язань.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим, позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності заборгованості у відповідача.

За наведеного, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо відмови в задоволені позову про стягнення заборгованості по процентам, комісії та пені, з підстав необґрунтованості та стягнення суми по тілу кредиту, не запереченої ОСОБА_1 правильними.

За наведених обставин колегія суддів вважає невстановленим факт порушення відповідачем прав позивача на отримання коштів за вказаним кредитним договором.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Враховуючи наведені обставини та вимоги ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374-375, 381-384, 389-390 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Повний текст Постанови складено 23.01.2018.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: Н.О. Прокопчук

Т.А.Семенюк