Постанова № 71718598, 17.01.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1869/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Вільчинський Олександр Ванадійович

Суддя-доповідач: Сушко О.О.

17 січня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Смілянця Е. С. Залімського І. Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Томашук А.В.,

позивача: ОСОБА_2

представника позивача: ОСОБА_3

представника відповідача: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року (м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_2 в інтересах малолітнього ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Міністерства оборони України про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивачі звернулись до суду з адміністративним позовом, в якому просили визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №94 від 15 вересня 2017 року про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги дружині - ОСОБА_2, матері - ОСОБА_6, батьку - ОСОБА_7, сину - ОСОБА_5 загиблого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_8; зобов'язати Міністерство оборони України виплатити членам сім'ї загиблого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_8, передбачену ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження військової служби у військовому резерві, у розмірі 750-кратного розміру прожиткового мінімуму доходів громадян у рівних частках дружині - ОСОБА_2, матері - ОСОБА_6, батьку - ОСОБА_7, сину - ОСОБА_5

Відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.

Позивач та його представник в судовому засіданні заперечили проти апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивачі є членами родини загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 під час проходження військової служби у зоні проведення АТО військовослужбовця ОСОБА_8

Для отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю ОСОБА_8 позивачі звернулися з відповідними заявами та необхідними документами до Вінницького обласного військового комісаріату, який передав дані матеріали до Міністерства оборони України для прийняття відповідного рішення.

Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом №94 від 15 вересня 2017 року, відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги дружині - ОСОБА_2, матері - ОСОБА_6, батьку - ОСОБА_7, сину - ОСОБА_5 загиблого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_8 Вказане рішення прийняте з посиланням на статтю 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відповідно до якої призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення ним адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп'яніння.

Суд першої інстанції при ухваленні оскарженої постанови виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, за змістом ч. 2 ст. 41 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

В силу п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011) його дія поширюється на членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога) - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.

Пунктом "а" ч. 1 ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі, зокрема, 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону.

У відповідності до ч. 6 ст. 16-3 цього Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Тобто, у разі загибелі (смерті) військовослужбовців державою гарантовано виплату одноразової грошової допомоги членам сімей військовослужбовців, які загинули у розмірі, визначеному ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

За змістом п. 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі Порядок № 975), днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Вимогами п. 4 цього Порядку № 975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.

Положеннями п.п. 12, 13 цього Порядку № 975 встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів). Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Відмовляючи у призначенні спірної допомоги, Міністерство оборони України, як зазначено вище, виходило з того, що смерть військовослужбовця є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, посилаючись на ч. 1 ст. 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно зч. 1 ст. 16-4 даного Закону призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Відтак, зазначена допомога не призначається з підстав, наведених цими нормами, лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком його перебування у стані алкогольного сп'яніння, а саме вчинення ним певних активних дій у стані алкогольного сп'яніння, які безпосередньо призвели до смерті (загибелі). Водночас, сам факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп'яніння на час настання смерті не визначається вказаними нормами права як підстава для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

Отже, в такому випадку необхідно встановити причинно-наслідковий зв'язок між станом сп'яніння військовослужбовця та його смертю (загибеллю).

Як встановлено з лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_8 від 15.12.2016 № 250, причиною його смерті визначено кровотечу з проникаючої рани лівого шлуночка серця внаслідок вогнепального поранення.

Відповідно до висновку судово-медичного експерта Донецького бюро СМЕ № 234 смерть ОСОБА_8 стоїть у прямому причинному зв'язку з ушкодженнями і настала внаслідок наскрізного вогнепального кулевого поранення тулубу, що супроводжувалось пошкодженням серцевої сорочки, лівого шлуночка серця, заднього середостіння, низхідної частини грудного відділу аорти кровотечею із ран та гострим загальним недокрів'ям.

Зазначеними документами підтверджується, що смерть загиблого військовослужбовця, що настала під час виконання службових обов'язків військової служби в період її проходження внаслідок одержання поранень, заподіяних іншою особою.

Крім того, згідно з витягом з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Центрального регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 202 від 24.07.2017 "поранення та причина смерті, одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби".

При цьому, в обвинувальному акті у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016050260001587 від ІНФОРМАЦІЯ_1, зазначено, що смерть ОСОБА_8 стоїть у прямому причинному зв'язку з ушкодженнями і настала внаслідок наскрізного вогнепального кулевого поранення тулубу, що супроводжувалось пошкодженням серцевої сорочки, лівого шлуночка серця, заднього середостіння, низхідної частини грудного відділу аорти кровотечею із ран та гострим загальним недокрів'ям.

Так, зазначеними документами підтверджується факт смерті (загибелі) ОСОБА_8, яка настала внаслідок наскрізного вогнепального кулевого поранення тулубу, що супроводжувалось пошкодженням серцевої сорочки, лівого шлуночка серця, заднього середостіння, низхідної частини грудного відділу аорти кровотечею із ран та гострим загальним недокрівям.

Тому, поранення ОСОБА_8, внаслідок якого він помер, не було наслідком вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або перебування у стані алкогольного сп'яніння, а навпаки його смерть настала внаслідок вчинення злочину вбивства іншою особою військовослужбовцем ОСОБА_9

Слід зауважити, що у наведених документах вказано, що на момент поранення ОСОБА_8 виконував обов'язки військової служби та лише констатовано перебування його у стані алкогольного сп'яніння. Перебування загиблого в стані алкогольного спяніння не знаходилось у причинному зв'язку від дій військовослужбовця ОСОБА_9

Разом з тим, Міністерство оборони України не надало суду достатніх та беззаперечних доказів, які б свідчили, що його рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачам у зв'язку із загибеллю ОСОБА_8 прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України та з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для його прийняття.

Що стосується позовної вимоги про зобов'язання відповідача виплатити позивачам одноразову грошову допомогу, то слід зазначити наступне.

В силу п. 2 ч. 1 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Так, у випадку, коли суб'єкт владних повноважень наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні певної дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.

Поряд з цим, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, суд може зобов'язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію.

З огляду на наведене, наявна в суб'єкта повноважень свобода дій при прийнятті рішення в межах його повноважень не є абсолютною, а обмежена певними законодавчо встановленими рамками, якими, зокрема, визначаються підстави та необхідні умови прийняття певного рішення, зміст цього рішення, його альтернативні варіанти, а також перелік дій, які повинна вчинити особа для отримання певної вигоди внаслідок прийняття суб'єктом владних повноважень відповідного рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 18 січня 2018 року.

Головуючий Сушко О.О. Судді Смілянець Е. С. Залімський І. Г.