
Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 553/2922/17
Провадження № 2-а/553/57/2018
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
18.01.2018 рокум. Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді - Парахіна Є.В.,
при секретарі - Остапченко Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В :
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Полтавського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії, в якому вказує, що 03.10.2017 року вона звернулася до відповідача з заявою про призначення пенсії за вислугу років на підставі ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" як працівник прокуратури, що має вислугу років більше 23 років 6 місяців, додавши до заяви всі необхідні документи. Рішенням № 518 від 04.10.2017 року, яке вона отримала 18.10.2017 року відповідач відмовив їй в призначенні пенсії за вислугою років з посиланням на відсутність необхідного стажу роботи на посадах прокурорів та у зв’язку з відсутністю у чинному пенсійному законодавстві правових норм щодо призначення пенсії.
ОСОБА_2 рішення вважає необґрунтованим та незаконним, оскільки на час звернення до відповідача мала необхідну вислугу років, що дає право на пенсію, в тому числі стаж роботи на посадах прокурорів в органах прокуратури Полтавської області 22 роки 3 місяці 9 днів, наявність якого підтверджується ксерокопією трудової книжки та довідкою прокуратури Полтавської області № 11-274 вп -17 від 02.10.2017 року, та період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку 1 рік 5 місяців 22 дні, який згідно ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" має зараховуватися до вислуги років, що дає право на пенсію.
Просить визнати протиправним та скасувати рішення Полтавського об’єднаного управління Пенсійного фонду України № 518 від 04.10.2017 року щодо відмови їй у призначенні пенсії за вислугу років, а також зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату їй пенсії за вислугу років згідно ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" з часу звернення до Полтавського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, а саме з 03.10.2017 року, виходячи з розрахунку 60 % від суми місячного (чинного заробітку) відповідно до довідки прокуратури Полтавської області від 02.10.2017 року за № 18-389/вих17.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, надавши заяву з проханням розглядати справу без її участі.
Представник відповідача, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд справи у його відсутність.
Представник відповідача у поданих ним письмових запереченнях просила відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що дії відповідача є правомірними, оскільки позивач на час звернення до органу Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії не мала необхідного стажу, визначеного в п. 1 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру", що давав би їй право на призначення пенсії за вислугу років. Крім того, згідно п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213 від 02.03.2015 року, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, в тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються зокрема, відповідно до Закону України "Про прокуратуру". Отже з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеним законом, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються. Відповідно до ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" умови та порядок перерахунку пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, проте на час звернення позивача за перерахунком пенсії відповідний нормативно-правовий акт прийнято не було.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна доводити ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків , встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 в період з 24.05.1995 року по 02.10.2017 року працювала в органах прокуратури Полтавської області, тобто 22 роки 04 міс. 08 днів, а саме: стажистом на посаді старшого помічника прокурора Шишацького району з 24.05.1995 року по 25.04.1996 року, помічником прокурора Шишацького району з 25.04.1996 року по 27.10.1997, виконуючим обов’язки старшого помічника прокурора Шишацького району з 27.10.1997 року по 22.12.1997 року, старшим помічником прокурора Шишацького району з 22.12.1997 року по 10.01.2002 року, прокурором відділу нагляду за додержанням і застосуванням законів з 10.01.2002 року по 13.05.2002 року, страшим прокурором відділу нагляду за додержанням і застосування законів з 13.05.2002 року по 17.01.2004 року, заступником Полтавського міжрайонного транспортного прокурора з 17.01.2004 року по 16.03.2004 року, заступником начальника відділу захисту майнових прав, інших особистих прав і свобод громадян та інтересів держави прокуратури області з 16.03.2004 року по 07.10.2008 року, старшим помічником прокурора області з питань нагляду за додержанням застосування законів на транспорті з 07.10.2008 року по 25.06.2011 року, старшим помічником прокурора області з питань правозахисної діяльності протидії корупції та злочинності у сфері транспорту з 25.06.2011 року по 12.06.2012 року, старшим прокурором прокуратури області з питань правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності на транспорті з 12.06.2012 року по 20.12.2012 року, заступником Полтавського прокурора з нагляду за додержанням законів в транспортній сфері з 20.12.2012 року по 31.01.2015 року, старшим прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримки державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні з 31.01.2015 року по 23.12.2015 року, прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні з 23.12.2015 року по 12.01.2016 року, прокурором відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримки обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури області з 12.01.2016 року по 22.11.2016, прокурором відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування, підтримання державного обвинувачення та координації діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури області з 22.11.2016 року по теперішній час, всього стаж роботи станом на 02.10.2017 року становить 22 роки 04 місяці 08 днів, що підтверджується довідкою прокуратури Полтавської області від 02.10.2017 року № 11-274 вн-17 та належним чином завіреною копією трудової книжки ОСОБА_1 серії БТ-1 № 9089449.
Крім того, у період часу з 01.10.1987 року по 07.02.1994 року позивачка ОСОБА_1 працювала на посаді діловода Шишацької селищної ради народних депутатів.
У відповідності до свідоцтва про народження І-КЕ №260000 від 16.08.2017 року, позивачка ОСОБА_1 06.06.1992 року народила сина ОСОБА_3.
Згідно з розпорядження №21 голови виконавчого комітету Шашацької селищної ради народних депутатів від 17.08.1992 року діловоду селищної ради ОСОБА_1 надано відпустку по догляду за дитиною до 3-х річного віку з 17 серпня 1992 року. 07.02.1994 року позивач звільнена із займаної посади діловода Шашацької селищної ради народних депутатів за власним бажанням на підставі розпорядження № 5 від 06.02.1994 року, що підтверджується записами її трудової книжки.
Таким чином, позивачкою документально підтверджено період перебування її у відпустці по догляду за дитиною з 17.08.1992 року по 07.02.1994 року.
03.10.2017 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до Полтавського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років на підставі Закону України "Про прокуратуру".
Разом з заявою ОСОБА_1 подала до органу Пенсійного фонду довідку прокуратури Полтавської області про призначення пенсії відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» № 18-389/вих/17 від 02.10.2017 року та розрахунок інших виплат, передбачених діючою системою оплати праці, за період з 91 жовтня 2012 року по 30 вересня 2017 року.
Рішенням Полтавського об’єднаного управління Пенсійного фонду України (Подільський район) № 518 від 04.10.2017 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" у зв’язку з відсутністю необхідного стажу роботи на посадах прокурорів та у зв’язку з відсутністю у чинному пенсійному законодавстві правових норм щодо призначення пенсій.
Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
Конституція України має найвищу юридичну силу та її норми прямої дії. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції Україниі повинні відповідати їй, що визначено ст. 8 Конституції України.
Стаття 19 Конституції України зобов’язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, що передбачено ст. ст. 22, 58 Конституції України.
Статтею 46 Конституції України громадянам України гарантовано право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст. 64 Конституції України право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України, є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, у тому числі в органах прокуратури (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
Даючи правову оцінку запереченням відповідача щодо безпідставності позовних вимог у зв’язку з відсутність нормативно-правового регулювання, суд виходить з такого.
Умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначено ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" 14.10.2014 року № 1697-VII.
Враховуючи той факт, що позивачка ОСОБА_1 реалізувала своє право на звернення за призначенням пенсії 03.10.2017 року, питання щодо наявності у неї права на пенсійне забезпечення як працівника прокуратури має вирішуватись у відповідності до чинної ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року.
Суд зазначає, що важливою умовою для призначення пенсії за вислугу років є певний стаж роботи за спеціальністю.
Спеціальний стаж - це період роботи в певних умовах праці чи на посадах, з якими законодавець пов'язує пільгове (або за особливими правилами) пенсійне забезпечення.
Вислуга років є видом спеціального стажу. Це період виконання особливого роду трудової діяльності або державної служби, коли до особи, яка її здійснює, пред'являють особливі вікові, а також підвищені психічні та фізичні вимоги, при тривалому виконанні якої особа втрачає відповідну професійну працездатність.
Так, стаття 51 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Правом вислуги років користуються різні категорії осіб, у тому числі й прокурорсько-слідчі працівники на підставі Закону України "Про прокуратуру".
Відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 86 Закону № 1697-VII, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців.
Згідно з ч. 2 ст. 86 Закону № 1697-VII, пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 86 Закону № 1697-VII, до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.
Період перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною до трьох років не було враховано органом Пенсійного фонду до вислуги років, що дає право на пенсію.
Суд вважає такі висновки помилковими. Так, у ст. 15 Закону України "Про прокуратуру" визначено перелік посад в органах прокуратури, які визначають статус прокурора. Проте в ч.6 ст. 86 Закону встановлено, що до вислуги років зараховується не тільки час роботи на прокурорських посадах, визначених ст.15 цього Закону, а й перебування на інших посадах, конкретний перелік яких визначено цією статтею, військова служба, частина навчання в вищих юридичних навчальних закладах, а також відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Той факт, що позивач на момент перебування у відпустці по догляду за дитиною не працювала на посадах, визначених ст.15 ст. 15 Закону України "Про прокуратуру", на переконання суду, не є підставою для неврахування цього періоду до стажу, необхідного для виходу на пенсію за вислугою років, оскільки ч. 6 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" не пов'язує період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку безпосередньо з роботою на посадах, визначених в ст. 15 вказаного Закону.
Крім того, стаття 181 Кодексу законів про працю України передбачає, що відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується як до загального так і до спеціального стаж роботи і до стажу роботи за спеціальністю.
Указані норми передбачають зарахування відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до спеціального стажу роботи незалежно від того, де працювала особа під час цієї відпустки. При цьому, суд враховує, що один і той же період трудового стажу не може зараховуватись двічі.
Враховуючи вище викладене, період перебування позивачки у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має бути зарахований до спеціального стажу роботи.
Таким чином, станом на 03.10.2017 року вислуга років позивачки складає більш ніж 23 роки і 6 місяців та є достатньою для призначення їй пенсії за вислугу років виходячи з приписів ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року.
Отже, рішення відповідача № 518 від 04.10.2017 року про відмову у призначенні позивачці пенсії за вислугою років не може бути визнане правомірним, тому підлягає скасуванню.
Доводи відповідача щодо відсутності підстав для призначення пенсії за вислугу років позивачу, оскільки згідно з п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213 норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України "Про прокуратуру" скасовуються, а тому з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про прокуратуру" не призначаються, раніше призначені не перераховуються, а ОСОБА_2 України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року не поширює свою дію на спірні правовідносини, суд вважає помилковими.
Так, п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213 дійсно зазначає, що, у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року, скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника - консультанта народного депутата України.
ОСОБА_2 набув чинності з 01.04.2015 року. Враховуючи, що спеціальний закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року прийнятий не був, з вказаної дати втратили чинність норми України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ, зокрема, щодо права прокурорів і слідчих на пенсійне забезпечення за вислугу років і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються.
Однак, 15.07. 2015 року набрав законної сили ОСОБА_2 України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, відповідно до ч. 1 ст. 86 якого прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років.
Таким чином з 15.07.2015р. законодавчо встановлено право осіб на пенсійне забезпечення за вислугу років згідно Закону № 1697, а тому положення Закону № 213 до спірних правовідносин не застосовуються.
Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, , а також ст.86 цього Закону є чинними, не скасовані та не зупинені як на момент виникнення спірних правовідносин, так і час розгляду справи в суді , а тому суд вважає, що з 15 липня 2015 року право прокурорів на пенсійне забезпечення за вислугу років законодавцем було відновлено.
При цьому, суд також застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини як джерела права (ст. 6 КАС України).
В Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Будченко проти України" cуд зазначив, що відповідне законодавство, яке звільняло заявника від певних виплат, було ухвалено у 1999 році та згідно з ним відповідний механізм мав бути запроваджений протягом чотирьох місяців. Проте його було запроваджено тільки через десять років. Для пояснення такої бездіяльності не було надано жодних доводів. Враховуючи тривалу бездіяльність держави та той факт, що заявник працював на державному підприємстві, Суд вважав, що через нездатність забезпечити звільнення його від оплати, на що заявник мав право за законом в розумні терміни, держава поклала на нього надмірний та неспіврозмірний тягар, порушивши таким чином свої зобов'язання за статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції (пункти 45 - 46).
У справах "Сірик проти України" від 31.03.2011 оку., "Редакція газети "Правое дело" та "Штекель проти України" від 5.05.2011 року, "Ліндон, Очаковський-Лоран і Жюлі проти Франції" від 22.10.2007 року, "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" від 13.12.2001 року Європейський суд з прав людини, крім іншого, зазначав, що норма не може вважатися законом до того часу, поки її не буде сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати громадянинові можливість регулювати свою поведінку: він має бути здатен за потреби та відповідної консультації, передбачати наслідки, які може потягнути за собою його дія, тією мірою, що є розумною за відповідних обставин.
Крім того, у пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства(Chahal v. the United Kingdom", (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Крім того, cуд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
З огляду на вищенаведене, суд приходить до переконливого висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про визнання рішення відповідача № 518 від 04.10.2017 року про відмову у призначенні пенсії за вислугою років протиправним та його скасування.
Крім того, суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги позивача про покладення обов’язку на відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" з часу звернення до Полтавського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, а саме з 03.10.2017 року, виходячи з розрахунку 60 % від суми місячного (чинного заробітку) відповідно до довідки прокуратури Полтавської області від 02.10.2017 року за № 18-389/вих17.
А тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5-12, 192-194, 241-246 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_1 до Полтавського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Полтавського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області № 518 від 04.10.2017 року щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру".
Зобов’язати Полтавське об’єднання управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" з часу звернення до Полтавського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, а саме з 03.10.2017 року, виходячи з розрахунку 60 % від суми місячного (чинного заробітку) відповідно до довідки прокуратури Полтавської області від 02.10.2017 року за № 18-389/вих17.
Стягнути з Полтавського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1280 грн. 00 коп.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 22.01.2018 року
Суддя Ленінського районного суду м. Полтави ОСОБА_4
Судове рішення № 71733466, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави) було прийнято 18.01.2018. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 553/2922/17. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: