Ухвала суду № 71722290, 15.01.2018, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/13207/17

Провадження № 2-о/520/138/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2018 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого – судді Луняченка В.О.,

при секретарі Нефедової Г.В.,

за участю представника третій особи: - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Одесі цивільну справу по заяві ОСОБА_2, заінтересована особа Київський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, про встановлення факту, який має юридичне значення , -

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_2 звернувся в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України його матері ОСОБА_3 з 02.08.1988 року до 04.05.1994 року, мотивуючи заяву тим, що він ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином ОСОБА_4 Федерації, однак мешкає з 2000 року в Україні, у 2005 році отримав тимчасову посвідку на постійне проживання. На його звернення у 2017 році з заявою про набуття громадянства України, отримав відмову Київського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 13.10.2017 року за №5112/7284, оскільки відсутнє документальне підтвердження факту постійного проживання йог матері на території України до 24.08.1991 року, оскільки однією з підстав для набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до т. 8 Закону України « Про громадянство України» є постійне проживання визначених цією статтею Закону кровноспоріднених родичів на території України до 24.08.1991 року, в листі також рекомендовано, якщо не можливо документально підтвердити факт проживання матері на території України до 24.08.1991 року, звернутись з відповідною заявою до суду, оскільки іншим шляхом окрім як встановлення факту проживання матері на території України окрім як рішенням суду неможливо, що і слугувало зверненню заявника до суду з відповідними вимогами.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_2 підтримав вимогу щодо встановлення факту проживання його матері ОСОБА_3 на території України з 02.08.1988 року до 04.05.1994.

Представник заінтересованої особи – Київського РВ ГУДМС України в Одеській області ОСОБА_1, діюча на підставі довіреності проти задоволення вимог ОСОБА_2 не заперечує.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення заявника, представника заінтересованої особи, покази свідків, суд вважає, що заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Листом Верховного суду України від 01.01.2012 року про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення роз’яснено, що у порядку ч. 2 ст. 256 ЦПК України (після внесення змін Законом України № 2147-VIII від 03.10.2017 року ч.2 ст.315 ЦПК України) суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України. Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень вказаної статті та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути зокрема, заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Отже, реалізація права на набуття громадянства України ОСОБА_2 залежить від встановлення судом факту постійного проживання на території України кровного родича - його матері у період часу з 02.08.1988 року по 04.05.1994 року, який має юридичне значення.

Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов'язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України ( 24 серпня 1991 року ) постійно проживали на території України. Про належність до громадянства України таких осіб може свідчити наявність у паспортах громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24.08.1991 року чи 13.11.1991 року.

Відповідно до п. 7 «Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, громадяни колишнього СРСР, які не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР» відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року, проходять процедуру встановлення їхньої належності до громадянства України. У таких випадках одним із документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24.08.1991 або 13.11.1991 року.

У п. 44 «Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень», затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про громадянство України», безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років є однією з умов прийняття до громадянства України.

Ст. 1 цього ж Закону дає чітке визначення поняття «безперервне проживання на території України» та «проживання на території України на законних підставах». Безперервне проживання на території України, проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних травах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік -180 днів; Проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року, відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, а6о мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні. Розширене тлумачення цих понять та переліку умов, за яких можливе встановлення факту безперервного проживання та прийняття до громадянства України, Законом не передбачено.

Пунктом постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995р. передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов’язується з наступним вирішенням спору про право.

Наведений у ст. 315 ЦПК України перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. За наявності зазначених умов суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_2 народився у м.Новосибірськ 03.08.1976 року та є громадянином ОСОБА_4 Федерації, у 2005 році отримав посвідку на постійне проживання на території України серії ОД №1163/2005. Відповідно до свідоцтва про народження останнього серії ІІ-ЕТ №325362 виданому 09.09.1976 року Залізничним РАГС м.Новосибірськ, де матір’ю зазначена ОСОБА_3. Разом з матір’ю заявник прибув у м.Одесу у серпні 1988 року, що відображено у довідці – картка реєстрації, в яких датою реєстрації місця проживання ОСОБА_3 02.09.1988 року по вул. ак. ОСОБА_5 98/1 кв.84 та з 04.05.1994 року по вул.Ільфа і Петрова 57/4 кв.59.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили факт проживання ОСОБА_3 на території України у період часу з серпня 1988 року по 04.05.1994 року, оскільки разом із ними жили по сусідству, більш того з заявником ходили до однієї школи.

Таким чином, враховуючи те, що без встановлення факту постійного проживання на території України його матері, заявник не може отримати паспорт громадянина України, він в повному обсязі обґрунтував свої вимоги та підтвердив їх доказами, за приписами п.п.1, 2 ч.1 ст.3 Закону України «Про громадянство України», суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273,353,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити заяву ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2, тимчасова посвідка на постійне проживання в Україні серії ОД №1163/2005, мешкає АДРЕСА_1) , заінтересована особа Київський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області ( м. Одеса, вул. Преображенська, 44, код ЄДРПОУ 37811384 ), про встановлення факту, який має юридичне значення.

Встановити факт постійного проживання мати заявника – ОСОБА_3 ( 07.06.1954 р.н.), на території України, за адресою м. Одеса, ОСОБА_5 98/1 кв. 84, з 02 серпня 1988 року до 04 травня 1994 року.

Повне судове рішення буде складено 19.01.2018 року.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом тридцяті днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Луняченко В. О.

Повне судове рішення виготовлено 19.01.2018 року.