Ухвала суду № 71729965, 26.03.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/7320/12

Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Ватаманюка Р.В. Курка О. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання протиправним та скасування податковіого повідомлення-рішення №0003831701 від 03.04.2012 року , -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання протиправним та скасування податковіого повідомлення-рішення №0003831701 від 03.04.2012 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що угода між позивачем та його контрагентом ТОВ "Перун" не спрямована на реальне настання правових наслідків та є нікчемною, а тому сума податку на додану вартість за зазначеною угодою включена до складу податкового кредиту безпідставно.

Сторони до суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАСУ справу розглянуто у порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що останню необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що державним податковим органом складено акт перевірки № 682/17-020/НОМЕР_1 від 26.03.2012 року "Про результати проведення позапланової невиїзної документальної перевірки СПД ОСОБА_2, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Перун» за грудень 2010 року», в якому встановлено порушення позивачем пп.пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 03 квітня 2012 року, яким збільшив позивачу грошове зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в розмірі 22916,66 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 18333,33 грн., та застосував штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 4583,33 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено, що господарські операції з приводу купівлі цукру-піску є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача та його контрагента, оскільки позиція податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується виключно на висновках акту перевірки іншого податкового органу і жодним чином не підтверджена належними та допустимими доказами і не має фактичного та правового обґрунтування. Колегія суддів апеляційної інстанції в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає про наступне.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 вищезазначеного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього Закону).

Між позивачем та ТОВ «Перун» 01 грудня 2010 року за № 120-ц підписано договір купівлі-продажу. На підставі вказаного договору позивач придбав у продавця цукор-пісок в кількості 14,013 тонн на загальну суму 110000 грн., та оплатив його вартість платіжним дорученням № 456 від 28.12.2010 року на суму 110000 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 18333,33 грн.

В подальшому позивач отримав у продавця товар згідно видаткової накладної № П-00000150 від 24.02.2011 року.

Вказані обставини підтверджуються копіями договору купівлі-продажу, видаткової накладної, платіжного доручення, банківської виписки по рахунку, доданими до матеріалів справи.

Закуплений цукор-пісок доставлений на склад покупця власним грузовим транспортом 24 лютого 2011 року, із Теофіпольського цукрового заводу, що підтверджується крім пояснень сторони позивача, об'єктивно копіями свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу і напівпричепу бортового, власником якого є позивач, посвідченням водія ОСОБА_3, який перебуває в якості найманого працівника у позивача згідно трудового договору від 01 листопада 2007 року, подорожнього листа на вантажний автомобіль б/н від 24 лютого 2011 року, товарно-транспортної накладної ААК № 11 від 24 лютого 2011 року, копіями свідоцтва про право власності на металевий склад в м. Шепетівці по вул. Судилківській № 77 «А» та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Доставлений товар-цукор-пісок оприбуткований позивачем у книзі обліку доходів і витрат, що підтверджується її копією доданою до матеріалів справи.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит за перевірений період по взаємовідносинах з ТОВ "Перун" сформований позивачем за наслідками фактичного проведення господарської операції, що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, на підставі первинних бухгалтерських документів, податкових накладних, виданих платником податку, який поставляв товари, у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин). Платник податку, який включив суми сплаченого податку на додану вартість, не може нести відповідальність за дії третіх осіб (постачальників та їх контрагентів) щодо дотримання ними порядку звітування та сплати ними своїх зобов'язань перед бюджетом. Зазначена функція на платника податку чинним законодавством не покладена, що унеможливлює зменшення позивачу суми податкового кредиту у випадку недотримання його контрагентами та їх постачальниками обов'язків перед бюджетом по сплаті податку на додану вартість. Водночас, право позивача на включення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту підтверджено належними та допустимими доказами, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість».

Відповідач вважає угоду, укладену між позивачем та ТОВ «Перун», як таку, що укладена з порушенням вимог ст.ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України, оскільки вказаний правочин був вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків.

У відповідності до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу, зокрема, однією з вимог чинності правочину є спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 ЦК України). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність вчинення угоди між позивачем та ТОВ «Перун» підтверджується належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивачем у відповідності до положень пп.пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платника податку - ТОВ «Перун», встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарської операції, наявності поставленого товару та проведення оплати за нього, здійснення такої операції в рамках господарської діяльності позивача, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 03.04.2012 року № 000383701.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду приходить до аналогічного що і суд 1-ї інстанції висновку про те, що оскаржуване рішення податкового органу було прийняте не відповідно до діючого на той час законодавства, не в межах повноважень та не у спосіб, встановлений Конституцією і законами України, а тому, відповідно, позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними і підлягаючими задоволенню, що, в свою чергу, і було правильно встановлено окружним судом.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції, діючи виключно в межах доводів і вимог апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного суду -без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Ватаманюк Р.В.

ОСОБА_4