Постанова № 71729510, 23.01.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Панов М.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4431/17Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді доповідача Катунова В.В.

суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2017, по справі № 820/4431/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області

про визнання відмови незаконною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області в якому просить суд визнати відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно заяви від 06.07.2017р. незаконною та зобов'язати відповідача задовольнити дану заяву, надавши відповідний дозвіл.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2017 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (ЄДРПОУ 39792822) розглянути заяву ОСОБА_1 від 06 липня 2017 про надання дозвілу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, що розташована за межами населеного пункту на території Борщівської сільської ради Балаклійського району Харківської області для ведення особистого селянського господарства та прийняти відповідне рішення про надання такого дозволу або про відмову у його наданні.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

ОСОБА_1 та Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернулися з апеляційними скаргами, в яких зазначають, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позивач просить задовольнити його позов в повному обсязі, а відповідач - повністю відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вона, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову в цій частині без змін.

Відповідно до приписів ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 4 ст. 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування судом першої інстанції при вирішенні справи норм процесуального і матеріального права, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 06.07.2017 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, із заявою про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, розташованого за межами населеного пункту на території Борщівської сільської ради Балаклійського району Харківської області, для подальшого отримання даної ділянки у власність.

У відповіді Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 03.08.2017 на заяву ОСОБА_1 від 06.07.2017 зазначено, що з 2014 року Президентом України, Урядом України, іншими органами виконавчої влади підтримана ініціатива Держземагентства України про надання земельних ділянок військовослужбовцям Збройних сил України, МВС, СБУ та інших військових формувань, які захищають територіальну цілісність і суверенітет країни у східних та південно-східних областях України. У межах реалізації ініціативи щодо впровадження програми соціальної допомоги сім'ям військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ та Служби безпеки України, на постійній основі здійснюється формування списків військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в антитерористичних операціях і бажають безоплатно отримати у власність земельні ділянки.

За оперативною інформацією Міністерства соціальної політики України, станом на кінець 2015 року, статус учасників АТО на Донбасі, які відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» мають пільги на першочергове відведення земельних ділянок, отримали понад 124 тисячі осіб, без урахування кількості членів сімей загиблих. І ця кількість має постійну тенденцію до суттєвого збільшення.

З метою зняття соціальної напруги серед даної категорії громадян, Головним управлінням на постійній основі вживаються заходи щодо виявлення земель запасу, складання їх переліків, з подальшим наданням відповідних пропозицій.

Вказано, що зазначена земельна ділянка була предметом зацікавленості Харківської обласної громадської організації «Спілка ветеранів АТО» в питанні її виділення члену організації.

Враховуючи викладене, Головне управління утрималось від прийняття відповідного рішення до моменту вирішення по суті питання учасника антитерористичної операції.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи частково адміністративний позов , суд першої інстанції виходив з того, що лист відповідача від 03.08.2017 №К-20195/0/6-18715/0/21-17 щодо розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і викладена в ньому позиція, не містить визначених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, підстав для відмови у задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та вмотивованої відмови у його наданні. Однак, враховуючи те, що адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, оскільки це є дискреційними повноваженнями Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, тому дану вимогу залишено без задоволення.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Щодо позовних вимог про визнання відмови Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1, згідно заяви від 06.07.2017р. незаконною, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ч.ч. 6,7 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, законодавцем встановлено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Разом з тим, аналізуючи лист-відповідь Головного управління Держгеокадастру у Харківській області 03.08.2017 №К-20195/0/6-18715/0/21-17, колегія суддів не вбачає у його змісті суті рішення, яке прийнято відповідачем за наслідками розгляду звернення ОСОБА_1 від 06.07.2017 року, а лише інформування останнього що земельна ділянка була предметом зацікавленості Харківської обласної громадської організації «Спілка ветеранів АТО» в питанні її виділення члену організації.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що фактично Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області не здійснено належного розгляду звернення позивача та не прийнято з цього питання жодних рішень.

Отже, колегія суддів дійшла висновку щодо протиправності відмови Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1, згідно заяви від 06.07.2017 року, та вбачає при цьому ознаки протиправної бездіяльності з боку суб'єкта владних повноважень.

Одночасно, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За змістом наведеної статті рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

Разом з цим, ухвалюючи рішення, судам необхідно дотримуватися вимог статей 242, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими постанова та ухвала складаються, зокрема, з мотивувальної частини із зазначенням встановлених судом обставини, встановлених судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; мотивованої оцінки кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування; мотиви, з яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд, відмовляючи у позові, дійшов висновку, що оскаржуване рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень визнано судом таким, що вчинено відповідно до вимог частини другої статті 2 цього Кодексу.

Це означає, що судове рішення має містить пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або недоведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

З матеріалів справи вбачається, що позивач заявляв вимогу про визнання відмови Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно заяви від 06.07.2017р. незаконною.

Однак, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в зазначеній частині, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки спірним правовідносинам із посиланням на норми матеріального права, якими вони регулюються, не навів вмотивованого висновку по суті заявлених вимог із зазначенням мотивів, з яких він виходив, та положення закону, яким він керувався при прийнятті постанови.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2017 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню з одночасним прийняттям в цій частині нової постанови про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 06.07.2017 р.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки колегія суддів зазначає наступне.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 18.03.2014 року № 21-11а14.

Отже, суд не може своїми діями підміняти орган державної влади, здійснювати оцінку та надавати аналіз наданим позивачем документам за відповідача.

Отже, враховуючи те, що Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області не розглянуто клопотання позивача по суті та у встановленому законом порядку та у суду відсутні підстави для зобов'язання останнього надати позивачу дозвіл на відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населеного пункту на території Борщівської сільської ради Балаклійського району Харківської області для подальшого отримання у власність.

Суд першої інстанції обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача з метою повного захисту прав та інтересів позивача, обґрунтовано вийшов за межі позовних вимог.

Отже, враховуючи, що фактично відповідачем не здійснено розгляд заяви ОСОБА_1, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності зобов'язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.07.2017 року та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду .

Розглядаючи питання щодо розподілу судових витрат, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У відповідності до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 1280 грн. 00 коп., про що свідчить квитанції №0.0.835223796.1 від 23.08.2017 р. та №0.0.864021678.1 від 05.10.2017.

Разом з тим, за подання до Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги позивачем ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі 704 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням від №0.0.890984152.1 від 13.11.2017 р.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018 року скасовано постанову суду першої інстанції від 08.11.2017 в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

Слід вказати, що позивачем в рамках даного адміністративного позову заявлені немайнові вимоги, при цьому вони є такими, що випливають одна із одної, та із суті самого адміністративного спору слідує, що фактично рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2017 та Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018 року постановлене на користь ОСОБА_1

З огляду на викладене, колегія судів приходить до висновку про стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822, майдан Свободи, 5, Держпром, 1 під'їзд, поверх 6,7) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, р.н.о.к.п.п - НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 1984 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири ) грн. 00 коп.

Таким чином, з урахуванням задоволення позову, документально підтвердженими витратами, які підлягають стягненню на користь позивача є витрати по сплаті судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1280 грн. та апеляційної скарги у розмірі 704 грн.

Керуючись ст. ст. 132, 139, 243, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2017 по справі № 820/4431/17 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 06.07.2017 р.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2017 залиши без змін.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822, майдан Свободи, 5, Держпром, 1 під'їзд, поверх 6,7) за рахунок бюджетних асигнувань на користьОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, р.н.о.к.п.п - НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 1984 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири ) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя дововідач В.В. Катунов Судді Г.Є. Бершов І.М. Ральченко