Постанова № 71729648, 22.01.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/2015/17Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді-доповідача: Присяжнюк О.В.

суддів: Русанової В.Б. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2017 р., ухвалену суддею Бадюковим Ю.В., складену 16.11.2017 р., по справі № 820/2015/17

за позовом Головного управління ДФС у Харківській області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту та накладення арешту на кошти,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Харківській області (в подальшому - ГУ ДФС у Харківській області) звернулося до суду з адміністративним позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (в подальшому - ФОП ОСОБА_2.), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна відповідача, застосованого на підставі рішення начальника Головного управління ДФС у Харківській області № 139/20-40-13-15-18 від 18.05.2017 р.; накласти арешт на всі кошти, які перебувають на рахунках відповідача, відкритих в банківських установах, шляхом зупинення видаткових операцій на таких рахунках.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2017 р. відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2017 р. та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 надав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

У судове засідання учасники справи не з'явилися, своїх представників не направили, про дату, час та місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою технічного запису не здійснювалося.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що Наказом ГУ ДФС у Харківській області № 1766 від 28.04.2017 р., згідно із затвердженим планом - графіком проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на ІІ квартал 2017 року, призначено проведення документальної планової виїзної перевірки самозайнятої особи ОСОБА_2 з 15.05.2017 р.

У зв'язку з недопуском ФОП ОСОБА_2 до проведення перевірки посадових осіб позивача Рішенням ГУДФС у Харківській області від 18.05.2017 р. застосовано умовний адміністративний арешт майна ФОП ОСОБА_2

Для підтвердження вищезазначеного арешту позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги необґрунтовані та безпідставні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до п.п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Пунктами 94.4 - 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Арешт майна може бути повним або умовним. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків , яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.

Відповідно до п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).

Статтею 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент звернення позивача до суду першої інстанції) встановлено, що провадження у справах з питаннь підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту платника податків здійснюється на підставі подання за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень.

Відповідно до частини 8 вищезазначеної статті, у разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає у триденний строк, але не пізніше ніж протягом 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду, постанову по суті заявлених вимог, яка підлягає негайному виконанню.

Аналіз вищевказаної норми вказує, що дотримання, передбаченого нею порядку звернення до суду, забезпечує вирішення питання про підтвердження арешту в межах 96-годинного терміну, встановленного п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України.

Із урахуванням вищевикладеного, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову Головного управління ДФС у Харківській області в частині підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна відповідача, застосованого на підставі рішення начальника Головного управління ДФС у Харківській області № 139/20-40-13-15-18 від 18.05.2017 р., оскільки позивачем порушено встановлений ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент звернення позивача до суду першої інстанції) порядок звернення до суду із такою вимогою, у зв'язку з чим на час розгляду справи судом першої інстанції справи по суті минуло більше 96 годин, встановлених п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України, тобто, рішення позивача про застосування умовного адміністративного арешту майна відповідача припинило свою дію.

Щодо позовної вимоги про накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках ФОП ОСОБА_2, відкритих в банківських установах, шляхом зупинення видаткових операцій на таких рахунках, суд зазначає наступне.

Пунктом 94.6 статтв 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Відповідно до п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Судовим розглядом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на час виникнення спірних правовідносин у відповідача відсутній податковий борг.

Із врахуванням вищевикладеного, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовної вимоги про накладення арешту на всі кошти, які перебувають на рахунках відповідача, відкритих в банківських установах, шляхом зупинення видаткових операцій на таких рахунках.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.

Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2017 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 77, 243, 271, 283, 308, 316, 322 , 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2017 по справі № 820/2015/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя-доповідач О.В. ПрисяжнюкСудді В.Б. Русанова Л.В. Курило