Рішення № 71748711, 17.01.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.01.2018 Справа № 905/2303/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ, ЄДРПОУ 20077720,

до відповідача, Публічного акціонерного товариства “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз”, м. Краматорськ Донецької області, ЄДРПОУ 03361075,

про стягнення 27841317,75 грн., -

за участю уповноважених представників:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю, –

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 29.11.2017р. по 19.12.2017р.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №14/4-546 від 25.09.2017р. до Публічного акціонерного товариства “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз”, м.Краматорськ Донецької області, про стягнення заборгованості за договором №13-381-Б від 24.01.2013р., в розмірі 27841317,75 грн. (суми основного боргу у розмірі 21539810,30 грн., 3% річних за несвоєчасні розрахунки в сумі 1315869,07 грн., суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 4985638,38 грн.).

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/2303/17 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 09.10.2017р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/2303/17.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання договору купівлі-продажу природного газу №13-381-Б від 24.01.2013р. із відповідачем, неналежне виконання останнім своїх зобов'язань з оплати вартості поставленого природного газу протягом березня 2015р.-грудня 2015р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування інфляційних витрат, 3% річних.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано: розрахунок позовних вимог; витяги сальдо та операцій по підприємству відповідача з 01.01.2013р. по 31.07.2017р., у копіях: договір №13-381-Б від 24.01.2013р. разом із додатковими угодами №1 від 10.07.2013р., №2 від 31.12.2013р., №3 від 28.04.2014р., №4 від 15.05.2014р., №5 від 05.09.2014р., №6 від 10.11.2014р., №7 від 08.12.2014р., №8 від 22.12.2014р., №9 від 05.02.2015р., №10 від 10.03.2015р., №11 від 27.03.2015р., №12 від 06.04.2015р., №13 від 12.05.2015р., №14 від 03.06.2015р., №15 від 10.07.2015р., №16 від 28.10.2015р., №17 від 12.11.2015р., №18 від 25.11.2015р. до нього; акти приймання-передачі природного газу від 31.01.2013р., від 28.02.2013р., від 31.03.2013р., від 30.04.2013р., від 31.05.2013р., від 30.06.2013р., від 31.07.2013р., від 31.08.2013р., від 30.09.2013р., від 31.10.2013р., від 30.11.2013р., від 31.12.2013р., від 31.01.2014р., від 28.02.2014р., від 31.03.2014р., від 30.04.2014р., від 31.05.2014р., від 30.06.2014р., від 31.07.2014р., від 31.08.2014р., від 30.09.2014р., від 31.10.2014р., від 30.11.2014р., від 31.12.2014р., від 31.01.2015р., від 28.02.2015р., від 31.03.2015р., від 30.04.2015р., від 31.05.2015р., від 30.06.2015р., від 31.07.2015р., від 31.08.2015р., від 30.09.2015р., від 31.10.2015р., від 30.11.2015р., від 31.12.2015р., правоустановчі документи позивача.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.11-16, 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 216-217, 231, 264-265 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 2, 12, 15, 54-57, 61, 64, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

22.11.2017р. представником відповідача через канцелярію господарського суду Донецької області подано супровідний лист №15/1 від 21.11.2017р. разом з відзивом №15/1 – 2697 від 20.11.2017р., за змістом якого у зв’язку з винятковими обставинами просив відстрочити виконання рішення суду на 1 рік та зменшити розмір штрафних санкцій до 1 тисячі гривень.

До супровідного листа додано документи, наведені у переліку, у тому числі клопотання №15/1 – 2698 від 20.11.2017р. про відстрочення виконання рішення суду на 1 (один) рік та клопотання №15/1 – 2699 від 20.11.2017р. про зменшення суми нарахованих позивачем інфляційних втрат у розмірі 4 985 638,38 грн. до 1 тисячі гривень, 3% річних у розмірі 1 315 869,07 грн. до 1 тисячі гривень.

29.11.2017р. представником позивача представлено суду клопотання б/н від 29.11.2017р., до якого додано документи, наведені у переліку.

29.11.2017р. представником відповідача через канцелярію господарського суду Донецької області подано супровідний лист б/н від 27.11.2017р., до якого додано у копіях: акт звіряння розрахунків (сальдо на 31.08.2017р.), акт звірки розрахунків за період з 01.01.2013р. по 30.09.2017р., витяг з сайту Міністерства юстиції України “Безкоштовний запит. Загальна інформація про юридичну особу” щодо відповідача, витяги з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави №50104113 від 10.08.2016р., №53877230 від 01.11.2017р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.11.2017р. продовжено строк розгляду спору по справі №905/2303/17 на 15 днів по 26.12.2017р. в порядку ст.69 Господарського процесуального кодексу України, за наявності відповідного клопотання позивача.

15.12.2017р. набрала чинність редакція Закону України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” №2147 – VIII від 03.10.2017р.

19.12.2017р. представником позивача через канцелярію господарського суду Донецької області подано клопотання б/н б/д про долучення до матеріалів справи, до якого додано оновлений розрахунок.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.12.2017р. визначено розгляд справи №905/2303/17 за правилами загального позовного провадження; стадія: підготовче провадження; призначено справу №905/2303/17 до судового розгляду по суті на 17.01.2018р..

Представник позивача у судовому засіданні 17.01.2018р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі, проти задоволення клопотань відповідача заперечив.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.01.2018р. з сумою основного боргу погодився, підтримав заявлені клопотання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо наступного.

За приписами статті 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов’язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

24.01.2013р. між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (Продавець) та Публічним акціонерним товариством “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” (Покупець) укладено договір на купівлю-продаж природного газу №13-381-Б, згідно з яким Продавець зобов’язався передати у власність Покупцю у 2013-2015рр. природний газ, а Покупець зобов’язався прийняти та оплатити газ на умовах цього правочину (п.1.1 договору у редакції додаткової угод №8 від 22.12.2014р. до нього).

Відповідно до п.1.2 договору, газ, що продається за договором, використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, які є кінцевими споживачами газу.

За визначеннями п.2.1 договору у редакції додаткової угоди №15 від 10.07.2015р. до нього, Продавець передає Покупцеві у період з 01.01.2013р. по 31.12.2015р. газ в обсязі до 36646,801 тис.куб.м., у 2013р. – 13855,395 тис.куб.м., у 2014р. – 12046,070 тис.куб.м., у 2015р. – до 10745,336 тис.куб.м., в тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.): січень – 1291,029, лютий – 1255,692, березень – 884,670, квітень – 396,064, травень – 66,378, червень – 51,503, липень – 100,000, серпень – 100,000, вересень – 100,000, жовтень – 1000,000, листопад – 2000,000, грудень – 3500,000.

При цьому, сторони домовились про можливу зміну планового обсягу передачі газу протягом місяця продажу відповідно до встановленого порядку, а також дозволене відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +-5% від узгодженого обсягу без коригування (п.п.2.1.1, 2.1.2 договору).

Відповідно до п.3.3 договору, приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

За визначеннями п.3.4 договору, акт приймання-передачі газу містить дані про фактичні обсяги використаного газу, його фактичну ціну та вартість. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 5.1 договору визначено встановлення ціни (граничного рівня ціни) на природний газ НКРЕ.

Можливість змін ціни на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл та постачання газу вбачається з п.5.3 договору.

Згідно п.5.4 договору загальна сума вартості природного газу за договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Згідно з п.6.1 договору у редакції додаткової угоди №3 від 28.04.2014р. до нього, оплата за газ здійснюється Покупцем виключного грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця відповідно до вимог Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ. За наявності заборгованості Покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця (п.6.2 договору).

У пункті 6.4 договору сторони погодили, що Покупець не зазначає призначення платежу лише у випадку перерахування коштів з поточного рахунка із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця. У всіх інших випадках посилання на призначення платежу та розрахунковий період є обов’язковими.

Також, сторони погодились, що сума, яка була сплачена Покупцем понад вартість фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, зараховується сторонами як погашення заборгованості Покупця перед Продавцем за минулі періоди за договором, а у випадку відсутності простроченої заборгованості за договором сума, яка була сплачена Покупцем понад вартість фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, зараховується Продавцем як авансовий платіж на наступний розрахунковий місяць (п.6.5 договору).

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013р., і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015р., а в частині проведення розрахунків за газ – до їх повного здійснення. (п.11.1 договору у редакції додаткової угоди №11 від 27.03.2015р. до нього).

Додатковою угодою №17 від 12.11.2015р. до договору внесено зміни до правочину, п.6.2, п.6.4 викладено у наступній редакції: « 6.2 Оплата за газ здійснюється з поточного рахунка Покупця на поточний рахунок Продавця та зараховується як оплата за газ. п.6.4 Сторони погоджуються, що посилання на призначення платежу та розрахунковий період при перерахуванні коштів Покупцем є обов’язковим».

Дана додаткова угода набуває чинності з дати її підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками сторін та поширює дію на відносини сторін, що фактично склалися з 01.11.2015р. (п.4 додаткової угоди №17 від 12.11.2015р. до договору).

Як вбачається з матеріалів справи, у період, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах, що ними не заперечується.

Матеріали справи містять акти приймання-передачі природного газу, зокрема, від 31.03.2015р., від 30.04.2015р., від 31.05.2015р., від 30.06.2015р., від 31.07.2015р., від 31.08.2015р., від 30.09.2015р., від 31.10.2015р., від 30.11.2015р., від 31.12.2015р. за період березень-грудень 2015р., що підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

Згідно даних актів обсяги спожитого відповідачем природного газу наступні:

у березні 2015р. – 880,441 тис.куб.м. на суму 9403109,88 грн. (акт прийому-передачі від 31.03.2015р.) та 4,229 тис.куб.м. на суму 45165,72 грн. (акт прийому-передачі від 31.05.2015р.);

у квітні 2015р. – 396,064 тис.куб.м. на суму 3421992,96 грн.;

у травні 2015р. – 66,378 тис.куб.м. на суму 542441,02 грн.;

у червні 2015р. – 51,503 тис.куб.м. на суму 407903,76 грн.;

у липні 2015р. – 29,968 тис.куб.м. на суму 237346,56 грн.;

у серпні 2015р. – 27,022 тис.куб.м. на суму 214014,24 грн.;

у вересні 2015р. – 40,356 тис.куб.м. на суму 319619,52 грн.;

у жовтні 2015р. – 314,248 тис.куб.м. на суму 2488844,16 грн.;

у листопаді 2015р. – 839,278 тис.куб.м. на суму 6515781,76 грн.;

у грудні 2015р. – 1052,904 тис.куб.м. на суму 8179800,60 грн.

Таким чином, позивачем поставлено, а відповідачем отримано природний газ за період березень-грудень 2015р. у загальному обсязі 3702,391 тис.куб.м. на суму 31776020,18 грн.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого природного газу, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобов’язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Як було зазначено вище, за змістом п.6.1 договору у редакції додаткової угоди №3 від 28.04.2014р. до нього визначено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Доказів зміни строку оплати суду не представлено, з матеріалів справи не вбачається.

Приймаючи до уваги дати поставок природного газу та викладені умови оплати, остаточний розрахунок повинен бути здійснений не пізніше:

за березень 2015р. – 19.04.2015р.;

за квітень 2015р. – 19.05.2015р.;

за травень 2015р. – 19.06.2015р.;

за червень 2015р. – 19.07.2015р.;

за липень 2015р. – 19.08.2015р.;

за серпень 2015р. – 19.09.2015р.;

за вересень 2015р. – 19.10.2015р.;

за жовтень 2015р. – 19.11.2015р.;

за листопад 2015р. – 19.12.2015р;

за грудень 2015р. – 19.01.2015р.

При цьому, як свідчать матеріали справи, споживання природного газу у березні 2015р. в обсязі 4,229 тис.куб.м. на суму 45165,72 грн. зафіксовано у акті приймання-передачі природного газу №б/н від 31.05.2015р.

Отже, виходячи з обставин справи, суд дійшов висновку, що означений обсяг постачання газу у березні 2015р. (тобто з урахуванням такої його частини) фактично визначено остаточно лише 31.05.2015р., про що свідчить наведений відповідний акт.

За визначеннями п.3.4 договору, підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами, у них містяться дані про фактичні обсяги використаного газу, його фактичну ціну та вартість.

Таким чином слідує, що у такій спосіб сторони обумовили підставу для остаточного розрахунку. Тобто, складання акту приймання-передачі природного газу, із відображенням усіх перелічених даних, має юридичним наслідком визначення певного розміру зобов’язання покупця, у спірному випадку в частині обсягу спожитого газу та його вартості, ґрунтуючись на умовах укладеного договору.

Дослідивши у сукупності наведене положення договору разом із п.п.2.1.1, 2.1.2, 3.3 означеного правочину та фактичними обставинами справи, слідує, що сторонами обов’язок зі сплати вартості спожитого природного газу саме в розмірі 45165,72 грн. за поставлений природний газ у березні 2015р. в обсязі 4,229 тис.куб.м. визначено остаточно лише за станом на кінець травня 2015р.

Відтак, акт приймання-передачі природного газу №б/н від 31.05.2015р. є підставою для остаточного розрахунку між сторонами у сумі визначеній у ньому та обумовлює обов’язок відповідача щодо сплати безпосередньо такої вартості природного газу, з огляду на встановлення його поставки саме в наведеному у ньому обсязі, з моменту його оформлення.

За таких обставин, суд не вбачає правомірним застосування п.6.1 договору у прямому його значенні щодо визначення згідно нього моменту виникнення права вимоги зі сплати суми в розмірі 45165,72 грн. за зобов’язанням березня 2015р. в цій частині.

Суд дійшов висновку, що застосування цього положення правочину, у наведеній частині, можливе як звичай ділового обороту у сфері договірних відносин, що склались між сторонами, з метою усунення прогалин, які виникли в процесі правового регулювання взаємовідносин сторін, а саме у частині строків оплати поставленого природного газу в означених вище сумах.

Так, п.6.1 договору встановлено правило поведінки щодо порядку та умов проведення розрахунків, що є усталеним у певній сфері відносин.

Зважаючи на дане, суд дійшов висновку про наявність обов’язку відповідача з оплати вартості спожитого природного газу, обсяги якого відображено в акті приймання-передачі №б/н від 31.05.2015р. - здійснити розрахунок за нього у загальній сумі 45165,72 грн. не пізніше 19.06.2015р., що є поточним строком до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (в означеному випадку - складання акту).

Згідно даних, що містять витяги сальдо та операцій по підприємству відповідача з 01.01.2013р. по 31.07.2017р., відомості які відображено у акті звірки розрахунків за період з 01.01.2013р. по 30.09.2017р., з урахуванням п.6.2 договору №13-381-Б від 24.01.2013р., у редакції на час виникнення обов'язку з оплати за газ березня-жовтня 2015р., що обумовлює застосування п.2.10 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики №1000 від 02.08.2012р. “Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу”, п.10 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг №2516 від 30.09.2015р. “Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки” (чинні на дати проведення відповідачем оплат за спірним договором), зокрема, з 02.03.2015р. по 30.10.2015р., за спожитий природний газ перераховано: у березні 2015р. – 8561500,42 грн., у квітні 2015р. – 6129630,70 грн., у травні 2015р. – 2997586,19 грн., у червні 2015р. – 2036701,79 грн., у липні 2015р. – 863003,89 грн., у серпні 2015р. – 511204,46 грн., у вересні 2015р. – 893185,48 грн., у жовтні 2015р. – 1225826,48 грн., загалом на суму 23218639,41 грн.

З даного слідує сплата відповідачем у повному обсязі вартості спожитого природного газу, за рахунок платежів у відповідності до п.6.2 договору у приведеній редакції, у квітні 2015р.-вересні 2015р. (загальна сума 5143318,06 грн.), частково у сумі 8561500,42 грн. за спожитий газ березня 2015р. та у сумі 1225826,48 грн. за спожитий газ жовтня 2015р. Залишок переплат за квітень 2015р.-вересень 2015р. становить 8287994,45 грн.

Оплати на суму у розмірі 8287994,45 грн., що становлять суму понад вартість фактично отриманого газу за ці розрахункові місяці, відповідно до п.6.5 договору підлягають віднесенню на грудень 2014р.-лютий 2015р., адже за цими зобов'язаннями, з урахуванням встановленого, вбачається наявність заборгованості.

Як було зазначено вище, п.6.2 договору змінено додатковою угодою №17 від 12.11.2015р., що поширює свою дії на правовідносини між сторонами з 01.11.2015р., та визначає загальний порядок розрахунків.

З огляду на таке, керуючись приписами п.6.5 договору, оплати, проведені відповідачем 30.11.2015р. на суму 1888105,00грн. та 30.12.2015р. на суму 5560000,00 грн., за наявності заборгованості за минулі періоди підлягають зарахуванню за ними.

Відтак, відповідач всупереч статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, не виконав грошове зобов’язання з оплати вартості спожитого природного газу у березні 2015р. у сумі 886775,18 грн. (у т.ч. 45 165,72грн.), у жовтні 2015р. у сумі 1263017,68грн., у листопаді 2015р. у сумі 6515781,76 грн., у грудні 2015р. у сумі 8179800,60грн., загалом у розмірі 16845375,22 грн., у встановлені договором строки, як і на час розгляду справи.

Дані обставини у порядку встановленому Господарським процесуальним кодексом України не спростовано, протилежного з матеріалів справи не вбачається.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлений газ у березні 2015р.-грудні 2015р. відповідно до договору №13-381-Б від 24.01.2013р. підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 16845375,22 грн.

Беручи до уваги викладені висновки, визнання представником відповідача суми основного боргу у розмірі 21 539 810,30грн. за спірними зобов'язаннями суд не приймає, оскільки суперечить дійсним обставинам, а отже порушує права і охоронювані законом інтереси безпосередньо самого відповідача.

Одночасно, за приписами ст.625 Цивільного кодексу України прострочення відповідачем грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов’язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на таке, позивачем нараховано інфляційні витрати за прострочення основного зобов’язання у загальній сумі 4985638,38 грн. (нарахування здійснено загалом у період з 01.05.2015р. по 31.07.2017р. за зобов’язаннями березня 2015р.-липня 2015р., жовтня 2015р. - грудня 2015р., виходячи з суми боргу (за кожним зобов’язанням місяця), визначеної позивачем, як такої, що існувала на перший день місяця, наступного за місяцем, в якому платіж мав бути здійснений і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція/дефляція, з урахуванням проведених оплат, згідно розрахунку позовних вимог, наданого суду 19.12.2017р.).

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань” №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення – лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Отже, застосований позивачем розрахунок інфляційних витрат та 3% річних суперечить дійсним обставинам справи, оскільки неправильно визначено період та базу для їх нарахування, з огляду на викладене вище, і тому не може бути прийнятий судом.

Здійснив перерахунок інфляційних витрат, з урахуванням встановленого вище, за допомогою програми “Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН”, у межах визначеного періоду, а саме, з урахуванням здійснених оплат, за зобов’язаннями березня 2015р. на суму 841609,46 грн. з 05.2015р. по 07.2017р., на суму 45165,72 грн. з 07.2015р. по 07.2017р., за зобов’язанням жовтня 2015р. на суму 1263017,68грн. з 12.2015р. по 07.2017р., за зобов’язанням листопада 2015р. на суму 6515781,76 грн. з 01.2016р. по 07.2017р., за зобов’язанням грудня 2015р. на суму 8179800,60грн. з 02.2016р. по 07.2017р., суд дійшов висновку про їх дійсний розмір в загальній сумі 3596780,81 грн.

Одночасно, позивачем заявлено до стягнення 3% річних – 1315869,07 грн. (нарахування здійснено за зобов’язаннями березня 2015р.-липня 2015р., жовтня 2015р. - грудня 2015р. щодо кожної із сум, першим днем прострочення визначено 20-22е число місяця, наступного за місяцем поставки та у межах періоду згідно розрахунку, за всіма по 22.08.2017р., з урахуванням здійснених часткових оплат, згідно розрахунку позовних вимог, наданого суду 19.12.2017р.).

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування 3% річних з урахуванням встановленого вище, за допомогою програми “Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН”, за зобов’язаннями березня, жовтня-грудня 2015р., суд дійшов висновку про дійсний розмір цих вимог в сумі 1686364,43 грн., що становить суму більшу, ніж заявлено до стягнення.

Відповідач у клопотанні №15/1-2699 від 20.11.2017р. просить зменшити суму нарахованих позивачем інфляційних втрат у розмірі 4985638,38 грн до 1 тисячі гривень та 3% річних у розмірі 1315869,07 грн. до 1 тисячі гривень, з огляду на проведення антитерористичної операції на території здійснення господарської діяльності підприємства відповідача, зауважено на особливості здійснення такої діяльності, а також про надмірність цих нарахувань.

Стосовно наявності форс-мажорних обставин, слід зазначити таке.

Останні не можна розцінювати, як підставу для звільнення від сплати нарахованих згідно ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційних витрат, адже не є відповідальністю за своєю правовою природою пов’язаною з виною боржника.

У ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних та інфляційні витрати – є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов’язання, адже виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р. “Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права”, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (п.2.).

Означене встановлено Верховним судом України у постанові від 12.12.2011р. (Про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 02.08.2011р. у справі №07/238-10), та вказано, що інфляційні витрати та 3% річних нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Отже, приписами чинного законодавства не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов'язання або його виконання із порушенням встановлених договором термінів та не позбавляє кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України.

У розумінні ст.233 Господарського кодексу України, ст.551 Цивільного кодексу України, можуть бути зменшені штрафні санкції, до яких відповідальність передбачена ст.625 Цивільного кодексу України, за своєю правовою суттю, не відноситься.

З огляду на таке, твердження відповідача в цій частині судом до уваги не прийнято.

Таким чином, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” підлягають задоволенню в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” 3% річних у сумі 1315869,07 грн., інфляційних витрат у сумі 3596780,81 грн.

Одночасно відповідачем заявлено клопотання №15/1-2698 від 20.11.2017р. про надання відстрочки виконання рішення суду з підстав понесення значних збитків, недостатність тарифів, неможливості здійснення господарської діяльності у повному, належному обсязі, проведення на території Донецької області антитерористичної операції.

Дані обставини, за висновками заявника, свідчать про неможливість своєчасного та повного виконання ним своїх зобов’язань. Тому надання відстрочки підприємству, яке здійснює господарську діяльність у вищевказаних умовах, строком на 1 рік є вкрай необхідним заходом.

Відповідач у підґрунтя цих вимог надає у копіях: висновок Донецької торгово-промислової палати №1096/12.12-03 від 04.08.2015р. про істотну зміну обставин, заява про перегляд тарифу на послуги розподілу природного газу №б/н від 02.10.2017р., звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2015 рік, наказ Публічного акціонерного товариства “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” №51 від 27.02.2017р. «Про переведення ПАТ «Донецькоблгаз» на неповний робочий тиждень, встановлення графіку роботи».

Відстрочка виконання судового рішення в розумінні ч.3 ст.331 Господарського процесуального кодексу України може бути встановлена судом лише за умов наявності виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч.4 ст.331 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім’ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що основними споживачами природного газу, що постачається відповідачем, є установи і організації, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, підприємство постійно працює по збитковим тарифам та знаходиться у важкому фінансовому становищі, із зазнанням значних збитків, у тому числі внаслідок проведення антитерористичної операції у Донецькій області.

Додатковий фінансовий тягар у вигляді примусового стягнення 3% річних та інфляційних витрат може привести до банкрутства підприємства відповідача і поставить під загрозу можливість відновлення становища, та як наслідок подальшої реалізацій газу установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів.

Враховуючи викладене, суд вважає, що обставини, наведені відповідачем в підтвердження свого скрутного становища, є винятковими і ускладнюють виконання рішення.

Аналіз у сукупності представлених відповідачем доказів відносно свого фінансового становища, розмір спірних нарахувань поряд із сумою основного боргу, врахував фактичний строк прострочення грошових зобов'язань з боку відповідача, ступінь його вини у виникненні цього спору, зважаючи на встановлений договором поряддок розрахунків у період з березня 2015р. по жовтень 2015р., зумовлює висновок про те, що надання запитуваного відстрочення виконання рішення не призведе до істотного порушення гарантованих ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. прав позивача на отримання коштів і тим самим, захисту майнового права та його інтересу.

Одночасно, приймаючи до уваги викладене, фінансове становище позивача та його матеріальні інтереси, суд врахував погашення відповідачем заборгованості, загальний період прострочення, зважаючи на вид господарської діяльності, який здійснює відповідач, а також з урахуванням часу розгляду даної справи, дійшов висновку про доцільність відстрочення виконання рішення по даній справі на строк 9 місяців.

З огляду на таке, керуючись правом наданим ч.1 ст.239 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про надання Публічному акціонерному товариству “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” відстрочення виконання рішення на 9 місяців з моменту набрання законної сили даним судовим актом.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 7, 13, 42, 73-81, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ, до Публічного акціонерного товариства “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз”, м.Краматорськ Донецької області, про стягнення заборгованості за договором №13-381-Б від 24.01.2013р., в розмірі 27841317,75грн. (суми основного боргу у розмірі 21539810,30 грн., 3% річних за несвоєчасні розрахунки в сумі 1315869,07 грн., суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 4985638,38 грн.), задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” (84313, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Південна, б.1, ЄДРПОУ 03361075, банківські реквізити не зазначено) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м.Київ, Шевченківський район, вул.Богдана Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720, п/р26002301921 у АТ “Ощадбанк”, МФО 300465) 21758025,10 грн., у тому числі 16845375,22 грн. суми основного боргу, 3596780,81 грн. інфляційних витрат та 1315869,07 грн. 3% річних, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 187560,30 грн.

3. Надати Публічному акціонерному товариству “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” (84313, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Південна, б.1, ЄДРПОУ 03361075, банківські реквізити не зазначено) відстрочку виконання рішення господарського суду Донецької області від 17.01.2018р. по справі №905/2303/17 строком на 9 (дев`ять) місяців з моменту набрання даним судовим актом законної сили.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. В судовому засіданні 17.01.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

8. Повний текст рішення складено та підписано 22.01.2018р.

Суддя О.В. Кротінова