Постанова № 71719294, 17.01.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий у суді першої інстанції: Арапіна Н.Є.

Справа № 755/6527/17-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/599/2018

17 січня 2018 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого - судді Гаращенка Д.Р.

суддів Пікуль А.А., Невідома Т.О.

при секретарі Дука В.В.

розглянувши у судовому засіданні справу, за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» за довіреністю - Сокуренка Євгенія Сергійовича на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02 листопада 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2017 року ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по кредитному договору в розмірі 12 094 грн. 02 коп., у тому числі: 1 894 грн. 11 коп. - заборгованість за кредитом; 6 667 грн. 81 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2 480 грн. - заборгованість з пені та комісії за користування кредитом; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 552 грн. 10 коп. - штраф (процентна складова) та судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 25 липня 2012 року відповідач отримав кредит у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Позивач свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, а відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 02 листопада 2017 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись вказаним рішенням суду першої інстанції, представник ПАТ КБ «Приватбанк» за довіреністю - Сокуренко Є.С. подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на його незаконність, порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування заявлених вимог апелянт послалась на те, що суд першої інстанції не правильно застосував строк позовної давності до даних правовідносин, оскільки перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не закінченням строку договору. Оскільки строк дії платіжної картки відповідача сплинув тільки у червні 2016 року, то позовні вимоги, на думку апелянта, є законними та обґрунтованими.

Крім того, суд першої інстанції не повно дослідив докази, які містяться у матеріалах справи. Так, згідно п.1.7.31 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюється за договором сторонами тривалістю у 50 років, а тому застосування позовної давності є незаконним.

Відповідно до ч.6 ст. 147 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Підпунктом 8) п. 1 Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) установлено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

В судовому засіданні відповідач та його представник заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення.

Інші особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомлені про день, час та місце апеляційного розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглядати справу у відсутності осіб які не з'явились.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Колегією суддів встановлено, що 25 липня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк» та відповідачем був укладений договір № б/н на отримання кредиту у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 5, 6, 7-30).

Згідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 25 липня 2012 року загальна заборгованість відповідача за невиконання умов договору станом на 28 лютого 2017 року становить у розмірі 12094,02 грн., що складається із заборгованості за кредитом у розмірі 1894,11 грн., заборгованості по процентам за користуванням кредитом у розмірі 6667,81 грн., заборгованість по комісії та пені у розмірі 2480,00 грн., фіксованої частини штрафу у розмірі 500,00 грн., процентної складової штрафу у розмірі 552,10 грн. (а.с. 3-4).

Згідно п.1.1.3.2.3 Умов і правил надання банківських послуг, які, в тому числі, складають договір між сторонами, право зміни розміру кредитного ліміту банк залишає за собою в односторонньому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з розрахунку заборгованості за вищевказаним договором, починаючи з 25 липня 2012 року сума заборгованості за кредитним лімітом становить 1 894,11 грн.

Враховуючи, що позивач належним чином виконував свої зобов'язання, а відповідач не виконує своїх зобов'язань, ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з вказаним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що останній платіж відповідачем було здійснено у липні 2013 року, а позивач звернувся до суду тільки 03 травня 2017 року, тобто після спливу строку позовної давності і відповідач заявив про її застосування.

Проте колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодитись не може, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає, з наступних підстав.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Аналізуючи умови кредитного договору сторін у цій справі та зміст зазначених правових норм, необхідно дійти висновку, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року (у справі №6-95цс14), яка згідно абз. 2 ч.1 ст. 360-7 ЦПК України(за редакцією 2004 року), має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Суд першої інстанції не врахував викладеного та помилково послався на сплив строку позовної давності щодо усіх вимог позивача.

Розглядаючи справу по суті позовних вимог, колегія суддів прийшла до наступного.

У відповідності до п. 1.1.2.5. Умов та Правил надання батьківських послуг відповідач зобов'язався виплачувати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, перевищення платіжного ліміту, а також виплачувати комісію на умовах, передбачених вказаним Договором.

Згідно п. 1.1.7.12 Умов та правил надання батьківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично пролонгується на такий же термін.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або фінансова установ (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, одним з яких є сплата неустойки.

В матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості за договором між сторонами (а.с.3-4)

Інших даних щодо стану карткового рахунку матеріали справи не містять.

Відповідно до положень ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, доказів на спростування вказаного розрахунку заборгованості відповідачем долучено до матеріалів справи не було, а тому колегія суддів, при вирішенні питання по суті позовних вимог, бере за основу даний розрахунок.

Як встановлено колегією суддів та не заперечується сторонами, строк дії платіжної картки закінчився у жовтні 2016 року.

Тобто саме з цієї дати почав відраховуватися строк позовної давності щодо повернення кредиту в повному обсязі, враховуючи правову позицію Верховного Суду України, а тому вимоги щодо сплати заборгованості за кредитом у розмірі 1 894 грн. 11 коп. підлягають задоволенню.

Вимоги позовної заяви щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами підлягають задоволенню в межах трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України), оскільки даний платіж, згідно умов договору, є щомісячним, а тому строк починається після несплати чергового платежу.

Тобто, задоволенню підлягає дана заборгованість за період з 03 травня 2016 року по день подачі позову 28 лютого 2017 року, а саме 5 697 грн. 97 коп., відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості.

Позовні вимоги щодо сплати заборгованості з пені та комісії за користування кредитом підлягають частковому задоволенню, оскільки частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Враховуючи викладене задоволенню підлягає вимога за період з 03 травня 2016 року по 28 лютого 2017 року, а саме 450 грн., відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості.

Вимоги щодо сплати фіксованого штрафу у розмірі 500 грн. та 552,10 грн. - штраф (процентна складова) задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.1.5.32, 2.1.1.7.5. Умов та правил надання батьківських послуг при порушенні Позичальником строків платежів по будь-якому зобов'язанню, передбаченого договором, більше ніж на 30 днів, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості.

Як вже вказувалося раніше, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Враховуючи викладене, а також те, що у банка з'явилося право на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд щодо вказаних вимог ще у 2012 році, коли відповідач порушив строк сплати зобов'язань більше ніж на 30 днів, то в даному випадку банком був пропущений строк позовної давності.

Доводи апеляційної скарги з посиланням на п.1.7.31 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, а саме те, що термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюється за договором сторонами тривалістю у 50 років, не заслуговують на увагу колегії суддів, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У даній справі, в п.1.7.31 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам установлено позовну давність у 50 років. Проте підпису сторін під вказаним, матеріали справи не містять, що, враховуючи викладене, є обов'язковою умовою збільшення позовної давності.

Не міститься домовленості сторін про збільшення позовної давності і в заяві анкеті відповідача від 25 липня 2012 року.

Таким чином, матеріали справи не містять переконливих доказів того, що між сторонами існувала домовленість про збільшення позовної давності, а рішення суду не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог. Позовні вимоги ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню, відповідно до викладеного в рішенні колегії суддів.

Керуючись ст.ст. 218, 303-305, ч. 1 п. 2 307, ст.ст. 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» за довіреністю - Сокуренка Євгенія Сергійовича - задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02 листопада 2017 року - скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором у розмірі 8 042,08 грн. (вісім тисяч сорок дві гривні, вісім копійок), а саме заборгованість за кредитом у розмірі 1 894,11 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 5 697,97 грн. та заборгованість з пені та комісії за користування кредитом у розмірі 450 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» витрати на сплату судового збору у розмірі 3 360,00 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 22 січня 2018 року.

Головуючий

Судді