Ухвала суду № 71729966, 26.03.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/5945/12

Головуючий у 1-й інстанції: Шаповалова Т.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Ватаманюка Р.В. Курка О. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хмільницька будівельна компанія" до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хмільницька будівельна компанія" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони до суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАСУ справу розглянуто у порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що останню необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що на підставі направлення від 27 листопада 2012 року № 346 виданого Хмільницькою об'єднаною державною податковою інспекцією головним державним податковим ревізором-інспектором відділу оподаткування податкового контролю Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції інспектором податкової служби ОСОБА_2, відповідно до листа Дніпродзержинської ОДПІ №1281 507 від 02 липня 2012 року та акту позапланової виїзної перевірки TOB "Дніпротранснафта" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01 квітня 2011 року по 30 вересня 2011 року, листа Кременчуцької ОДПІ №24/7/15-322 від 03 січня 2012 року та зустрічної звірки TOB "Інтекссервіс-2011" з питань правомірності проведених господарських відносин із контрагентами-покупцями за вересень-жовтень 2011 року, згідно яких встановлено обставини, що свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з TOB "Хмільницька будівельна компанія", на підставі п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 п.п.78.1.1 п.78.1 статті 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI та на виконання наказу Хмільницької ОДПІ № 552 від 27 листопада 2012 року проведена позапланова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Хмільницька будівельна компанія" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ "Дніпротранснафта" за період з 01 квітня 2011 року по 30 вересня 2011 року та з ТОВ "Інтекссервіс-2011" за вересень-жовтень 2011 року, відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складено акт № 72-22-34680933 від 10 грудня 2012 року. Висновками вказаного акту зафіксовано наступні порушення:

- п.п.14.1.36. п.п.14.1.231 п. 14.1 ст.14. п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4. п.138.6, п.п. 138.8.1 п. 138.8. статті 138 Податкового Кодексу України, в результаті чого TOB "Хмільницька будівельна компанія" занижено податок на прибуток у загальній сумі 538356 грн., в т.ч.: за 2 квартал 2011 року в сумі 11992 грн., за 3 квартал 2011 року в сумі 456093 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 70271 грн.

- п.44.1, п.44.3, п.44.5 п.44.6 статті 44, п.198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого TOB "Хмільницька будівельна компанія" занижено податок на додану вартість в сумі 468136 грн., в тому числі: за травень 2011 року в сумі 49819 грн., за червень 2011 року в сумі 39336 грн., за липень 2011 року в сумі 112570 грн., за серпень 2011р. в сумі 158274 грн., за вересень 2011 року в сумі 62186 грн.

На підставі акту перевірки № 72-22-34680933 від 10 грудня 2012 року Хмільницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Вінницької області Державної податкової служби винесені податкові повідомлення-рішення від 24 грудня 2012 року №0000262200 яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 538356,00 грн. та № НОМЕР_1 яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 562882,00 грн., з яких за основним платежем на 468136,00 гривень, за штрафними санкціями на суму 94746,00 гривень.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірності висновків актів перевірок та прийняття на їх підставі податкових повідомлень-рішень, натомість позивач надав необхідний і достатній обсяг доказів на підтвердження правомірності своїх дій та незаконності та необґрунтованості висновків актів перевірок і прийнятих на їх підставі податкових повідомлень-рішень. Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

В періоді який перевірявся, ТОВ "Хмільницька будівельна компанія" мало господарські відносини з TOB "Дніпротранснафта" та ТОВ "Інтекссервіс-2011", а саме операції по придбанню бітуму нафтового, мазуту, бітумноъ емульсії.

05 травня 2010 року між ТОВ "Хмільницька будівельна компанія" та ТОВ "Дніпротранснафта" укладено договір купівлі-продажу № 050510 відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар -бітум - в асортименті, кількості та цінам, які вказані в накладних, що супроводжують партію товару. Поставка товару здійснюється продавцем на умовах DDP, по реквізитам, вказаним покупцем (а.с.28, т.1). Додатковою угодою від 10 травня 2011 року строк дії договору продовжено до 31 грудня 2011 року (а.с.29, т.1).

Відповідно до зазначеного Договору купівлі-продажу від 05 травня 2010 року № 050510 TOB "Хмільницька будівельна компанія" придбано в ТОВ "Дніпротранснафта" бітум нафтовий згідно видаткових накладних:

- № 1005 від 10 травня 2011 року в кількості 25,04 т на суму 147944,58грн, ПДВ 29588,92 грн;

- № 25051 від 25 травня 2011 року в кількості 30,96 т на суму 182921,9грн, ПДВ 36584,38 грн;

- № 29061 від 29 червня 2011 року в кількості 31,26 т на суму 196677,6 грн, ПДВ 39335,52 грн;

- № 0107 від 1 липня 2011 року в кількості 28,9 т на суму 181829,17грн, ПДВ 36365,83грн;

- № 19071 від 19 липня 2011 року в кількості 30,24 т на суму 190890грн, ПДВ 38178грн.;

- № 19072 від 19 липня 2011 року в кількості 30,12 т на суму 190132,5 грн, ПДВ 38026,5 грн;

- № 13082 від 13 серпня 2011 року в кількості 33,4 т на суму 207358,33 грн, ПДВ 41471,67 грн;

- № 29082 від 29 серпня 2011 року в кількості 32 т на суму 198666,67 грн, ПДВ 39733,33 грн;

- № 29083 від 29 серпня 2011 року в кількості 32,48 т на суму 201646,67 грн, ПДВ 40329,33 грн;

- № 3108 від 31 серпня 2011 року в кількості 29,62 т на суму 183890,83 грн, ПДВ 36778,17 грн;

- № 02092 від 02 вересня 2011 року в кількості 31,94 т на суму 203617,5 грн, ПДВ 40723,5грн;

- № 15091 від 15 вересня 2011 року в кількості 29,18т на суму 190156, 33 грн, ПДВ 38031,27 грн;

- №1709 від 17 вересня 2011 року в кількості 31,2 т на суму 203320 грн., ПДВ 40664 грн..

Позивачем надано відповідні податкові накладні на кожну поставку товару згідно зазначеного договору, зокрема № 7 від 10 травня 2011року, №27 від 25 травня 2011 року, №50 від 29 червня 2011 року, №1 від 1 липня 2011 року, №25 від 19 липня 2011 року, № 24 від 19 липня 2011 року, №9 від 13 серпня 2011 року, № 37 від 29 серпня 2011 року, №38 від 29 серпня 2011 року, № 39 від 31 серпня 2011 року, № 7 від 02 вересня 2011 року, №27 від 15 вересня 2011 року, № 33 від 17 вересня 2011 року та товарно-транспортні накладні на кожну поставку. В зазначених товарно-транспортних накладних автопідприємством зазначено " ТК"Дніпротранснафта", замовником - ТОВ "Хмільницька будівельна компанія", вантажовідправником ТОВ "Дніпротранснафта", вантажоодержувачем ТОВ "Хмільницька будівельна компанія".

До матеріалів справи залучено наданий позивачем договір транспортного експедирування №1/01 від 1 січня 2011 року, укладений між ТОВ "ТК"Дніпротранснафта" та ТОВ "Дніпротранснафта", відповідно до якого здійснювалася доставка бітуму позивачу (а.с.19-21, т.2), а також лист ТОВ "ТК "Дніпротранснафта" від 21 січня 2013 року, яким підтверджується надання послуг по перевезенню вантажу (бітуму) від замовника "Дніпротранснафта" до одержувача ТОВ "Хмільницька будівельна компанія" в період з 01 квітня 2011 року по 30 вересня 2011 року згідно товаро-транспортних накладних.

Факт оплати бітуму, на підставі договору купівлі-продажу від 5 травня 2010 року, підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

30 серпня 2011 року між ТОВ "Хмільницька будівельна компанія" та ТОВ "Інтехсервіс-2011" укладено договір купівлі-продажу № 30-08-11 відповідно до якого продавець зобов'язується відгрузити, а покупець прийняти та оплатити товар -бітум дорожний БНД, мазут. Асортимент, кількість, умови поставки вказуються в додатках до договору (заявках, специфікаціях).

Відповідно до зазначеного Договору купівлі-продажу від 30 серпня 2011 року TOB "Хмільницька будівельна компанія" придбано в ТОВ "Інтекссервіс-2011" товар згідно накладних:

- № 9 від 13 вересня 2011 року, бітумна емульсія в кількості 5,5 т на суму 25208,33грн, ПДВ 5041,67 грн;

- № 17 від 22 вересня 2011 року, мазут М-100 в кількості 23,68 т на суму 108533,33грн, ПДВ 21706,67 грн;

- № 5 від 01 жовтня 2011 року, бітум в кількості 20,76 т на суму 123695 грн, ПДВ 24739 грн;

- № 2 від 1 жовтня 2011 року, бітум в кількості 17,8 т на суму 106058, 33грн, ПДВ 21211,67 грн.

Позивачем надано відповідні податкові накладні на кожну поставку товару згідно зазначеного договору, зокрема № 9 від 13 вересня 2011року, №17 від 22 вересня 2011 року, № 2 від 01 жовтня 2011 року, № 3 від 1 жовтня 2011 року та товарно-транспортні накладні на кожну поставку. В зазначених товарно-транспортних накладних автопідприємством зазначено "Техагроінвест", замовником та вантажовідправником ТОВ "Інтекссервіс-2011", вантажоодержувачем ТОВ "Хмільницька будівельна компанія".

Факт оплати товару, на підставі договору купівлі-продажу від 30 серпня 2011 року, підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Отже, про реальність правочинів між позивачем та його контрагентами свідчать залучені до матеріалів справи первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і п.2.4. ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідно до ст. 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 138.1. ст. 138 Податкового Кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат.

Відповідно до п.п. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138 Податкового Кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати.

Згідно з п. 138. 6. ст.138 Податкового Кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

На підставі п. 138.8. ст. 138 Податкового Кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; загально виробничих витрат, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно з п.п. 138.8.1. п. 138.8. ст. 138 Податкового Кодексу України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Відповідно до п. г) п.п. 138.8.5. п. 138.8. ст.138 Податкового Кодексу України до складу загально виробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загально виробничого призначення.

Пунктом е) п.п. 138.10.3. п. 138.10 ст.138 Податкового Кодексу України передбачено, що до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки.

Приписами п. 138.2. ст.138 Податкового Кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

На підставі п. 138.4. та п. 138.5. ст.138 Податкового Кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням того, що датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Витрати позивача підтверджуються доданими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими та податковими документами, виписаними відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і п.2.4. ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

До того ж, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому, чинне податкове законодавство не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Позивачем надано довідку відповідно до якої за період з 01 квітня 2011 року по 31 жовтня 2011 року ТОВ "Хмільницька будівельна компанія" виготовлено 12242,064 тон асфальту для виконання договірних зобов'язань, в тому числі по закупівлі робіт за державні кошти використано 8683,216 тон асфальту та продано виробленого асфальту іншим підприємствам 3558,848 тон, що підтверджується даними оборотно-сальдової відомості по рахунку 26 (а.с.29-30, т.2) та реєстром видаткових первинних документів.

Крім того, зазначено, що для виготовлення такої кількості асфальту підприємство використало 710, 040 тон бітуму. В період, що перевірявся, позивач купив бітуму в ТОВ "Дніпротранснафта" всього 367,17 тон та в ТОВ "Інтекссервіс-2011" 38,56 тон, що становить більше половини всієї кількості придбаного за зазначений період бітуму.

В зв'язку з відсутністю у позивача стаціонарних вагів для зважування автотранспорту, таке зважування здійснювалося на ваговій ТОВ "Украгроторг", що підтверджується актами виконаних робіт.

Крім того, до суду надано довідку про наявність у позивача ємностей для зберігання бітуму та мазуту, копії паспортів та сертифікатів відповідності на бітум, що надавались з поставленим товаром ТОВ "Дніпротранснафта".

Використання виготовленого асфальту позивачем в своїй господарській діяльності для надання послуг підтверджується наданими до суду копіями договорів, зокрема: договір №40Д/11 від 05.08.2011 року, №42Д/11 від 05.08.2011 року, №41Д/11 від 05.08.2011 року, №46Д/11 від 11.08.2011 року, договір №47Д/11 від 11.08.2011, договір №62Д/11 від 04.10.2011, Генеральний договір від 10.10.2011 року про закупівлю робіт за державні кошти з актами виконаних робіт, календарними планами, довідками про вартість виконаних робіт, відомостями витрачених ресурсів, що засвідчують використання асфальту та бітуму. Також надано договори підряду №24-05/01 від 24.05.2011 року та 06-06/11 від 06.06.2011 року та акти виконаних робіт між TOB "Хмільницька будівельна компанія" та ПАТ "Концерн" Галнафтогаз" на проведення ремонту асфальтного покриття АЗС та копії договорів між TOB "Хмільницька будівельна компанія" та іншими підприємствами і організаціями за період з 01.04.2011 року по 30.11.2011 року, що свідчать про продаж ТОВ "Хмільницька будівельна компанія" асфальту власного виробництва даним підприємствам, які здійснювалися на умовах самовивозу.

Позивачем дотримано приписи чинного законодавства. В акті перевірки не спростовано фактів виконання умов договорів, а необхідність здійснення тих чи інших витрат, а так само їх зв'язок з власною господарською діяльністю, визначає сам платник податку, оскільки суб'єкт підприємництва має право без обмеження здійснювати господарську діяльність, що не суперечить діючому законодавству.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав доказів на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Ватаманюк Р.В.

ОСОБА_3