Постанова № 71718599, 16.01.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 132/3502/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Павленко І.В.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

16 січня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Козятинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області на постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 01 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 (далі - позивач) до Козятинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області (далі - відповідач) про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач 14.12.2016 звернувся до Калинівського районного суду Вінницької області з адміністративним позовом в якому просив: визнати протиправною відмову відповідача у проведені поновлення виплати пенсії за віком позивачу з 07.10.2009; зобов'язати відповідача провести поновлення пенсії за віком позивачу з 07.10.2009 з урахуванням доплат до попередніх розмірів пенсії згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплатити заборгованість що виникла на день такого перерахунку; зобов'язати відповідача виплатити позивачу компенсацію за втрату частини доходу у зв'язку із затримкою виплати пенсії; допустити постанову суду негайного виконання; обов'язок по виконанню рішення покласти на начальника управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі Вінницької області; зобов'язати відповідача в місячний строк надати суду звіт про виконання рішення суду.

Постановою Калинівського районного суду Вінницької області від 02.02.2017 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду у Калинівському районі Вінницької області відносно не проведення перерахунку та відновлення виплати ОСОБА_2 пенсії за віком, з урахуванням підвищення пенсії і щомісячної державної допомоги до пенсії, встановлених для інвалідів Великої Вітчизняної війни II групи, починаючи з 07.10.2009.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду у Калинівському районі Вінницької області відновити виплату раніше призначеної пенсії ОСОБА_2, з урахуванням підвищення до пенсії, щомісячної державної допомоги до пенсії, встановлених для інвалідів Великої Вітчизняної війни II групи, з проведенням всіх перерахунків та індексації пенсії, з урахуванням індексу інфляції, у відповідності за статтями 27, 28, 40, 42, 43, 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, у розмірі, визначеному законодавством на момент проведення перерахунку та відновлення виплати пенсії, не менше 255% розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, як непрацюючому пенсіонеру, з урахуванням матеріалів пенсійної справи і наданої довідки про заробітну плату за 1987-1992 роки, шляхом одноразової виплатив всієї суми боргу, на визначений пенсіонером банківський рахунок, починаючи з 07.10.2007 і здійснювати в подальшому виплату і перерахунок пенсії, з урахуванням змін в пенсійному законодавстві.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду у Калинівському районі Вінницької області виплатити ОСОБА_2 компенсацію втрати частини доходу, в зв'язку з несвоєчасною виплатою пенсії, з урахуванням підвищення до пенсії та щомісячної державної допомоги до пенсії, встановлених для інвалідів Великої Вітчизняної війни II групи, за період з 07.10.2009 по день фактичної виплати.

Постанову суду допущено до негайного виконання.

Обов'язок по виконанню постанови суду покладено на начальника управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі Вінницької області.

Зобов'язано начальника Управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі Вінницької області надати виписку із розпорядження про перерахунок/відновлення виплати пенсії, з інформацією про періоди страхового стажу з заробітної плати (доходу), які враховані при розрахунку пенсії, із посиланням на нормативні акти.

Зобов'язано начальника Управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі Вінницької області в місячний строк, з дня одержання копії постанови суду, надати до суду звіт про виконання постанови.

Протокольною ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017, у зв'язку з реорганізацією замінено Управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі Вінницької області на Козятинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017 постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 02.02.2017 скасовано. Ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Козятинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відновлення виплати пенсії ОСОБА_2 з 04.11.2016.

Зобов'язано Козятинське об'єднане управління Пенсійного фонду України поновити ОСОБА_2 виплату раніше призначеної пенсії починаючи з 04.11.2016.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.07.2017 касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 02.02.2017 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017 у справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Калинівського районного суду Вінницької області від 01.11.2017 позов задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_2 строк звернення до суду.

Визнано протиправною бездіяльність Козятинського об'єднаного управління ПФУ Вінницької області відносно не проведення перерахунку та відновлення виплати ОСОБА_2 пенсії за віком, з урахуванням підвищення пенсії і щомісячної державної допомоги до пенсії, встановлених для інвалідів Великої Вітчизняної війни II групи, починаючи з 07.10.2009.

Зобов'язано Козятинське об'єднане управління ПФУ Вінницької області відновити виплату раніше призначеної пенсії ОСОБА_2, з урахуванням підвищення до пенсії, щомісячної державної допомоги до пенсії, встановлених для інвалідів Великої Вітчизняної війни II групи, з проведенням всіх перерахунків, у відповідності до ст.ст.27, 28, 40, 42, 43, 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, у розмірі, визначеному законодавством на момент проведення перерахунку та відновлення виплати пенсії з урахуванням матеріалів пенсійної справи і наданої довідки про заробітну плату за 1987-1992 роки, шляхом одноразової виплатив всієї суми боргу, на визначений пенсіонером банківський рахунок, починаючи з 07.10.2009 і здійснювати в подальшому виплату і перерахунок пенсії, з урахуванням змін в пенсійному законодавстві.

Зобов'язано Козятинське об'єднане управління ПФУ Вінницької області виплатити ОСОБА_2 компенсацію втрати частини доходу, в зв'язку з несвоєчасною виплатою пенсії, з урахуванням підвищення до пенсії та щомісячної державної допомоги до пенсії, встановлених для інвалідів Великої Вітчизняної війни II групи, за період з 07.10.2009 по день фактичної виплати.

Обов'язок по виконанню постанови суду покласти на начальника Козятинського об'єднаного управління ПФУ Вінницької області .

Зобов'язано начальника Козятинського об'єднаного управління ПФУ Вінницької області надати виписку із розпорядження про перерахунок/відновлення виплати пенсії, з інформацією про періоди страхового стажу з заробітної плати (доходу), які враховані при розрахунку пенсії, із посиланням на нормативні акти.

Зобов'язано начальника Козятинського об'єднаного управління ПФУ Вінницької області в місячний строк, з дня одержання копії постанови суду, надати до суду звіт про виконання постанови.

Судові витрати по сплаті судового збору компенсовано за рахунок коштів державного бюджету.

Не погоджуючись із постановою Калинівського районного суду Вінницької області від 01.11.2017, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом І інстанції встановлено, ОСОБА_2 є громадянином України, який постійно проживає в Ізраїлі за адресою: АДРЕСА_1 та прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в державі Ізраїль, що підтверджується копією свідоцтва від 06.09.2016, виданого спеціалістом з консульських питань ОСОБА_3

З 15.09.1980 позивач перебував на обліку в управління Пенсійного фонду України в Калинівському районі Вінницької області та отримував пенсію як інвалід Великої Вітчизняної війни III групи, з 27.01.1992 - як інвалід Великої Вітчизняної війни II групи.

З 09.03.1992 позивачу було призначено пенсію за віком, яку отримував до 31.10.2003.

31.10.2003 в зв'язку з виїздом до Ізраїлю, позивачу була виплачена пенсія за шість місяців наперед, разовим дорученням. Пенсію виплачено по квітень 2004 року включно. Розмір пенсії станом на квітень 2004 року становив 337 грн. 64 коп.

10.11.2016 позивач звернувся до відповідача щодо поновлення виплати пенсії за віком, але 25.11.2016, позивачу було відмовлено в поновленні виплати пенсії з посиланням на те, що заяву про поновлення виплати пенсії позивач мав подати особисто.

Не погодившись із такою відмовою позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд І інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності вчинених дій та прийнятих рішень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Згідно ст. 64 Конституції України право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України, є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.

Частиною 1 ст. 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (Закон №1058-IV) передбачено, що право на отримання пенсії мають право громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Згідно частини 1 ст. 11 Закону №1058-IV, загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб на умовах трудового договору або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно до статті 51 Закону №1058-4, у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед виїздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України вищезазначених положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення до п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Положення Закону, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення цього Рішення. В свою чергу, рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення і якщо згода на обов'язковість такого міжнародного договору не надана Верховною Радою України було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Відповідно до п.3.3 Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 вказаними нормами Закону (ст. 51) конституційне право на соціальний захист поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Так, у Рішенні Конституційним Судом зазначено, що право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні, оскільки держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно вад того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

Разом з тим, суд першої інстанції доречно послався на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (п. 51 цього рішення).

У п. 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковим для виконання Україною відповідно до ст. 46 Конвенції, слід врахувати практику ЄСПЛ, у тому числі й рішення у справі "Пічкур проти України", як джерело права відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 №3477- IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що з дня набрання чинності Рішенням № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-ІV виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу управління ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.05.2015 у справі №21-180а15.

Статтею 44 Закону № 1058-IV встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу ПФУ або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням ПФУ за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Частиною п'ятою статті 45 цього Закону визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах в містах, затвердженого постановою правління ПФУ від 30.04.2002 № 8-2 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.05.2002 за № 442/6730; чинного на час виникнення спірних відносин), управління ПФУ у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах є органами ПФУ і їх основними завданнями є призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів ПФУ та інших джерел, визначених законодавством.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління ПФУ 25.11.2005 № 22-1 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок).

Згідно п. 1 Порядку, заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.

У пункті 7 Порядку міститься перелік документів, необхідних для призначення пенсії.

Положенням п. 30 Порядку передбачено, що документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, засвідчених у нотаріальному порядку або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі, якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, подається копія з неї, засвідчена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.

Згідно п. 39 Порядку, не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до ПФУ.

Відповідно до п. 43 Порядку, орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Отже, посилання відповідача, як на одну із підстав для відмови в призначенні пенсії, на те, що заява про поновлення пенсії мала бути подана позивачем особисто є безпідставною оскільки в пенсійному законодавстві відсутня правова норма, яка забороняє особі, що звертається до органу Пенсійного фонду за призначенням чи поновленням виплати пенсії, подавати відповідну заяву через представника.

Щодо строк звернення до суду слід зазначити наступне.

Статтею 99 КАС України (в редакції чинній на момент звернення позивача з даним позовом) вказано, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи те, що позивач є інвалідом війни, його похилий вік, та стан здоров'я колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо визнання поважними причин пропуску строку та поновлення позивачу строку звернення до суду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо визнання бездіяльності Козятинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області відносно не проведення перерахунку та відновлення виплати позивачу пенсії за віком, з урахуванням підвищення пенсії і щомісячної державної допомоги до пенсії, встановлених для інвалідів Великої Вітчизняної війни II групи, починаючи з 07.10.2009.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду І інстанції, колегія суддів вважає, що суд І інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Козятинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 01 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Мельник-Томенко Ж. М. Сторчак В. Ю.