Постанова № 71746980, 18.01.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН № 336/6893/17

пр. № 3/336/56/2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 січня 2018 року м. Запоріжжя

Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Дацюк Ольга Ігорівна, при секретарі Скибі О.Б., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1, захисника адвоката ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Запоріжжя, проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючого,-

ВСТАНОВИВ:

17 листопаду 2017 року об 11.20 годині ОСОБА_1, керуючи автомобілем Mersedes Benz, реєстраційний номер LZA65436, рухаючись по пр. Соборному в районі будинку № 145 у м. Запоріжжя, при зміні напрямку руху та перестроюванні на іншу смугу руху не впевнився у безпеці та не дав дороги транспортному засобу Mersedes Benz Sprinter, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, який рухався у попутному напрямку у правій смузі руху, та скоїв зіткнення з вказаним транспортним засобом, внаслідок чого транспортні засоби були пошкоджені.

В судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 вину у скоєнні правопорушення не визнав, просив закрити провадження за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки порушення ПДР було допущено потерпілим. Щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди пояснив, що того дня їхав по пр. Соборному у м. Запоріжжя по середній смузі руху. Маючи намір припаркуватись, впевнився у тому, що нікому не заважає, та перестроївся в праву смугу руху, припаркувався та декілька секунд простояв, аж раптом відчув удар в правий задній кут автомобілю. Договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності він не уклав.

Захисник адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні наполягав, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки він не допустив порушень ПДР, а зіткнення сталось вже коли автомобіль під керуванням ОСОБА_1 зупинився та певний час залишався зупиненим, тож причиною дорожньо-транспортної пригоди є, на переконання захисника, порушення ПДР, допущені потерпілим.

Судом відхилене клопотання захисника про призначення судової автотехнічної експертизи, витрати з проведення якої захисник вважав необхідним віднести на рахунок бюджету, оскільки до завдань суду статтею 280 КУпАП вказано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Натомість питання, які захисник просив поставити на вирішення експерту спрямовані на доведення вини потерпілого у скоєнні правопорушення, натомість як наявність в діях потерпілого порушень Правил дорожнього руху України не підлягає встановленню в межах розгляду справи про адміністративне правопорушення з протоколом, який складений щодо іншої особи, оскільки наявність вини потерпілого не може бути врахована при розгляді справи, адже до повноважень суду при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП відноситься виключно з’ясування того, чи допущено порушення ПДР України особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, та чи перебуває це у причинно-наслідковому зв’язку з дорожньо-транспортною пригодою.

Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що того дня він рухався в правій смузі руху по пр. Соборному у м. Запоріжжя зі швидкістю близько 50 км/год. Автомобіль під керуванням ОСОБА_1 рухався у середній смузі руху, аж раптом, увімкнувши поворот, різко почав перестроюватись в праву смугу руху, не пропустивши автомобіль під керуванням потерпілого. Не зважаючи на те, що потерпілий застосував звуковий сигнал та заходи екстреного гальмування, зіткнення уникнути не вдалось. Після події ОСОБА_1 просив не викликати працівників поліції, але потім приїхав його родич та він відмовився вирішувати питання компенсації збитків мирним шляхом.

Допитана в якості свідка ОСОБА_5 суду пояснила, що 17.11.2017 року їхала в якості пасажира у маршрутці. Неподалік від зупинки громадського транспорту, коли пасажири готувались виходити, раптом маршрутний автобус різко загальмував, від чого пасажири втратили рівновагу. Автомобіль під керуванням ОСОБА_1 повертав перед ними зліва-направо. Водій маршрутного автобусу одразу запитав чи хтось щось бачив та хто готовий дати показання в якості свідка, на що ОСОБА_5 погодилась. В цей момент ОСОБА_5 побачила, як автомобіль під керування ОСОБА_1, який одразу після зіткнення стояв під кутом на проїжджій частині, вже після зіткнення та зупинки транспортних засобів рушив та проїхав вперед, припаркувавшись біля узбіччя. Залишивши потерпілому номер телефону, свідок, не дочекавшись працівників поліції, пішла у своїх справах.

Обставини правопорушення також підтверджуються схемою ДТП, письмовими поясненнями водіїв.

Схема дорожньо-транспортної пригоди, в якій зазначено місце зіткнення, а також і кінцеве розташування транспортних засобів та напрямок руху автомобілю під керування ОСОБА_1, ОСОБА_1 підписана без заперечень та зауважень.

Письмові пояснення потерпілого ОСОБА_3, наявні в матеріалах справи, відповідають його поясненням під час судового розгляду. Так, потерпілий вказував, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1, рухаючись попереду у середній смузі руху, різко змінив напрямок руху та намагався припаркуватись на вільне місце з середнього ряду, не надавши дорогу автомобілю під керуванням потерпілого.

Водночас пояснення ОСОБА_1М, які останній надав одразу після дорожньо-транспортної пригоди працівникам поліції, відрізняються від його пояснень під час судового засідання.

Так, 17.11.2017 року ОСОБА_1 вказував, що того дня рухався у середній смузі руху та, увімкнувши покажчик повороту та впевнившись у тому, що це є безпечним, перестроївся у праву смугу руху, а потім вирішив припаркувати автомобіль на вільне паркувальне місце, але у момент паркування сталось зіткнення.

Таким чином, пояснення ОСОБА_1 відрізняються між собою в частині зазначення часу зіткнення, оскільки в судовому засідання ОСОБА_1 вказав, що перед зіткненням його автомобіль не лише припаркувався, а вже і простояв кілька секунд.

Водночас пояснення ОСОБА_1, які надані працівникам поліції, так і в судовому засіданні, суд оцінює критично, оскільки вони суперечать іншим дослідженим у справі доказам, а саме схемі ДТП, фотографіям з місця ДТП, поясненням потерпілого, свідка та фактично виявленим пошкодженням автомобілів.

Так, на автомобілі ОСОБА_1 виявлені пошкодження заднього бамперу та розбитий задній стоп-сигнал, тобто пошкодження утворились в районі заднього правого кута автомобілю, а на автомобілі ОСОБА_3 пошкодження переднього бамперу, правої передньої блок-фари.

Водночас автомобіль ОСОБА_1 стоїть під кутом до проїзної частини, тож у разі якщо б автомобіль під керуванням ОСОБА_3 рухався прямолінійно та скоїв наїзд на автомобіль ОСОБА_1, то пошкодження на автомобілі ОСОБА_6 були б зосереджені лише в області заднього бамперу, оскільки в інший спосіб під’їхати до цього автомобілю якщо б він був припаркованим явно було б складно, враховуючи, що справа від автомобілю ОСОБА_1 розташоване дерево, а далі припаркований ще один автомобіль.

Так, на фотографіях з місця ДТП місце зіткнення позначене на асфальтовому покритті та вказане місце відповідає схемі ДТП, яка підписана ОСОБА_1 без заперечень, узгоджується з розташуванням автомобілю потерпілого в своїй кінцевій точці, а також поясненням потерпілого та свідка ОСОБА_5 Вказане місце зіткнення перебуває на правій смузі руху по ходу руху автомобілю під керування ОСОБА_3, натомість як автомобіль ОСОБА_1 від місця зіткнення знаходиться на певній відстані та ще і припаркований під кутом до проїзної частини.

У разі якщо зіткнення відбулось би за обставин, про які зазначав ОСОБА_1, а саме, що він на момент зіткнення зупинився та більше автомобіль не пересував, автомобіль під керуванням потерпілого був би розташований або безпосередньо біля автомобілю ОСОБА_1 у разі його зупинки одразу в момент зіткнення, або далі в напрямку руху у разі, якщо після зіткнення автомобіль під керуванням ОСОБА_3 продовжив рух.

Натомість розташування автомобілю ОСОБА_1 попереду автомобілю потерпілого по ходу руху обох транспортних засобів відповідає версії подій, про які зазначили потерпілий та свідок, та яка саме і викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, та спростовує показання ОСОБА_1 щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди.

Все вищевказане переконує суд у тому, що дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, а саме у зв’язку з тим, що ОСОБА_1, не впевнившись у безпеці, змінив напрямок руху та при перестроюванні з середньої смуги руху у праву смугу з метою подальшого паркування не дав дорогу автомобілю під керування ОСОБА_3, внаслідок чого сталось зіткнення.

У свою чергу ОСОБА_4 застосував екстрене гальмування, про що свідчать відповідні гальмівні сліди на дорожньому покритті, зафіксовані на схемі дорожньо-транспортної пригоди, тож здійснив усі передбачені ПДР заходи для уникнення зіткнення.

Відповідно до пунктів 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України від 10.10.2001 року № 1306, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. У разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися.

Дослідивши усі докази у їх сукупності суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення об’єктивно доведена схемою дорожньо-транспортної пригоди, поясненнями потерпілого та свідка, фотографіями з місця пригоди, описом пошкоджень транспортних засобів, які узгоджуються між собою та не суперечать одне одному.

Показання ОСОБА_1, який заперечував свою вину, на переконання суду, суперечать іншим дослідженим доказам та розцінюються судом як обраний ним на власний розсуд спосіб захисту з метою уникнення відповідальності за скоєне.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ст. 124 КУпАП як порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Обставин, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність, судом не встановлено.

При обранні виду стягнення суд враховує наступне.

ОСОБА_1 не працює, офіційних джерел доходу не має, суспільно корисною діяльністю не займається; автомобіль, яким він керував, належить іншій особі – іноземцю, та в установленому порядку в Україні не зареєстрований, договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу на час дорожньо-транспортної пригоди не був укладений.

Крім того, ОСОБА_1 у січні та квітні 2017 року притягувався до відповідальності за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ст. 126 ч. 1, ст. 122 ч. 2 КУпАП.

Все вищевикладене, а також вперте заперечення ОСОБА_1 вини у скоєнні правопорушення та намагання перекласти провину на потерпілого, переконує суд у тому, що ОСОБА_1, керуючи автомобілем, що є джерелом підвищеної небезпеки, не знає, не розуміє та не бажає дотримуватись вимог чинного законодавства та Правил дорожнього руху, не усвідомлює розміру відповідальності своєї як водія за безпеку інших учасників дорожнього руху.

Так, порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху в данному випадку могло призвести до отримання пасажирами маршрутного автомобілю тілесних ушкоджень, адже з пояснень свідка ОСОБА_5 вбачається, що задля уникнення зіткнення водій ОСОБА_4 був вимушений застосувати заходи екстреного гальмування, що призвело у свою чергу до втрати рівноваги пасажирами, які стояли, готуючись до виходу на зупинці.

За таких обставин, за відсутності у суду відомостей про можливість сплати ОСОБА_1 штрафу, та фактичне перекладання в Україні обов’язку щодо контролювання сплати правопорушниками штрафу саме на суди, суд вважає доцільним та вірним призначити стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 24, 33, 124, 283, 284 КУпАП,—

ПОСТАНОВИВ:

Накласти на ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Запоріжжя, проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адміністративне стягнення за ст. 124 КУпАП у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 (шість) місяців.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Запоріжжя, проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір в сумі 352,40 гривень (триста пятдесят дві гривні 40 коп).

Судовий збір сплачується за наступними реквізитами:

Стягувач: Державна судова адміністрація України, місце знаходження - вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ - 26255795, рахунок для зарахування до державного бюджету надходжень за кодом класифікації доходів бюджету 22030106 "Судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністрація України"):

отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/ 22030106;

банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві;

код банку отримувача: 820019;

рахунок отримувача: 31215256700001;

код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п’ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Суддя О.І. Дацюк

Строк пред‘явлення виконавчого документу «_____»_______20___року

Постанова набрала законної чинності «_____»_______20___року

Дата видачі «_____»_______20___року