Ухвала суду № 71719342, 22.01.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції - Ул'яновська О.В.

№ 22-ц/796/2002/2018 Доповідач - Борисова О.В.

У Х В А Л А

22 січня 2018 року місто Київ

справа № 759/5499/16

Апеляційний суд міста Києва в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Борисової О.В., перевіривши виконання вимог ст.356 ЦПК України за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 08 грудня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом та свідоцтва про право власності на квартиру, визнання права власності у порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 08 грудня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом та свідоцтва про право власності на квартиру, визнання права власності у порядку спадкування відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції позивач ОСОБА_2 28 грудня 2017 року подала апеляційну скаргу.

Відповідно до ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

судом не вирішено питання про судові витрати;

суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу;

Аналіз даної статті вказує на те, що рішення суду щодо його змісту має відповідати вимогам, які передбачені ст.265 ЦПК України, бути повним та вичерпним, але при його ухваленні можуть мати місце помилки, які стосуються його неповноти, і у випадках, передбачених цією нормою, суд повинен усунути недоліки рішення суду шляхом ухвалення додаткового рішення.

Статтею 264 ЦПК України визначено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до роз'яснень викладених в п.10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати цивільних справах» №10 від 17 жовтня 2014 року подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних вимог, кожна з яких є об'єктом справляння судового збору. За подання додаткових заяв, у яких збільшується розмір позовних вимог, недоплачена сума судового збору також підлягає сплаті.

Згідно з ч.2 ст.6 Закону України «Про судовий збір» у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред'явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою.

У частині 3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі у квітні 2016 року звернулися до суду з позовною заявою, в якій просили визнати недійсним з дати видання та скасувати наказ Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації №1260-с від 09 листопада 2001 року та визнати недійсним з дати видання та скасувати свідоцтво про право власності на квартиру серії НОМЕР_1 від 19 листопада 2001 року.

Тобто позовна заява містила дві вимоги немайнового характеру.

03 лютого 2017 року позивачі подали до суду заяву про зміну позовних вимог, в якій просили:

визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5;

визнати за ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 на 1/6 частину паю в сумі 991 руб.52 коп.;

визнати за ОСОБА_3 право власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 на 1/6 частину паю в сумі 991 руб.52 коп.;

визнати недійсним з дати видання та скасувати свідоцтво про право власності на квартиру серії НОМЕР_1 від 19 листопада 2001 року.

Тобто вказана заява містила дві вимоги немайнового характеру та дві вимоги майнового характеру кожна з яких є об'єктом справляння судового збору.

При цьому, позивачами при подачі заяви про зміну позовних вимог не було сплачено судовий збір за позовні вимоги майнового характеру.

Разом з тим, ухвалюючи рішення, судом першої інстанції не було вирішено питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог ст.ст.88, 214 ЦПК України в редакції кодексу 2004 року.

Згідно з п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.3 ст.365 ЦПК України, якщо під час вивчення матеріалів справи суд виявить нерозглянуті зауваження на правильність і повноту фіксування судового процесу технічними засобами, нерозглянуті письмові зауваження щодо повноти чи неправильності протоколу судового засідання, невирішене питання про ухвалення додаткового рішення, суд постановляє ухвалу із зазначенням строку, протягом якого суд першої інстанції має усунути недоліки.

Враховуючи вищевикладене, вважаю необхідним повернути вказану цивільну справу до суду першої інстанції для усунення недоліків.

Керуючись ст. 365 ЦПК України, п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», -

У Х В А Л И Л А:

Цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 08 грудня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом та свідоцтва про право власності на квартиру, визнання права власності у порядку спадкування повернути до Святошинського районного суду міста Києва для усунення недоліків протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя: О.В. Борисова