Постанова № 71726216, 23.01.2018, Апеляційний суд Сумської області

Справа №583/1655/17 Головуючий у суді у 1 інстанції - Ільченко В. М.Номер провадження 22-ц/788/181/18 Суддя-доповідач - Кононенко О. Ю. Категорія - 27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 року м.Суми

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І. , Собини О. І.

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22 листопада 2017 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

03 липня 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що 02 липня 2010 року між банком та ОСОБА_5 було укладено договір № б/н, згідно з яким останній отримав кредит у розмірі 2700 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затвердженими наказом № СП-2010-256 від 06 березня 2010 року та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, яка передбачає умови приєднання до договору.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Позичальник взятих на себе зобов'язань за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим станом на 31 травня 2017 року у нього утворилась заборгованість в сумі 15203,15 грн., в тому числі: 2699,33 грн. - заборгованість за кредитом; 9253,67 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 2050 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 700,15 грн. - штраф (процентна складова).

Просив стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 15203,15 грн. за кредитним договором № б/н від 02 липня 2010 року.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22 листопада 2017 року в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

При цьому зазначає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив той факт, що відповідач здійснив платіж 23 квітня 2014 року, а тому строк позовної давності був перерваний та почався знову. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується, а тому банк звернувся до суду з позовом у межах загального строку позовної давності.

Крім того, вказує, що п. 1.1.7.31 Умов та Правил надання банківських послуг встановлений строк позовної давності у 50 років.

Відповідно до п. 3 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402 - VIII «Про судоустрій і статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 02 липня 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № б/н, згідно з яким банк надав відповідачеві кредит у вигляді встановленого ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

При укладенні договору відповідач заповнив анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, в якій письмово зазначив, що вказана заява разом із пам'яткою клієнта та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Ознайомився і погодився з умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді, зобов'язався виконувати їх вимоги, регулярно знайомитись з їх змінами на сайті банку (а.с. 6).

Відповідно до п. 2.1.1.2.1. Умов та правил надання банківських послуг, банк видає клієнту карту, її вид визначено в Пам'ятці клієнта і заяві, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення Договору є дата отримання картки, яка вказана в заяві.

Пунктом 2.1.1.2.3. Умов та Правил визначено, що після отримання банком від клієнта документів, а також заяви, банк приймає рішення про можливість встановлення кредитного ліміту на кредитну картку. Клієнт дає згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити чи анулювати) кредитний ліміт. А у пункті 2.1.1.2.4. цих же Умов передбачено, що підписання договору є прямою і безумовною згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Згідно з Умовами та правилами надання банківських послуг, картка діє до останнього місяця включно, що вказано на її лицьовому боці. По закінченню терміну дії, картка продовжується банком на новий термін (шляхом надання картки з новим строком дії) після звернення клієнта в банк, відповідно до діючих тарифів. Випуск картки на новий термін здійснюється при дотриманні клієнтом умов обслуговування картки, передбачених договором (п.п. 2.1.1.2.11. і 2.1.1.2.12.).

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором щодо своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків за користування грошовими коштами та інших платежів, станом на 31 травня 2017 року банк нарахував відповідачеві заборгованість у розмірі 15203,15 грн., в тому числі: 2699,33 грн. - заборгованість за кредитом; 9253,67 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 2050 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 700,15 грн. - штраф (процентна складова) (а.с. 4-5).

Ухвалюючи оскаржуване рішення та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач допустив порушення зобов'язання, але позивачем при зверненні до суду з позовом пропущено строк позовної давності.

Такий висновок суду першої інстанції узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону.

Відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 251, ч.1 ст. 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Згідно зі ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася, або могла довідатися про порушення свого права, або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи та довідки, наданої ПАТ КБ «ПриватБанк», 02 липня 2010 року ОСОБА_5 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку термін дії якої - березень 2014 року включно (а.с. 72).

Останній платіж по картці відповідачем був здійснений 23 квітня 2014 року, що підтверджується випискою про рух коштів по картці (а.с. 73-77), а тому у даному випадку початок перебігу строку позовної давності за договором почався 24 квітня 2014 року, тобто після здійснення боржником останнього платежу.

З вказаної дати у кредитора виникло право на позов, але позивач звернувся до суду з даним позовом лише 28 червня 2017 року, про що свідчить відмітка поштового відділення на конверті, в якому надійшла позовна заява (а.с. 40), тобто більше ніж через три роки, і не просив суд поновити строк позовної давності.

Згідно зі ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Вбачається, що 17 жовтня 2017 року представник відповідача що до розгляду справи подала до суду першої інстанції заяву про застосування строку позовної давності (а.с. 79).

Посилання представника банку в апеляційній скарзі на те, що Умовами та Правилами надання банківських послуг встановлений строк позовної давності у 50 років, є безпідставними, оскільки відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Окремого договору про збільшення позовної давності сторони не укладали.

Крім того, Умови та правила надання банківських послуг не підписані відповідачем, тому не є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і не доводять про досягнення між сторонами по справі домовленості щодо збільшення строку позовної давності.

Отже місцевий суд правомірно дійшов до висновку про порушення прав банку, але відмовив у задоволенні позову у зв'язку із пропуском позивачем строку позовної давності.

Зважаючи на викладене, оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369 п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 - 384, ч.3 ст. 389, ст. 390 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді : О.Ю. Кононенко

О.І. Собина

В.І. Криворотенко