Рішення № 71727902, 11.01.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2018 року справа № 823/842/17

17 год. 30 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рідзеля О.А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Мельникової О.М.,

позивача - ОСОБА_1 (особисто),

представника позивача - ОСОБА_2 (за ордером),

представника відповідача - Коваленко А.П. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на службі,

ВСТАНОВИВ:

31.05.2017 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з вищезазначеним позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - відповідач) в якому, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 01.08.2017 просить:

визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 25.05.2017 №1390 в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції;

поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді начальника Корсунь-Шевченківського відділення поліції Звенигородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області з 25.05.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звільнення його зі служби в поліції відбулось незаконно, оскільки висновки службового розслідування що невиходу позивача на службу з 22.05.2017 до 25.05.2017 та користування службовим автомобілем у особистих цілях не відповідають дійсності та не підтверджені належними доказами. Крім того, позивач наголошував, що отримання ним неправомірної вигоди, про що вказано у спірному наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності, є безпідставним, оскільки відсутній вирок суду з цього приводу. Тому просив задовольнити позов.

Згідно з наданими суду запереченнями, відповідач проти задоволення позову заперечує повністю, у задоволенні позовних вимог просить відмовити з огляду на те, що позивача звільнено у зв'язку із вчиненням нею дій, які підпадають під визначення дисциплінарного проступку, що виразилось у відсутності дій щодо своєчасного попередження та припинення адміністративного правопорушення, приховування від єдиного обліку вказаного факту, а також використанні службового автомобіля не за прямим призначенням та прогул з 22.05.2017 до 25.05.2017. Також в запереченнях зазначено, що така поведінка позивача дискредитує звання працівника поліції та суперечить змісту Присяги працівника Національної поліції України, так як підриває довіру громадян як до працівників поліції, так і до органів поліції в цілому.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді у відкритому судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову, з огляду на таке.

Суд встановив, що ОСОБА_1 з 06.12.2016 працював на посаді начальника Корсунь-Шевченківського відділення поліції Звенигородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області.

25.05.2017 відповідач прийняв оскаржуваний наказ №1390 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Корсунь-Шевченківського відділення поліції Звенигородського ВУ ГУНП", яким за грубе порушення службової дисципліни і законності, порушення вимог ст.ст.1, 8 Дисциплінарного статуту ОВС України, функціональних обов'язків, вимог Закону України "Про Національну поліцію", Правил етичної поведінки поліцейських, пунктів 4, 5 Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ на кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події, Інструкції по експлуатації транспортних засобів ГУНП, що виразилось у відсутності дій щодо своєчасного попередження, припинення адміністративного правопорушення, пов'язаного із незаконною господарською діяльністю гр. ОСОБА_5, приховування від єдиного обліку вказаного факту, а також використанні службового автомобіля не за прямим штатним призначенням, прогули з 22.05.2017 до 25.05.2017 звільнено ОСОБА_1 зі служби в поліції.

Суд звернув увагу, що підставою прийняття цих наказів став висновок службового розслідування відповідача, затверджений 25.05.2017 в якому зазначено, що приблизно у середині березня на початку квітня 2017 року до позивача звернувся гр. ОСОБА_5 з приводу того, що він буде займатись купівлею-продажем паливно-мастильних матеріалів на території Корсунь-Шевченківського району. Під час розмови позивач дав зрозуміти гр. ОСОБА_5, що його діяльність буде коштувати 3000 грн на місяць, а у іншому випадку його буде притягнуто до адміністративної відповідальності.

У зв'язку із зверненням ОСОБА_5 за вказаним фактом прокуратурою Черкаської області відкрито кримінальне провадження №42017250000000060 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 Кримінального кодексу України від 05.03.2001 №2341-ІІІ (далі - КК України).

16.05.2017 в межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_1 затриманий співробітниками Черкаського управління ДВБ НП України, УСБУ в Черкаській області та прокуратури Черкаської області.

Суд встановив, що підставою для заходів зі службового розслідування стало внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про відкриття кримінального провадження №42017250000000060 за ознаками кримінального правопорушення, що передбачене ч.3 ст.368 Кримінального кодексу України від 05.03.2001 №2341-ІІІ (далі - КК України), факт затримання позивача працівниками співробітниками Черкаського управління ДВБ НП України, УСБУ в Черкаській області та прокуратури Черкаської області за вищевказаним фактом.

Надаючи оцінку вказаним обставинам з точки зору дотримання законодавчих підстав та встановленої процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності суд врахував таке.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон №580-VIII).

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов'язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно зі ст. 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Частиною 2 цієї ж статті визначено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

У відповідності до частини 1 статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України", затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006 № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут).

Вказаним Дисциплінарним статутом визначається сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Так, відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до ст. 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно зі ст. 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

Аналіз наведених положень Дисциплінарного статуту є підставою для висновку про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.

Статтею 5 Дисциплінарного статуту визначено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до пунктів 6, 8 ст. 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, як звільнення з посади, звільнення з органів внутрішніх справ.

Наказом Міністерства внутрішніх справ від 06.11.2015 №1377 затверджено Інструкцію про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події (далі - Інструкція №1377), яка встановлює порядок ведення єдиного обліку органами Національної поліції України, у тому числі їх структурними підрозділами (управліннями, відділами, відділеннями) заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, а також порядок здійснення контролю за його дотриманням.

П.5 розділу ІІ Інструкції №1377 встановлено, що посадова особа органу поліції при виявленні чи отриманні інформації про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію негайно повідомляє про це чергову частину органу поліції.

На підставі п.4 розділу ІІ Інструкції №1377 посадова особа органу поліції в разі перебування поза межами органу, в якому вона призначена, на території України в разі звернення до неї громадян або службових осіб із заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких зобов'язана вжити заходів щодо запобігання правопорушенням і їх припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події і повідомити про це найближчий орган поліції.

Пунктом 3.2. Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.10.2012 №940 (далі - Інструкція №940), встановлені основні обов'язки працівників міліції щодо реагування на повідомлення про кримінальні правопорушення та інші події.

Зокрема відповідно до підп.3.2.3., 3.2.9. п. 3.2. Інструкції №940 працівники міліції зобов'язані виявляти та припиняти адміністративні правопорушення, здійснювати провадження у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких законом покладено на органи внутрішніх справ.

Працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб з заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких зобов'язаний вжити заходів до попередження і припинення правопорушень, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ міліції.

Суд встановив, що під час службового розслідування, за наслідками якого був прийнятий спірний наказ, 25.05.2017 службовою особою ГУНП в Черкаській області Улюліним А.Ю. було отримано письмові пояснення від гр. ОСОБА_5, в яких він повідомив, що у період квітня-травня 2017 року на автодорозі Городище - Корсунь-Шевченківський з дозволу ОСОБА_1 займався продажем паливно-мастильних матеріалів без відповідних дозвільних документів, за що щомісячно сплачував ОСОБА_1 кошти в сумі 3000 грн.

Відповідно до ст.164 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди), тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої.

Отже, здійснення ОСОБА_5 продажу паливно-мастильних матеріалів без державної реєстрації як суб'єкта господарювання та без одержання відповідної ліцензії підпадає під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.164 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Пунктом 17 Інструкції №1377 визначено, що прихованими від єдиного обліку вважаються заяви і повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, які були відомі працівнику органу поліції, та відомості, які на час виявлення не внесено до журналу ЄО відповідного органу поліції, а самі заяви та повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення та інші події не отримали реєстраційного номера.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем допущені порушення вимог пунктів 4, 5 розділу ІІ Інструкції №1377 та підп.3.2.3., 3.2.9. п. 3.2. Інструкції №940 в частині не повідомлення та не реєстрації виявленого факту вчинення адміністративного правопорушення, чим допущено порушення службової дисципліни.

Щодо твердження відповідача про використання позивачем 16.05.2017 службового автомобіля НОМЕР_1 у власних цілях у службовий час, суд звернув увагу, що 16.05.2017 позивач перебував на службі та виконував службові обов'язки.

Крім того, жодними доказами не доведено використання позивачем 16.05.2017 вищевказаного службового автомобіля у власних цілях.

Щодо вчинення позивачем прогулу у період з 22.05.2017 до 25.05.2017, суд врахував, що ухвалою Придніпровського районного суду від 18.05.2017 ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Крім того, міра запобіжного заходу може бути змінена з тримання під вартою на заставу в сумі 48000 грн з покладанням обов'язку прибувати за кожною вимогою до суду та органу розслідування, не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду, повідомляти про зміну свого місця проживання, утримуватись від спілкування з особами, які заявили та можливо заявляли про вчинення ним правопорушення, здати на зберігання слідчого свій паспорт та інші документи, які дають право виїзду за кордон.

18.05.2017 на розрахунковий рахунок ТУ ДСА у Черкаській області надійшли кошти в сумі 48000 грн., як застава за ОСОБА_1, у зв'язку з чим, його було звільнено з-під варти.

Суд врахував, що покладені вищевказаним судовим рішенням на позивача обов'язки не обмежували його перебувати на своєму робочому місці Корсунь-Шевченківському відділенні поліції Звенигородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області.

Однак, у період часу з 22.05.2017 до 25.05.2017 включно позивач був відсутній на службі без поважної на те причини, що підтверджується відповідними актами про відсутність на службі, що підписані старшим інспектором відділу ІОС УКЗ ГУНП Улюліним А.Ю., Начальником УКЗ ГУНП Горяченком Р.І., заступником начальника УКЗ ГУНП - начальником ВІОС Призом А.І.

Отже, позивачем допущено прогули, що установлено службовим розслідуванням та відображено у висновку службового розслідування.

На підставі ч.2 ст.91 Закону №580-VIII для поліцейських установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.

Додатком 1 до наказу ГУНП в Черкаській області від 12.08.2016 №1395 встановлений такий внутрішній розпорядок дня поліцейських ГУНП в Черкаській області: початок робочого дня - 09 год. 00 хв.; обідня перерва - з 13 год. 00 хв. до 13 год. 45 хв.; закінчення робочого дня у понеділок-четвер о 18 год. 00 хв., п'ятницю - 16 год. 45 хв.; вихідні дні - субота, неділя.

Суд врахував, що на спростування факту прогулу позивачем у період часу з 22.05.2017 до 25.05.2017 ним надана суду копія журналу реєстрації місцезнаходження за межами підрозділу керівництва Корсунь-Шевченківського ВП, з якого вбачається, що у вищевказаний час позивач фактично перебував на службі.

Разом з тим, висновком службового розслідування за фактом неналежного виконання вимог чинного законодавства тво начальника Корсунь-Шевченківського ВП Спіровим К.В. встановлено таке.

19.07.2017 до Корсунь-Шевченківського ВП надійшов адвокатський запит ОСОБА_2 №16/2 про надання довідки про перебування чи не перебування ОСОБА_1 на службі у період з 22.05.2017 до 25.05.2017.

На усну вказівку Спірова К.В. капітан поліції Боревич Т.О. 19.07.2017 підготувала на вищевказаний запит інформацію, в якій вказала, що позивач з 22.05.2017 до 25.05.2017 перебував на службі

Крім того Боревич Т.О. виготовила копію журналу від 11.05.2017 реєстрації місцезнаходження за межами підрозділу керівництва Корсунь-Шевченківського ВП, з якого вбачається, що у вищевказаний час позивач фактично перебував на службі.

Вказану копію журналу Боревич Т.О. надала для підпису Спірову К.П., який у свою чергу не звіривши його з оригіналом засвідчив його своїм підписом.

При цьому, згідно з письмовими поясненнями службових осіб Корсунь-Шевченківського ВП журнал реєстрації місцезнаходження за межами підрозділу керівництва Корсунь-Шевченківського ВП у черговій частині відділення поліції відсутній та його місцезнаходження невідоме.

Згідно з поясненнями майора поліції ОСОБА_12 під час несення служби 19.07.2017 в якості оперативного чергового Боревич Т.О. будь-яку службову документацію у черговій частині не отримувала.

Відповідно до довідки Корсунь-Шевченківського ВП від 07.08.2017 №3656/57-2017 журнал реєстрації місцезнаходження за межами підрозділу керівництва Корсунь-Шевченківського ВП у вказаному відділенні відсутній.

Згідно з висновками службового розслідування капітан поліції Боревич Т.О. надала адвокату ОСОБА_2 відповідь, яка суперечить дійсним обставинам та виготовила копії неіснуючого журналу реєстрації місцезнаходження за межами підрозділу керівництва Корсунь-Шевченківського ВП.

За вказані порушення наказом ГУНП у Черкаській області від 27.09.2017 №2448 Боревич Т.О. та Спірову К.П. оголошено догану. Цей наказ станом на час розгляду справи чинний та у встановленому законом порядку не скасований.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що надана позивачем копія журналу реєстрації місцезнаходження за межами підрозділу керівництва Корсунь-Шевченківського ВП не є належним доказом перебування його на службі у період з 22.05.2017 до 25.05.2017.

Оскільки службовою дисципліною відповідно до ст.1 Дисциплінарного статуту визнається дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України та інших актів, що регламентують діяльність поліції, суд розцінює прогул позивача у період з 22.05.2017 до 25.05.2017, як порушення вимог ч.2 ст.91 Закону №580-VIII та вищевказаного наказу ГУНП в Черкаській області, та, як наслідок порушення службової дисципліни.

Правилами етичної поведінки поліцейських, затвердженими наказом МВС України від 09.11.16 №1179, передбачено, що під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України "Про Національну поліцію", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства України, тощо.

Статтею 7 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу:

дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників;

захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави;

поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу;

дотримуватися норм професійної та службової етики;

берегти державну таємницю;

у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб;

стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою;

постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень;

сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку;

виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету;

з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють;

берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

У свою чергу, Позивачем було проігноровано вимоги вказаних актів, що призвело до вчинення ним дисциплінарного проступку, що полягає не вчинення передбачених законодавчими актами дій під час виявлення адміністративного правопорушення та прогулах. Такі обставини підтверджуються висновками служивого розслідування, що не спростовані Позивачем.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

У відповідності до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Як встановив суд, оскаржуваними позивачем наказами його притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, при цьому не з підстав скоєння кримінального правопорушення, а через вчинення дій, які є дисциплінарним проступком.

Вчинення дисциплінарного проступку є самостійною підставою для звільнення особи зі служби в поліції, та не потребує, у разі порушення відносно такої особи кримінального провадження, набрання вироку законної сили, а тому доводи позивача про відсутність вироку суду з приводу отримання ним неправомірної вигоди є безпідставним.

Позивач прийняв Присягу працівника поліції та добровільно взяв на себе підвищені вимоги, які пред'являються до працівників поліції при проходженні служби і яких він повинен дотримуватися; за порушення вимог Закону №580-VIII, несе дисциплінарну відповідальність згідно Дисциплінарного статуту.

На підставі статті 13 Дисциплінарного статуту такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.

Вирішення питання щодо виду застосованого дисциплінарного стягнення є переважним правом керівника, який наділений правом накладання дисциплінарних стягнень.

Як вбачається з оскаржуваних наказів, вони прийняті уповноваженою особою з дотриманням вимог чинного законодавства.

Згідно з ст. 14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється Міністром внутрішніх справ України (ч. 4 ст. 14 Дисциплінарного статуту).

Пунктом 2.1 Інструкції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 № 230 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за № 541/23073 (далі - Інструкція) передбачено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України і можуть викликати суспільний резонанс.

Відтак, з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених під час судового розгляду фактів та обставин, враховуючи, що докази, наведені позивачем під час розгляду адміністративної справи є недоведеними та безпідставними, та не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію відповідача суд дійшов до висновку, що у задоволені позову слід відмовити повністю.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", Європейська Конвенція "Про захист прав людини і основоположних свобод" і практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), зокрема у п.58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04 повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Рідзель

Рішення складене у повному обсязі 22.01.2018.