Постанова № 71729747, 23.01.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 року№ 876/11986/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання - Смидюк Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Камінь-Каширського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області на постанову Любешівського районного суду Волинської області від 13 листопада 2017 року у справі №162/975/17 (суддя Гладіч Н,І. смт.Любешів, Любешівський район, Волинська область) за його позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року Камінь-Каширське об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі - ОУПФ) звернулося до суду із позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі - УДВС) у якому просило: визнати дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС Новосада О.Ю. (далі - Державний виконавець) щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.10.2017 ВП №54845560 (далі - Постанова) неправомірними; скасувати Постанову.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішення суду, яке ОУПФ повинно виконати за виконавчим листом від 09.11.2015 №162/2118/14-а (далі - Виконавчий лист), виконавче провадження щодо примусового виконання якого відкрито згідно Постанови, має виконуватися органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а не органами державної виконавчої служби. Зазначає, що при винесені Постанови та стягненні з боржника виконавчого збору Державним виконавцем не враховано положення Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII), відповідно до якого виконавчий збір не стягується якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон №4901-VI).

Постановою Любешівського районного суду Волинської області від 13 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив позивач, який посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову постанову, якою його позовні вимоги задовольнити. В апеляційній скарзі покликається на обставини викладені в позовній заяві, яким суд не дав належної правової оцінки.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а тому у відповідності до ч.4 ст.229, ч.3 ст.268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) розгляд справи проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу потрібно задовольнити з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що дії Державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження з виконання Виконавчого листа є правомірні, а тому підстав для скасування Постанови немає.

Такі висновки цього суду є помилковими, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 18.10.2017 відповідачем було отримано повідомлення Державного виконавця від 06.10.2017 №04-35/5203 відповідно до якого останнім ОУПФ було направлено для відома та виконання Постанову винесену при примусовому виконанні Виконавчого листа, що виданий Любешівським районним судом Волинської області (а.с.4).

Зі змісту Постанови видно, що боржник Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області (правонаступник - ОУПФ) за Виконавчим листом зобов'язане здійснити донарахування та виплату ОСОБА_3, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, передбаченого ч.1 та ч.2 ст.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII), та як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.51 Закону №796-XII, виходячи з визначеного ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімального розміру пенсії за віком, з 15.06.2014 по 02.08.2014 з урахуванням проведених виплат.

Також боржнику надано строк 10 робочих днів для виконання рішення суду та постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 12800 грн (а.с.5-6).

Вважаючи Постанову та дії щодо її винесення неправомірними позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до ст.6 Закону №1404-VIII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Статтею 1 Закону №4901-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом №1404-VIII, та особливості їх виконання.

Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган (ч.1 ст.2 Закону №4901-VI).

Обгрунтовуючи причини невчасного виконання рішення суду за яким видано Виконавчий лист в частині виплати підвищення до пенсії ОУПФ вказує, що у нього відсутні кошти на таку виплату і така буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України. Також зазначило, що ними ще до відкриття виконавчого провадження розпорядженням від 03.12.2015 №110948 здійснено нарахування відповідних виплат (а.с.7).

Питання неможливості виконання бюджетними державними органами судових рішень про стягнення, виплату коштів врегульовано положеннями ч.1 ст.3 Закону №4901-VI, за яким виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Аналіз наведених законодавчих норм свідчить про те, що виконання рішення суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, враховуючи також і випадки відсутності у державного органу відповідних бюджетних призначень на таке виконання, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів в межах відповідних бюджетних призначень такого державного органу або за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до п.3 ч.5 ст.27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом №4901-VI.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено «Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі - Порядок).

Згідно з п.3 Порядку (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

При цьому, безпідставними є посилання суду першої інстанції стосовно того, що незважаючи на те, що боржником за Виконавчим листом виступає державний орган, ОУПФ не може відноситися до тих державних органів виконання рішення суду якими гарантується державою відповідно до Закону №4901-VI, оскільки Виконавчий лист містить зобов'язання вчинити певні дії, а не стягнення.

Твердження цього суду про неможливість виконання рішення суду зобов'язального характеру щодо проведення пенсійних чи соціальних виплат у зв'язку з відсутністю такого виду рішень у визначеному ст.2 Закону №4901-VI переліку рішень, виконання яких гарантовано державою, не заслуговують на увагу, оскільки з огляду на положеннями ст.129-1 Конституції України та ст.14 КАС постанови в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України незалежно від обраного судом способу захисту порушеного права позивача (зобов'язання відповідача вчинити певні дії чи стягнення з нього коштів).

Зважаючи на викладене та враховуючи те, що боржником за Виконавчим листом виступає ОУПФ як державний орган, який внаслідок відсутності відповідних бюджетних призначень на виконання рішення суду в частині виплати додаткового підвищення до пенсії не може виконати таке судове рішення, апеляційний суд приходить до висновку про те, що воно має виконуватись в порядку визначеному ст.3 Закону №4901-VI органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Така правова позиція щодо подібних правовідносин висловлена Верховним Судом України у постанові від 13 січня 2015 року №21-604а14.

З огляду на те, що Державним виконавцем при винесенні оскаржуваної Постанови вищенаведені законодавчі положення враховані не були, суд апеляційної інстанції, вважає підставними позовні вимоги ОУПФ про визнання дій Державного виконавця щодо винесення Постанови протиправними та скасування такої Постанови.

У свою чергу, потрібно наголосити і на тому, що Законом №1404-VIII передбачено, які дії вчиняються органами державної виконавчої служби у разі, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню цими органами. Зокрема, п.9 ч.4 ст.4 цього Закону визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.

Відтак, Державний виконавець повідомленням мав би повернути стягувачу Виконавчий лист без прийняття до виконання із зазначенням причин такого повернення та органу, який вправі виконувати рішення про стягнення коштів з державних органів.

Підсумовуючи, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Такі обставини є безсумнівною підставою для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позову, з наведених вище підстав.

Керуючись статтями 271, 272, 287, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Камінь-Каширського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області задовольнити.

Постанову Любешівського районного суду Волинської області від 13 листопада 2017 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Новосада Олега Юрійовича щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 06 жовтня 2017 року ВП №54845560.

Скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 06 жовтня 2017 року ВП №54845560.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Головуючий суддя В. Я. Качмар судді О. М. Гінда В. В. Ніколін