Постанова № 71732868, 23.01.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/1673/16-ц Головуючий у І інстанції Потабенко Л. В.Провадження № 22-ц/780/188/18 Доповідач у 2 інстанції Сліпченко О. І.Категорія 1 23.01.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 січня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Сліпченка О.І., Гуля В.В., Іванової І.В.,

за участю секретаря: Дрозда Р.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4

відповідачі - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 жовтня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про витребування майна з чужого незаконного володіння,-

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,-

встановила:

У липні 2016 року ОСОБА_4 звернулась з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 20.12.2007 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (надалі ПАТ «УкрСиббанк» та/або банк) та позивачем ним було укладено договір про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 32 000 євро, що еквівалентно 232 461 грн. 60 коп. за курсом НБУ на день укладення договору, а ОСОБА_4 зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути банку кредитні кошти та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у договорі, наданий кредит до 20.12.2022 року, згідно графіку погашення кредиту та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 8,5% річних.

03.06.2005 року позивач згідно договору купівлі-продажу придбав квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 39,1 кв.м., житловою площею 18,9 кв.м..

29.12.2007 року з метою забезпечення забов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором, між ним та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено договір іпотеки, відповідно до якого позивач передав банку в іпотеку однокімнатку квартиру АДРЕСА_1.

У зв'язку з виникненням кредитної заборгованості позивач звернувся до відповідача з листом щодо реструктуризації заборгованості. Листом від 28.03.2014 року позивача було повідомлено про те, що АТ «УкрСиббанк» відступив ТОВ «Кей-Колект» прав вимоги за договором іпотеки до ОСОБА_4 за зобов'язаннями по кредитному договору. 16.07.2015 року ТОВ «Кей-Колект» звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфін Б.М. із заявою про державну реєстрацію права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі якої приватним нотаріусом прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на дану квартиру.

Просив визнати неправомірними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Б.М. щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно, однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 22915191 від 16.07.2015 року про державну реєстрацію права власності на квартиру, загальною площею 39,1, житловою 18,9 кв.м., АДРЕСА_1, витребувати майно з чужого незаконного володіння, а саме квартиру загальною площею 39,1 кв.м., житловою 18,9 кв.м., АДРЕСА_1.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 25 жовтня 2017 року провадження у справі в частині визнання неправомірними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Б.М. щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно, однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про державну реєстрацію права власності на квартиру закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України (в редакції 2004 року), оскільки спір, що виник між сторонами не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має бути розглянутий в порядку адміністративного судочинства.

Закриваючи провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України (в редакції 2004 року), суд першої інстанції виходив з того, що приватний нотаріус Суперфін Б.М. під час здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі договору іпотеки, діяв виключно як державний реєстратор, тобто без вчинення нотаріальної дії, а тому позовні вимоги до приватного нотаріуса Суперфін Б.М. як спеціального суб'єкта, на якого покладено функцій державного реєстратора, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Вказана ухвала постановоюАпеляційного суду Київської області від 23 січня 2018 року скасована та справу передано для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 25 жовтня 2017 року в частині витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_4 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість порушення судом норм матеріального та процесуального права просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що договір іпотеки ним не оскаржувався, оскільки він погоджується з його умовами, особливо п. 5.2 де зазначено, що позасудове врегулювання здійснюється двома способами, або зверненням стягнення на предмет іпотеки або передачею права власності на предмет іпотеки іпотеко держателю на підставі окремого договору. Під час розгляду справи достовірно встановлено, що такі договори не укладались та не підписувались, та вони відсутні. Тобто вказані дії нотаріуса, щодо реєстрації права власності на квартиру за ТОВ «Кей-Клект» є неправомірними.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами;

1)письмовими, речовими і електронними доказами;

2)висновками експертів

3)показань свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає у повній мірі.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, суд прийшов до висновку, про відсутність правових підстав для задоволення вимог ОСОБА_4, оскільки ТОВ «Кей-Колект» є іпотекодержателем і вправі діяти в межах договору і чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 03.06.2005 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого ОСОБА_4 придбав квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

20.12.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 був укладений договір про надання споживчого кредиту №11272491000, відповідно до якого банк надав ОСОБА_4 кредит в сумі 32000 євро, що дорівнювало еквіваленту 232461,60 гривень за курсом НБУ на день укладання договору, а ОСОБА_4 зобов'язався належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у даному договорі.

Відповідно до п. 1.2.2. договору про надання споживчого кредиту, ОСОБА_4 зобов'язався повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку № 1 до договору, але в будь-якому випадку не пізніше 20.12.2022 року. Відповідно до п. 1.3.1. договору про надання споживчого кредиту, за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 8,500% річних.

29.12.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» до ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки № 73382, відповідно до якого ОСОБА_4 передав в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 39,1 кв.м., жилою площею 18,9 кв.м., що належить йому на праві власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 5.1. договору іпотеки, сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Відповідно до п. 5.2. договору іпотеки, позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому ЗУ «Про іпотеку», отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому ЗУ «Про іпотеку».

16.02.2009 року між АКІБ «УкрСиббанк» до ОСОБА_4 була укладена додаткова угода № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 11272491000 від 20.12.2007 року, якою сторони домовились викласти п. 1.2.2 договору в іншій редакції, відповідно до якої ОСОБА_4 зобов'язався повернути кредит не пізніше 20.12.2027 року.

12.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» були укладені договір факторингу № 1 та договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки.

Відповідно до копії повідомлення про відступлення прав вимог за кредитним договором або договором про відкриття та використання картрахунку № 12-22/26983 від 15.12.2011 року, ПАТ «УкрСиббанк» повідомило ОСОБА_4 про відступлення прав вимоги заборгованості за кредитним договором № 11272491000 від 20.12.2007 року ТОВ «Кей-Колект». В даному повідомленні банк вказує про наявність заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором в розмірі 32530,96 євро.

Відповідно до копії договору про надання послуг № 6-к від 01.11.2013 року, ТОВ «Кей-Колект» доручило, а ТОВ «Укрборг» прийняв на себе зобов'язання за винагороду надавати послуги, а саме здійснювати дії, спрямовані на сприяння погашенню наявної заборгованості боржників перед ТОВ «Кей-Колект».

15.01.2015 року ТОВ «Кей-Колект» направило на адресу ОСОБА_4 повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», в якому повідомило, що борг ОСОБА_4 за кредитним договором складає 38494,99 євро, та про намір набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання або звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу від власного імені квартиру, що є предметом іпотеки.

08.06.2015 року ТОВ «Кей-Колект» нотаріально завіреною вимогою про усунення порушення, повідомило ОСОБА_4 про те, що 12.12.2011 року ПАТ «УкрСиббанк» уклало з ТОВ «Кей-Колект» договір факторингу № 1, за яким відступило право вимоги по кредитному договору № 11272491000 укладеному 20.12.2007 року, та на підставі договору про відступлення прав за іпотечними договорами від 12.12.2011 року, відступило право вимоги за іпотечним договором № 73382. В даній вимозі ТОВ «Кей-Колект» вимагало протягом тридцяти днів усунути порушення кредитного договору та оплатити на користь ТОВ «Кей-Колект» грошові кошти: заборгованість за кредитом 688 993 грн. 72 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитом 276880 грн. 91 коп. Також ТОВ «Кей-Колект» повідомило, що у випадку невиконання цієї вимоги ТОВ «Кей-Колект» вправі здійснити продаж предмету іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

ОСОБА_4 направив на адресу ТОВ «Кей-Колект» лист заперечення на вимогу про усунення порушення від 02.07.2015 року, в якому зазначив, що не давав своєї згоди на продаж квартири, та те, що у нього відсутня заборгованість за кредитним договором.

Відповідно до копії інформаційної довідки № 60817132 від 07.06.2016 року, ТОВ «Кей-Колект» є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1, підстава виникнення права власності: договір іпотеки від 27.12.2007 року, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Б.М., індексний номер 22915191 від 16.07.2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 9 Закону № 1952-IV, у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Нотаріус, в розумінні ст. 46-1 Закону України «Про нотаріат», як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно та який має печатку такого реєстратора,здійснює повноваження відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових праві на нерухоме майно та їх обтяжень».

Частиною 9 статті 15 вищевказаного Закону визначено, що державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

Пунктом 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868 визначено, що державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру прав проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. Нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Виходячи зі змісту пункту 46 вищевказаного порядку, для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає, зокрема, завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги.

Виходячи зі змісту статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною п'ятою статті 3 вищевказаного Закону визначено, що іпотека ає похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

В силу частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

За змістом частин 2,3 статті 36 Закону України «Про іпотеку», договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

В розділі 5 іпотечного договору передбачено, сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, двома способами, а саме передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку встановленому ЗУ «Про Іпотеку», та отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодержателя на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку встановленому ЗУ «Про іпотеку».

Позивачем не надано доказів оспорення договору іпотеки повністю або у частині застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

В ході розгляду справи встановлено, що договір іпотеки укладений між сторонами добровільно. Укладаючи вказаний договір позивач надав згоду на перехід права власності (відчуження) до іпотекодержателя в майбутньому у разі настання чітко визначених обставин.

Також в ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_4 не виконував належним чином зобов'язання за договором про надання споживчого кредиту, зобов'язання не виконане, а відтак договір іпотеки є чинним і дійсним до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Також в матеріалах справи міститься повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки у разі не вирішення питання проблемної заборгованості. Наявність заборгованості підтверджує порушення боржником виконання умов кредитного договору, що є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення вимог ОСОБА_4, оскільки ТОВ «Кей-Колект» є іпотекодержателем і вправі діяти в межах договору і чинного законодавства та вважає, що він ухвалив законне і обґрунтоване рішення на підставі належних та допустимих доказів по справі.

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить

Оскільки, судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.

Таким чином, колегія суддів вважає необхідним залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374 - 375 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: