Рішення № 71719570, 15.01.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.01.2018 Справа №607/8506/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого - судді Сливки Л. М.

за участі секретаря судового засідання Зарічної О. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію у ПАТ «Український професійний банк» Пантіної Л. О. про визнання права вкладника на відшкодування коштів та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 у липні 2017 року пред»явив до суду позов з до відповідача ПАТ «Український професійний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Український професійний банк» Пантіної Л. О., у якому просить визнати за ним право вкладника за договором банківського вкладу «Сім днів» №352120 від 28.05.2015 р. на відшкодування коштів в сумі 90 000 гривень, а також зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «"Український професійний банк" Пантіну Л. О. надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_3 (ід. код НОМЕР_1), як вкладника який має право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «УПБ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу «Сім днів» №352120 від 28.05.2015 р. В обґрунтування вимог посилається на те, що 28 травня 2015 року між ним та Публічним акціонерним товариством «УПБ» було укладено договір №352120 банківського вкладу «Сім днів» відповідно до якого позивач передав, а ПАТ «УПБ» прийняв грошові кошти в сумі 90 000 грн. на умовах цього договору. Днем повернення вкладу встановлено 04 червня 2015 року. Цього ж дня кошти на вклад в сумі 90 000 грн. були зараховані на відповідний банківський рахунок, що підтверджується квитанцією №352120 від 08.05.2015 р. Пізніше позивачу стало відомо, що на підставі постанови Національного банку України від 28 травня 2015 р. №348 «Про віднесення ПАТ «УПБ» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі Фонд) 28 травня 2015 р. прийнято рішення №107 про запровадження в ПАТ «УПБ» тимчасової адміністрації. Із інформації, розміщено на сайті ПАТ «УПБ», він дізнався, що подавати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб заяви на виплату коштів за договорами банківського рахунку та за договорами банківського вкладу, термін дії яких закінчився до введення та під час тимчасової адміністрації у ПАТ «УПБ», не потрібно. За такими договорами виплата коштів здійснюватиметься за списками вкладників, які формує уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Позивач очікував початку виплат коштів вкладникам банку, однак 08.09.2015р. на його адресу надійшло повідомлення від 27.08.2015 р. №01-10/4087 про нікчемність правочину, в якому повідомлялось, що правочини, в тому числі Договір банківського вкладу №352120 від 28.05.2015 р. є нікчемним відповідно до вимог ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст. 228 Цивільного кодексу України. Зокрема, вказувалось на те, що правочин було вчинено виключно з метою штучного створення обов'язку Фонду гарантування щодо відшкодування грошових коштів, яке Фонд здійснюватиме за рахунок державних коштів. Водночас, позивач вважає, що даний договір укладений із дотриманням усіх норм чинного законодавства. В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на положення Цивільного кодексу України, Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Закону України «Про захист прав споживачів».

Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явилися. Представник позивача подала до суду заяву про проведення судового розгляду за її відсутності ,вказавши що просить заявлені позовні вимоги задоволити у повному обсязі , не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила, попередньо подала суду письмове заперечення на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову.

За наведених обставин, відповідно до ст. 280, 281 ЦПК України, суд постановив ухвалу про проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази суд встановив наступне.

28травня 2015 року між ПАТ "Український професійний банк" та ОСОБА_1 було укладено договір №352120 банківського вкладу "Сім днів" строком на сім днів.

Відповідно до пункту 1.1. договору вкладник передає, а банк приймає на умовах цього договору грошові кошти в сумі 90000,00 грн. строком на 7 (сім) днів. Днем повернення вкладу є 04.06.2015 р. Відповідно до п. 1.2. цього договору процентна ставка по вкладу встановлена у розмірі 16% річних. Вкладник передає вклад банку готівкою або шляхом безготівкового перерахування зі свого поточного або іншого вкладного рахунку, відкритого в банку чи в іншому уповноваженому банку України. На вкладний рахунок вкладника можуть зараховуватися кошти, перераховані з поточного рахунку іншої фізичної особи (пункт 2.1. договору). Вкладник зобов'язується внести або перерахувати вклад, вказаний у п 1.1. договору, протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання сторонами цього договору.

Відповідно до квитанції №352120 від 28.05.2015 року Львівського відділення ПАТ "Український професійний банк" ОСОБА_1 28.05.2015 року внесено в касу банку кошти на вклад згідно договору № 352120 від 28 травня 2015 року у розмірі 90000,00 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Вимогами частини 3 статті 1058 ЦК України визначено, що до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунку (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Таким чином, на відносини, пов'язані з виконанням умов укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «УПБ» договору, поширюються положення норм глави 71 та 72 Цивільного кодексу України (статті 1046 - 1076), а також положення Договору, якими регулюються відносини з приводу здійсненого позивачем банківського вкладу.

28 травня 2015 року постановою Правління Національного банку України № 348 віднесено ПАТ "Український професійний банк" до категорії неплатоспроможних, на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28.05.2015 року за № 107 про запровадження з 29.05.2015 року тимчасової адміністрації строком на три місяці з 29.05.2015 року по 28.08.2015 року та призначено Уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Український професійний банк" Пантіну Л.О.

Винесенню вказаної постанови передувало рішення Правління Національного банку України від 30.04.2015 р. №293/БТ «Про віднесення ПАТ «УПБ» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку».

Постановою від 28 серпня 2015 р. №362 відкликано банківську ліцензію ПАТ «УПБ».

З часу запровадження з 29 травня 2015 р. тимчасової адміністрації ПАТ «Український професійний банк» здійснює свою діяльність на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним в умовах роботи неплатоспроможних банків. Тобто для правовідносин, що виникають під час здійснення тимчасової адміністрації, а в подальшому і ліквідації, у Банку, пріоритетними є норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до вимог ч.1 ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, у випадках встановлених цим Законом.

Згідно із вимогами статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, врегульований статтею 27 Закону України "Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб", відповідно до якого уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 11 частини четвертої статті 26 цього Закону.

В подальшому згідно зі статтею 28 Закону України "Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб" розрахунки з вкладниками проводяться Фондом. Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх уповноваженим представникам чи спадкоємцям у національній валюті України з наступного робочого дня після затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування. Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти, що здійснюють такі виплати в готівковій або безготівковій формі (за вибором вкладника).

До прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку здійснюється тимчасова адміністрація, наслідки запровадження тимчасової адміністрації передбачені у статті 36 Закону, зокрема, у вигляді деяких обмежень. Проте такі обмеження не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. З метою забезпечення виконання зобов'язань банку, передбачених пунктом 1 частини шостої цієї статті, Фонд має право надати банку цільову позику. Виплати за такими зобов'язаннями за рахунок цільової позики Фонду мають розпочатися не пізніше першого місяця з дати запровадження у неплатоспроможному банку тимчасової адміністрації, а для системно важливих банків - не пізніше двох місяців.

Відповідно п.8 ч.2 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

26 червня 2015 року Комісією з перевірки вкладів фізичних осіб Тимчасової адміністрації ПАТ "Український професійний банк" було здійснено перевірку за всіма банківськими рахунками, на яких обліковуються залишки грошових коштів вкладників.

За результатами перевірки встановлено, що за рахунком НОМЕР_2, відкритим на ім'я ОСОБА_1 відповідно до договору №352120 від 28.05.2015 року, здійснено касову операцію з залучення коштів на вклад без фактичного внесення готівкових грошових коштів. За твердженням відповідача, викладеним в запереченні на позовну заяву, внесення коштів як вкладу відбулося шляхом штучної касової операції, яка приховувала фактичне перерахування коштів з рахунку юридичної особи, відкритого в ПАТ «УПБ» - Тернопільського колективного творчо-виробничого підприємства "Тернопільархпроект", на рахунках якого станом на 28травня 2015 р. обліковувались кошти в сумі 236 662,80 грн. Фактично мало місце штучні транзакції зі зміни обліку грошового зобов'язання банку з рахунку ТКТВП «Тернопільархпроект» на рахунок ОСОБА_1 та іншої фізичної особи з метою отримання відшкодування від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Підстави для визнання договору нікчемним містяться як у Цивільному кодексі України, так і в Законі України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав, зазначених у частині 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Вказані нормативно-правові акти передбачають, що у відповідних випадках договори є нікчемними в силу закону. Відповідно, визнання договорів нікчемними не потребує видання певного акту.

Згідно приписів чинного законодавства України, захист прав здійснюється у разі їх порушення. З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав Позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду у відповідності до вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Вимогами статті 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави, суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із вимогами ст. 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до вимог статті 228 ЦК України нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також, підстави для визнання правочину (у тому числі договору) нікчемним визначені, зокрема, у ч.3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відповідно до даної норми, в редакції, чинній на час укладення договору банківського вкладу та на час проведення перевірки Комісією з перевірки вкладів фізичних осіб Тимчасової адміністрації ПАТ "Український професійний банк", правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

- банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

- банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

- банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

- банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

- банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

- банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

- банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

- банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Судом встановлено, що в повідомленні позивачу про нікчемність правочину від 27.08.2015 року відсутня конкретна підстава для визнання договору банківського вкладу № 352122 від 28.05.2015 року нікчемним, окрім як посилання на положення частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб" в цілому. В наданому відповідачем витягу з протоколу №1 засідання Комісії про перевірку вкладів фізичних осіб від 26 червня 2015 р. також відсутня вказівка на конкретну норму закону, якою визначено недійсність даного правочину.

В запереченнях на позовну заяву відповідач вказує, що договір банківського вкладу «Сім днів» №352120 від 28.05.2015 р. визнаний нікчемним, як такий що спрямований на заволодіння державними коштами, а тому такий, що порушує публічний порядок, тому в силу ст. 228 ЦК України є нікчемним.

Надаючи оцінку посиланням відповідача на нікчемність правочину, суд зазначає, що Цивільний кодекс України розділяє недійсні правочини на оспорювані, ті що підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, та неоспорювані - нікчемні, ті, що не потребують їх визнання недійсними у судовому порядку.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Загальне поняття нікчемності правочинів наведено в статті 228 Цивільного кодексу України,за змістом частини першої якої, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Наведене дає суду підстави вважати, що відповідач зобов'язаний довести відповідними доказами намір позивача при укладені зазначеного договору із третьою особою на незаконне заволодіння майном держави. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому виявилась завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, і хто з її учасників мав намір на досягнення цієї мети. За відсутності таких доказів наявність умислу у юридичної особи та фізичної особи не може вважатись установленою.

Отже, у разі посилання відповідачем на нікчемність угоди у зв'язку із порушенням публічного порядку, такі обставини мають бути доведеними.

Враховуючи наведені положення Цивільного кодексу України та Закону України "Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб", суд приходить до висновку, що Уповноважена особа Фонду наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних. Разом з тим, за змістом наведених норм, дане право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, тобто саме по собі твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно у даному випадку нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність договору банківського вкладу.

Відповідач, на підтвердження обставин, що свідчили б про порушення публічного порядку в розумінні статті 228 Цивільного кодексу України, наводить лише те, що 28.05.2015 року в касі Львівського відділення банку о 15:19 було знято кошти на господарські витрати ТКТВП "Тернопільархпроект" в сумі 108 500,00 грн., о 16:53 цього ж дня внесено кошти на вклад позивачем в сумі 90 000,00 грн., о 15 год.00 хв. внесено кошти на вклад ще однієї фізичної особи у сумі 18 500,00 грн. Вказані операції за твердженням відповідача здійснені ТКТВП «Тернопільархпроект» за попередньої змовою із співробітниками банку. Разом з тим, незначний залишок коштів у відділенні банку станом на 28.05.2015 року, на що вказує відповідач, ніяким чином не впливає спірні правовідносини, зокрема, на внесення коштів на депозитний рахунок позивачем за договором банківського вкладу № 35122 від 28.05.2015 року.

Позивачем на підтвердження обґрунтування правомірності своїх вимог щодо права на відшкодування вкладу за рахунок Фонду надано суду квитанцію № 352120 від 28.05.2015 року про внесення ОСОБА_1 на рахунок банку 90 000,00 грн., банк отримувача ПАТ "Український професійний банк", призначення платежу: кошти на вклад згідно договору №352120 від 28.05.2015 року. На квитанції міститься підпис уповноваженої особи банку, відтиск штампу банківської установи - Львівського відділення банку

Відповідно до пункту 2.9 Інструкції про проведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 01.06.2011 року № 174,банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Враховуючи наведені положення Інструкції та встановленні обставини, суд вважає, що на підтвердження факту внесення грошових коштів на рахунок банку позивач надав належним чином оформлений документ банківської установи, який свідчить про те, що грошові кошти відповідно до укладеного договору ОСОБА_1 були внесені.

Натомість, відповідачем не наведено обставин, що свідчили б про порушення публічного порядку в розумінні статті 228 Цивільного кодексу України, та не надано будь-яких доказів на підтвердження таких обставин та на доведення умислу осіб.

Факт внесення грошових коштів на депозитний рахунок банку позивачем підтверджується належним чином оформленим документом банківської установи, який свідчить про те, що грошові кошти були внесені відповідно до умов та у спосіб, визначені договором банківського вкладу.

При цьому, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження фактів зловживання службовими особами ПАТ "Український професійний банк" своїми повноваженнями з метою надання неправомірної вигоди для інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

ОСОБА_1 є вкладником в розумінні ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а відтак, набув право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду.

Таким чином, з системного аналізу вищенаведених норм права та обставин справи, судом встановлено, що відповідачем безпідставно не визнається за позивачем права вкладника за договором банківського вкладу на суму 90 000 грн. та не включено позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним права вкладника за договором банківського вкладу та зобов'язання Уповноваженої особи Фонду включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, підлягає до задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 81, 141 , 259, 263, 265, 268, 273, 282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) право вкладника ПАТ "Український професійний банк" за договором банківського вкладу "Сім днів" №352120 від 28 травня 2015 року на відшкодування грошових коштів в сумі 90000 гривень.

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Український професійний банк" Пантіну Л. О. (адреса зареєстрованого місцезнаходження: вул. Марини Раскової, 15, м. Київ, ідентифікаційний код 19019775) надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "Український професійний банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу "Сім днів" №352120 від 28 травня 2015 року.

Стягнути із публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ "Український професійний банк" Пантіної Л. О. на користь ОСОБА_1 1280 (одну тисячу двісті вісімдесят) гривень судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем у загальному порядку безпосередньо до апеляційного суду Тернопільської області або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 22 січня 2018 року .

Головуючий суддяЛ. М. Сливка